1609
Феміду наряджають в біло-блакитне
— Казна та Політика
Президентські вибори можуть покласти початок системним змінам не лише в політичній і економічній, але і в судовій системі. Сьогодні у регіоналів є всі передумови для посилення своїх позицій в судах - аж до повного домінування в цьому напрямі. Не допустити такого розвитку подій можуть впливові особи, які не бажають дозволити монополію в судах лише одній з політичних сил.
Обрання нового глави держави Віктора Януковича стало каталізатором для перерозподілу сфер впливу в судовій системі. З другої половини 2007 р. всі ключові події в судах (так само як і відсутність цих подій) визначалися непримиренним суперництвом двох найбільш впливових команд - голови Верховного суду (ВСУ) Василя Онопенка і глави комітету Ради з правосуддя Сергія Ківалова (Партія регіонів). При цьому іншим групам, що претендують хоч би на мінімальний вплив у судах, не залишалося нічого, окрім як приєднуватися до однієї з двох основних груп. В результаті складно виділити когось, хто зміг би похвалитися незаангажованою позицією в згаданому конфлікті.
Протистояння Ківалова і Онопенка нагадувало позиційні битви Першої світової, коли одна сторона, атакуючи противника під смертоносним кулеметним вогнем, могла за рахунок великих жертв просунутися вперед не більше ніж на декілька кілометрів. В зв'язку з цим можна пригадати про спроби змістити з посади і Сергія Ківалова, і Василя Онопенка, а також позбавити їх соратників різних крісел і повноважень. Всі ці події перепліталися з боротьбою за вплив на Вищу раду юстиції (ВРЮ) і кваліфкомісії суддів, на процедуру призначення і звільнення керівників судів, на процес судово-правової реформи, на Вищий адмінсуд (ВАСУ) і Вищий госпсуд (ВГСУ) і, відповідно, підлеглі їм судові вертикалі тощо.
Практично у всіх цих випадках ні тій, ні іншій стороні не вистачало сил для того, щоб захопити нові сфери впливу або істотно пошарпати позиції ворога в його традиційних сферах впливу. На певному етапі стало зрозуміло, що радикально змінити розклад у судовій системі здатна лише глобальна політична подія - перевибори парламенту, президента і голови ВСУ. Вперше це розуміння, мабуть, прийшло після невдалого розгляду в парламенті в червні 2008 р. судово-правової реформи, яку лобіювали регіонали (законопроекти №0916 і №0917). Нагадаємо, ці документи урізували можливості ВСУ і його глави до мінімуму. Але фракція БЮТ заблокувала трибуну і не допустила голосування із згаданих проектів.
При цьому позбавити Василя Онопенка головного судового крісла так і не вдалося, незважаючи на численні відповідні спроби протягом 2008 р. За минулі декілька років не відбулися і другі за рахунком позачергові вибори в Раду, хоча тодішній президент Віктор Ющенко і намагався їх провести в жовтні 2008 р. Тим самим розклад сил в парламенті залишався незмінним: Сергій Ківалов продовжує опиратися на фракцію Партії регіонів і окремих союзників з інших фракцій, але змушений зважати на активні злагоджені дії фракції БЮТ, яка щоразу активізувалася, як тільки в керівництва ВСУ починалися неприємності в Раді.
Залишалось чекати лише президентських виборів, на яких ставки груп впливу в судах були більш ніж очевидні. Одна з них зіграла - Віктор Янукович вступив на посаду голови держави.
Чим Янукович допоможе Ківалову
Агресивна політика регіоналів та їх союзників у судовій системі не змусить себе довго чекати. Свої наміри вони засвідчили ще до другого туру виборів, коли кулуарно стали на захист в.о. глави ВАСУ Олександра Пасенюка і організували тиск на близького до керівництва ВСУ главу Київського апеляційного адмінсуду (КААС) Анатолія Денисова. Для рішучого і переможного бліцкригу прибічникам Сергія Ківалова бракує лише одного - коаліції в Раді на основі Партії регіонів. Тоді, прийнявши один або декілька законів, можна буде звести роль Василя Онопенка в судовій системі до статусу "англійської королеви". Тим більше що підпис президента під необхідними законами вже не є для прибічників Віктора Януковича нездоланною перешкодою.
Найпростіше - остаточно прибрати з сфери впливу ВСУ і Ради суддів України (РСУ) процедуру призначення і звільнення керівників судів. За останні роки саме завдяки контролю над цією процедурою Василю Онопенку і його команді вдалося зміцнити свій авторитет в судах. Швидше за все, Сергій Ківалов якраз спостерігає за розвитком політичних подій в Раді, вичікуючи час для своїх законодавчих ініціатив. Адже відповідні законопроекти, в т.ч. судово-правова реформа в рамках законопроектів №0916 і 0917, можуть бути прийняті протягом декількох днів.
Та і без цього в межах конституційних повноважень глави держави є немало ресурсів для посилення впливу в судовій системі - незважаючи навіть на те, що в травні 2007 р. Конституційний суд (КС) позбавив президента права призначати і звільняти керівників судів. Йдеться про призначення суддів на перший п'ятирічний термін, створення і ліквідацію судів, квоту президента в КС, Вищу кваліфкомісію суддів, ВРЮ тощо. На думку джерел, найближчим часом стануться переміщення в усіх цих напрямах. Вже минулої п'ятниці Сергій Ківалов заявив, що КААС скасував указ Віктора Ющенка від 9 вересня 2009 р. про призначення Олександра Ількова заступником глави служби Секретаріату президента із зв'язків з КС і представництвом інтересів президента в суді і Миколи Мельника - керівником служби глави ВСУ. На посаді поновлені їх попередники, відповідно, Руслан Кирилюк і Володимир Потапенко, призначені ще під час перебування Віктора Балоги главою президентського секретаріату і при його заступникові з правових питань Ігореві Пукшину (а з останніми двома у Сергія Ківалова були налагоджені прекрасні відносини). Знаючі люди рекомендують стежити і за долею члена ВРЮ за квотою президента, глави Апеляційного суду Києва Анатолія Чернушенка - одного з вірних соратників Василя Онопенка. Цікаві й можливі переміщення в КС, де чекають рішення давно внесені регіоналами подання з глобальних питань судової системи.
Спеціалізовані суди
Спостерігачі також відзначають, що найближчим часом госп- і адмінсуди матимуть можливості для посилення своєї автономії від ВСУ і РСУ. Ця тенденція важлива, бо саме в цих судах вирішуються зараз, по суті, ключові суперечки в державі. Ціна справ, що розглядаються в госпсудах, говорить сама за себе. Останнім часом за значимістю суперечок з ними порівнялася і адмінвертикаль, яка нестримно перетворюється з судів для захисту громадянина в суперечках з владою на суди для захисту елітних громадян в суперечках з іншими елітними громадянами. Саме адмінсуди займаються податками, в т.ч. відшкодуванням ПДВ, кадровими конфліктами, деякими земельними позовами, виборчими спорами, актами Ради, Кабміну, президента й інших органів влади тощо. А так звані соціальні справи активно вирушають з адмінсудів до судів загальної юрисдикції.
Як в госп-, так і в адмінсудах сформувалися свої еліти, в яких залишається все менше бажання радитися з різних питань зі ВСУ і РСУ. При цьому в кінці 2009 р. в.о. глави ВАСУ Олександру Пасенюку вдалося утриматися в кріслі керівника цього суду - всупереч потужному опору ВСУ і РСУ. Причому вирішальне слово тут сказав найвищий орган суддівського самоврядування в цій вертикалі - Конференція суддів адмінсудів, яка трьома чвертями голосів надала Пасенюку статус в.о. глави ВАСУ. Швидше за все, можна буде спостерігати подальше посилення самостійності госп- і адмінвертикалей судів. В першу чергу це проявиться в особливостях призначення керівного складу в цих вертикалях.
Баланс буде збережений
Всі ці розклади, швидше за все, коректуватимуться. Майбутнє Василя Онопенка і його команди бачиться зовсім не в рожевому світлі. Але, з іншого боку, з отриманням президентського крісла в стані регіоналів розкриються внутрішні протиріччя. Для багатьох членів оточення нового президента не є чужим економічний досвід, в т.ч. досвід конкуренції в різних сферах. І не можна відкидати, що якійсь частині самих же регіоналів не потрібне абсолютне домінування лише однієї сили в судах - має бути певна конкуренція.
Також поки не зрозуміло, якою мірою сам Віктор Янукович побажає бути активним гравцем на судовому фронті. Тим більше що посада керівника юридичного напряму його адміністрації зараз вакантна. В той же час нинішня посада Василя Онопенка передбачає, що Онопенко має достатню кількість тем, які він міг би обговорити з Януковичем при особистій зустрічі. Ще один ризик - прибічники самого Сергія Ківалова: деякі з них дружили або дружать з главою комітету Ради з правосуддя саме проти Василя Онопенка. Не виключено, що в разі посилення регіоналів на судовому терені традиційний для останніх років розклад юридичних сил набере вже інших контурів.
Андрій Уманець
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
