7664
Бідність в Україні - абсолютна відносність...
— Казна та Політика
На питання, чи бідні Ви, ми найчастіше відповідаємо ствердно, така у нас традиція. Навіть відносно успішні громадяни, що мають пристойні квартири і нові машини, і то скаржаться на фінансові проблеми, щиро розраховуючи на співчуття. Що вже говорити про тих українців, які ледве кінці з кінцями зводять, витрачаючи практично все зароблене на харчування.
Здебільшого вони перебувають в перманентній депресії, озлобленості до співгромадян, котрим таланить більше. Зрозуміло, що такий стан ніяк не сприяє їх просуванню по соціальних сходах. В той же час, з точки зору Світового банку, який постійно моніторить рівень бідності в світі, тільки 8% громадян України є абсолютно бідними.
Правда, найбільш "свіжі" дані СБ належать аж до 2005 року, тоді як за період "огрядних" - докризових років цей показник, безумовно, скоротився. Якщо ж криза і відкинула нас назад, то вже точно не нижче позначки 8%, а це фактично в 10 разів менше, ніж підрахунок наших політиків, які постійно заявляють про те, що 90% населення країни бідні. Але проблема - критерії оцінки Світового банку українців не влаштовують, вони на наш смак дуже "негуманні". Як це не парадоксально, але нам подобається, аби нас вважали бідними, а соціологи завжди готові в цьому допомогти, пропонуючи на вибір варіанти оцінки рівня цієї самої бідності. Проте, схоже, і вони не змогли задовольнити соціальне замовлення. Виявляється, криза не особливо вплинула на ситуацію, а наступного року вона і зовсім може покращитись.
Біднішими стали всі, але бідними - лише декотрі
Відразу обмовимося, що ніхто не ставить під питання, що з початком кризи доходи середнього українця скоротилися вельми відчутно. Комусь пощастило більше, а комусь менше, але як не крути, а в доларовому еквіваленті середньостатистична зарплата скоротилася з 400 у.о. в 2008 році до 250 доларів в 2009-му. І хай в даному випадку йдеться про так звані "білі" зарплати, але гривня девальвувала для всіх однаково і цим все сказано. Інша річ кількість бідних.
На прес-конференції “Скільки коштував українцям бик, в скільки обійдеться тигр: дослідження споживчого кошика?”, що відбулася 28 грудня, запрошені соціологи вели запеклі суперечки про методики оцінки бідності в Україні. Заглибившись в теоретичні нюанси соцдосліджень, вони абсолютно забули про заявлену в назві заходу тему, і лише наполегливі заклики журналістів змусили їх повернутися до цього самого споживчого кошика.
Керівник аналітичного відділу Центру SOCIS Ольга Гаригіна і генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто фактично зійшлися в прогнозах на 2010-й. На їхню думку, наступного року не варто чекати якихось серйозних змін щодо рівня добробуту українців. І якщо ситуація і мінятиметься відносно 2009 року, то, швидше за все, на краще. Звичайно, вони не забули про політичний чинник, адже позитивний баланс доходів і витрат громадян країни багато в чому залежатиме від дій нового уряду. Та все ж вони вважають, що різке падіння добробуту українців, обумовлене девальвацією гривні в кінці 2008-го і відсутністю зростання реальних доходів в 2009-му, не повториться в новому році.
Дещо дисонує з думкою колег заява директора Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ Ели Лібанової. "Ми вважаємо, що в разі проведення в 2010 році структурних реформ в українській економіці, слід чекати зростання безробіття, зниження соціальних виплат. Таким чином, певна частина людей постраждає", - відзначила вона.
Кажучи про вартість споживчого кошика в 2010 році, Лібанова підкреслила, що вже в 2009-му вона вийшла далеко за рамки того прожиткового мінімуму, який існує в Україні. "В принципі, це нормально, тому що споживчий кошик - це не кошик бідноти, а середній кошик. Якщо ми говоримо, що споживчий кошик сьогодні складає 1500 гривень на одну людину на місяць, то в 2010 році, з врахуванням 12-15% інфляції, він коштуватиме 1700 грн." - прогнозує експерт.
Коли йдеться про бідність, то базовим критерієм оцінки, звичайно, є питання харчування. За даними Центру SOCIS, в 2008 році витрати середньостатистичної української сім'ї на харчування складали 1350 гривень, тоді як в 2009 році сума збільшилася до 1450 гривень.
"З урахуванням падіння доходів українців в 2009 році майже на 11% виявилось, що 13% населення витрачають майже весь свій бюджет (від 75% до 100%) на продукти харчування", - повідомила Гаригіна.
(Свої дослідження SOCIS проводить шляхом опитування жителів міст 4 рази на рік. Вік респондентів - від 16 до 65 років).
Звісно, зростання є, але воно не таке велике, як між 2007 і 2008 роками. Згідно з дослідженням SOCIS, в 2007 році українці в середньому витрачали на продукти харчування 1 тис. грн. "При цьому слід враховувати, що йдеться про всю Україну і для Києва, як столиці, показники будуть вищі", - пояснила Гаригіна.
Експерт особливо підкреслила, що в 2008 році зростання витрат на продукти харчування відбувалося на тлі зниження реальних доходів українців. В результаті частина людей, які живуть на межі виживання, збільшилася - якщо в 2008 році близько 9% населення витрачали практично весь свій дохід на продукти харчування, то в поточному році ця цифра досягла 13%. В той же час соціологи відзначають стабілізацію кількості бідних. "Як згаданий показник зафіксувався на цифрі 13% на початку року, так він і залишається на цьому рівні до кінця року. Погіршень не було і ми вважаємо, що найближчим часом ситуація залишатиметься стабільною", - підкреслила Гаригіна.
Варто ще додати, що, за висновком SOCIS, про тотальну економію українців на їжі говорити не доводиться. "Наші співгромадяни не довіряють новим брендам, і навіть якщо вони дешевші від вже добре відомих споживачеві товарів, то перевага віддається останнім", - відзначила Гаригіна.
В підсумку, “страшний” кризовий рік збільшив кількість бідних (читай тих, що погано харчуються) українців лише на 4%. Погано, але не катастрофа, особливо з урахуванням того, що, на думку соціологів, ситуація почала змінюватися на краще.
Чим менше абсолютно бідних, тим більше відносних
Перейдемо від практики до теорії. Як відзначив Паніотто, для визначення відсотка населення, котрі підпадають під визначення бідні, фахівці використовують різні методики. Зокрема, існує поняття абсолютної бідності, відносної і навіть суб'єктивної.
"Рівень абсолютної бідності в тій чи іншій країні постійно обчислюється Світовим банком. СБ визначає деякий фізіологічний мінімум, необхідний для життя людини, а потім під цей мінімум розраховується споживчий кошик, який складається з продуктів, типових для країни, в якій проходить дослідження. Після цього вираховується вартість споживчого кошика, до якої плюсується той мінімум, який необхідно витрачати на непродуктові товари. Якщо використовувати дані Світового банку, який дуже повільно аналізує інформацію і найбільш свіжа його оцінка по Україні належить до 2005 року, то у нас 7,9% населення живуть на межі абсолютної бідності. Згідно з даними СБ, з 2001 року, коли в Україні до абсолютно бідних належали 31,7% населення, цей показник знизився до 2005 року на 24%. Такі темпи скорочення є найвищими в Європі", - розповів Паніотто.
Та як вже говорилося вище, абсолютна бідність - це "не наші методи". Вважати людину небідною лише тому, що вона не переживає почуття голоду, перебиваючись з хліба на картоплю і третій рік ходить в одних черевиках. На це ми не погодимося ні за яких умов. І правильно зробимо.
Розглянемо другий варіант - бідність відносна. Не наводячи цифр по 2009 року (вони поки просто відсутні), Паніотто лише відзначив, що і за цим показником в поточному році порівняно з 2008-м практично нічого не змінилося. "Відносна бідність вимірюється шляхом зіставлення середнього доходу на одного українця і кількості людей, дохід яких складає менше половини цієї цифри. В результаті визначається кількість відносно бідних громадян. Незважаючи на те, що в передкризові роки в Україні відзначалося зростання доходів, показник відносної бідності не лише не зменшувався, але навіть зростав", - підкреслив соціолог. При цьому він переконаний, що це швидше говорить про рівень соціальної нерівності в країні, ніж про рівень бідності населення. "Якщо в 2000 році кількість людей, які потрапляли під оцінку відносно бідних, складала 26,4%, то в 2006 році їх було 28,1%. І це тоді, коли кількість абсолютно бідних українців зменшувалася дуже високими темпами, аж до 2008 року", - додав Паніотто.
Завершуючи тему "відносності", нагадаємо, в 2008 році кількість відносно бідних українців залишалася на позначці 28%. Якщо в 2009-му їх стане більше, то лише на десяті частки відсотка. Не очікується зростання цього показника і в 2010 році.
Я бідний тому, що він багатший
Саме так можна сформулювати принцип визначення кількості бідних, який носить назву суб'єктивна бідність. Цей показник використовується соціологами для того, щоб з'ясувати оцінку рівня своїх доходів самою людиною. "Зрозуміло, що грошей ніколи не вистачає. Інше питання, на що їх не вистачає - на те, аби купити їжу, чи на те, аби купити ще два телевізори. Або ж людина володіє одним бізнес-центром, але їй не вистачає грошей на те, аби купити ще один", - пояснює Паніотто.
Експерт вважає, що показник суб'єктивної бідності дуже важливий, оскільки безпосередньо корелюється з кількістю щасливих і нещасливих українців.
Таким чином, досягнення "щастя" залежить від того, чи збігаються очікування індивідуума з тими матеріальними благами, які він реально має. "У 1985 році 36% киян були задоволені своїм рівнем життя, а вже до 1990 року гласність і перебудова звела їх кількість на "0". За п'ять років рівень очікувань різко збільшився - люди зрозуміли, як погано вони живуть порівняно з розвиненими країнами Європи та Америки", - відзначив Паніотто.
За його словами, починаючи з 1998 року, рівень бідності в Україні неухильно скорочувався. Знов зростати він почав у кінці 2008 року, із зрозумілої причини. Проте, як ще раз відзначив експерт, протягом нинішнього року число бідних перестало зростати і навіть почало скорочуватися. Проте, кількість суб'єктивно бідних українців досягала в різні, далеко не гірші роки, 75-80% і навіть більше. Уявіть собі вечірній Хрещатик, по якому мимо вітрин фешенебельних магазинів прогулюються добре вдягнені люди, поруч проїжджають добротні новенькі іномарки, але лише кожен четвертий, а то і п'ятий з цього потоку вважає себе небідною людиною.
Вочевидь, саме тому Лібанову не влаштовує дана методика. “Показник суб'єктивної бідності дуже залежить від мас-медіа і політиків. Люди схильні як перебільшувати, так і применшувати свої проблеми. І у першому, і в другому випадку ситуація піддається дуже серйозному зовнішньому впливу - політики повторюють, що 90% українців бідні, і вони охоче в це вірять”, - відзначила Лібанова.
Не заздріть багатим і пам'ятайте про бідних
Тож скільки бідних в Україні? 8% - абсолютно бідних, 13% - виходячи з мінімально допустимої якості харчування, 28% - відносно бідних, або все-таки 75%, якщо вірити людям на слово. Сподіваюся, що приведені вище роз'яснення дозволять кожному вибрати відповідь на питання на власний розсуд. Так само як і зарахувати себе до бідних чи ні. Але, об'єктивно оцінюючи ситуацію, визнаємо, що головна проблема полягає в тих 4-х відсотках, які додалися в 2009 році до 9% українців, що були на межі повного зубожіння. Є ще і ті, хто вже переступив цю риску. Саме цим людям зобов'язана допомагати держава. Нам же - тим самим 75% переконаних “бідняків” - пора припинити прибіднюватися і вимагати пільг. Грошей для цього у бюджету все одно немає. Які ще пільги, скажете ви, хай вони квартплату не піднімають. А ось це і є ті самі пільги, адже саме з держскарбниці покривається, наприклад, різниця вартості газу для населення і для Нафтогазу. Ну та нехай ми, у нас народні депутати і чиновники вищого рангу не забувають оформити державну допомогу. Знову обуриться пересічний українець, а ось цьому пора покласти край. Якщо і ці “товариші” продовжуватимуть зараховувати себе до малозабезпечених, то рано чи пізно їм не минути давно обіцяних соціальних хвилювань.
Тим же, хто болісно переживає появу у близьких знайомих Porsche або нової квартири, побажаємо в новому році позбутися цього деструктивного відчуття. В більшості своїй ми бідні рівно настільки, наскільки самі собі це дозволяємо. Щиро бажаємо всім стати в 2010 році багатшими в усіх відношеннях і завжди мати можливість допомогти тим, хто справді цього потребує.
Петро Чорних
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
