773
Газові спотикання
— Енергетика
Кабмін призначений і функціонує, а заплановані перестановки в центральних держорганах закріплюють намічений кадровий успіх. Нова влада визначилася і приступає до роботи. Серед її головних цілей гідне місце займає і газове питання, в якому президент обіцяв стільки переміщень.
Дружити завжди, дружити скрізь...
Навколокризові обставини передвиборної кампанії істотно впливали на коло тем, які цікавили кандидатів і які були потрібні виборцями, прислухалися до них. Тому не дивно, що більшість претендентів на найпринаднішу посаду в країні приділяли максимум уваги економічним питанням. Як й інші учасники гонки, цього напряму, м'яко кажучи, не цурався і нещодавно обраний глава держави. І не останнє місце серед об'єктів критики між іншими діяннями попередньої влади займала вічно проблемна тема газу.
Головний енергетичний меседж, який лідер рейтингу прагнув донести до уважних слухачів: газові контракти зразка 2009 року для України не вигідні (з чим важко сперечатися) і неодмінно будуть переглянуті. Окрім реклами мало не обов'язкових цінових поступок, майбутній президент мимохідь міркував про перспективи спільної з Європою і Росією модернізації вітчизняної ГТС, про необхідність створення консорціуму невстановленого зразка, а також нарікав на те, що газопроводи в обхід України (в першу чергу "Північний потік") через недогляд влади будують без участі нашої країни... І після того, як "офіційно" проросійський Віктор Янукович зайняв крісло, "в черзі" до якого він, за власними словами, "давно стоїть", популярність газової тематики знайшла друге дихання.
Перед березневим візитом свіжообраного гаранта до Москви передбачалося, що енергетичним питанням (в першу чергу - цінового характеру) приділятиметься особлива увага. Підсумком спілкування двох президентів став намір обговорювати проблему далі. "Що стосується співпраці в газовій сфері, то у нас є угоди і контракти, але ми домовилися про те, що ми дамо доручення урядам і міністрам вступити у повноформатні відносини і обговорити співпрацю в енергетичній сфері як в газовому напрямі, так і з інших енергетичних питань", - окреслив перспективи Дмитро Медвєдєв. Проте передбачається, що перший етап "пристрілки" пройде ще до чергової дати щомісячних розрахунків - тобто, в кінці березня - на початку квітня. Тим паче, що з призначенням главою МЗС екс-посла в РФ Костянтина Грищенка, міністром палива і енергетики - Юрія Бойка і з висуненням на посаду глави НАК "Нафтогаз Україні" Євгена Бакуліна коло знайомих Москві українських парламентерів отримав досить чіткі контури.
В Росії поки що тему зниження ціни на газ сприймають без особливого ентузіазму. Наприклад, заступник голови Держдуми РФ і президент Російського газового товариства Валерій Язєв, відстоюючи справедливість існуючих формул, вважає, що значне скорочення спочатку запланованих об'ємів відбору газу в поточному році (33,75 мільярда кубометрів замість 52) - вже достатня знижка. В Україні з такою точкою зору (нагадаємо, розцінки на "блакитне паливо" в першому кварталі 2010 року складають 305,2 долара за тисячу "кубів") погоджуються далеко не всі. Наприклад, в коментарі виданню "Комерсант-Україна" близький до Юрія Бойка директор київського Центру енергетичних досліджень Костянтин Бородін відзначав, що, з оглядкою на ціни для інших європейських країн і транзитні відстані, економічно обґрунтована ціна могла б складати близько 205-210 доларів. Але експерти з російського боку, якщо і згадують про знижки, то вважають за краще використовувати декілька інші цифри. "Ціна за тисячу кубометрів може бути цілком в межах 240-250 доларів", - вважає генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов. І то - не заради однієї дружби, а виключно на ґрунті "лібералізації українського газового ринку".
Ціна питання
Газова політика нової старої влади залишається одним з основних предметів інтересу як експертного співтовариства, так і небайдужих "маленьких українців". Аспектів в цього інтересу безліч - це і частка "Нафтогазу", і проблема підвищення тарифів, що намічається, і питання повернення на ринок "видавлених" було посередників, і, напевно, в першу чергу, та ціна, яку належить заплатити за бажану Москвою "лібералізацію ринку".
Мабуть, найбільш чііткою на сьогодні проглядаються перспективи найбільш животрепетного для населення питання - потенційної вартості комунальних послуг. Партія регіонів, яка деякий час "політкоректно" стояла на позиціях "Немає утиску інтересів трудового народу!" поступово дає слабке місце. Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями виходить на перший план. А і МВФ, і Світовий банк наполегливо повторюють: тарифи мають бути переглянуті. Грядущі зміни вже проанонсував Сергій Тігіпко.
Варто нагадати, що в рамках програми відновлення справедливості передбачається підняти ціни на "блакитне паливо" не лише для населення, але і для підприємств теплокомуненерго. А це означає, одним махом зростуть не лише газові тарифи, але і збільшиться вартість гарячої води і опалення. Сам віце-прем'єр, тим часом, уточнює: "Тарифи потрібно підняти, за них повинні платити багаті, і платити ціну реальну, а може і велику. А ці гроші, які ми виділимо з бюджету, треба давати бідним. Персонально". Як саме варто інтерпретувати "персональні" слова Сергія Леонідовича - покаже час. За нинішнім безгрошемим часом йти на цільові виплати готівкою в рамках монетизації пільг - шлях практично тупиковий. В такому разі, мова, швидше за все, знову зайде про деяку форму субсидій, які ще належить комусь погашати...
Прагнення підвищити тарифи пояснюється не лише мрією ублажити джерела кредитування, але і бажанням врятувати "Нафтогаз" від того, щоб скотитися в прірву. Напередодні зміни керівництва НАК стала джерелом черги на тлі оптимістичних новин. Але незважаючи на те, що в кінці 2009 року нацкорпорації вдалося реструктуризувати найбільші заборгованості, становище монополіста, як і раніше, важко охарактеризувати словами, що принципово відрізняються від "плачевне". Від нового топ-менеджера - Євгена Бакуліна - експерти великої самостійності не чекають. Вирішувати проблеми "Нафтогазу" будуть нагорі - і Юрій Бойко намітив можливий варіант ще до вступу на посаду.
Часто згадуваною версією майбутнього ледь не банкрота останнім часом є принципова реорганізація компанії шляхом розділення її на декілька "тематичних" одиниць, як і пропонувала європейська сторона в рамках пам'ятної газотранспортної декларації. Немає суб'єкта - немає проблеми. "Нафтогаз" може бути ліквідований повністю, щоб на "обламках" були створені нові структури, або ж йому належить дати своїм "дочкам", що займається збутом чи транзитом, велику автономію. Зокрема, передбачається розділити і ГТС - на "транзитну" і "внутрішню". "Не думаю, що за два-три місяці, але за рік ми знатимемо, як це робити", - передбачає новопризначений міністр палива і енергетики. Ну, а протягом року, ймовірно, стане зрозумілим, і як саме можуть бути переглянуті газові контракти, і те, чи повернуться посередники.
Перебудова існуючої системи дасть можливість відіграти позиції тим гравцям, яких старанно витісняли з ринку. В першу чергу, мова може йти про вітчизняних бійців енергетичного фронту. Наприклад, при "розлученні" магістральної системи транзиту і розподільних газопроводів ризикують посилитися позиції Дмитра Фірташа, чий вплив на багато облгазів важко недооцінити. Та і в цілому стан справ опального за часів Юлії Тимошенко посередника вочевидь обіцяє змінитися: в усякому разі до "Укргаз-енерго" суд вже, схоже, став прихильнішим, та і вирішення на рахунок долі позову до "Нафтогазу" з приводу вікопомних 11 мільярдів кубометрів в Стокгольмі ще не прийнято.
Зі зміною президентсько-урядової команди варто чекати активації минулих посередників, але не факт, що схеми, які діяли колись, будуть відроджені. Може виявитися так, що всім бажаючим доведеться домовлятися не лише з владою, але і з росіянами, які чекають зустрічних пропозицій. В усякому разі горезвісна "лібералізація ринку" може бути трактована і так.
Саме перспективу "відкрити продавцям газу доступ до кінцевих споживачів" згадував як можливу поступку української сторони Костянтин Симонов (нагадаємо, зараз "ГазпромЗбутУкраїна", якого було впущено договором 2009 року на український ринок, поки перекуповує "блакитне паливо" в монополіста-"Нафтогазу").
Як інші варіанти "ціни" питання часто згадуються ті чи інші форми зміни власності на українську трубу в рамках того або іншого (модернізуючого чи ні) консорціуму. Як відомо, українське законодавство не дозволяє відбирати ГТС у держави. Але до наступної зими часу ще багато. А якщо попереду дійсно реорганізація держкорпорації з усіма своїми наслідками для ринку, на який можуть і місцеві посередники повернутися, і російські претендувати, то варіантів - ще більше.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
