2683
Крейсер "Україна" стане "вбивцею" українських корветів?
— Казна та Політика
Військово-Морський Флот України конче потребує нових бойових кораблів, для нього це питання життя і смерті. У грудні 2009 року здавалося, що ситуація зрушилася з мертвої точки. Чорноморський суднобудівельний завод (ЧСЗ), основним акціонером якого є "Смарт-холдинг", переміг в конкурсі на будівництво військового корабля класу "корвет" для ВМФ України. Проте, 28 травня ц.р. Господарський суд Києва задовольнив позов Генпрокуратури, визнавши приватизацію ЧСЗ незаконною, і зобов'язав покупця повернути 90,25% акцій підприємства державі. В результаті, і без того ризикований проект оновлення складу ВМФ України стає таким, який фактично не можна реалізовувати.
Річ у тім, що, згідно з умовами договору з Міноборони, "Смарт-холдинг" виступив як фінансовий донор будівництва корветів. В разі відходу компанії з ЧСЗ про виконання термінів проекту можна забути, оскільки наш оборонний бюджет на 2010 рік не в змозі його витягнути. На цьому фоні виникає ідея про передачу недобудованого крейсера "Україна" Росії в обмін на такі необхідні нам корвети, але вже російського виробництва. Не хочеться думати, що такий варіант міг бути інспірований для того, щоб схилити українське керівництво до відмови від будівництва власних кораблів, але те, що він най краще відповідає інтересам РФ, сумнівів не викликає.
Навіщо Україні корвет, а Міністерству оборони "Смарт-холдинг"
Для Міноборони дуже важливо, щоб процес будівництва нових кораблів йшов без перебоїв, адже традиційно розробка і виробництво озброєнь і військової техніки (ОВТ) в Україні фінансується від випадку до випадку. Неритмічність виділення коштів постійно приводить до зриву термінів виконання проектів. Згідно з програмою створення кораблів класу корвет, ЧСЗ до 2026 року повинен їх побудувати 10 штук. Перший - до кінця 2012 року, другий - в 2014-му, третій і четвертий, відповідно, в 2016-му і 2017-му. Таким чином, до 2017 року склад ВМС України планувалося поповнити чотирма новими корветами. У проекті братимуть участь близько 30 вітчизняних підприємств. Основну частину озброєння поставлятимуть французькі компанії DCNS, MBDA, Eurotorp, а так само італійські виробники спеціального устаткування.
За даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, спочатку планувалося, що перший український корвет буде спущений на воду в 2010 році, а до 2015-го у складі українських ВМС буде вже 4 кораблі. Ці терміни були жорстко прив'язані до віку і технічного стану кораблів, що перебувають сьогодні на озброєнні.
Як відзначають експерти ЦДАКР, що входять до складу ВМСУ, практично всі бойові кораблі і катери дісталися Україні при розділенні ЧФ СРСР. Вік більшості з них - понад 20 років. Майже всі потребують заводського ремонту, або ремонту окремих вузлів, систем. Висока вірогідність того, що вже в 2010 році у ВМС залишиться лише три кораблі, в яких не вийде термін технічної експлуатації. З цього виходить, що, навіть побудувавши перші 4 корвети до 2017 року, Україна запізнюється. Саме тому для Міноборони така важлива фінансова підтримка "Смарт-холдингу".
Невчасне рішення щодо своєчасного позову
Що стосується "Смарт-холдингу", то його історія як фігуранта в даній справі така. У 2003 році за підсумками конкурсу Фонду державного майна продав 90,25% акцій ЧСЗ Миколаївської малотоннажної верфі (пізніше перейменованою у ВАТ "Судмашпром") за 119,3 млн. грн. В результаті власниками ЧСЗ стали російські бізнесмени - брати Ігор і Олег Чуркіни. Незабаром ФДМ заявив про невиконання покупцем заводу своїх інвестзобов'язань і зажадав через суд скасувати підсумки конкурсу. В кінці 2007 року ФДМ дав добро на продаж 90,95% акцій ЧСЗ Херсонському суднобудівельному заводу (ХСЗ). У результаті, ХСЗ і ЧСЗ увійшли до складу суднобудівельного "Смарт-холдингу", що належить російському бізнесмену Вадиму Новінському. Останній є бізнес-партнером Рината Ахметова, володіючи 25% акцій металургійної компанії Метінвест. Здавалося б, тісні зв'язки з найбільш наближеним до нинішньої влади олігархом мали б захистити В.Новінського від неприємних сюрпризів. Але як показують останні події довкола покупки "Запоріжсталі", там, де йдеться про російські інтереси, навіть сам Р.Ахметов не в змозі вплинути на ситуацію.
Як вже було сказано вище, в кінці травня Господарський суд Києва задовольнив позов Генпрокуратури і прийняв рішення про визнання незаконними договорів купівлі-продажу 90,25% акцій ЧСЗ. Коментуючи рішення суду, генеральний директор "Смарт-холдингу" Олексій Темофєєв відзначив, що воно пов'язане з подіями 2003 року, коли "Смарт-холдинг" ще не прийшов на ЧСЗ, і не стосується діяльності холдингу.
В той же час, за його словами, нагнітання обстановки довкола даного рішення суду може завдати величезного збитку Україні, оскільки в недавньому тендері з будівництва серії корветів для ВМС України "Смарт-холдинг" виступив гарантом фінансової підтримки будівництва кораблів у разі перебоїв з фінансуванням з боку держави.
Тим часом, В.Новінський відреагував на рішення суду досить спокійно. Він упевнений в поверненні Чорноморського суднобудівельного заводу у власність "Смарт-холдингу".
З приводу ситуації, що склалася, доволі відверто висловився голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов в прямому ефірі телеканалу "Миколаїв". За його словами, три роки позов прокуратури про повернення ЧСЗ в держвласність "лежав" без руху. "Чуркіни доводили завод "до ручки", але рішення такого не було. А тепер, коли підприємство починає працювати, а головне, коли завод виграв конкурс на будівництво корветів, з'явилося це алогічне рішення", - відзначив він.
Причину судового рішення, що з'явилося, саме зараз губернатор бачить в підступах конкурентів ЧСЗ. На його думку, хтось із колишньої влади був дуже незадоволений тим, що Міноборони визначило саме це підприємство переможцем конкурсу, адже були й інші заводи, які бажають отримати це замовлення.
Мабуть, М.Круглов натякає на "Ленкузню", яку контролює Петро Порошенко, і керченський суднобудівельний завод "Залив", що належить Костянтину Жеваго. Але дозволимо собі не погодитися з припущенням губернатора. Сьогодні можна констатувати, що в країні збудована жорстка владна вертикаль, яка навряд чи дозволила б провести несанкціоновану атаку на ЧСЗ, а вже тим більше з боку олігархів, близьких до опозиції. Звичайно, існує вірогідність того, що старий позов Генпрокуратури був активований на користь когось з провладних бізнесменів, але причин так вважати поки немає, а значить, знову спливає чинник поглиблення українсько-російської співпраці.
Раніше потрібно було мінятися
Немає сумнівів у тому, що представники російського ОПК зацікавлені в зриві проекту будівництва українського корвета спільно з європейськими виробниками озброєнь. Відмова Міноборони України від установки на нових кораблях російського озброєння образила північну сусідку в її кращих відчуттях. Та і взагалі, будь-яка інтеграція українського ОПК з європейськими колегами сприймається в Росії як недружній акт. На адресу України відразу ж починають звучати звинувачення в передачі НАТО "секретних" технологій, розроблених ще в часи СРСР. До того ж, продовження робіт по корвету з французами і італійцями, з російської точки зору, явно не відповідає "духу дружнього діалогу між двома країнами". Адже, як видно з низки міждержавних домовленостей, підписаних останнім часом, такий "діалог" передбачає лише всебічне поглиблення залежності України від свого північного сусіда. Особливо це стосується військово-технічних аспектів. Немало уваги росіяни приділяють і безпосередньо українському суднобудуванню, найбільш перспективні підприємства якого вони вже бачать у складі Об'єднаної суднобудівельної корпорації РФ. Одним словом, непрямих доказів багато, прямих, правда - жодного.
Ідея переозброєння українського флоту за рахунок крейсера "Україна" була озвучена самою Україною. 31 травня екс-начальник відділу головних фахівців бойового застосування ракетно-артилерійської зброї ВМС України Вадим Махно заявив журналістам, що крейсер "Україна" може бути переданий Росії в обмін на декілька кораблів класу "тральщик" і "корвет".
В принципі, ідея не нова, екс-командуючий ВМС України, віце-адмірал Володимир Безкоровайний говорив про можливість обміну крейсера на кораблі меншого класу ще кілька років тому, але тоді натягнуті взаємини між Україною і РФ не дозволили довести справу до конкретних переговорів, тепер же це сповна реально. Але коли В.Безкоровайний вперше запропонував "мінятися", про будівництво корветів на українських підприємствах лише говорили, реальних кроків не було. Тепер же ситуація змінилася, контракт укладений.
Завантажити своїх за рахунок чужих
Для України проект будівництва корвета важливий ідеологічно, оскільки саме в співпраці з європейськими компаніями він може підняти на якісно новий рівень можливості оборонної промисловості України, вважає керівник дослідницьких програм Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Сергій Згурець. "В рамках проекту створювалися перспективні коопераційні зв'язки. Для України дуже важливо, щоб проект залишався в тому форматі, в якому він розроблявся", - підкреслив експерт.
Що стосується можливості обміну крейсера "Україна" на російські корвети, то, на його думку, "треба пам'ятати, що російські суднобудівельні заводи не в змозі забезпечити новими кораблями (типу "Сообразительный") власні ВМС. Темпи спорудження значно нижчі від запланованих, і у росіян просто відсутній надлишок виробничих потужностей для того, щоб будувати корвети і для України. З іншого боку, корвет складається з двох основних частин - корпусу і озброєння. Але вибір російських озброєнь для українського корвета не раціональний, оскільки вони програють порівняно з французькими зразками. Варіант обміну недобудованого крейсера на корвети, які будуть побудовані невідомо коли, обмін шила на мило".
Звичайно, відзначає експерт, вже зараз Україна повинна підписувати контракти на постачання озброєнь для корветів, але грошей для їх оплати поки немає. "Проте, якщо розглядати варіант російських корветів, то вони обійдуться нам не дешевше. Вартість російського корвета "Сообразительный" практично ідентична ціні українського корвета з французьким озброєнням", - пояснив він.
Коментуючи задоволення позову Генпрокуратури про незаконність приватизації ЧСЗ, експерт нагадав, що Міноборони підписало договір на будівництво корветів саме з цим підприємством. "Тепер абсолютно не важливо, чи буде завод приватним, чи повернеться в держвласність, даний контракт повинен виконуватися", - вважає експерт.
Що стосується фінансової підтримки, яку "Смарт-холдинг" обіцяв надати проекту, то, на думку С.Згурця, приватна компанія не зобов'язана затикати діри в оборонному бюджеті. "В принципі, це неправильний підхід. До того ж, цілком імовірно, що в результаті задоволення позову Генпрокуратури щодо ЧСЗ, який не має стосунку до "Смарт-холдингу", компанія в результаті лише підсилить свої позиції на підприємстві".
Таким чином, маємо довкола будівництва корвета доволі заплутану ситуацію. З одного боку, якщо розділяти оптимізм В.Новінського, через пару місяців все стане на свої місця. Але з іншого боку, ніяк не виходить абстрагуватися від проблем російських виробників озброєнь. Останнім часом в російській пресі з'являється маса публікацій, присвячених планам Міноборони РФ купувати те чи інше західне озброєння. Природно, що позиція підприємств російського ОПК з цього питання украй негативна. Зокрема, в Росії вистачає противників покупки у Франції корвета "Містраль", а так само його ліцензійного виробництва на російських верфях.
Тут треба розділити інтереси російських суднобудівників і виробників корабельного устаткування і озброєння. Якщо перші і так не справляються із замовленнями, то другі після початку виробництва ліцензійного "Містраля" в РФ позбавляються перспектив на отримання великих замовлень від власного оборонного відомства. Природно, вони зацікавлені в пошуку альтернативних ринків, а Україна якраз під боком. У свою чергу, російське керівництво, позбавляючи свої підприємства внутрішніх замовлень, просто зобов'язане шукати для них роботу на стороні. Власне, і суднобудівельні підприємства РФ можуть сміливо відрапортувати владі про свою готовність побудувати для України хоч 10 корветів у встановлений термін. Як відомо, в такій справі головне зачепитися, а там вже якось викрутяться. Адже беруться ж російські суднобудівники за індійські контракти, заздалегідь розуміючи, що в обумовлений термін вони не укладуться.
І хай комусь всі вище викладені факти здадуться конспірологічним маренням, автор буде лише радий, якщо все так і виявиться. Поки ж залишається реальна небезпека того, що крейсер "Україна", який проектувався як "вбивця авіаносців", стане "вбивцею" проекту українського корвета. Готовність РФ вирішити проблему цього довгобуду виглядає дуже зручним прикриттям для лобіювання інтересів російського ОПК в Україні.
Антон Лосєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
