1178
"Газовий" консорціум: як би не вилетіти в трубу, не діждавшись створення
— Енергетика
Хто б що не казав, а країна вже фактично отримала нового президента, а він не забарився озвучити свою позицію з газового питання. Ще не просохло чорнило на протоколах виборчих комісій, а Віктор Янукович заявляє про свій намір запропонувати Росії участь в консорціумі з управління українською газотранспортною системою в однакових частках з Україною (33,3% кожному) і ЄС.
При цьому він неодноразово підкреслює, що добиватиметься зниження ціни газу для України. Не важко, з врахуванням цих двох фактів, зрозуміти, що "нова" влада схиляється до так званого білоруського варіанту, який передбачає отримання знижок в обмін на трубу. Сьогодні такий підхід не викликає такого сильного відторгнення, як це було в розпал газової війни, коли варіант допуску до нашої ГТС Газпрому розглядався не інакше як зрада національних інтересів. Виною тому "вдалі" домовленості Тимошенко про ціну блакитного палива, підписані в січні 2009 року.
До того ж, за останні півроку неодноразово в ЗМІ з'являлися повідомлення про існування негласних домовленостей між прем'єрами Росії та України про передачу нашої ГТС під контроль північної сусідки в обмін на підтримку Юлії Володимирівни на президентських виборах. Документального підтвердження ці чутки не знайшли, зате створили прекрасний фон для заяв Януковича про консорціум як про єдиний реальний шанс добитися перегляду газових угод. Але якщо вникнути в ситуацію трохи глибше, то виявиться, що Україна знову поспішила зайняти пораженську позицію в діалозі з Газпромом.
Слово - не горобець
Заяви Януковича як головного претендента на посаду Президента мають величезну вагу і сприймаються як державна стратегія, яка буде реалізована після інавгурації нового керманича країни. Тому кожне слово, сказане з приводу газових відносин України і Росії, розглядається з особливою пристрастю.
І реакція на них миттєва. Через два дні після озвучених ініціатив Януковичем заступник голови правління Газпрому Олександр Медвєдєв заявив, що компанія готова розглянути можливість інвестицій в ГТС України. Щоправда, він тут же відзначив, що йому особисто нічого не відомо про таку пропозицію. Іншими словами, російський монополіст дав зрозуміти, що попередніх консультацій не було.
Медвєдєв також сказав, що будь-які можливі вкладення в нашу трубу не відміняють реалізацію заявлених газотранспортних проектів. Ось тобі і раз, адже Віктор Федорович особливо підкреслював протилежне - Росія при входженні в консорціум може відмовитися від Північного і Південного потоків, які йдуть в обхід України, що неминуче призведе до зниження обсягів прокачування газу через нашу ГТС і падіння до нуля рентабельності її експлуатації. Та це і зрозуміло, адже в проекти вже вкладені колосальні кошти, то невже в Партії регіонів не здогадуються, що цей процес давно став безповоротним.
Ще одне важливе посилання, озвучене Януковичем - проведення в рамках консорціуму реконструкції ГТС, аби збільшити її пропускну спроможність.
Тут слід навести роз'яснення одного з найбільш впливових "регіоналів" Бориса Колесникова, які він дав в інтерв'ю газеті "Сегодня" щодо виступу свого шефа. На питання, чи має намір Янукович переглядати газові домовленості з Росією, Колесников висловив сумнів: "Я не думаю. Віктор Федорович за рахунок модернізації повинен буде збільшити до 200 млрд куб. м. прокачування російського газу, тим самим він практично вдвічі збільшить прибуткову частину. Ось це - головна складова".
Зрозуміло, що у висловлюваннях політиків, особливо в процесі виборчої кампанії, завжди присутній принцип ситуативної вигоди і те, що було добре вчора, сьогодні краще не згадувати. Але заяви кандидата в президенти з приводу газу у нас прийнято запам'ятовувати.
Що ж до збільшення пропускної спроможності газотранспортної системи майже удвічі, то тут найголовніше - добитися від учасників консорціуму інвестицій в модернізацію. У цьому питанні найважливішу роль відіграє пайовий розподіл. Україна просто зобов'язана зберегти за собою право диктувати свої умови.
Біг попереду паровоза
Поспішність, з якою кандидат в президенти розподілив частки потенційних членів консорціуму, викликала подив як у аналітиків, так і політиків. Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут вважає, що до початку реальних переговорів не варто було говорити про таку тонку їх частину. "В зв'язку з цим виникає багато запитань щодо того, як потім відстоювати інтереси України. У нині чинному Міжнародному консорціумі з управління і розвитку газотранспортної системи України (створений в 2002 році для будівництва газопроводу Богородчани-Ужгород) частки розподілені між Україною і РФ за принципом 50 на 50, і це дозволяє росіянам повністю контролювати ситуацію. Що тоді говорити про консорціум, в якому Україна матиме лише 33% акцій. Як в такому разі ми зможемо впливати на подальший розвиток ГТС, її модернізацію і ефективне використання. При такому розкладі наша ГТС може просто перетворитися на дешевий інструмент для транспортування газу, який, відслуживши свій термін, буде замінений альтернативними потоками", - вважає експерт.
Він переконаний, що вирішувати питання створення консорціуму треба лише в контексті глибокого реформування Нафтогазу. "Сьогодні всі практичні рішення щодо ГТС приймаються в НАКу, а не в "Укртрансгазі", який за ідеєю повинен управляти нею. Тепер же необхідно вирішити завдання щодо виділення зі складу Нафтогазу Укртрансгазу, інакше незрозуміло, як в разі створення консорціуму ці два суб'єкти зможуть управляти ГТС від української сторони", - відзначив експерт.
Кажучи про можливі терміни формування консорціуму, Нарбут відзначив, що не бачить перспектив для його створення в поточному році. "Навіть якщо новий уряд буде створений досить динамічно, то до кінця 2010-го - початку 2011-го можна чекати лише старту реорганізації Нафтогазу. Саме на цій фазі можна буде говорити про розподіл часток у консорціумі. При цьому мені більше імпонує заява Тігіпка, що частки європейських і російських партнерів можуть скласти 25%, а Україна збереже під своїм контролем 50%. Така логіка формування консорціуму перспективніша для України з точки зору подальшого розвитку ГТС", - додав експерт.
Він не вважає оптимальним білоруський сценарій стосовно України. "Я гадаю, що зниження ціни можна добитися і без передачі Газпрому частки в нашій ГТС. Зміни в маркетинговій політиці Газпрому неминуче відбуватимуться, коректуватиметься формула ціноутворення. У цьому питанні на російського монополіста тиснуть його європейські партнери, що дає можливість і нам порушити питання про перегляд цін у бік зниження". Він уточнив, що "країни ЄС наполягають на відмові Газпрому від оцінки єдиного європейського ринку, вимагаючи підходити індивідуально. Якщо у французів потужна атомна енергетика, то у німців ухил у бік газойлю. До того ж чинником, що коректує ціну, на сьогодні є спотовий ринок газу в Європі, не враховувати який неможливо".
Експерт переконаний, що Нафтогазу необхідно терміново розробити перемовну стратегію, яка дозволить вийти на нові варіанти контрактів. "Це не було зроблено ні в 2007, ні в 2008, що і призвело до нашого програшу на переговорах з Росією в 2009 році", - констатував Нарбут.
Як підкреслив експерт, якщо розглядати можливий варіант реформування газо-енергетичного комплексу України в цілому, і Нафтогазу зокрема, то можна передбачити, що після виділення з його структури Укртрансгазу, останній (як новостворений) зможе претендувати на укладення нового контракту на транзит російського газу. "При цьому компанія зможе пропонувати свої послуги зі зберігання газу в підземних сховищах як російській стороні, так і ЄС. На такій відкритій основі можна буде розраховувати на вигідні для України умови транспортування газу", - переконаний Нарбут.
Озвучений експертом алгоритм обговорюється експертним співтовариством не перший рік. Отже, знову виникає питання про обізнаність ініціатора створення консорціуму щодо реалій нашої газової галузі. Кому захочеться входити в консорціум, одним з членів якого є Нафтогаз, який перманентно перебуває на межі технічного дефолту?..
Слова, слова, слова…
В цілому, складається враження, що наші політики в молодості до дір заслуховували пластинку французької співачки Даліди, особливо налягаючи на її знамениту пісню "Paroles, paroles", що в перекладі означає слова, слова. "Знову слова, завжди слова. Все ті ж слова. Лише слова…" - співала Даліда в далеких 70-х. Мабуть, десь на рівні підсвідомості текст пісні застряг в головах наших лідерів і став для них керівництвом до бездіяльності.
Пригадайте, 23 березня 2009 року за підсумками Міжнародної інвестиційної конференції з модернізації української газотранспортної системи в Брюсселі була прийнята спільна декларація України і ЄС. Ми зобов'язалися створити прозорий газовий ринок. Уряд мав забезпечити незалежність оператора з транзиту газу, а також відкритість для інвесторів у модернізації газотранспортної системи, в ролі яких тоді розглядалися європейські споживачі. При цьому реформа газового сектора Україна мала завершитися до кінця 2011 року.
Минув майже рік, але ми так і не діждалися реальних кроків Кабміну. У передвиборній боротьбі Юлії Тимошенко було не до того, особливо враховуючи вкрай негативну реакцію Росії на цю декларацію. Цікаво, що подумають у Брюсселі про нові українські ініціативи, та й чи захочуть там взагалі думати про такі ілюзорні речі.
Заявивши про створення консорціуму, Янукович, в першу чергу, хотів просигналити українцям, що найближчим часом кабальний газовий договір буде переглянуто. Країна перестане щомісячно із завмиранням стежити за тим, як з усіх засіків наскрібаються гроші в рахунок оплати. Але зрозуміло, що, розраховуючи виключно за рахунок консорціуму "змусити" Росію продавати нам газ хоч би за середньою для Східної Європи ціною, Віктор Федорович або чогось не договорює, або глибоко помиляється. Навіть якщо консорціум і буде створений в анонсованому форматі, то до цього часу пройде мінімум півтора-два роки.
Тим часом вітчизняна промисловість і пересічні споживачі знемагатимуть під гнітом Газпрому. Єдиний варіант - активно готуватися до переговорів про перегляд угоди-2009. Переконати росіян піти на поступки буде дуже складно, але не неможливо, якщо сильно захотіти. Головне, що хотіти в новій владі є кому. В сукупності члени Партії регіонів володіють левовою часткою металургійної та хімічної промисловості України, для яких ціна газу критично важлива.
Антон Лосєв
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
