750
В чому причини зростання впливу популістів у Європі?
— Казна та Політика
В Угорщині ультраправій партії "За кращу Угорщину" ("Йоббік") удалося пройти до парламенту країни, отримавши вже в першому турі виборів 16,71 відсотка голосів виборців. У Франції ультраправий Національний фронт Жана-Марі Ле Пена зміцнив свої позиції на регіональних виборах в лютому 2010 року. В Італії зростає популярність правих радикалів з "Ліги Півночі". Все більше нідерландців симпатизують ярому критику ісламу, лідеру праворадикальної Партії свободи Герту Вілдерсу. Наскільки легко європейці піддаються впливу правих популістів?
Процес європейської інтеграції призвів до відкриття кордонів усередині ЄС, створення єдиного внутрішнього ринку і появи спільної валюти. Багато європейців вважають себе громадянами не лише своїх держав, але і Євросоюзу.
Проте, саме останніми роками в країнах ЄС удалося укріпити свої позиції націоналістичним і правопопулістським рухам і партіям. Втім, в кожній країні вони мають свою специфіку, відзначає німецький експерт Вольфганг Капуст.
Корені зла...
За словами Капуста, в Скандинавії праві популісти протестували проти сплати податків. У Східній Європі - це політики, які після падіння Берлінської стіни спробували знайти свою національну ідентичність.
Об'єднує їх, проте, те, що за часів економічної кризи і політичної нестабільності вони прагнуть зіграти на настроях виборців. "Праві популісти роблять ставку на незадоволеність своїх прибічників, - відзначає Капуст. - Вони пропонують їм прості рішення таких складних проблем, як безробіття і соціальна незахищеність за рахунок того, щоб позбавитися або захиститися від іноземців або інородців, як вони їх називають".
Прагнення відгородитися від всього чужого не дозволяє правим популістам об'єднатися на європейському рівні. Як приклад Вольфганг Капуст вказує на націоналістів, представлених в Європейському парламенті: "У Європарламенті вони спробували створити єдину фракцію. Проте зважаючи на дуже великі розбіжності їм це зробити не вдалося".
Франція, Італія...
Часто праві популісти залишаються лише партією вираження протесту і не в змозі вступити в урядову коаліцію. В той же час вони чинять тиск на консерваторів, які змушені якось реагувати, аби не втратити виборців, які підтримують праві ідеї.
Так, у Франції на виборах до місцевих органів влади на початку 2010 року крайньо правий Національний фронт зміцнив свої позиції, перш за все, за рахунок консерваторів з правлячої партії Ніколя Саркозі.
А на думку експерта по Франції Елізабет Кадо, на минулих президентських виборах Саркозі вдалося переманити на свій бік немало прибічників Національного фронту.
"Тоді багато хто думав, що французьким ультраправим прийшов кінець, тим паче, що лідерові партії Ле Пену вже 81 рік. Але не тут то було. Ле Пен підключив до передвиборної боротьби свою дочку, і розчаровані політикою Саркозі віддали свої голоси Національному фронту", - сказала Кадо в інтерв'ю Deutsche Welle.
Італійський феномен
Як правило, дрібні угруповання ультраправого толку швидко покидають політичну сцену в результаті якогось скандалу. А ось крупним політичним партіям, що вдаються до правопопулістської риторики, вдається довго триматися на плаву.
Для багатьох політологів залишаються загадкою причини збереження популярності партії, очолюваної італійським прем'єром Сильвіо Берлусконі. Зараз вона називається "Народ свободи". Адже Берлусконі неодноразово був викритий у корупції, махінаціях та інших гріхах. Експерт по Італії Штефан Кепль пояснює феномен успіху Берлусконі тим, що цей політик уміє знаходити спільну мову з правими популістами.
Партія Берлусконі на регіональних виборах в березні 2010 року крупної перемоги не взяла, - говорить експерт. - Але успіху добилися не його противники, а його союзники, наприклад, "Ліга Півночі". Окрім цього, прибічники Берлусконі добре обізнані про всі скандали, пов'язані з його ім'ям". На думку Кепля, якщо вони прощали йому практично все впродовж останніх 15 років, то до нових звинувачень вони вже не настільки чутливі.
Антиісламські настрої
Особливе місце в правопопулістському таборі Європи займають антиісламські рухи. Депутат нідерландського парламенту і лідер Партії свободи Герт Вілдерс, на відміну від багатьох правих радикалів, не підтримує антисемітські гасла, але використовує жорстку антиісламську риторику.
Вольфганг Капуст вказує в зв'язку з цим на загальні тенденції в європейських країнах: "Розвиток ситуації в Нідерландах слід розглядати в тому ж контексті, що рішення швейцарців заборонити будівництво мінаретів, а також діяльність антиісламських рухів у Німеччині. Ці організації порозумілися і вже тісно співробітничають одна з одною".
Фабіан Шмідт, Оксана Євдокимова
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
