1282
Мінськ позбавили дешевої нафти
— Енергетика
Якщо раніше Білорусь купувала всю російську нафту за пільговими тарифами, то з 1 січня 2010 р. платитиме 100%-е мито за нафту, призначену для переробки та експорту в інші країни. При цьому Росія експортуватиме до Білорусі без мит ту нафту, яка призначена для внутрішнього споживання в Білорусі. Ціна питання - приблизно $2,5 млрд.
Росія перемогла в нафтовій суперечці з Білоруссю, підписавши вигідну для себе угоду про умови постачань російської нафти до Білорусі. Суперечка розгорілася близько місяця тому у зв'язку із закінченням терміну дії угоди про пільгові постачання Білорусі сировини в 2007-2009 рр.
Після нафтової війни 2007 р., під час якої Білорусь перекрила експорт російської нафти до країн Європейського Союзу, було укладено угоду, за якою Білорусь оплачувала лише 35,6% від російського експортного тарифу (близько $80 за тонну). Отримуючи сиру нафту за пільговою ціною, Білорусь експортувала нафту або нафтопродукти в європейські країни за світовими ринковими цінами, що приносило близько третини всіх доходів Білорусі від експорту. Лише чверть нафти, що постачається з Росії, переробляється нафтопереробними заводами Білорусі для внутрішнього споживання.
Мінськ був зацікавлений в збереженні тарифів. Президенти Росії і Білорусі Дмитро Медведєв і Олександр Лукашенко в грудні попросили профільних чиновників розглянути можливість збереження в 2010 р. тих цін на нафту, за якими паливо постачалось до Білорусі в 2009 р. Проте в переговорний процес несподівано втрутився віце-прем'єр РФ Ігор Сечин, підключивши до нього Міненерго, яке зажадало максимально збільшити мита. Сам Сечин очолив парламентерів з російського боку.
Росія була готова надати для внутрішніх потреб Білорусі 6,3 млн. т взагалі безмитно, але наполягала на повній оплаті решти 15 млн. т. Уряд Білорусі протестував. Мінськ погрожував в разі невиконання його вимог підняти вартість транзиту нафти з $3,9 до $45 за тонну, тоді як транзитом через Білорусь до Європи постачається близько 60 млн. т російської нафти. Також з Мінська лунали погрози припинити постачання електроенергії до Калінінграда. Проте білоруси поступово здавали свої позиції, змирившись з тим, що пільгових мит більше не буде, і лише просили в Москви збільшення обсягів неоподаткованої митом нафти: до 9 млн. т щороку.
За підсумками важких переговорів перший віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко повідомив, що обсяг постачань необкладеної митами російської нафти в 2010 р. складе 6,3 млн. т. "Нам вдалося довести, що внутрішні потреби Білорусі в нафті складають не 5 млн. т, а 6,3 млн. т без врахування внутрішнього видобутку нафти", - намагався він приховати свою поразку.
Білорусам вдалось домогтись декількох поступок. Наприкінці 2010 р. обсяг безмитної нафти збільшиться пропорційно фактичним темпам зростання ВВП Білорусі на 1 жовтня 2010 р. Уряд Білорусі стверджує, що в 2010 р. економіка Білорусі повинна в 2010 р. збільшитися на 11-13%. Безмитно ввозитимуться і ті обсяги сировини, які після переробки на білоруських НПЗ повернуться до Росії у вигляді нафтопродуктів, тоді як половина (близько 11 млн. т) всієї нафти (21,4 млн. т в 2009 р.), що переробляється в Білорусі, поставляється з Росії. Крім того, тариф на транзит російської нафти через територію Білорусі буде збільшений в порівнянні з 2009 р. на 11% - до $4,5 за тонну.
За розрахунками аналітика Банку Москви Дениса Борисова, повна відмова від пільг для Білорусі принесла б російському бюджету $6,1 млрд. Якби були прийняті умови Мінська, втрати Росії перевищили б $4 млрд. Виходячи з нинішньої домовленості, російський бюджет недоотримає близько $1,5 млрд. за поточними нафтовими цінами. Так, в результаті нової нафтової угоди з Білоруссю Росія зберегла $2,5 млрд.
Тиск Москви на Мінськ деякі оглядачі пов'язують з бажанням російської сторони прискорити приватизацію білоруських підприємств, у тому числі "Нафтана-Поліміра", на який претендувала "Роснефть". Примітно, що раду директорів "Роснефти" очолює пан Сечин, якого деякі ЗМІ порівнюють з Дартом Вейдером. Після переговорів Ігор Сечин виглядав переможцем, і повідомив президенту Росії Дмитру Медведєву, що угода "повністю гарантує інтереси і відповідає інтересам російських компаній, що беруть участь в постачаннях". Панові Сечину так не терпілося підписати угоду, що він не полінувався потягтись через весь стіл, аби вручити главі білоруської делегації ручку. Володимир Семашко заявив, що ручка у нього є і своя, і підписав документ.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
