Чужими руками — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Чужими руками

Казна та Політика
824
Рішення АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підприємці можуть використовувати для стягнення в суді суми матеріальної шкоди, заподіяної їм порушником.
Грошей, як відомо, багато не буває. Особливо якщо на дворі криза і обігових коштів у підприємства, що називається, кіт наплакав. В той же час підприємці можуть "поповнити кишеню", наприклад, стягнувши через суд суму матеріальної шкоди, заподіяної їм недобросовісним монополістом. Нагадаємо, згідно ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон "Про захист…"), постраждале підприємство має право звернутися до суду для стягнення суми заподіяної шкоди в подвійному розмірі. Проте бізнесмени не наважуються на цей крок, мабуть, побоюючись погіршення стосунків з монополістами. Не додає їм упевненості й відсутність судової практики в справах про відшкодування сум цього вигляду шкоди. Проте юристи вважають, що використовувати наданий законом шанс цілком реально. Головне - отримати на руки документи, які б підтверджували таке:
- факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і заподіяною шкодою;
- розмір самої шкоди.
Встановити факт
Єдиним документом, що підтверджує факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, може бути лише відповідне рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ).
Відзначимо, що діяльність АМКУ з винесення подібних ухвал доволі плідна: у 2009 р., як повідомив Олександр Мельниченко, тодішній в.о. голови відомства (1 квітня Верховна Рада призначила главою відомства Олексія Костусєва), Комітет виніс понад 3 тис. таких рішень (734 з них стосувалися антиконкурентних дій органів влади), а сума штрафів, накладених на порушників, досягла приблизно 290 млн грн. Іншими словами, рішень АМКУ - маса, і підприємці цілком могли б ними скористатися, виявивши в переліку порушників підприємство, з яким колись мали "щастя" працювати. Інша річ, що не існує відкритого і повного переліку рішень АМКУ, наприклад, за останні три роки - це максимальний термін давності позову.
Як пояснили в Комітеті, створення такого переліку планується, оскільки це передбачено міжнародними зобов'язаннями, але поки підприємці можуть знайти деякі рішення АМКУ на сайті відомства.
Якщо відповідного готового рішення АМКУ немає, компанії, яка постраждала від дій монополіста, треба ініціювати його винесення. Для цього потрібно подати в Комітет заяву про порушення законодавства про економічну конкуренцію. Процедура і порядок подачі детально описані у розпорядженні АМКУ №5 від 19.04.94 р. і, в принципі, відомі і часто використовувані підприємцями. Адже, наприклад, лише в 2009 р. до АМКУ надійшло близько 6 тис. подібних звернень.
Але диявол, як відомо, криється в деталях. По-перше, слід пам'ятати, що АМКУ порушує розслідування не з кожного факту порушення, а лише з тих, які, на думку органів Комітету, істотно вплинули на стан ринкової конкуренції (ч.2 ст.36 Закону "Про захист…").
Відзначимо, що, оцінюючи подібні факти, "антимонополісти", на думку учасників ринку, не завжди враховують реалії, наприклад, системи ціноутворення на паливному ринку. Самого ж терміну "істотний вплив" не має майже ніякого стосунку до розміру шкоди, завданої суб'єктові господарювання незаконними діями монополіста. Грубо кажучи, "антимонополістам" - борцям за чесну ринкову конкуренцію не важливо, тисячу чи сотні тисяч гривень втратив підприємець в результаті порушень законодавства. Проте юристи радять виробити попередні розрахунки розміру шкоди і прикласти їх до заяви. Адже, як то кажуть, і незаряджена рушниця раз в житті стріляє. Завдання Комітету - присікти факт порушення, одночасно поповнивши держбюджет за рахунок стягнення з порушників штрафів. Згідно ж ст.52 Закону "Про захист…", АМКУ накладає штрафи, розміри яких розраховуються на підставі даних про дохід (виручку) порушника, отриманий прибуток або встановлюються в нмдг (неоподатковуваних мінімумах доходів громадян; зараз - 17 грн).
Для того, щоб АМКУ прийняв заяву, потрібно вказати в ній ознаки порушень законодавства про економічну конкуренцію, згаданих в ст.50 Закону "Про захист…", які, можливо, були допущені. Наприклад, такою ознакою можуть бути завищені, на думку заявника, ціни на продукцію (послуги). Як доказ здійснення такого порушення необхідно прикласти до заяви, наприклад, рахунку на оплату продукції за завищеною ціною. У заяві важливо визначити тимчасові і територіальні рамки (так звані межі ринку), в яких було допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також підкреслити, що внаслідок цього постраждав не лише заявник, але й інші підприємства, які працюють на цьому ринку. До речі, як свідчить практика, постраждалим підприємцям найкраще об'єднуватися в асоціацію, в статуті якої регламентувати її права і повноваження щодо представлення інтересів учасників у різних держорганах, у тому числі і в суді. Це істотно зменшить витрати на правову допомогу.
Підтвердити зв'язок
Вищі судові інстанції наполягають на тому, що важливою умовою отримання відшкодування сум заподіяної шкоди є доказ причинно-наслідкового зв'язку між порушенням законодавства і самою шкодою (див. постанова Верховного Суду України (ВСУ) від 30.05.06 р. у справі №42/266-6/492). З точки зору здорового глузду, доказ зв'язку між порушенням законодавства про економічну конкуренцію і його наслідками також є завданням АМКУ. В той же час, як вже відзначалося, АМКУ не цікавить розмір шкоди, заподіяної кожному конкретному бізнесу. Зате в рішенні він може вказати, наприклад, загальний розмір прибутку, необґрунтовано отриманого порушником, а також згадати підприємства, які постраждали і надали докази порушення. Іншими словами, у рішенні АМКУ може простежуватися причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями монополіста і шкодою, завданою всьому ринку.
Тому, якщо Комітет береться за розслідування, підприємець повинен клопотати про залучення його до участі в ньому як третя сторона у справі. До речі, згідно ст.39 Закону "Про захист…", в такому разі органи Комітету приймають відповідне розпорядження.
До винесення ухвали АМКУ складає попередній висновок, який оповіщається на спеціальних зборах Комітету. У цей момент у підприємців з'являється можливість офіційно ознайомитися з матеріалами справи, отримати копії зібраних Комітетом документів, які можуть згодитися для доказу в суді зв'язку між виявленим порушенням і заподіяною ним шкодою. Крім того, після оголошення попереднього висновку постраждала компанія може звернутися до АМКУ з проханням зафіксувати в рішенні розмір шкоди, заподіяної їй порушенням конкурентного законодавства. Втім, на практиці це прохання Комітет виконує дуже рідко. Тому юристи радять для додаткового доказу в суді причинно-наслідкового зв'язку використовувати, наприклад, опитування споживачів, проведені незалежними організаціями, а також матеріали судової економічної експертизи.
Завжди мають рацію
Рішення АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладення штрафу може бути оскаржене порушником в судовому порядку протягом двох місяців. В такому разі підприємцям слід клопотати перед судом про залучення їх до розгляду справи як третьої сторони, аби фігурувати у рішенні суду і після розгляду отримати на руки постанову суду, винесену, швидше за все, на користь АМКУ. Як заявляв Олександр Мельниченко, порушники нечасто наважуються оскаржити рішення АМКУ, а Комітет в більшості випадків виграє подібні справи.
На думку ж юристів, зараз при розгляді подібних справ правосуддя часто зводиться до формальної легалізації вимог АМКУ. Адже суди при винесенні ухвали в справі орієнтуються не стільки на відповідні норми законів, скільки на судову практику, що склалася. Про це ж говорить голова Вищого адміністративного суду України Олександр Пасенюк.
Наприклад, згідно ст.43, 47 Господарського процесуального кодексу, суд зобов'язаний всебічно вивчити обставини справи, у тому числі і шляхом призначення судової експертизи. Виходячи ж з рекомендацій Вищого господарського суду України (ВХСУ) від 29.10.08 р. і листа ВХСУ №01-08/627 від 25.11.09 р., господарські суди взагалі не мають права ні самостійно, ні шляхом призначення судової експертизи визначати монопольне становище суб'єкта господарювання на ринку. Тому, якщо відповідач заявляє в суді, що Комітет невірно визнав його монополістом, оскільки, мовляв, неправильно здійснив дослідження структури ринку, не відмітив конкуренції, надумав бар'єри доступу гравців на ринок, а тому просить провести судову експертизу, то, швидше за все, йому в цьому відмовлять.
Юристи вважають, що судова практика оскарження рішень АМКУ могла б бути іншою, якби розгляд подібних справ частіше проводився в порядку не господарського, а адміністративного судочинства. Згідно ст.60 Закону "Про захист…", подібні справи - прерогатива господарських судів. А Кодекс адміністративного судочинства говорить про те, що саме в адмінсудах треба оскаржувати можливі неправомірні рішення суб'єкта владних повноважень, при цьому, нагадаємо, обов'язок доведення лягає на відповідача. Тому зараз такі справи розглядаються і тими, і іншими судами. Крапки над "i" в цій проблемі може поставити ВСУ шляхом прийняття постанови пленуму, але поки не квапиться це робити.
Визначити розмір
Як вже відзначалося, суб'єкт господарювання ще до подання до суду позовної заяви про стягнення розміру шкоди, заподіяної порушенням конкурентного законодавства, може самостійно або шляхом проведення незалежної експертизи підрахувати його суму. Дані розрахунки потрібно подати до господарського суду разом з позовною заявою і бути готовим до того, що монополіст дані опротестує. В такому разі суд має право призначити проведення судової економічної експертизи, що буде лише на руку постраждалим підприємцям. Адже експерт у відповідному висновку може, по суті, визначити причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і заподіяною шкодою.
До речі, зараз аналогічні висновки видають різні НДІ судових експертиз у тому випадку, коли суб'єкт господарювання стягує з партнера суму шкоди, заподіяної внаслідок порушення умов договору (див., наприклад, рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.07 р. в справі №10/433). Хоча загальновизнаної і затвердженої методики визначення розміру матеріальної шкоди немає. Поки діє відповідний документ, прийнятий ще в часи СРСР.
В судовій практиці інших держав, перш за все США, застосовуються досконаліші методики розрахунку, які, на думку експертів, можуть бути використані і в Україні.
"Витратна методика" передбачає встановлення розміру фактичних витрат, понесених унаслідок порушення конкурентного законодавства. Наприклад, коли підприємство було змушене купувати товари у монополіста за завищеними цінами, але не мало можливості підвищити ціни на власну продукцію. Згідно з методикою, заснованою на так званій "гіпотезі різниці", порівнюють прибуток, який отримував підприємець під час порушення, з аналогічними показниками до або після інциденту. У свою чергу, методика "встановлення контрольних точок" порівнює прибуток, отриманий підприємством в період порушення, з прибутком непостраждалих колег по ринку. Так само можна порівнювати і частку компанії на ринку, а також її обсяг продажів.
Відзначимо, що майже всі згадані методики розрахунку засновані на даних первинної бухгалтерської документації, що підтверджує закупівлю (постачання) товарів або послуг, деклараціях про прибуток фірми, фінансових звітах, даних про товарообіг, обсягах продажів, доході, витратах тощо. Тому підприємству, яка намірилося покарати монополіста, що зарвався, слід розуміти, що ці документи мають бути в порядку.
Белла Моріна, Олександр Дякулич, старший юрист юридичної компанії "Нікітченко і Партнери"
За матеріалами:
Бізнес
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас