1597
Повернуться до добре забутого старого
— Казна та Політика
В політичних колах заговорили про можливу зміну виборчої системи при проведенні виборів до Верховної Ради, які відбудуться в 2012 р. Проект нового виборчого кодексу передбачає впровадження механізму обрання депутатів за відкритими списками і уніфікацію виборчого законодавства.
Кажуть, в Адміністрації президента готується законопроект, яким партійна система виборів народних депутатів (в разі його прийняття) може бути змінена на змішану.
Тож яка ж виборча система найбільш оптимальна? Останнім часом з'явилося немало політиків, які ностальгують за мажоритаркою. Тому передбачається, що об'єднання двох систем, як це було до 2004 р., може стати компромісом між акціонерами великих політичних партій і місцевими територіальними громадами.
Без вибору
Зараз, при пропорційній виборчій системі, держава представлена як єдиний виборчий округ. Виборці голосують не за конкретних кандидатів, а за списки політичних партій або блоків. Якщо політична сила здолала відсотковий бар'єр (в Україні він встановлений на рівні 3%), то депутатські мандати розподіляються пропорційно голосам, поданим за ці списки. Гіднітю цієї виборчої системи вважається рівне представництво політичних сил в парламенті, а очевидний недолік - відсутність зв'язку конкретного депутата з регіонами, особливо це висловлюється у втраті контролю виборців над вибраним - за допомогою їх голосів - законодавцем.
Втім, здійснювати контроль над законодавцем, як показала практика, не може і керівництво політичних сил, за списками яких пройшов конкретний депутат. Наприклад, при формуванні коаліції "Стабільність і реформи" депутатам з інших фракцій (БЮТ і НУ-НС) дозволено було поповнити її склад на основі власного волевиявлення, проігнорувавши бажання керівництва своїх політичних сил. У свою чергу, фракції БЮТ і НУ-НС нічого не змогли зробити з перебіжчиками - навіть після виключення з партії перебіжчик не втратить депутатський мандат, а стане позафракційним депутатом.
Ще один недолік пропорційної виборчої системи, особливо, якщо як у нас, вона супроводжується виборами за закритими виборчими списками, - те, що виборець голосує, орієнтуючись лише на першу десятку лідерів виборчого списку, що дає можливість провести до парламенту троянського коня.
Свої мінуси існують і в змішаній виборчій системі. Незважаючи на те що ця система вигідна, в першу чергу, територіальним громадам (зокрема, тим, що існує, хоч і дуже складний, механізм відкликання депутата, вибраного у мажоритаому окрузі, але який не виправдав довіру виборців), при її застосуванні виникне низка складнощів. Найбільш вірогідний варіант розвитку подій - політичний колапс в законодавчих зборах через неузгодженість позицій між депутатами-мажоритарниками. В світлі цього реінкарнація в стінах парламенту законодавців, вибраних у мажоритарному виборчому окрузі, складно реалізується без анулювання політичної реформи, яка набрала чинності 1 січня 2006 р. і перевела країну від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління.
Вибори за кодексом
Тим часом у Верховній Раді представлений проект нового виборчого кодексу. Цим документом планується запровадити механізм обрання депутатів за відкритими списками і уніфікувати виборче законодавство. "Відповідно до резолюції ПАРЄ… до основної розробки виборчого кодексу покладено те, що одна з основних проблем України - наявність закритих партійних списків. Тому головною метою при розробці кодексу є закладка механізмів зв'язку депутата з виборцями. А друга мета - це відповідальність представницького органу, починаючи від сільських голів і закінчуючи президентом, на предмет виконання законів і Конституції", - заявив під час презентації документа депутат від Блоку Литвина Сергій Гриневецький.
Проект виборчого кодексу складається з трьох частин: загальної частини; частини, в якій прописані процедури проведення загальнодержавних виборів (виборів президента і народних депутатів). Третя частина проекту документа присвячена особливості проведення місцевих виборів. Суперечливими, за словами керівника робочої групи з підготовки виборчого кодексу Юрія Ключковського (депутата від НУ-НС), є питання, що стосуються проведення виборів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад. Автори документа пропонують виключити з форми бюлетеня графу "Не підтримую жодного кандидата" і позбавити громадські організації права висунення кандидатів у районні та обласні ради.
Втім, прийняття цього документа невигідне таким великим політичним гравцям, як БЮТ і Партія регіонів. Обов'язок проводити парламентські вибори за відкритими списками викличе обурення у партійних босів - це ослабить їх вплив на формування виборчого списку і, не секрет, зменшить доходи від продажу прохідних місць.
Незважаючи на те що документ може бути винесений в сесійну залу після обговорення і позитивного висновку Венеціанської комісії, в проекті виборчого кодексу чітко не передбачено тип виборчої системи.
Міняти чи не міняти?
Представники всіх партій бачать в можливій зміні виборчої системи політичні риси. Так, в БЮТ вважають, що, запровадивши змішану виборчу систему, Партія регіонів хоче видавити прибічників Юлії Тимошенко з парламенту, зайнявши всі депутатські мандати за пропорціоналкою. Регіонали неохоче коментують тему можливої зміни виборчої системи, але один з представників Партії регіонів, вислухавши аргументи БЮТ, відзначив, що прибічникам екс-прем’єра варто звернути увагу на якість своїх виборчих списків, і додав, що в разі повернення пропорційної виборчої системи обидві політичні сили опиняться в рівних умовах.
Втім, депутати не вірять, що їм, можливо, доведеться обиратися за новими правилами.
За словами регіонала Василя Хари, президент Віктор Янукович декларував необхідність впровадження партійної виборчої системи за відкритими списками, а не змішаної системи виборів. "Партійна система себе виправдала і зараз успішно діє. Необхідно внести такі корективи, аби люди голосували не лише за лідера списку, але і за депутатів із списку, закріплених за конкретними регіонами", - заявив депутат, додавши, що він не чув про відхилення від цієї системи.
Ще один представник парламентської коаліції "Стабільність і реформи" Сергій Гриневецький (депутат від Блоку Литвина) відзначив, що є прибічником мажоритарної виборчої системи, але найбільш логічна в нашій ситуації виборча система за відкритими партійними списками. "Під час парламентської кризи 2007 р., коли президент Віктор Ющенко видав указ про дочасне припинення повноважень Верховної Ради, ПАРЄ аналізувала ситуацію в нашій країні і зробила висновок: вибори за відкритими партійними списками найбільш оптимальні", - сказав депутат. Він нагадав, що змішана виборча система вже існувала в нашій країні до 2006 р. "Одна з основних проблем нашої країни полягає в тому, що кожні вибори ми проводимо за новим законодавством", - додав парламентар. За його словами, спочатку парламенту варто затвердити проект виборчого кодексу, "який уніфікує весь виборчий процес". "Для зміни ж виборчої системи, - нагадує депутат, - необхідно лише 226 голосів народних депутатів".
В той же час перший заступник глави комітету Ради з держбудівництва і місцевого самоврядування Ольга Боднар (БЮТ), за її словами, в 2004 р. була противником пропорційної виборчої системи, оскільки, на відміну від мажоритарки, вважала її недемократичною. "Зараз же, зіштовхнувшись з тією корупцією, яка є в політиці, я вважаю, що нинішня система - оптимальна", - заявила депутат. За її словами, такі різкі переходи від однієї виборчої системи до іншої негативно позначаються на політичній ситуації: "Необхідно підійти до цього питання комплексно, наприклад, прийняти виборчий кодекс, який готувався дев'ять років". Ольга Боднар відзначила, що при змішаній виборчій системі вперше з'явилося таке явище, як покупка депутатів: "Потрібно спочатку опинитися в білому списку FATF і зробити прозорим виборчий процес. І лише після цього говорити про введення мажоритарки. Якщо ж зараз запровадити змішану виборчу систему, то за партійною квотою увійдуть спонсори політичних партій, а інші 50% сидітимуть на телефонних трубках і голосуватимуть, як їм скажуть".
Мажоритарка - лише до місцевих виборів
Таким чином, повернення мажоритарної виборчої системи може статися лише до наступних місцевих виборів. Втім, на думку експертів, у законодавців навряд чи дійдуть до цього руки: депутатам належить внести зміни до Конституції, аби уніфікувати терміни перебування в посадах мерів міст і глав місцевих рад. Втім, мажоритарна виборча система на місцевих виборах вже знаходить своїх прибічників.
За проведення місцевих виборів за мажоритарною виборчою системою виступає спікер Ради Володимир Литвин. До речі, спікер прогнозує, що місцеві вибори відбудуться 27 березня 2011 р.
Втім, президент Віктор Янукович заявляв, що і у випадку з місцевими виборами він орієнтується на пропорційну систему, але з відкритими списками. Але не виключено, що глава держави може схилитися до іншого варіанту, підготовленого його соратниками з Партії регіонів. Говорять, що регіонали визначилися з датою проведення місцевих виборів. Начебто вони повинні відбутися 31 жовтня. Не виключено, що варіант впровадження змішаної виборчої системи соратники Віктора Януковича планують випробувати на виборах в обл-, рай- і міськради.
В минулий же четвер, перебуваючи в Луганську, глава держави підтвердив, що наступні місцеві вибори пройдуть на новій законодавчій основі. "Аби люди знали своїх депутатів, аби депутати були закріплені за територіями, аби вони несли відповідальність, щоб вони захищали права людей на тих територіях, де вибрані", - заявив президент.
Віктор Янукович додав, що вибори повинні відбутися в "конституційні терміни", не уточнивши конкретну дату. "Але я б сьогодні навіть не про дату говорив, скільки говорив би про принципи, на яких мають відбутися вибори. І тут ми мусимо врахувати точку зору виборців", - сказав Віктор Янукович.
Втім, його партійні соратники вже знають, коли виборці підуть голосувати на вибори місцевих органів влади. За словами першого заступника глави фракції Партії регіонів у Верховній Раді Михайла Чечетова, регіонали найближчим часом виступлять з ініціативою провести місцеві вибори 31 жовтня 2010 р. На думку регіонала, ці вибори не повинні проходити, як це було раніше, за пропорційною системою: фракція Партії регіонів запропонує змінити систему виборів на місцях на змішану. "Пропорціоналки для місцевих органів влади бути не повинно, це дурощі. Тому ми як варіант говорили, що селищні і сільські вибори - це мажоритарка, але висунення лише від партії: жодних індивідуальних висувань, жодних блоків. Міські, районні і обласні вибори - змішана система: 50% - пропорціоналка, 50% - мажоритарка, але теж висунення від партій", - заявив депутат.
Втім, якщо місцеві вибори будуть призначені на осінь поточного року (а регіонали планують провести їх якнайшвитдше, поки рейтинг влади досить високий, а їх політичні опоненти втратили кредит довіри за час керівництва країною), не виключено, що ідея про зміну виборчої системи відійде в минуле. Віктору Януковичу необхідно, у тому числі, і за допомогою виборів, збудувати підконтрольну адміністративну вертикаль влади. Такий намір досяжний більшою мірою, якщо вибори на місцях пройдуть за партійними списками.
Як проходять вибори в інших країнах
Італія
Палата депутатів в Італії налічує 630 місць, які розподіляються між областями залежно від чисельності населення за даними останнього загального перепису. Число місць виборних сенаторів - 315. 18 областей мають не менше семи місць, а області з багаточисельним населенням направляють в Сенат: Ломбардія - 47, Кампанія - 30, Лаціо - 27, Сицилія - 26, П’ємонт і Венето - по 23, Емілія-Романья і Апулія - по 21 сенатору. Малонаселена Валле д’Аоста володіє одним сенаторським місцем, а Молізе - двома. Три чверті сенаторів обираються по мажоритарній системі і одна чверть - по пропорційній.
Що ж до виборів в органи регіонального і місцевого самоврядування, то в обласні і провінційні ради проводяться прямим голосуванням за змішаною систеою. Вибори проходять в один тур, причому 80% місць розподіляєтьсяза пропорційною системою, а 20% - за мажоритарною. При виборах в провінційні ради також застосовується як мажоритарна система в одномандатних округах, так і пропорційна з використанням системи квот. В цьому випадку виборчим округом стає сама провінція. Комунальні ради обираються за мажоритарною систеою для комун від 15 тис. жителів і менше і за пропорційною системою для більших комун.
Франція
Французький парламент складається з двох палат - Національних зборів і Сенату. Депутати Національних зборів обираються за мажоритарним принципом прямим, загальним, рівним і таємним голосуванням на п'ятирічний термін. З 1986 р. число депутатів Національних зборів - 577 (раніше - 491). Один депутатський мандат припадає на 100 тис. виборців. Проходять до парламенту партії, чиї кандидати здолали 5%-вий бар'єр у всіх 96 департаментах. Члени парламенту не мають права займати посади в структурах виконавчої влади. Звичайна щорічна парламентська сесія триває не менше 120 днів. Передбачена можливість скликання надзвичайної сесії на прохання прем'єр-міністра або більшості членів Національних зборів для обговорення питань особливої державної ваги; її відкриття і закриття здійснюється за особливим декретом президента країни.
Верхня палата парламенту - Сенат (317 осіб), обирається двоступеневим голосуванням і кожні три роки оновлюється на третину. Структура Сенату ідентична структурі Національних зборів. Сенат, на відміну від нижньої палати, не може припинити діяльність уряду; стосовно законів, що приймаються Національними зборами, Сенат володіє правом відкладального вето.
ФРН
Виборчу систему Німеччини можна охарактеризувати як форму пропорційного представництва. Населення ФРН кожні чотири роки обирає депутатів нижньої палати парламенту - Бундестагу. Кожен виборець має два голоси. Першим голосом він обирає кандидата від свого виборчого округу за принципом відносної більшості. Другий голос він може віддати за земельний список партій.
У ФРН використовується 5%-ва межа на виборах. Таким чином, малі партії опиняються у досить невигідному положенні - для отримання місць в парламенті необхідно або набрати більше 5% в рамках країни, або перемогти щонайменше в трьох одномандатних округах.
Вирішальними вважаються другі голоси. Якщо партія отримає перемогу в більшому числі виборчих округів, ніж це передбачено 5%-вим бар'єром "других голосів", то вона отримує додаткові "перехідні" мандати. У таких випадках в Бундестагу опиняється більше депутатів, ніж встановлені законом 656.
Пропорційна система із земельними списками переслідує мету, аби всі партії були розподілені пропорційно поданим за них голосам. Досвід показує, що найменша невідповідність між волевиявленням електорату і розподілом мандатів у парламенті виявляється в державах, що використовують модифіковану пропорційну систему з "національним округом", до яких належить Німеччина. З іншого боку, прямий вибір кандидата від виборчого округу дає громадянинові шанс вибрати певного політика.
Польща
Польський парламент складається з двох палат: нижньої - Сейму, і верхньої - Сенату. У Сеймі засідають 460 депутатів, в Сенаті - 100 сенаторів. Польська виборча система опирається на принцип партійності. Тому як в парламентських виборах, так і у виборах місцевої адміністрації (а також в президентських) більше шансів мають ті кандидати, які користуються підтримкою політичних партій. Депутати з однієї і тієї ж партії створюють в Сеймі і Сенаті свої парламентські фракції. Саме у фракціях, як правило, народжуються проекти законів і поправок, бо лише великі групи депутатів можуть винести нові законопроекти на обговорення Сейму.
Депутати є представниками виборчих округів, в яких вони отримали депутатські мандати. Під час голосування в парламенті ні депутати, ні сенатори не пов'язані жодними інструкціями своїх виборців. Конституція зобов'язала членів обох палат парламенту керуватися інтересом Республіки Польщі в цілому.
Угорщина
Найвищий орган законодавчої влади - Державні збори. Обирається кожні чотири роки, є однопалатний парламент, до якого входять 386 депутатів. В Угорщині діє складна пропорційно-мажоритарна виборча система: 176 депутатів обираються за одномандатними виборчими округами, 152 - за територіальними списками, а 58 - отримують мандат відповідно до частки голосів, відданих за партійними списками.
Держзбори обирають президента країни, прем'єр-міністра, членів Конституційного суду, омбудсменів, голів Верховного суду і генерального прокурора.
Закони ухвалюються більшістю в дві третини, що забезпечує права в законотворчості і представникам опозиції. Для внесення змін до Конституції необхідно дві третини голосів. Парламент здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади за допомогою депутатських запитів і інтерпеляцій, а також роботи парламентських комісій.
Австралія
Виборча система Австралії вважається однією з найдемократичніших в світі. Її відрізняють такі особливості, як обов'язкове голосування населення, преференційна система голосування і підрахунку голосів і використання пропорційного голосування при обранні членів верхньої палати парламенту, Австралійського сенату. Безпосередньою причиною для введення обов'язкового голосування в Австралії стала низька активність на федеральних виборах 1922 р., коли на виборчі дільниці прийшли лише 59,38% зареєстрованих виборців.
Парламент Австралії двопалатний. Згідно ч. 1 гл. 1 Конституції Австралії, до Парламенту країни входять Королева Великобританії, Сенат і Палата представників.
Нижня палата парламенту, Палата представників, на сьогодні складається з 150 депутатів, кожен з яких представляє окремий виборчий округ. Кількість місць в палаті не є фіксованою і може змінюватися. Депутати Палати обираються на три роки за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості.
Верхня палата парламенту, Сенат, складається з 76 членів - 12 від кожного штату і два від кожної континентальної території. Сенатори обираються на основі пропорційної виборчої системи.
Ольга Куришко
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
