3243
Митний союз: За і проти вступу
25 лютого Україна отримала нового президента і старі страхи-надії, пов'язані з його особою. Один з них - приєднання нашої країни до Митного союзу (МС) з трьома пострадянськими сусідами - Білоруссю, Казахстаном і Росією. Привід для розмов виник по обидва боки кордону: президент Росії Дмитро Медвєдєв на початку січня дав доручення розглянути питання приєднання до митного союзу України. Янукович, здавалося б, дав на це свою згоду.
Та це ще нічого не означає. Його слова - лише демонстрація лояльності до Москви. Україні ніколи не стати членом Митного союзу. Хоча це не означає, що Києву потрібно філософськи спостерігати, як Білорусь, Казахстан і Росія майструють на її кордонах потужну торгівельну стіну.
Великий, єдиний і грізний
Те, що після обрання Віктора Януковича стало гарячою темою, спочатку вбачалося як Єдиний економічний простір (ЄЕП), входити до якого мала і Україна. Договір про це підписали ще в 2003 році. А до 2012-го все мало запрацювати. Але в найвідповідальнішу мить Україна не захотіла поставити останній підпис. Київ виступав за створення в рамках ЄЕП зони вільної торгівлі (ЗВТ), але відмовився входити до Митного союзу (МС - наступний після ЗВТ рівень економічної інтеграції) і створювати наднаціональні органи цієї організації. Українську столицю збентежило те, що, стаючи членом МС, вона приймає єдиний з іншими його членами імпортний тариф. Тоді як в рамках зони вільної торгівлі кожна країна сама встановлює ставки імпортних мит щодо третіх країн. З приходом до влади Віктора Ющенка переговори щодо ЄЕП і зовсім були припинені.
Тим не менше ідея митного союзу не вмерла і до минулого року досить мляво розвивалася в рамках ЄврАзЄС. У 2009-му керівництво головного ідеолога цього союзу - Росії - знов активізувало свої спроби створити його. На зустрічі в Алма-Аті президенти Білорусі, Казахстану і Росії домовилися до 1 січня 2012 року створити, врешті, в рамках організації ЄврАзЄС Єдиний економічний простір, а до 1 липня 2010-го - запустити режим єдиної митної території. На ділі ж вже з 1 січня цього року Митний союз трьох країн - Росії, Білорусі і Казахстану (РБК) - запрацював.
Інакше кажучи, з нового року східніше і на північ від України почала дійсно формуватися величезна (з населенням 170 млн. осіб) єдина територія, яка в зовнішній торгівлі буде одним цілим. Три держави введуть єдиний імпортний тариф щодо третіх країн і обіцяють проводити єдину зовнішньоторговельну політику. А в перспективі (в рамках ЄЕП) - погоджувати свою податкову, валютну і фіскальну політику.
Це об'єднання може нести немало неприємних сюрпризів для торгівельних партнерів союзу. По-перше, Москва, Мінськ і Астана не стали сушити голову над виробленням єдиної політики нетарифного захисту ринків, а просто об'єднали заходи, що існували в них, з такого захисту, відзначає заступник директора департаменту Мін'юсту з питань адаптації законодавства України Тарас Качка, який відстежує ситуацію на східних кордонах нашої країни. А тому якщо раніше вимоги з ліцензування вина, скажімо, застосовувалися лише в Білорусі, то вже з 1 січня вони поширилися на імпортерів вина двох інших держав. Єдиний тариф щодо третіх країн також буде в середньому вищий від того, який раніше мали учасники союзу, каже він. Орієнтуватися він буде головним чином на російський митний режим, а він не такий ліберальний, як у сусідніх державах, у тому числі в Казахстані й Білорусі.
Ось до цього об'єднання і запропонували приєднатися Україні.
Шанси на виживання
В дійсності Митний союз може і не запрацювати на повну силу. Поки політична воля біжить далеко попереду реальних економічних можливостей. Союз-таки створили, але всі можливі проблеми і шляхи їх вирішення не врахували.
Підписанти, наприклад, не встигли (чи забули?) розробити багато законодавчих пунктів. Не домовилися, як вони ділитимуть митні збори. Росія і Казахстан пропонують таку пропорцію: 86,5% Росії, 8,5% Казахстану і 5% Білорусі. Білоруси не згодні і претендують на додаткові 0,3%. Різкий ривок в економічній інтеграції призвів також до заморожування низки імпортних потоків. Створення Митного союзу спричинило введення ліцензування для імпорту не лише вина, але й інших найменувань продукції. Але до часу введення ліцензування (початок 2010 року) навіть порядок видачі бланків для отримання ліцензій ще не був розроблений. В результаті 1 січня 2010 року ввезти продукцію на територію Росії, наприклад, не змогли імпортери вина, вітамінів, постачальники технологій 3G та інші.
При цьому вже зараз зрозуміло, що низка аспектів роботи МС сильно суперечить конкретним інтересам країн, які до нього увійшли. За даними російських "Відомостей", Федеральна митна служба Росії б'є на сполох з приводу того, що митне законодавство в Казахстані ліберальніше і це знизить надходження до російського бюджету, бо економічні агенти почнуть оформлятися там.
А на початку січня Мінськ і Москва пересварилися через введення мит на постачання до Білорусі російської нафти. Вже під час існування Митного союзу Росія ввела квотування безмитних постачань нафти цій державі. "Це нонсенс, що в рамках Митного союзу ми квотуємо (безмитні постачання), - обурювався в бесіді з інформагентствами перший віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко. - І самого мита бути не повинно".
Через поспіх чи неуважність три держави проґавили навіть очевидні системні ризики. Повне сум'яття твориться, наприклад, в питанні інструментів торгівельного захисту "союзних" ринків. Для єдиної митної території важливо, щоб ці повноваження відійшли до єдиного наднаціонального органу, але МС БКР поки за країнами-учасницями залишає рішення про застосування інструментів торгівельного захисту, дивується Тарас Качка. "Виходить, що якщо, скажімо, проти українських труб діятимуть антидемпінгові заходи в Росії, а в Білорусі - не будуть, то українські виробники зможуть поставляти їх на російський ринок, просто завозячи через Білорусь", - говорить він.
Щоб вирішити всі ці проблеми, ініціатори Митного союзу ще мають час. Митний кодекс - і єдиний тариф союзу - набирають чинності лише з 1 липня 2010 року, а на формування єдиного економічного простору відводиться два роки. Значить, в країн - членів МС ще є можливість закрити всі можливі логічні й законодавчі діри.
Якщо цього не буде зроблено, Митний союз може виявитися фікцією. Президент Білорусі не приховує своєї незадоволеності тим, що МС не так вже і вигідний його державі. "Чи зможемо ми компенсувати втрачені зиски від співпраці з третіми країнами, беручи участь в Митному союзі, сформованому переважно на російських умовах?" - заявив він з легким натяком напередодні створення МС. Якщо питання нафти, що хвилюють Мінськ, не будуть вирішені, не виключено, що він прийме рішення розпрощатися з організацією.
Питання лише в тому, чи не є союз фікцією вже за своєю ідеєю. Навіть у самій Росії говорити про Митний союз як про нову реальність поки не беруться. "Я прибічник вільної торгівлі, і якщо три сторони домовилися про створення єдиного митного простору - дуже добре. Але поки я не розумію, які можуть бути подальші кроки керівництва наших країн і як цей Митний союз працюватиме, - говорить Євген Гавриленков, керуючий директор російської інвесткомпанії "Трійка Діалог". - Все залежить від того, наскільки сильні будуть інтеграційні зв'язки між Росією, Казахстаном і Білоруссю. Якщо слабкі - ідея митного союзу може померти сама собою".
Подейкують, що МС може створюватися лише для вирішення ситуативних завдань. Скажімо, прискорити процес прийняття всіх цих країн в світової організації Торгівлі. Не виключено, що Росія в переговорах щодо СОТ вирішила стати в позу: або пускаєте нас на наших умовах, або ми створимо величезний торгівельний блок, зважати на яким так чи інакше доведеться.
Дізнатися відповідь на це питання ми зможемо досить скоро. Якщо МС БКР - це не фікція, то наступні місяці будуть періодом стрімкого реформування законодавства країн Митного союзу, вважає Тарас Качка. І Україні потрібно буде дуже пильно за ними стежити.
Якщо це - реальність, Україні зразка 2010 року вигідно йти на зближення з МС. Попри всю грізність створюваного об'єднання, воно не несе загрозу погіршення торгівельного режиму, що існує між Україною і країнами МС. Наша країна вже має угоди про зону вільної торгівлі зі всіма трьома державами. Згідно статті 7.2 Рішень "Про єдине митно-тарифне регулювання Митного союзу" (від 27 листопада 2009 року) існуючі домовленості "перекочували" і в цей торгівельний блок.
Та Києву вигідно і далі лібералізувати економічні відносини, і не з окремими країнами, а тепер з єдиним вже блоком. Лише в угоді про ЗВТ з Російською Федерацією сьогодні існує близько п'ятдесяти винятків. До того ж нафта і газ, які займають добру половину товарообігу наших країн, до угоди про ЗВТ не включені. Добитися відмови від цих винятків - завдання-мінімум, що стоїть перед керівництвом нашої країни.
Кирило Дмитрієв, управляючий партнер і президент фонду прямого інвестування Icon Private Equity, упевнений, що програма-максимум для України - повноцінна участь в Митному союзі. У своєму виступі на громадських дебатах "Україна не здолає кризу без Росії", організованих минулого тижня Фондом "Ефективне управління", він озвучив цікаві дані про можливу вигоду від членства в Митному союзі для української економіки. "За підрахунками російських економістів, в результаті приєднання до Митного союзу ВВП України отримає стимул-реакцію для зростання на додаткових 3-5% на рік, - говорить він. - А синергетичний ефект від входження України до Єдиного економічного простору з Росією для кожної української сім'ї складе $400-500 на рік вже наступного року і близько $4 тис. на рік - до 2016-го". Такі цифри, за його словами, пояснюються зниженням існуючих митних зборів, спільним заміщенням імпорту, зниженням витрат на неефективні податки, а також інвестиціями в спільні проекти (і в результаті збільшенням нових робочих місць).
Та в Дмитрієва є багато опонентів. Головне питання, яке вони ставлять, - як близько нам можна підійти до Митного союзу. І самі ж на нього відповідають: ні на крок ближче від того рівня, на який погоджувався попередній президент, - створення ЗВТ з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
Аби не обпектися
Ті, хто в Україні добре знайомий з темою, впевнені: нічого нового участь в Митному союзі Києву не несе. Входження України до МС навряд чи сприятиме збільшенню обсягів торгівлі з іншими країнами-учасницями союзу, сумнівається Віталій Ваврищук, аналітик інвестиційної компанії BG Capital. Україна і зараз торгує зі всіма державами союзу в безмитному режимі. А обмеження на імпорт української продукції, які були введені країнами - членами ТС за результатами антидемпінгових або спеціальних розслідувань, будуть збережені й далі.
Зате втрати від дуже тісної економічної інтеграції - очевидні.
Найбільші сумніви в Києва, як і раніше, викликає головна особливість МС - єдиний митний тариф. Це суперечить вже прийнятим нашою країною зобов'язанням та її інтересам.
Передусім, введення єдиного митного тарифу зробить неможливим для України її участь в інших економічних об'єднаннях, перш за все - в будь-яких зонах вільної торгівлі. Тобто з ідеєю створення "ЗВТ+" з ЄС Києву також доведеться розпрощатися, нагадує Ільдар Газізуллін, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень.
Не менш важливе і те, що в основі тарифної сітки МС лежать імпортні тарифні мита, які застосовує Росія. А вони, звертає увагу Віталій Ваврищук, значно перевищують український середньозважений імпортний тариф.
В результаті постраждає бізнес. Якщо Київ вирішить стати членом МС, нашій країні доведеться істотно підвищити імпортні мита на багато видів сировини і комплектуючих не з країн РБК, використовуваних українськими виробниками. Це істотно знизить конкурентоспроможність вітчизняних компаній в порівнянні з російськими виробниками, упевнений Ваврищук. Через це вже зараз, наприклад, болить голова у Олександра Лукашенка. Російські мита на авто на 20-30% вищі, ніж білоруські. І якщо Мінськ не зможе добитися компромісу у встановленні митних зборів, білоруських автоімпортерів чекає повільна смерть.
Та ще більше проблем це принесе у відносинах із СОТ. В України вже є зобов'язання за максимально можливим тарифом в рамках цієї торгівельної організації: Київ взяв широкі зобов'язання щодо зменшення рівня тарифного захисту внутрішнього ринку і непогано просунувся в їх виконанні. "Виходить, в разі вступу України до Митного союзу потрібно буде заново проводити двосторонні переговори зі всіма зацікавленими країнами СОТ і погоджувати новий тарифні ставки", - говорить Віталій Ваврищук.
"Порвати" з СОТ в Україні ніхто не має наміру. "Ми розвиватимемо інтеграцію з державами пострадянського простору, перш за все з Білоруссю, Казахстаном і Росією, але лише на основі принципів СОТ", - говорить Леонід Кожара, заступник глави Комітету Верховної Ради із закордонних справ від Партії Регіонів. Втім, річ не лише в зобов'язаннях. Український бізнес також далеко не завжди в захваті від ідеї вступу до Митного союзу. "Тісніша інтеграція з Росією вигідна, скажімо, українським хімікам, які поставляють з Росії сировину. Але для металургів набагато важливіше ринки Заходу і ЄС, - однозначний Олексій Кузнецов, виконавчий директор "Смарт-холдингу". - Саме тому ми так рвалися в СОТ".
Власне, обійти "проблему СОТ" і погодитися на єдиний тариф щодо третіх країн Україна могла б. Але - за однієї умови. Правила цієї торгівельної організації вимагають, щоб рівень захисту ринків у Митному союзі не перевищував рівень захисту ринків до створення цього союзу. Тобто єдиний тариф в МС РБК має бути не вище за те зобов'язання, яке взяла на себе Україна при вступі до СОТ. І ось вірогідність цього дуже низька.
В Києві це дуже добре розуміють. Не випадково Леонід Кожара, який займав посаду міністра закордонних справ у тіньовому уряді Віктора Януковича, говорить, що Україна може увійти в МС на принципах різношвидкісної інтеграції. "Україна може інтегруватися в Митний союз з іншою швидкістю і на інших принципах, ніж Казахстан і Білорусь", - говорить депутат.
Так красиво і дипломатично Кожара, по суті, повторив те, чого так наполегливо не хотіли чути російський президент і прем'єр останні п'ять років: Україна може брати участь у Митному союзі лише у форматі зони вільної торгівлі. Адже якщо виходити з формулювання ГАТТ, Митний союз від ЗВТ відрізняє лише одне - наявність єдиного митного тарифу щодо третіх країн. "Відмовляючись від єдиного тарифу, ми тим самим погоджуємося брати участь лише в створенні ЗВТ", - говорить Тарас Качка. А "багатоповерхові" формулювання представників тепер уже президентської партії можуть бути ні чим іншим, як проявом лояльності й такту до ініціатив Кремля (це, до речі, цілком у дусі прагматичних заяв ПР про те, що в двосторонніх відносинах з Росією Україні потрібно вирушати від конфронтаційної риторики).
"Ми вважаємо, що вступ Росії до СОТ зіграв би дуже велику позитивну роль для розвитку двосторонньої співпраці між Україною і Росією", - дає надію на щасливе для Росії вирішення питання Кожара. Але навіть це - нездійсненний сценарій. "Україна вже взяла на себе щодо багатьох товарних груп такі зобов'язання відносно межових ставок імпортних мит, які нижчі від тих, що відстоює на переговорах щодо СОТ Росія, - говорить Олексій Блінов, економіст Astrum Investment Management. - Білорусь і Казахстан в своїх переговорах щодо вступу до СОТ в більшості своїй дорівнюватимуть на російські позиції із ставок мит". Виходить, навіть приєднання цих трьох країн до торгівельного клубу не стане ключем до того, щоб інтеграція за участю України на пострадянському просторі зрушилася далі ЗВТ. Просто запізнилися.
Дарина Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
