897
Державний банкінг
— Казна та Політика
Держава вирішила серйозно зайнятися підопічними їй банкуми. Цього разу, відсунувши на другий план гучні проблеми націоналізованих Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ", чиновники сфокусувалися на Ощадбанку і Укрексімбанку. Подібна увага незабаром призвела до квітневих ротацій в керівництві двох державних фінструктур.
Зміни сталися не лише в складах наглядових рад - чиновники підібрали і більш "гідних" глав на позиції державних банкірів. Учасники ринку пов'язують такий крок не лише з можливістю держави підсилити контроль над фінустановами, але і з новими стратегіями розвитку самих держбанків.
Нові держглави
Про те, що термін перебування на посту глави Ощадбанку Анатолія Гулея добігає кінця, стали говорити задовго до офіційного "розлучення". Його каденцію не можна назвати простою: призначення Гулея не обійшлося без скандалів з попереднім керівництвом, а реалізація ним програми повернення вкладів - в народі "Юліна тисяча" - оголила багато проблем спадкоємця радянського Сбербанку.
Довгі черги, пенсіонери без свідомості, зависання програмного забезпечення - все це лише мала дещиця проблем, що відкрилися на кар'єрному горизонті Анатолія Гулея в 2008 році. У 2009-му Ощадбанк чекали нові сюрпризи, пов'язані з добровільно-примусовим кредитуванням НАК "Нафтогаз України".
Учасники ринку неодноразово відзначали, що, незважаючи на свій статус комерційної установи, Ощадбанк періодично здійснює операції на принципах, які суперечать принципам економічної доцільності і які засновані на кулуарних домовленостях.
До слова, за останні два роки Ощадбанк стабільно тримався в числі лідерів по прибутковості роботи, жодного разу не оголосивши про збитки. Формально Анатолій Гулей передає своєму спадкоємцеві цілком пристойну фінустанову - яка стабільно працює і показує прибуток. До того ж другу по системі за розміром капіталу (16,6 млрд. грн.) і третю за розміром активів (57,6 млрд. грн.). Питання лише в справжній якості кредитного портфеля.
"Як і раніше, для Ощадбанку співпраця з "Нафтогазом України" залишається найтяжчою ношею. Це пов'язано з тим, що в структурі кредитного портфеля Ощадбанку частка "Нафтогазу" перевищує 22 млрд. грн., що складає більше третини всіх активів банку і більше половини всього його кредитного портфеля станом на кінець першого кварталу 2010 року", - відзначає аналітик ІГ "ТАСК" Вадим Ємець.
При цьому, на думку експерта, очікуване поліпшення фінансового стану НАК не сприятиме збільшенню темпів погашення нацкомпанією боргів перед банком, що пов'язано з проведенням їх реструктуризації на 10 років. Таким чином, тісна співпраця державного монополіста і найбільшого банку має довгострокову перспективу, і малоймовірно, що фінансовий стан фінустанови найближчими роками сильніше залежатиме від якого-небудь іншого підприємства.
Проте вирішувати проблеми з позичальниками доведеться вже екс-главі українського представництва швейцарського банку Credit Suisse В'ячеславу Козаку. Його персона мало відома громадськості, проте добре знайома чиновникам. На початку 2000-х він був радником тоді віце-прем'єр-міністра Сергія Тігіпка, крім того, працював в підконтрольній братам Клюєвим компанії "Укрпідшипник". Ще в середині дев'яностих Credit Suisse неодноразово виступав консультантом держави в питаннях приватизації, а пізніше і щодо виходу на міжнародні ринки.
Проте основна проблема полягає в тому, що В'ячеслав Козак і Ощадбанк, на перший погляд, малосумісні - перший не працював у крупному системному банку з роздрібною спеціалізацією, а другий мало у кого сьогодні асоціюється зі статусом державного агента на міжнародних ринках. Як в такій ситуації шукатимуть точки зіткнення Козак і Ощадбанк - поки сказати складно. Ймовірно, найкращим варіантом була б модернізація і універсалізація Ощадбанку. Але чи вибере саме цей варіант розвитку держбанку держава в особі В'ячеслава Козака?
51-річний Микола Удовиченко - персона в Укрексімбанку не нова. На благо державної установи він працює з 1997 року, а з 2001-го є заступником глави правління і членом правління фінустанови. Згідно з офіційною інформацією, Удовиченко відповідав за роботу з втілення стратегії банку на зовнішніх ринках і за відносини з міжнародними фінансовими і інвестиційними установами. У експертних колах Микола Удовиченко вважається авторитетним і незаполітизованим банкіром. Судячи з того, що він має великий досвід роботи на міжнародних ринках, уряд серйозно займеться залученням міжнародних позик під реалізацію своїх планів. Цілком імовірно, що агентами виступатимуть два державні банки.
До того ж, за словами Вадима Ємця, "ситуація з Укрексімбанком виглядає більш райдужно - фінансова установа має збалансованіший кредитний портфель, при цьому серед основних його ризиків залишається заборгованість по зовнішніх у внутрішніх облігаційних позиках, погашення яких має бути здійснено в 2010-2016 роках".
Решта "держдітей" в особі Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ" поки що в процесі внутрішніх реструктуризацій і чекають нових призначень на пости своїх глав правлінь. Найбільші шанси залишитися при владі у голови правління Укргазбанку Олександра Морозова, з Родовід Банком і банком "Київ" чиновники поки що до кінця не визначилися.
Всі в сад
Окрім нових призначень в держбанках, уряд вирішив підкоригувати правила гри і для державних підприємств. В кінці березня Міністерство промислової політики своїм наказом №160 зобов'язало держпідприємства перейти на обслуговування в держбанки. Такий поворот подій викликав цілком природне обурення у більшості комерційних банків, яких фактично поставили перед фактом втрати крупних корпоративних клієнтів. Реальних дій з боку банківських асоціацій довго чекати не довелося, і вже незабаром АМКУ "відмітив" в діях Мінпромполітики порушення антимонопольного законодавства.
У свою чергу міністерство роз'яснило, що наказ набув рекомендаційного характеру. Директорам держпідприємств у вигляді рекомендації запропонували розглянути питання обслуговування в державних банківських установах. Для держбанків близько тисячі підприємств з обсягами зобов'язань понад 100 млрд. грн. могли б стати хорошим бонусом.
Питання акумуляції грошових коштів бюджетних організацій і державних підприємств час від часу порушувалося урядами різних складів. Це цілком зрозуміло, відзначають банкіри, якщо врахувати, що такий перехід дозволяє впливати на банк і його кредитну політику за підтримки кредитного проекту того підприємства, інтереси якого лобіюються владними структурами. Однозначно: якщо одні учасники ринку, згідно з цим рішенням, матимуть привілеї в порівнянні з іншими, то в такому разі порушуються принципи ринкової економіки. А це суперечить нормальній практиці ведення бізнесу і розподілу ризиків. Банківське співтовариство визнало рішення, яким банки і їхні клієнти структуруються за формою власності, серйозним порушенням рівноправних взаємин між всіма учасниками банківського ринку.
"Проблема полягає в тому, що коли підприємства переходять на розрахунково-касове обслуговування до інших банківських установ, тобто державні компанії переходять в державні банки, приватні - в комерційні, то таким чином ми їх починаємо начебто ділити, що в корені неправильно і навіть небезпечно", - прокоментував можливе переведення держпідприємств у держбанки глава правління банку "Форум" Ярослав Колесник.
За його словами, є банки, в яких цей сегмент досить значний, і якби таке рішення набрало чинності, вони могли б серйозно постраждати, оскільки їх баланс міг бути істотно змінений. Для підприємств - клієнтів банків це багато зміною і рівня сервісу, і лінійки продуктів, і тарифної політики - і далеко не в кращий бік.
"Вибір банку визначається не лише формою власності установи. Для кожного клієнта важливо отримати очікуваний набір банківських продуктів за очікуваними тарифами. І не завжди державні банки конкурентні в цих пропозиціях", - вважає Ярослав Колесник.
На думку голови правління банку "Хрещатик" Дмитра Гриджука, відповіддю на подібну політику могло б стати згортання кредитування державного промислового сектора економіки. Адже абсолютно алогічно переводити пасивну базу підприємств в одні банки, а кредитувати їх в інших; більше того, це абсолютно суперечить постулатам кредитної політики будь-якого банку в будь-якій країні.
Кредитна політика будується перш за все на розумінні фінансового стану позичальника і його моніторингу, аналізі рівня платіжної дисципліни, упевнений банкір. Це і складає кредитну історію клієнта, без якої не можна грамотно класифікувати його і пов'язані з його кредитним проектом ризики.
P.S.
Незважаючи на те що наказ Мінпромполітики набув статусу рекомендаційного, а новопризначені глави Ощадбанку і Укрексімбанку є вельми шанованими персонами в банківських колах, мало у кого з експертів фінринку виникають сумніви щодо посилення правил гри і фокусування держави на ключових фінансових активах.
Можливо, такою політикою чиновникам удасться підстебнути конкуренцію на банківському ринку і "підтягнути" стандарти обслуговування держбанків до рівня їхніх іноземних колег. Якщо нові глави Ощадбанку і Укрексімбанку зможуть реалізовувати це так само добре, як і інші доручення уряду, цілком імовірно, що і держпідприємствам не доведеться вказувати або рекомендувати там обслуговуватися. Є надія, що це буде цілковито усвідомленим вибором.
Олена Мошенець
За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Поділитися новиною
