Легко з Москвою в’їхати… — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Легко з Москвою в’їхати…

Енергетика
705
У контексті україно-російських переговорів, зокрема з питань газу, епіграф цієї статті можна перефразувати приблизно так: не будете брати більше газу - ні на що не розраховуйте, тим паче на зниження ціни на газ.
Але і прем’єр України Микола Азаров, і міністр палива та енергетики Юрій Бойко, а головне - ті, хто стоїть за ними, на щось же розраховували...
Чи справдилися їх очікування? І головне - чи справджуються очікування українців?
Про результати переговорів глави Мінпаливенерго в "Газпромі" 23 березня свідчила хіба що телекартинка, де глава російського нафтогазового холдингу Олексій Міллер казав міністрові Юрію Бойку, що Україна недобирає законтрактований обсяг газу, а Бойко серйозно відповідав: мовляв, виправимося, вишукаємо можливості й кошти... Їх подальші, слід гадати - непрості, переговори відбувалися у форматі тет-а-тет.
Неважко припустити, що для реалізації наміру нинішньої української влади (а саме: зниження ціни газу для українських споживачів хоча б на 85 дол., а то й на 105 із теперішніх 305 дол. за тисячу кубометрів) глава українського Мінпаливенерго намагався зацікавити керівника "Газпрому" участю в газотранспортному консорціумі. Ще за два тижні до поїздки Бойка до Москви він, а також президент Янукович, перший віце-прем’єр Клюєв, віце-прем’єр Тігіпко і навіть голова "Нафтогазу" Бакулін одностайно твердили про вигоду створення газотранспортного консорціуму між Україною, Росією та ЄС.
Янукович продовжує запевняти, що про жодну зміну власності української ГТС не йдеться. Мовляв, консорціум - це не зміна власності ГТС. Тоді про який закон про концесію повсюди розповідав Клюєв?
І ще халепа: у тристоронньому форматі (Україна, Росія, ЄС) росіян консорціум не цікавить, якщо не йдеться про право власності на хоча б одну третину ГТС України.
"Газпром" може погодитися з тим, що ще одну третину в консорціумі викуплять E.ON.Ruhrgas (Німеччина) і ENI (Італія). Обидві ці компанії - давні клієнти й партнери російської компанії з багатьох проектів, зокрема з "Північного потоку" та "Південного потоку". Маючи таких європейських союзників, "Газпром" фактично отримав би в консорціумі більшість. І цю "більшість" уже тепер найменше цікавить розвиток української ГТС. Бо це не цікаво "Газпрому". Він і чути не хоче про добудову газопроводу Богородчани-Ужгород, не кажучи вже про газопроводи-відводи.
Та навіть якщо припустити, що регіональна більшість негайно ухвалить закон про концесію, це не вирішує газових проблем України.
Якщо припускати, що до газотранспортного консорціуму на базі української ГТС увійдуть європейські компанії, то не слід забувати, що європейські газові директиви категорично проти "сумісництва", тобто проти того, щоб європейські газові компанії одночасно купували російський газ і брали участь у його транспортуванні як члени консорціуму.
Як аргумент для зниження ціни на газ Бойко міг згадати і свою давню ідею - будівництво термінала для прийому ЗПГ (зрідженого природного газу). Сьогодні цього добра на спотовому ринку вдосталь, і ціна коливається в межах 120-200 дол. Ідея хороша. Ось тільки кілька нюансів заважають цій ідеї стати аргументом у суперечці про ціну з "Газпромом".
По-перше, російський газовий холдинг сам працює над створенням терміналів для ЗПГ.
По-друге, і це, мабуть, найважливіший мотив, торік через скорочення експорту російського газу майже на 40% "Газпром" втратив (недоотримав), за різними оцінками, 22-23 млрд. дол. І найближчими роками ця тенденція навряд чи кардинально зміниться.
По-третє, найбільші євроімпортери російського газу вже домоглися від "Газпрому" зменшення у своєму балансі довгочасних контрактів на закупівлю російського газу на умовах "бери або плати" на 10-15% - на користь короткочасних (спотових), ціна за якими зараз інколи вдвічі нижча, ніж застережено в довгочасних контрактах.
Але європокупці російського газу, окрім того, продовжують домагатися зниження цін і за довгочасними контрактами.
Тепер уявімо, що "Газпром" погоджується знизити ціну на газ для України. Що тоді робити з європокупцями газпромівського газу? Теж знижувати ціни? При таких втратах через зменшення імпорту? Навряд чи "Газпром" на це піде. У крайньому разі, Україні запропонують білоруський варіант.
По-четверте, газопровід "Північний потік" будують. І рано чи пізно побудують - забагато в ньому політики та грошей. Про це й Путін прямо сказав під час зустрічі з Азаровим: "Це не тільки наш проект, це міжнародний проект. У ньому вже сьогодні беруть участь Росія, Німеччина, Голландія, підключається Франція". З "Південним потоком" поки що складніше, але і його просувають. Тож якщо в когось залишаються ілюзії про непорушність нинішніх транспортних, у тому числі - газотранспортних маршрутів, позбавляйтеся їх.
Не обіцяли росіяни знизити ціну на газ для України під час візиту українського прем’єра Миколи Азарова до Москви 25 березня. Обіцяли подумати над цим "у комплексі". І тут-таки запитали: а за що вам знижувати ціну?
Після переговорів (якщо можна так сказати) прем’єрів Путіна і Азарова в розширеному колі міністрів обох країн "Газпром" (і за нього - Путін) наполягав на збільшенні обсягу імпорту газпромівського газу Україною. Мовляв, треба й українські підземні сховища газу (ПСГ) забити під зав’язку. Щоб забезпечити безперебійний транзит російського газу в Європу.
Але з якої радості "Нафтогаз України" повинен за власні кошти закуповувати для зберігання (і зберігати) російський резервний газ у своїх ПСГ? Тільки тому, що "Газпрому" терміново потрібно збути якийсь обсяг газу і ще міцніше прив’язати Україну - з допомогою відповідальності перед ЄС. А це вже аргумент політичний. А заодно і грошенят заробити.
У Москві українці заперечувати росіянам не стали. Але вже 26 березня на брифінгу в Києві Азаров заявив: "Ми будемо купувати стільки газу, скільки нам необхідно... Все, нам зайвий газ не потрібен". Сміливо.
У Москві ж на прохання Азарова до Путіна підтвердити, що український прем’єр не приїхав "здавати українську трубу", Путін стисло зауважив, що хоча пропозиції "здати" українську ГТС Азаров не робив, "але інші пропозиції робив". Цікаво, які?
Крім того, російський прем’єр підкреслив, що газові контракти від 19 січня 2009 року, підписані при Тимошенко, цілком влаштовують росіян. І вони не бачать причин щось у них змінювати.
До речі, ще 22 грудня 2009 року уряд (Тимошенко) затвердив баланс надходження і розподілу природного газу на 2010 року в обсязі 60,89 млрд. кубометрів. Причому передбачалося, що імпорт буде обмежений 27 млрд. кубометрів газу. І закачування у сховища планувалося в обсязі трохи більше 3 млрд. кубометрів.
Існує неминущий інтерес "Газпрому" до внутрішнього ринку газу України. Ідеться про регіональні і локальні (місцеві) газорозподільні мережі. Сьогодні за право контролю над ними відчайдушно борються міськ- і облгази, добра половина яких контролюється Фірташем (співвласником "РосУкрЕнерго") через уповноважених ним людей. Сам Фірташ на початку 2009-го в телеефірі стверджував, що контролює (або володіє) 75% українського ринку газу. Невдовзі він, очевидно, пожалкував із приводу сказаного і "зменшив" свою частку на українському ринку. Тож, захотівши й постаравшись, Фірташ легко може вирішити газові проблеми, принаймні своїх хімпідприємств, - в обмін на акції обленерго.
Є й інший шлях вирішення газових проблем України - підписати давно очікуваний російським ТВЕЛом контракт (із НАЕК "Енергоатом"). Мабуть, готуючись до візиту в Москву, і Бойко, і Азаров про це пам’ятали. А то чого б так предметно квапили українських атомників і все допитувалися: а чому, власне, контракт із ТВЕЛом досі не підписано?
Зате тепер росіянам можуть пообіцяти, що "Енергоатом" і ТВЕЛ буквально завтра підпишуть договір, як тільки... Частково це може компенсувати росіянам недоотриманий прибуток від експорту газу. А заодно "підсадить" українську атомну промисловість на російську ще й "ядерну голку".
Літакобудування, космосу, машинобудування, щільно пов’язаних із Росією, поки що не чіпатимемо. Це теми для окремих статей. Але й вони обговорювалися під час переговорів українського та російського прем’єрів.
За інформацією "ДТ", під час візиту до Москви прем’єр-міністра Азарова однією з тем переговорів мало стати питання вступу України в Антикризовий фонд Євразійської економічної спільноти (ЄврАзЕС), яка володіє капіталом у 10 млрд. дол. Чи порушувалася ця тема - ми можемо тільки припускати, оскільки переговори відбувалися максимально закрито. (У "Газпромі", наприклад, на принциповій зустрічі Азарова з керівництвом газового монополіста не був присутній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.)
В Україні навіть у середовищі професійних економістів мало хто знає про фонд, створений торік влітку в рамках ЄврАзЕС його членами - Росією, Казахстаном, Киргизстаном, Білоруссю, Таджикистаном, а також Вірменією, яка має в цій організації статус спостерігача. Вступити до фонду може будь-яка держава, яка поділяє його цілі, незалежно від того, є вона членом Євразійської економічної спільноти - чи іншої міжнародної організації. Кожна країна-учасник повинна зробити початковий внесок. Якщо для Вірменії, Киргизстану й Таджикистану він становитиме 1 млн. дол., як передбачають підписані документи, то для Білорусі - 10 млн. А ось для Казахстану він еквівалентний 1 млрд., для Росії - 7,5 млрд. Для України ж, за інформацією "ДТ", він може становити 10 млн. дол. Ліміти доступу до коштів фонду також уже визначені. Свою заявку на отримання кредиту на суму 160 млн. дол. уже подав Бішкек. Таких заявок очікують від Білорусі - на 32,6 млн. євро і від Вірменії - на 601,6 млн. євро.
Однак безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. ЄврАзЕС, поряд із Митним союзом та ЄЕП, є одним з інтеграційних інструментів зовнішньої політики Кремля.
Попередні умови можливої позики для Києва поки що невідомі. Пригадується, торік, коли уряд Юлії Тимошенко порушив перед російським урядом питання про надання Україні п’ятимільярдного кредиту, росіяни висунули низку додаткових умов. Зокрема від України очікували ратифікації угоди про так званий нульовий варіант вирішення питань власності колишнього СРСР за кордоном і спірних питань із російською власністю в нашій країні, а також визнання Києвом державним боргу українських підприємств перед Зовнішекономбанком СРСР. Цього разу список вимог Москви може бути значно серйознішим...
На переговорах російська сторона трохи остудила "братолюбний" запал української делегації, спочатку примусивши пронидіти кілька годин, зсовуючи час зустрічі Азарова з Путіним, а потім демонструючи розчарування і всіляко натякаючи, що українці прибули до Москви, не виконавши домашнього завдання: мовляв, а з чим ви, власне, приїхали, хлопці? Де конкретні пропозиції, окрім азаровського заклику забути все погане, що було протягом останніх п’яти років, і "почати відносини з чистого аркуша"? "Буде правильно, - заявив російський прем’єр, - якщо ми розглядатимемо наші відносини в комплексі". За нашою інформацією, путінський "комплекс" має приблизно такий вигляд: ви там у себе в Україні спочатку скасуйте законодавчі обмеження, які заважають нам розпоряджатися вашою трубою, ухваліть закон про позаблоковий статус, вступіть до Митного союз, - ось тоді ми й вестимемо з вами більш-менш серйозну розмову.
Але, як філософськи зауважив після зустрічі з Путіним Микола Азаров, "дуже легко в’їхати в щось для тебе не дуже вигідне, а ось виїхати з цього досить важко". За інформацією "ДТ", і український уряд має свої запитання до російських колег. Чи, наприклад, готова Росія у разі входження України до Митного союзу зрівняти ціни на поставлені в нашу країну енергоносії з внутрішніми російськими? Або чи готова Москва заплатити за Київ штраф на суму 25 млрд. дол. у разі виходу нашої країни з СОТ?
На тому поки що й розійшлися.
Автори: Алла Єрьоменко, Володимир Кім
За матеріалами:
Дзеркало Тижня
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас