1185
Українська регазація для Газпрому не страшніше від газованої води
— Енергетика
Перший візит Віктора Януковича до Москви ні на крок не наблизив перегляд українсько-російських газових угод. Але, за традицією, що вже склалася, українська сторона провела напередодні візиту Президента в РФ газові переговори так би мовити сама з собою. Глава держави, його оточення і експерти наводили аргументи, які, на їх думку, повинні схилити Москву до відмови від існуючих домовленостей.
Звучали модні заяви, про унікальність України як країни-транзитера російського газу, а також запрошення до участі в модернізації нашої газотранспортної системи. Було немало сказано і про те, що “Газпром”, втрачаючи в кризу обсяги експорту газу, йде на серйозні поступки європейцям, з чого робився висновок - Україна так само має право розраховувати на "поблажливість".
Що здалося свіжим, і від цього привабливішим аргументом в переговорах з РФ, так це “просочування” інформації з Адміністрації Януковича про те, що Україна в разі незговірливості “Газпрому” почне у великих обсягах імпортувати дешевий зріджений газ для його подальшої регазації і закачування в нашу ГТС.
Зріджений газ - нове або погано забуте
"Заслуга" в підписанні з Росією дуже невигідних для України угод на постачання газу, безумовно, належить колишньому главі уряду і новому лідеру опозиції Юлії Тимошенко. Проте, плани будівництва у нас терміналів з переробки зрідженого газу так само були вперше озвучені в період першого прем'єрства Юлії Володимирівни в 2005 році, хоча ідея з'явилася значно раніше. Вже при наступному прем'єрові - Юрію Єханурову - в січні 2006 року керівництво "Нафтогазу" повідомило про те, що компанія має намір побудувати такий термінал в Криму потужністю 20 млрд. куб. м на рік. Планувалося, що НАК купуватиме зріджений газ в Лівії, Єгипті та ін., танкерами його доставляти на термінал, далі перевалювати в газотранспортну систему України і використовувати як для власних потреб, так і на експорт. Майже на два роки (на час прем'єрства Віктора Януковича) тема затихла, спливла минулого року, протягом якого пошук грошей для оплати газу був одним з основних завдань уряду. Мінпаливенерго 15 липня 2009 року вирішило створити робочу групу з координації дій для реалізації проекту.
Зовсім недавно, 14 листопада 2009 року, Юлія Тимошенко доручила Мінпаливенерго терміново розглянути питання будівництва в одному з наших портів терміналу для приймання зрідженого газу. "Це абсолютно невідкладно. Тому для Міністерства палива і енергетики визначайте, де ми можемо розміщувати термінал, щоб нам було де приймати зріджений газ, створюйте консорціум підприємств, для яких газ є сировиною, і терміново починаємо спільний проект.
Уряд допомагатиме всім, чим зможе - виділення землі і залучення кредитних ресурсів. Це давно вже потрібно було в країні робити", - заявила Тимошенко на нараді в Сєвєродонецьку. Вона підкреслила, що пропозиції за цим проектом надійшли від Японії і Південної Кореї. А представники Одеського припортового заводу повідомили, що Україна має можливість купувати зріджений газ в Кувейті, Катарі й ОАЕ.
Практично те ж саме було озвучено анонімним представником Адміністрації Віктора Януковича напередодні його візиту до Москви і розповсюджене українськими ЗМІ. Щоправда, якщо Юлія Володимирівна уникала використовувати тему зрідженого газу для тиску на "Газпром", то минулого тижня плани з будівництва терміналів для регазації підносилися саме у вигляді "убивчого" аргументу на майбутніх газових переговорах.
Як писало видання "Комерсант", посилаючись на джерело в Адміністрації, на такий крок Київ буде змушений піти в разі, якщо Москва не погодиться знизити на третину нинішню ціну газу і відмовиться від участі в модернізації газотранспортної системи України. Джерело видання стверджувало, що Київ уже знайшов інвесторів, які можуть побудувати термінали потужністю 20-30 мільярдів кубометрів палива на рік. Це обійдеться нам в 500-600 мільйонів доларів, зате для кінцевих споживачів України ЗПГ коштуватиме 200-210 доларів за тисячу кубометрів - на третину дешевше, ніж обходиться для України російський газ сьогодні. Імпортувати газ Україна зможе з Катару і Алжиру. 4 березня ЗПГ з цих країн коштував від 175 до 178 доларів за тисячу кубометрів.
Важливі обставини
На думку екс-уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, і для Росії, і України є важлива обставина - поява альтернативного газу в Європі - зрідженого катарського. "Після відмови США купувати зріджений газ, обсяги, пропоновані Європі, збільшилися, причому за ціною нижчою, ніж контрактна ціна "Газпрому". Крім того, в перспективі - збільшення пропозицій сланцевого газу, про який ще пару років тому практично ніхто не говорив. Ці обставини також зумовлюють необхідність щонайшвидше Україні і РФ вийти на партнерську взаємоприйнятну схему співпраці, аби Росія змогла ефективно продавати свій газ споживачам Європи", - сказав Соколовський. Тобто, експерт акцентує увагу не стільки на тому, що Україна перейде на регазований зріджений газ, скільки на обставині, що це можуть зробити країни ЄС, ще більше понизивши споживання російського газу.
Слід так само пам'ятати, що Україна недобрала торік близько 14 млрд. кубометрів російського газу, споживши лише 25 млрд. куб. м з обумовлених 40. Те, що "Газпром" не задіяв передбачені договором штрафні санкції, звичайно, добре і в принципі правильно. Але в 2010 році Україна зобов'язалася придбати 33,5 млрд. куб. м російського газу, що вочевидь перевищує наші потреби в такому дорогому паливі. Не викупити обумовлений обсяг означає знову опинитися під загрозою штрафів на багато мільярдів доларів. Тобто, дешевий зріджений газ виявився для нас зайвим, оскільки український ринок затоварений дорогим російським. Таким чином, перехід на споживання регазованого зрідженого газу в великих масштабах можливий лише після перегляду чинних українсько-російських угод, а не навпаки, як би це не хотілося в Адміністрації Віктора Януковича.
Як відомо, 5 березня президенти України і Росії утрималися від обговорення газових питань, доручивши це зробити урядам двох країн. У нас поки з Кабміном не визначилися. Отже, доведеться потерпіти з застосуванням проти “Газпрому” української “чудозброї”.
Міжурядові угоди-2001 VS газові домовленості-2009
Цікаво, що, намагаючись добитися від росіян зниження ціни на газ, українська влада залишає далеко на задньому плані старі юридично обґрунтовані аргументи, вважаючи за краще генерувати нові, але абсолютно позбавлені правового базису.
Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут відзначає, що розмови про зріджений газ, як і міркування про збільшення річного прокачування газу українською ГТС до 250 млрд. кубометрів, на жаль, є лише фантазіями. “Якби в Україні реалізувався проект будівництва терміналу для прийому і регазації зрідженого газу в
будь-якому з портів з добре розвиненою інфраструктурою, то тоді зріджений газ міг би бути чинником на переговорах з Росією. Але поки цього немає, необхідно відштовхуватися від інших аргументів у розмові з РФ”, - переконаний експерт.
Зокрема, на його думку, слід ще раз підкреслити, що Україна може і в майбутньому бути одним з найбільших оптових покупців російського газу, якщо кон'юнктурні особливості нашого ринку будуть враховані при формуванні формули ціни на газ за довгочасними контрактами. “Відповідні коректування зараз вносяться до контрактів “Газпрому” з найбільшими газовими компаніями Європи - Eni, E.ON Ruhrgas, Gaz de Frans. Вони вносяться не лише до самої формули ціни, в якій враховується відносно низька вартість газу на європейському спотовому ринку, але і стосовно зниження порогу умов "бери або плати", - сказав Нарбут.
В зв'язку з цим, за його словами, українській стороні треба ретельно готуватися до скрупульозних дискусій з Росією. "Було б непогано, щоб надалі, після реформи "Нафтогазу", переговори з "Газпромом" вели нові українські суб'єкти, які зможуть робити це з чистого аркуша. Але відштовхуватися виключно від кон'юнктури ринку в переговорах про зниження ціни газу для України буде складно. В такому разі російська сторона зможе затягувати переговори. Тоді як, опираючись на міжурядові угоди України і Росії від 2001 року, можна було б вибудовувати нові взаємини з РФ", вважає експерт.
Газові угоди від 2001 року неодноразово спливали в 2009 році у зв'язку з українсько-російськими переговорами, але так і залишилися незатребуваними на вищому рівні.
*** Міжурядові угоди про "Гарантії транзиту російського природного газу до Європи", підписані в 2001 році, мають статус національного законодавства України і Росії, оскільки вони були ратифіковані парламентами обох країн. Угоди не денонсувалися і продовжують діяти до 1 січня 2013 року. Угоди, зокрема, передбачають підписання щорічного протоколу, яким регулюються засадничі пункти газового договору: ціна транзиту і вартість газу, що поставляється до України.
Не викликає сумнівів, що стосовно угод 2001 року Україні і Росії так чи інакше доведеться приймати рішення - або денонсувати, або коректувати відповідно до останніх газових домовленостей.
Нарбут переконаний, що з позиції Президента України переговори слід вести саме в площини оновлення міжурядових домовленостей 2001 року. ”Корпоративні і кон'юнктурні дискусії варто залишити в юрисдикції фахівців тих компаній, які відповідатимуть за укладення оптових контрактів у новій структурі газового комплексу України після його реформування. При цьому варто використовувати механізми європейської енергетичної хартії, максимально залучаючи до процесу переговорів щодо довгочасних газових контрактів європейських партнерів. Реально завищена ціна, за якою Україна купувала газ весь останній рік, дозволяє говорити про те, що якщо ми і постраждали, то це зовсім не означає, що ми страждатимемо і далі”, - підсумував експерт.
Нам же залишається чекати формування нового Кабінету міністрів, який чекає титанічна робота з “уламування” Газпрому знизити ціну газу для України з мінімальними втратами в супутніх питаннях. Серед таких можуть виявитися і досить далекі від газової теми, наприклад, виведення ЧФ РФ з Севастополя. Головне, щоб обіцянки нового Президента про перегляд газових угод не повторили долю його ж заяв щодо другої державної мови. Останнє, щоправда, не може не тішити.
Антон Лосєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
