1373
Державний банкінг
— Казна та Політика
Держава вирішила серйозно зайнятися підопічними їй банками. Цього разу, відсунувши на другий план гучні проблеми націоналізованих Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ", чиновники сфокусувалися на Ощадбанку та Укрексімбанку. Подібна увага незабаром призвела до квітневих ротацій в керівництві двох державних фінзакладів. Зміни відбулися не тільки у складі наглядових рад - чиновники підібрали і більше "гідних" голів на позиції державних банкірів. Учасники ринку пов'язують такий крок не тільки з можливістю держави посилити контроль над фінустановами, але і з новими стратегіями розвитку самих держбанків.
Нові держглави
Про те, що термін перебування на посаді голови Ощадбанку Анатолія Гулея підходить до кінця, почали говорити задовго до офіційного "розлучення". Його каденцію не можна назвати простою: призначення Гулея не обійшлося без скандалів з попереднім керівництвом, а реалізація ним програми повернення вкладів - у народі "Юліна тисяча" - оголила багато проблем спадкоємця радянського Ощадбанку. Довгі черги, пенсіонери без свідомості, зависає програмне забезпечення - все це лише мала дещиця проблем, що відкрилися на кар'єрному горизонті Анатолія Гулея в 2008 році. У 2009-у Ощадбанк чекали нові сюрпризи, пов'язані з добровільно-примусовим кредитуванням НАК "Нафтогаз України". Учасники ринку неодноразово відзначали, що, незважаючи на свій статус комерційної установи, Ощадбанк періодично здійснює операції на принципах, що суперечать принципам економічної доцільності та заснованих на кулуарних домовленостях.
До речі, за останні два роки Ощадбанк стабільно тримався серед лідерів за прибутковістю роботи, жодного разу не оголосивши про збитки. Формально Анатолій Гулей передає своєму спадкоємцю цілком пристойну фінустанову - вона стабільно працює і показує прибуток. До того ж друга за системою за розміром капіталу (16,6 млрд. грн.) і третя за розміром активів (57,6 млрд. грн.). Питання лише у справжній якості кредитного портфеля. "Як і раніше для Ощадбанку співпраця із "Нафтогазом України" залишається дуже важкою ношею.
Це пов'язано з тим, що в структурі кредитного портфеля Ощабанку частка "Нафтогазу" перевищує 22 млрд. грн., що складає більше третини всіх активів банку і більше половини всього його кредитного портфеля за станом на кінець першого кварталу 2010 року ", - зазначає аналітик ІГ "ТАСК" Вадим Ємець. При цьому, на думку експерта, очікуване поліпшення фінансового стану НАК не буде сприяти збільшенню темпів погашення нацкомпанії боргів перед банком, що пов'язано з проведенням їх реструктуризації на 10 років. Таким чином, тісна співпраця державного монополіста і найбільшого банку має довгострокову перспективу, і малоймовірно, що фінансовий стан фінустанови в найближчі роки буде більше залежати від будь-якого іншого підприємства.
Однак вирішувати проблеми з позичальниками доведеться вже екс-главі українського представництва швейцарського банку Credit Suisse В'ячеславу Козаку. Його персона мало відома громадськості, проте добре знайома чиновникам. На початку 2000-х він був радником тоді віце-прем'єр-міністра Сергія Тігіпка, крім того, працював в підконтрольній братам Клюєвим компанії "Укрпідшипник". Ще в середині дев'яностих Credit Suisse неодноразово виступав консультантом держави з питань приватизації, а пізніше і з виходу на міжнародні ринки. Однак головна проблема полягає в тому, що В'ячеслав Козак і Ощадбанк, на перший погляд, малосумісні - перший не працював у великому системному банку з роздрібною спеціалізацією, а другий мало у кого сьогодні асоціюється зі статусом державного агента на міжнародних ринках. Як у такій ситуації будуть шукати точки дотику Козак і Ощадбанк - поки сказати складно. Ймовірно, найкращим варіантом була б модернізація і універсалізація Ощадбанку. Але чи обере саме цей варіант розвитку держбанку держава в особі В'ячеслава Козака?
51-річний Микола Удовиченко - персона в Укрексімбанку не нова. На благо державної установи він працює з 1997 року, а з 2001-го є заступником голови правління та членом правління фінустанови. Згідно з офіційною інформацією, Удовиченко відповідав за роботу із втілення стратегії банку на зовнішніх ринках і за відносини з міжнародними фінансовими та інвестиційними установами. В експертних колах Микола Удовиченко вважається авторитетним і заполітизованим банкіром.
Судячи з того, що він має великий досвід роботи на міжнародних ринках, уряд всерйоз займеться залученням міжнародних позик під реалізацію своїх планів. Цілком імовірно, що агентами будуть виступати два державних банки.
До того ж, за словами Вадима Ємця, "ситуація з Укрексімбанком виглядає більш оптимістично - фінансова установа має більш збалансований кредитний портфель, при цьому серед основних його ризиків залишається заборгованість за зовнішніми і внутрішніми облігаційними позиками, погашення яких має бути здійснене в 2010 -2016 роках ".
А інші "держдіти" в особі Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ" поки ще у процесі внутрішніх реструктуризацій і чекають нових призначень на посади своїх голів правлінь. Найбільші шанси залишитися при владі у голови правління Укргазбанку Олександра Морозова, з Родовід Банком і банком "Київ" чиновники поки до кінця не визначилися.
Всі в сад
Крім нових призначень у держбанках, уряд вирішив підкоригувати правила гри і для державних підприємствах. Наприкінці березня Міністерство промислової політики своїм наказом № 160 зобов'язало держпідприємства перейти на обслуговування в держбанки. Такий поворот подій викликав цілком природне обурення у більшості комерційних банків, яких фактично поставили перед фактом втрати великих корпоративних клієнтів. Реальних дій з боку банківських асоціацій довго чекати не довелося, і вже незабаром АМКУ "помітив" в діях Мінпромполітики порушення антимонопольного законодавства. У свою чергу міністерство роз'яснило, що наказ мав рекомендаційний характер. Директорам держпідприємств у вигляді рекомендації запропонували розглянути питання обслуговування в державних банківських установах. Для держбанків близько тисячі підприємств з обсягами зобов'язань понад 100 млрд. грн. могли б стати хорошим бонусом.
Питання акумулювання грошових коштів бюджетних організацій та державних підприємств час від часу порушувалось урядами різних складів. Це цілком зрозуміло, зазначають банкіри, якщо врахувати, що такий перехід дозволяє впливати на банк і його кредитну політику за підтримки кредитного проекту того підприємства, інтереси якого лобіюються владними структурами. Однозначно: якщо одні учасники ринку, згідно з цим рішенням, будуть мати привілеї в порівнянні з іншими, то в такому випадку порушуються принципи ринкової економіки. А це суперечить нормальній практиці ведення бізнесу та розподілу ризиків. Банківське співтовариство визнало рішення, яким банки і їхні клієнти структуруються за формою власності, серйозним порушенням рівноправних відносин між усіма учасниками банківського ринку. "Проблема полягає в тому, що коли підприємства переходять на розрахунково-касове обслуговування в інші банківські установи, тобто державні компанії переходять у державні банки, приватні - у комерційні, то таким чином ми їх починаємо неначе ділити, що в корені неправильно і навіть небезпечно ", - прокоментував можливий переклад держпідприємств у держбанки голова правління банку "Форум" Ярослав Колесник.
За його словами, є банки, в яких цей сегмент досить значний, і якщо б таке рішення набуло чинності, вони могли б серйозно постраждати, оскільки їх баланс міг бути суттєво змінений. Для підприємств - клієнтів банків це може призвести до зміни рівня сервісу, і лінійки продуктів, і тарифної політики - і далеко не в кращий бік. "Вибір банку визначається не тільки формою власності установи. Для кожного клієнта важливо отримати очікуваний набір банківських продуктів за очікуваними тарифами. І не завжди державні банки конкурентні в цих пропозиціях", - говорить Ярослав Колесник.
На думку голови правління банку "Хрещатик" Дмитра Гриджука, відповіддю на таку політику могло б стати згортання кредитування державного промислового сектора економіки. Адже цілком алогічно переводити пасивну базу підприємств в одні банки, а кредитувати їх в інших; більше того, це абсолютно суперечить постулатам кредитної політики будь-якого банку в будь-якій країні. Кредитна політика будується насамперед на розумінні фінансового стану позичальника та його моніторингу, аналізі рівня платіжної дисципліни, упевнений банкір. Це і складає кредитну історію клієнта, без якої не можна грамотно класифікувати його і пов'язані з його кредитним проектом ризики.
P.S. Незважаючи на те, що наказ Мінпромполітики набув статусу рекомендаційного, а новопризначені голови Ощадбанку та Укрексімбанку є вельми поважними персонами у банківських колах, мало в кого з експертів фінринку виникають сумніви щодо посилення правил гри і фокусування держави на ключових фінансових активах. Можливо, такою політикою чиновникам вдасться посилити конкуренцію на банківському ринку і "підтягти" стандарти обслуговування держбанків до рівня їх іноземних колег. Якщо нові голови Ощадбанку та Укрексімбанку зможуть реалізовувати це так само добре, як й інші доручення уряду, цілком ймовірно, що і держпідприємствам не доведеться вказувати або рекомендувати там обслуговуватися. Є надія, що це буде цілком усвідомленим вибором.
Олена Мошенець
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
