1569
Україна і Росія: Дружба дружбою, а газ - нарізно
— Енергетика
Цифра "7" стала мало не фетишем. Минулого понеділка і у вівторок її повторювали, напевно, всі, хто має стосунок до національної політики. 7 означало "сьома зустріч між президентом Віктором Януковичем і його російським колегою Дмитром Медвєдєвим за три місяці президентства першого".
Така частота знаменує різке потепління у відносинах між нашими країнами. Янукович і Медвєдєв спробували почати їх з чистого аркуша, уникаючи всіх наболілих питань. Російський президент перестав труїти душу українських журналістів запрошенням України в Митний союз і антинатовськими загрозами, а український постарався, щоб шляом прямування російського президента через Київ були розвішені російські прапори. Але, незважаючи на дуже хороші стосунки, повної ідилії однак не вийде. Тому що з найбільш суперечливого питання - газового - обидва президенти не мають ніякого бажання йти назустріч один одному. Незважаючи на оновлену дружбу, український бізнес не отримає доступу до середньоазіатського газу, а Росія - контролю над "Нафтогазом". Принаймні, поки.
Обмінялися люб'язностями
Картину повного взаєморозуміння двом президентам зіпсували відразу чотири людини: гендиректор "Метінвесту" Ігор Сирий, президент "Енергетичного стандарту" Костянтин Григоришин, мажоритарний акціонер концерну "Стиролу" Микола Янковський і глава Мінпаливенерго Юрій Бойко. Під час VII українсько-російського бізнес-форуму, який відбувся минулого вівторка, вони порушили питання про те, щоб Росія дозволила їм поставляти газ для своїх потреб з Середньої Азії. "Наше підприємство зараз не повністю завантажене. Його можна було б завантажити за давальницькою схемою, але для цього потрібно створити в Україні спотовий ринок російського і середньоазіатського газу", - заявив Микола Янківський. "У нас є можливість придбати активи з видобутку природного газу в Узбекистані, але ми не можемо прийняти таке рішення, бо поки не маємо згоди на транзит узбецького газу через територію Росії", - сказав Сирий. З такою ж проблемою, тільки щодо туркменського газу, зіштовхнувся і Григоришин. Він не може поставляти до Туркменістану комплектуючі для електростанцій, що будуються, оскільки газ, яким уряд пропонує з ним розраховуватися, неможливо постачати до України через російську заборону. Юрій Бойко розповів про ту ж проблему, яка виникає при будівництві в Туркменії мостів українськими компаніями.
Всі вони апелювали до того, що ще в 2006 році Україна втратила можливість імпортувати газ з Середньої Азії безпосередньо через територію Росії. В результаті ми втратили не лише газ, але і можливість поставляти частину своєї продукції в середньоазіатські держави в рамках бартерних операцій. "До 2007 року Україна поставляла до Туркменії на $1,5-2 млрд. товарів! Сьогодні ми платимо за газ гроші і не знаємо, куди подіти свою продукцію. Нам вигідно повернутися..." - цитують ЗМІ слова співвласника "РосУкрЕнерго" Дмитра Фірташа. "Україна пішла з газових ринків Середньої Азії. Але скажу прямо, зробила вона це не самостійно, не добровільно, - не стримав в результаті образи за український бізнес президент Янукович під час бізнес-форуму. - Нас звідти виштовхали". Бізнесмени з надією чекали, що, розслаблений атмосферою загального кохання і дружби президент Росії погодиться вирішити їх проблему.
Але в Медвєдєва були свої види. Росія хоче отримати контроль над українською газотранспортною системою і "Нафтогазом". Аби наділити пропозицію красивою формою, з першими ознаками відлиги між країнами Путін, а потім і Медвєдєв запропонували об'єднати "Нафтогаз" і "Газпром". Таке об'єднання дозволило б російському газовому монополістові знизити ризики, пов'язані з транзитом свого газу через українську територію, і отримати доступ до кінцевих споживачів в Україні, що є одним з найбільших його ринків збуту.
Сувора газова реальність
Але ні російські, ні українські надії не здійсняться. "Газпрому" немає сенсу віддавати українцям можливість купувати газ безпосередньо в Середній Азії. І президент Медвєдєв не забув це підкреслити. "Подібна співпраця (транспортування середньоазіатського газу через територію Росії) завжди носить тристоронній характер і зрештою упирається і в наші домовленості з узбеками, туркменами", - недбало кинув він у відповідь на прохання українського бізнесу, давши зрозуміти, що питання перегляду нинішньої ситуації "Газпром" не дуже цікавить. І на це у монополіста є відразу декілька причин.
"Ні зараз, ні в майбутньому для нього немає сенсу поступатися Україні своїм головним трофеєм, придбаним в 2006 році, - можливість купувати в Туркменістану газ в обсязі до 50 млрд. куб. м на рік на умовах, що фактично диктуються покупцем", - говорить Володимир Нестеренко, начальник аналітичного департаменту інвестиційної компанії BG Capital. У 2006 році Україна втратила обсяги постачання, тоді як Росія отримала набагато більше - не лише обсяги, але і позицію єдиного покупця. І, відповідно, істотний вплив на продавця. В результаті Росія, по-перше, повністю контролює всі можливі маршрути транспортування середньоазіатського газу в західному напрямі, а по-друге, диктує свою ціну на газ. "Газпром" здатний заробляти надприбутки на туркменському газі, і відмовлятися від них заради підтримки українських промисловців було б безрозсудно", - говорить Нестеренко.
Додатковим аргументом "проти" для "Газпрому" стала і глобальна фінансова криза. Її наслідком стало падіння споживання газу на головних ринках російської компанії - в Україні і ЄС.
"Торік "Газпрому" навіть довелося інсценувати, за версією туркменських джерел, НП на газопроводі Середня Азія-Центр, яким туркменський газ йшов до Росії, аби у нього була офіційна причина не купувати в Туркменістану газ в період кризи - ціна для нього була дуже висока, але при цьому була встановлена в контракті, який нав'язував Туркменії сам Газпром, - вважає Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру "Номос". - "Газпром" не захоче віддавати Україні навіть частину постачань газу, адже це ще більше знизить його власні продажі". Те ж саме стосується і постачань газу з Узбекистану.
Іншими словами, Україна - один з найбільших споживачів, і просто так віддати цей ринок "Газпром" не погодиться. Єдина умова, за якої, схоже, можна сподіватися на згоду, це якщо український бізнес увійде до складу російських компаній. "Туркменський газ може опинитися в Україні, лише якщо кінцевим покупцем будуть компанії, контрольовані російськими власниками, - вважає Нестеренко. - А це вкотре наводить на думку про те, що компанії, бізнес яких істотно залежить від постачань газу (в першу чергу виробники азотних добрив), врешті-решт будуть змушені продатися росіянам". І навіть якщо станеться диво, і українці умовлять Росію дозволити їм постачання газу через свою територію, виникає друге "але".
За словами Гончара, маловірогідно, що, скажімо, сам Туркменістан захоче продавати їм газ за нижчою, ніж купує Газпром, ціною. Тим паче, що з кінця минулого року Туркменістан налагодив збут блакитного палива до Китаю і збільшив - до Ірану.
"Наша відповідь Керзону"
Втім, на російську пропозицію дали відмову. У відповідь на пропозицію Володимира Путіна президент Янукович сказав, що погодився б об'єднати НАК "Нафтогаз України" і "Газпром" за умови, що обидві сторони мали б в новій компанії рівні частки. У "перекладі на російську" його витіювата відповідь означає "ні", оскільки розміри компаній не порівнянні для такого об'єднання. За оцінкою Гончара, ринкова капіталізація "Газпрому" за найскромнішими оцінками в 15 разів перевищує капіталізацію "Нафтогазу".
Дмитро Медвєдєв, щоправда, не вгамувався - ще напередодні поїздки до Києва він сказав, що питання не буде закрито, поки він особисто не почує відповідь від українського президента, а потім почав пропонувати альтернативні варіанти у вигляді об'єднання не самих компаній, а консолідації їх визначених активів. А Володимир Путін вже після візиту Медвєдєва до Києва запропонував третій варіант конфігурації об'єднання - СП.
Київ, в принципі, не проти. Віктор Янукович ще кандидатом в президенти говорив про необхідність реанімації ідеї консорціуму з управління українською ГТС. Питання, щоправда, в тому, кому і на яких умовах в ньому вигідно брати участь. Український президент навряд чи захоче надати "Газпрому" контрольний пакет в такому консорціумі, тому запросить третім учасником європейського партнера. Але в такому разі краще, на що може сподіватися "Газпром" - це рівні частки в консорціумі. Якщо ж він отримає менший пакет, то, як вважає Андрій Поліщук, аналітик російської інвестиційної компанії БКС, участь в консорціумі російській компанії буде просто нецікава.
"Двадцятип'ятивідсотковий пакет не дасть "Газпрому" додаткових фінансових потоків, не дозволить вийти безпосередньо до кінцевого споживача і не знизить ризики, пов'язані з транзитом російського газу, - говорить Поліщук. - Компанія може бути зацікавлена в консорціумі, лише якщо троє партнерів володітимуть рівними частками і в ланцюжку постачань не будуть присутні додаткові посередники, підконтрольні Києву, в яких осідатиме частина прибутку".
Отже, останню крапку у відмові Росії в газпромівській експансії поки не поставили. Олег Волошин, директор департаменту інформаційної політики МЗС України заявив, що наша країна зможе дати остаточну відповідь Росії з цього питання лише після того, як детально вивчить всі можливості і потенційні вигоди від такої співпраці. Але у президента України ідея передати Москві контроль над українською ГТС особливого ентузіазму не викликає.
Зміна глави української держави зняла напругу в спілкуванні, але зовсім не вирішила ключових проблем, перспектив вирішення яких як і раніше не видно. Не випадково в спілкуванні двох президентів (особливо в поведінці Віктора Януковича) була вочевидь помітна напруженість, яка деколи зривалась на суміш образи і роздратування.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
