Енергопідніжка: Болгарія "сгорнула" російську нафтову трубу


Енергопідніжка: Болгарія "сгорнула" російську нафтову трубу

Підніжку енергетичним планам Росії, правда, прогнозовану, підставила Болгарія. Країна таки відмовилася від спільного проекту Росії і Греції - трансбалканського нафтопроводу. Як заявив прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов, причому після зустрічі з послами країн ЄС в Софії, "Болгарія відмовляється від проекту нафтопроводу Бургас-Александруполіс". За його словами, рішення прийняте через те, жителі регіону Бургас проект не підтримали, а також тому, що його маршрут проходить через природні території, що охороняються. Він підкреслив, що нафтопровід є "невигідним і шкідливим для країни". При цьому він зробив акцент на трагедії в Мексиканській затоці - мовляв, є чого боятися.

Для Росії такий поворот подій, швидше, не є суперновиною. Раніше міністр енергетики РФ Сергій Шматко заявляв, що проект будівництва нафтопроводу Бургас-Александруполіс може бути заморожений. І дійсно, роботи з його реалізації на сьогодні практично згорнуті. Знову-таки, через довгі роздуми Болгарії. Дане рішення країни більше політичне, ніж економічне. Після виборів і формування нового уряду вектор спрямованості Болгарії значно перемістився. Схоже, Софія відмовляється від спільних проектів з Росією, більше тяжіючи до європейських.

Угоду про будівництво даного нафтопроводу Росія, Греція і Болгарія підписали в 2007 році, після завершення будівництва конкуруючого трубопроводу між Азербайджаном і Туреччиною (Баку-Тбілісі-Джейхан). Останній підтримували США, намагаючись протистояти монополії Росії на енергетичному ринку Європи. Якраз на це робила ставку РФ, докладаючи максимум зусиль для позитивного завершення бажаного - з'єднати болгарський Бургас з грецьким портом Александруполіс, тим самим збільшивши залежність Європи від російської нафти.

Причому ідея прогресує. Про це свідчать нещодавні переговори Росії і Туреччини. Кремль запропонував Анкарі "позбавити" Босфор і Дарданелли від нафтових танкерів, всі постачання перенаправити по трубах - Бургас-Александруполіс і Самсун-Джейхан. Анкара на пропозицію погодилася. "Самсун - Джейхан" розрахований на прокачування 60-70 мільйонів тонн нафти на рік. В рамках цього проекту розглядають можливість будівництва нафтопереробного заводу в Джейхані. До речі, Туреччина дала дозвіл на прокладку в своїх територіальних водах газопроводу "Південний потік", який пройде по дну Чорного моря з Новоросійська в болгарський порт Варна, і який експерти називають прямою загрозою для України.

***Трансбалканський трубопровід "Бургас - Александруполіс" планується побудувати в обхід проток Босфор і Дарданелли. Маршрут нафтопроводу пройде від болгарського міста Бургас на березі Чорного моря до грецького Александруполіса на березі Егейського моря.

Трубопровід має розвантажити протоки, що перебувають під контролем Туреччини, сполучають Чорне і Середземне моря. Планується, що по даному трубопроводу поставлятиметься російська нафта з морського терміналу в Новоросійську, в Бургасі перевантажуватися з танкерів, далі по трубопроводу поступатиме в Александруполіс, де знов вантажитиметься на танкери.

Протяжність нафтопроводу - 285 км., пропускна спроможність - 35 млн. т на рік з можливістю розширення до 50 млн. т. Попередня вартість проекту складає близько $1,2 млрд. Росії належатиме 51,7% акцій консорціуму по управлінню трубопроводом, Болгарії і Греції - по 24,15 %. Роботи з прокладки труби планувалося почати на початку 2008 року і закінчити через півтора роки. За деякими оцінками, будівництво нафтопроводу могло бути завершене до 2010 року. Конкуруючим нафтопроводом є Самсун-Джейхан, який з'єднає порти на чорноморському і середземноморському узбережжі Туреччини.

Швидше за все, Болгарія відреагувала на домовленість Москви і Анкари. Софія розраховувала, що разом з трубопроводом на її території побудують НПЗ. Але це в російські плани не входить.

Греція двома руками за реалізацію проекту, оскільки вбачає в цьому помпезний вихід як країни-транзитера на європейський ринок. Правда, і її спокушають іншими енергетичними пропозиціями, в яких Москва не бере участі. Наприклад, постачання азербайджанського газу в ЄС (TGI - газопровід з'єднає Туреччину із Західною Європою і стане одним з п'яти основних шляхів транспортування газу до Євросоюзу). Але при цьому Афіни від "співпраці" з Москвою не відмовляються. Як то кажуть, і нашим, і вашим, аби собі не в збиток. Іншими словами, нафтопровід Бургас-Александруполіс і газопровід "Південний потік" виводять Афіни на енергетичну карту світу, але без Росії її амбіції задовольнити не вийде.

*** Газопровід "Південний потік" - спільний проект "Газпром" (GAZP) і італійського нафтогазового концерну ENI, який передбачає постачання російського і, можливо, середньоазіатського газу до Європи через Чорне море. Згідно з проектом, загальна пропускна спроможність газопроводу складе 30 млрд куб. м газу на рік, вартість - понад 10 млрд дол. "Газпром" планує завершити маркетингові дослідження і розробку ТЕО проекту газопроводу до кінця 2008 р., а почати перші постачання по ньому - в 2013 р. У ЄС вважають "Південний потік" конкурентом проекту Nabucco, підтримку якому надає Брюссель. Цей газопровід, будівництво якого оцінюється в 7,9 мільярда євро, покликаний скоротити залежність Європи, яка купує чверть необхідного їй газу в Газпрому, від російських енергоресурсів.

Звичайно, вихід з ситуації, що склалася, - справа Греції і Росії, коли б не одне але. Нафтопровід Бургас-Александруполіс фактично є альтернативою двом нафтопроводам - Одеса-Броди і Самсун-Джейхан, які значною мірою пов'язані з казахською нафтою.

Як відзначає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський, страхи Болгарії зрозумілі. "Якщо працюватиме в аверсному напрямі Одеса-Броди, то частина казахської і азербайджанської нафти піде в цей нафтопровід, причому обидві повинні наповнити повністю і Баку-Джейхан. Це означає, що на Бургас-Александруполіс просто не вистачить нафти. Невизначеність в цьому питанні і є основною причиною відмови Болгарії від проекту.

Що стосується екології, то вона завжди викликала деякі сумніви щодо даного проекту, оскільки він повинен пройти через заповідні зони. Але економічна складова при укладенні договору про будівництво трубопроводу переважувала, саме в цьому була зацікавлена російська сторона. Зараз Росія шукатиме вихід через Туреччину, яка зацікавлена в Самсун-Джейхані. Цей нафтопровід є своєрідною демонстрацією російською стороною підтримки Туреччиною газопроводу "Південний потік".

Соколовський вважає, що в разі реалізації проекту "Самсун - Джейхан", який значною мірою є альтернативою нафтопроводу "Одеса - Броди" в аверсному варіанті, Росія і надалі домінуватиме на нафтовому ринку України і сусідніх держав. А про Євро-Азіатський нафтотранспортний коридор (ЄАНТК) потрібно буде забути".

Україна, відзначає експерт, тепер не може протиставити реальних альтернатив згаданим російським геополітичним проектам, оскільки РФ фактично монопольно контролює і газовий, і нафтовий, і ядерно-енергетичний сектори української економіки завдяки проросійським рішенням урядів (як Тимошенко, так і Азарова).

Що стосується України, то відмова Болгарії від проекту Бургас-Александруполіс не позбавляє перспективи Одеса-Броди на аверс, підкреслює Соколовський.

* * * Використання нафтопроводу "Одеса-Броди" в аверсному режимі було передбачено проектом його будівництва. Нафтотранспортний проект "Одеса-Броди" планувався з метою диверсифікації постачань нафти на українські НПЗ і для розвитку транзитних можливостей країни. Будівництво нафтопроводу "Одеса-Броди" було завершено в травні 2002 року. Магістраль має довжину 674 км., діаметр труби - 1020 мм. Потужність першої черги нафтопроводу і терміналу складає 9-14 млн. тонн в рік. Нафтопровід "Одеса-Броди" планувалося використовувати для прокачування каспійської нафти до Європи. Україна впродовж двох років з моменту спорудження безуспішно намагалася домовитися про транспортування каспійської нафти по ньому в прямому напрямі. Не отримавши конкретних пропозицій з боку компаній, уряд України в кінці червня 2004 року дозволив використовувати трубопровід для транспортування російської нафти в реверсному напрямі.

Таким чином, з моменту спорудження нафтопровід використовується в реверсному напрямі, що передбачає транспортування російської нафти з Бродів до Одеси і далі - танкерами через чорноморські протоки.

Ідея проекту будівництва Одеса - Броди - Плоцьк - Гданьськ виникла в середині 90-х років. Вона передбачала будівництво нового транспортного коридору нафти, який дав би можливість поставляти каспійську нафту в країни Західної і Центральної Європи. 23 травня 2003 року в Брюсселі уряду України, Польщі і Єврокомісія підписали спільну декларацію про підтримку проекту ЄАНТК. Єврокомісія також виділила 2 млн. євро на проведення ТЕО будівництва трубопроводу Броди - Плоцьк, який дав би можливість протягнути вже побудовану українську трубу з Одеси на Чорному морі до польського Гданьська на узбережжі Балтійського моря.

Наші довгі роздуми, як зробити життєздатним трубопровід Одеса-Броди, можуть увінчатися повним фіаско. Днями Міністерство регіонального розвитку Польщі заявило, що може позбавити дофінансування проект створення ЄАНТК за рахунок коштів допомоги Європейського Союзу.

Ось і виходить, що нашій владі, завдяки Болгарії, випадає шанс. Може, вона зможе їм скористатися і таки запустить наш нафтопровід в правильному, проектом передбаченому, напрямі, що можна розглядати як претензію на звання нафтовий транзитер...

Нана Чорна

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

В Контексті Finance.ua
Опитування