1650
У Мінтрансзв'язку згадали про незручності прапора
У транспортному відомстві України зроблена чергова спроба полегшення життя судновласникам, які використовують прапор України. Перші кроки чиновників експерти розкритикували.
Українські судновласники вже кілька місяців наполегливо вимагають від Мінтрансзв'язку спрощення процедур реєстрації суден під українським прапором. Ініціатором звернень виступило Українське дунайське пароплавство (УДП), яке підтримали АСК "Укррічфлот" і СК "Укрферрі".
Український прапор не найгірший при роботі на світовому ринку. Інша річ, що він "незручний" для самих судновласників в Україні, які скаржаться на свавілля контролюючих органів і забюрократизованість процедур.
Український прапор незручний тільки в Україні
Кодекс торгового мореплавання України визначає перелік із 15 основних документів, які повинно мати судно, у тому числі і свідоцтво про мінімальний склад екіпажу. До кінця 2008 року термін дії цих документів був таким же, як і класифікаційного свідоцтва, що видається на п'ять років органом технічного нагляду (класифікаційним товариством) після виконання планового періодичного ремонту або огляду судна. Але в Інспекції державного реєстратора флоту вирішили, що судновласники повинні отримувати свідоцтво про мінімальний склад екіпажу кожен рік. Коштує документ лише близько 300 грн., але для його оформлення необхідно надати додаткові експертні висновки, які оформляє Держфлотінспекція.
Дана процедура введена з кінця 2009 року, і ціна цього питання вже інша - 2-3 тис. грн. До того ж процедура може зайняти близько місяця, протягом якого судно простоює. Зрозуміло, що технічні особливості судна і відповідно необхідна кількість членів екіпажу навряд чи будуть змінюватись кожен рік. В даний час в держреєстрі близько 5 тис. суден, тобто щорічний заробіток Держфлотінспекції на "експертизах" може сягати близько 10 млн. грн. Заплутаною залишається і процедура реєстрації судна, яка починається з узгодження заявки в Інспекції державного реєстратора флоту.
Цей етап триває не менше місяця, а потім можна подавати документи капітану порту, до якого буде приписано судно. При цьому плата за оформлення стягується як інспекцією, так і капітаном порту. (Для порівняння: у Словаччині реєстрація судна в реєстрі (за 33 євро / судно) дає право використовувати прапор. А свідоцтво про мінімальний склад екіпажу взагалі не передбачено, така інформація вноситься в суднове свідоцтво. В Угорщині теж в одному судовому свідоцтві передбачена інформація про право використання прапора, право власності та мінімальний склад екіпажу. І, як правило, в сусідніх придунайських і чорноморських країнах процедура оформлення документів займає від двох до десяти днів.)
Наприкінці грудня в Мінтрансзв'язку відбулася нарада з проблем спрощення процедур реєстрації суден та оформлення документів. За її підсумками минулого тижня була завершена розробка проекту "Правил визначення мінімального складу екіпажів суден, що здійснюють плавання під Державним прапором України", які повинні полегшити життя вітчизняним судновласникам.
Малий бізнес "штабу галузі"
Однак такі зміни - це лише "косметичні процедури", які не можуть впливати кардинальним чином на перетворення українського прапору, а точніше української юрисдикції, в привабливий для судновласників інших країн нормативно-правовий режим.
У світі існують дві моделі використання юрисдикції прапора. Оскільки судно за міжнародними правилами має мати порт приписки і відповідну юрисдикцію (не завжди комфортну на батьківщині судновласника), багато слаборозвинених країн почали використовувати цю обставину для заробітку. Першою країною "зручного прапора" в 1925 році стала Панама, другою в 1948 році - Ліберія. А в останні роки під "зручними прапорами" працюють вже три чверті світового тоннажу. Наприклад, для судна дедвейтом 5 тис. т в таких державах встановлена щорічна сума в межах $1,5-2 тис. Віднедавна "зручними" стали навіть Молдова та Монголія. Ці країни надають пільговий правовий режим, свого роду "єдиний податок", не втручаючись в діяльність компаній.
Особливість роботи під "зручними прапорами" - недостатньо жорсткий контроль з боку морських адміністрацій, що часто призводить до порушення міжнародних конвенцій у сфері безпеки мореплавства, недотримання умов рівня оплати праці моряків тощо. До деяких з таких країн вживається термін "чорний прапор". Йдеться зокрема про Камбоджу, судна під прапором якої були помічені в перевезеннях зброї, наркотиків, порушення ембарго проти країн-вигнанців тощо. Втім, багато що залежить від цивілізованості "зручної" країни. Наприклад, в останньому звіті Паризького меморандуму взаєморозуміння в сфері портового контролю Ліберія знаходиться на 20-му місці в світі, а не менш "зручна" Панама - на 65-у (в "чорній" частині списку).
Інша модель передбачає ведення національних реєстрів суден, що не передбачають спеціального пільгового режиму оподаткування. Але в цьому випадку умови комфортної роботи залежать від цивілізованості країни. Наприклад, у Німеччині, Франції чи Польщі процедури реєстрації флоту та оформлення необхідних суднових документів набагато простіші від українських, а можливості для зловживань з боку митників, екологів та санітарних служб зведені до мінімуму. Крім того, морські адміністрації таких країн дійсно захищають інтереси своїх судновласників і моряків в інших країнах.
Про перетворення України на країну "зручного прапора" і перехід на роботу під нашу юрисдикцію не йдеться. З жовтня 2005 року так і залишилася нереалізованою ініціатива Мінтрансзв'язку про внесення змін до Кодексу торгового мореплавання, які зробили б можливими іноземні інвестиції в судноплавний бізнес України. Сьогодні український прапор над судном має право піднімати лише компанія, що належить "виключно українським засновникам". А якщо в статутному капіталі новоствореної судноплавної компанії є хоч одна іноземна гривня, український прапор над її суднами піднімати не можна. Цей юридичний анахронізм так і не усунуто.
Причому на сьогодні у нас немає навіть даних для аналізу, який дозволив би спрогнозувати економічний ефект від нововведень. "Збитки держави важко оцінити, тому що умови з моменту здобуття країною незалежності заганяли флот і моряків у тінь. Держава могла б мати $300-500 на рік за кожну 1000 т дедвейту (реєстраційний збір) і $500-2000 на рік прибуткового податку з кожного працюючого моряка", - повідомив "k:" віце-президент Українського Дунайського пароплавства Олександр Істомін. Україна, нагадаємо, займає п'яте місце в світі за кількістю моряків (близько 70 тис.), більшість яких працюють на суднах під іноземними прапорами.
Вирішення перелічених проблем зробить український прапор привабливим для іноземних судновласників хоча б через доступ до одного з найбільших у світі легальних ринків працевлаштування моряків. Адже для будь-якого роботодавця цікаві невисокі вимоги українського законодавства до розміру рівня оплати праці персоналу при його високому рівні професіоналізму.
Але знову ж за п'ятнадцять років розмов про те, як зробити прапор України привабливим, будь-якого документа або хоча б проекту так і не з'явилося. Тому можна лише оцінювати мультиплікативний ефект, який може отримати Україна, від лібералізації режиму прапора. Опитані експерти оцінюють додаткові доходи від $300 млн. до $1 млрд. на рік. Але поки чиновники різних структур системи Мінтрансзв'язку переслідують більш приземлені цілі вартістю всього кілька десятків мільйонів гривень.
Олександр Арбузов
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
