2284
Повернення буде?
— Казна та Політика
Ознаками перемоги Віктора Януковича слугують не тільки масові кадрові зміни і "газовий" оптимізм уряду. На тлі інших символів епохи яскраво виділяється і та стрімкість, з якою розсипаються колись резонансні справи. "Жертв режиму" Ющенка очікує поголовна реабілітація?
Після успіху Віктора Януковича на президентських виборах українські реалії чекала передбачувана трансформація. Зміни довго чекати не змусили. Слідом за певним затишшям, обумовленим коаліційними перешкодами та відсутністю спочатку лояльного Кабінету міністрів, країну накрив вир перестановок на всіх поверхах влади.
За півтора-два тижні такої активності уважна аудиторія змогла пригадати масу знайомих якщо не за президентства Леоніда Кучми, то хоча б з другого прем'єрства нового гаранта імен, захопитися обчисленням відсотка "донецьких" кадрів серед "силових" призначень, здивуватись окремими яскравими кадровими рішенням, як в уряді, так і на місцях.
Вперте втілення в життя принципу "Усе нове - це добре забуте старе" призвело до того, що політика президента і його оточення стабільно (і що більш цікаво - повсюдно) характеризується своєрідними епітетами. Приміром, у вживанні варіацій на тему "нафталіну" були помічені і антипатики глави держави, на зразок "бютівця" Андрія Шевченка, і його формальні союзники - в особі кримського комуніста Леоніда Грача ...
Можновладці, які нещодавно запанували, схоже, дійсно поспішають винагородити за заслуги всіх давніх і недавніх соратників. І милосердя це, вочевидь, поширюється і за межі України.
Не встигла Центральна виборча комісія офіційно оголосити про перемогу Віктора Януковича, як мрія про наближення реваншу сколихнула середовище "емігрантів совісті" - українських політиків, які перебувають за кордоном (переважно в Росії) в силу того, що на батьківщині вони є фігурантами кримінальних справ і, найчастіше, оголошені в розшук.
Роль першої ластівки виконав екс-мер Одеси Руслан Боделан. Ще 12 лютого пресу облетіли цитати з, нібито його, блогового запису, де політик оголошує про свій намір поборотися за залишене ним крісло на місцевих виборах, які наближаються (але згодом - відкладених парламентом на невстановлений термін).
Через деякий час прес-служба колишнього градоначальника нещодавню заяву спростувала, але натомість поділилася іншою - цілком офіційною, - крізь текст якої проходила центральна думка "Чи хочу я повернутися в Україну? Звичайно ж, хочу".
Одним тільки Русланом Боделаном, який підтримується в своєму намірі іншим відомим одеситом - екс-головою ЦВК нардепом-"регіоналом" Сергієм Ківаловим, кількість потенційних "повернутих", як і можна було здогадатися, не обмежилася. В середині березня своїм бажанням повернутися і "може залишитися в Києві" поділився із журналістами екс-голова МВС Микола Білоконь.
А ще раніше список кандидатів на приїзд, цілком ймовірно, поповнив колишній голова Держуправління справами (ДУС) Ігор Бакай, адвокати якого в середині лютого почали чергову спробу домогтися в судовому порядку скасування постанов прокуратури про порушення проти свого клієнта семи кримінальних справ.
Подібна активність "політемігрантів" не пройшла непоміченою. У політикумі очікувано думки розділилися. Нинішні опозиціонери переконані, що без такого елемента реваншу, як урочистий приїзд на батьківщину опальних політиків, нова влада, швидше за все, не обійдеться. Ну, а прихильники президента переконані, що в найкоротші терміни вимушені персони нон грата зможуть за правом повернутися в країну.
"Тому їх повернення (Ігоря Бакая, Руслана Боделана, Миколи Білоконя, можливо, і екс-заступника глави СБУ Володимира Сацюка), якщо таке відбудеться, буде для мене символом закінчення репресій 2004 - початку 2010 рр.. з боку" помаранчевої " влади і особисто Ющенка ", - вважає Леонід Грач. Те, що втікачі переховувалися за кордоном від правосуддя з власної волі і небезпідставно, більшість симпатиків президента і його команди анітрохи не бентежить. Втім, звинувачення, як показує практика, можуть встигнути зазнати істотної корекції.
Якщо "біженці" продовжують пам'ятати про батьківщину (хоча більшість з них вже встигли обзавестись російськими паспортами), то і батьківщина, в особі нової влади, вирішила про них згадати. В останні тижні інформаційний простір час від часу борознили новини про закриття резонансних кримінальних справ. Деякі з них, як зняття звинувачень у побитті учасників "свободівського" мітингу з лідера партії "Родина" Ігоря Маркова, пройшло майже непоміченим.
Інші випадки, навпаки, супроводжував помітний розголос. У першу чергу, мабуть, це стосується висновку Генпрокуратури про те, що Василь Цушко не перевищував службових повноважень під час пам'ятного штурму в 2007 році. Особливу пікантність звістці додало те, що незабаром після зняття звинувачення Василь Петрович повернувся в Кабмін - в якості міністра економіки. Після цього повідомлення про те, що Печерський райсуд Києва закриває всі кримінальні справи проти Ігоря Бакая, назвати сенсацією вже було важко. Захист "жертв" феміди часів правління Віктора Ющенка ковзає торованою колією.
Після судового успіху екс-глави ДУС можна очікувати, що й інші "емігранти" будуть швидко реабілітовані. Деякі сумніви у експертів викликає хіба що потенційне повернення Володимира Сацюка - одного з основних фігурантів розслідування отруєння екс-президента. Але, з урахуванням того, що парламентський давній прихильник теорії про фальсифікацію цієї справи Володимир Сивкович тепер керує силовими структурами з позицій "профільного" віце-прем'єра, можливо, і для колишнього першого голови СБУ шлях в Україну закритий не так вже й наглухо.
Якими б не були плани одного з головних свідків справи про отруєння, влада поки що обіцяє докласти всіх зусиль до того, щоб ні одне резонансне розслідування не залишилося б безрезультатним. Поки до успіхів свіжого "режиму" можна віднести явку з повинною Віктора Лозинського.
Приводів перевірити свої сили у "нових мітел" більш ніж достатньо, серед яких і продовження розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, що дещо пожвавилось з арештом Олексія Пукача, і "артеківський" скандал ... Але в опозиції припускають, що найближчим часом велика частина уваги буде приділена прорахункам колишньої влади. На тлі поступової реабілітації дій низки дуже неоднозначних політиків подібний варіант розвитку подій виглядає не так вже й фантастично.
Все ризикує повернутися на круги своя - не лише "політичні" біженці, але і бажання атакувати конкурентів з-під поли феміди. Принцип "Хто при владі - той і замовляє суди" при всій своїй ефективності в ідеалі не повинен перетворюватися на зброю. По-перше, це несправедливо, по-друге - вибиває з рук влади козирі на користь позиції "Наших прихильників не за корупцію переслідували, а через політичні погляди репресували". Хоча, безумовно, поведінка а-ля "Роби з людиною так, щоб вона уже не змогла зробити з тобою аналогічно" в українських реаліях в логіку реваншу вписується непогано. Але все одно хотілося б, щоб у боротьбі за своє уявлення про справедливість, її учасники не забували "раптом" і про закон.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
