1928
На широку ногу
— Аграрний ринок
Великі стратегічні інвестори, приходу яких наші аграрії чекають другий десяток років, готові з'явитися в Україні. Але, як виявилось, вибір на місцевому ринку для них невеликий.
Українські аграрії один за одним рапортують про успішні приватні розміщення акцій за кордоном. Але, як з'ясувалося, для ключових гравців це лише розминка. Націлені на продаж бізнесу стратегічному інвесторові, вони вже сьогодні активно шукають конкурентів у себе на батьківщині для подальшого злиття.
Хто і куди?
"Практично всі великі компанії зі світового агросектора планують захід в Україну", - стверджує Любомир Мудрич, голова правління Allseeds Group. Ця компанія сама стала об'єктом поглинання. Англійська компанія ED & F Man, яка претендувала на роль покупця, щоправда, у результаті залишилася не при ділі - її обійшла Kernel Holding S.A. українського бізнесмена Андрія Веревського. Але це швидше непорозуміння. Навряд чи один з провідних світових гравців ринку продовольства, прийшовши в Україну, обмежиться лише виробництвом цукру на тому, що є у нього невеликому, навіть за українськими мірками, Засельському заводі в Миколаївській області.
На черзі, переконаний Євген Осипов, генеральний директор "Індустріальної молочної компанії", покупці агроактивів з Латинської Америки і Росії, країн Близького Сходу. Чекає приходу бізнесменів з останнього регіону і Шахраюй Меттеталь, директор департаменту агробізнесу ЄБРР. Крім того, активний інтерес проявляє канадська компанія Viterra.
Підсилення амбіцій напевно варто чекати і від групи компаній Gruma, основного виробника кукурудзяного борошна в світі. В кінці минулого року її активи поповнилися найбільшим українським виробником пшеничного борошна "Альтера". Для Gruma, чий річний оберт складає приблизно $3 млрд, придбання компанії із обертом менше $15 млн (на час початку переговорів про продаж) виглядає більше спробою вивчити специфіку місцевого ринку. Про те, що у мексиканців є види на більше, вони дали зрозуміти відразу, заявивши про готовність розширювати бізнес в Україні, причому не лише у сфері переробки, але і вирощування кукурудзи.
Такий стиль поведінки типовий для стратегічних інвесторів, - пояснює Олена Волошина, керівник представництва IFC в Україні. "Низька активність стратегічних інвесторів пояснюється в першу чергу страховими ризиками, - говорить експерт. - Крім того, стратег завжди хоче контрольний пакет, а таких пропозицій на ринку було небагато. Більше того, стратеги, як правило, повільніше приймають рішення, ніж "портфельники". Але в останні місяці ситуація змінилася.
Непрості рухи
Олександр Вікторов, віце-президент ІК BG Capital, говорить, що іноземні інвестори в першу чергу зацікавлені в придбанні великих вертикально інтегрованих холдингів. Заковика лише в тому, що таких, та ще й які відповідають вимогам іноземців, в Україні одиниці.
Хоча багато вітчизняних компаній, зайнятих в сільському господарстві, називають себе агрхолдингами, за мірками західного бізнесу вони такими не є. Невеликі оберти не дозволяють розраховувати на інвестиції, наприклад у власний портовий елеватор або будівництво потужного переробного підприємства. Об'єднання компаній, які працюють в різних секторах аграрного комплексу, дозволить досягти такої інтеграції. Це у свою чергу знизить ризики від роботи в одному напрямі або регіоні й підвищить інтерес з боку інвесторів. Останні, загалом, своїх намірів і не приховують.
"До нас зверталися декілька інвестбанків з пропозицією розглянути можливість злиття з іншою аграрною компанією, щоб потім залучити іноземного стратегічного інвестора", - розповів Володимир Григоревський, виконавчий директор ВАТ "Цукровий союз "Укррос". Підтверджує існування подібних "замовлень" з боку іноземного бізнесу і Сергій Алексєєнко, директор управління інвестиційно-банківських послуг ІК "Ренесанс Капітал Україна".
Переговори між українськими власниками - в самому розпалі. "Нам відомо, що зараз деякі українські аграрні підприємства розглядають можливість придбання компаній-конкурентів", - говорить Брайан Бест, керуючий директор департаменту інвестиційно-банківських послуг ІК Dragon Capital. Зокрема, восени минулого року об'єдналися в одну компанію "Ленд Вест Компані" і "Західна компанія "Дакор". Крім того, за словами Віталія Скоцика, CEO компанії Landkom, до осені Landkom розглядає можливість злиття.
"Та вже з позиції сильного", - уточнює керівник Landkom. Також можна чекати операцій M&A і з боку "Мрія Агрохолдинг". За словами Андрія Гути, члена наглядової ради цієї компанії, до 2013 р. фірма планує наростити свій земельний банк практично в три рази - до 600 тис. га.
"Збільшення активів планується як за рахунок злиття з великими агрохолдингами, так і покупки дрібних компаній", - розповідає про плани Андрій Гута. За умови, що конкуренти не будуть так само активно нарощувати свої земельні банки, "Мрія" може стати найбільшим аграрним холдингом України. Істотна підмога для розширення активів - заплановане надання "Мрії" фінансування від IFC на суму $50 млн. Остаточне рішення рада директорів IFC прийме 31 березня.
Все на краще
Багато компанії змушені йти шляхом об'єднання, оскільки вичерпали внутрішні можливості для розвитку. "Деякі українські агрохолдинги розглядають злиття з конкурентами як спосіб порятунку від кредиторів, - розповідає Брайан Бест. - Вигідно об'єднуватися з тими, у кого є гроші і хто згодом зможе розплатитися з боргами". І хоча Любомир Мудрич називає такі операції "злиттям від безвиході", проте в результаті вони можуть принести аграріям певну вигоду - у вигляді доступу до нових технологій і дешевих фінансових ресурсів.
Вітчизняна економіка ж отримає дивіденди у вигляді насичення внутрішнього ринку власною сільгосппродукцією.
В першу чергу це стосується тваринництва, де вкладення окупаються не за один рік. Також формування холдингів знизить собівартість продукції, що підвищить їх конкурентоспроможність на світових ринках. Як наслідок, збільшиться надходження валютної виручки до України. Окрім того, розвиток великих агрохолдингів, а також їх подальша покупка іноземними компаніями дасть поштовх розвитку вітчизняного ритейлу.
Анна Дудченко, заступник генерального директора Sintal Agriculture
- Іноземні інвестори чекають злиття і поглинань між агрокомпаніями, в результаті яких з'являться добре збудовані вертикально інтегровані холдинги. Навіть у провідних сільгоспкомпаній, таких як Sintal, MCB Agricole, "Мрія Агрохолдинг", все ще є потенціал для вдосконалення інтеграції. Зараз вони замислюються не лише про кількісний, але і про якісний розвиток - вкладають гроші в інфраструктуру, логістику.
На прикладі нашої компанії можу сказати, що ми будуємо новий елеватор в Харківській області потужністю одноразового зберігання 115 тис. т зерна, а в Херсонській завершуємо викуп елеватора на 100 тис. т. Також на початку березня підписали довгочасну угоду оренди річкового елеватора в Херсонській області потужністю одноразового зберігання 30 тис. т. За рахунок його використання ми економимо на вартості перевалки до $10/т. Така інтеграція дозволяє компанії ефективно постачати свою продукцію на експорт, оминувши трейдерів.
Олександр Вікторов, віце-президент корпоративних фінансів ІК BG Capital
- Іноземним інвесторам цікавіше вкладати в аграрні компанії з капіталізацією $500 млн, ніж $50 млн. За рахунок вищої ліквідності акцій перших компаній бізнесмени, в разі необхідності, можуть швидко вийти з таких інвестицій. В дрібних же компаній ліквідність не завжди висока.
Ми відзначаємо зростання попиту з боку іноземних інвесторів не стільки на компанії, що спеціалізуються виключно на вирощуванні або продажі сільськогосподарської продукції, скільки на вертикально інтегровані агрохолдинги: і вирощування, і переробка, і продаж на експорт. Крім того, бажано, щоб такі підприємства частину продукції переробляли для продажу на внутрішньому ринку.
Оскільки в Україні таких компаній мало, то необхідно здійснювати досить складні операції. Вони передбачають спочатку операції M&A між українськими гравцями, а лише потім - безпосередньо покупку компанії або певного пакету акцій іноземним інвестором.
Дмитро Уляницький
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
