883
Сумний, драматичний, оптимістичний
— Казна та Політика
На запитання УНІАН відповідають відомі і шановані в Україні люди (не політики).
Олекса Негребецький, перекладач:
Не було війни, а це, як говорили в есесері, - найважливіше
Хочеться, всупереч національному характеру, не вживати таких занепадницьких визначень, як "рік втрачених можливостей" ... Ні. Хочеться сказати щось позитивне і оптимістичне. А позитив та оптимізм в тому, що не всі, далеко не всі можливості ми втратили. Залишилось що втрачати у наступному році.
Хоч би що собі думали телевізійні менеджери, а українці в Україні ще є. Де-не-де ... Сам позавчора двох бачив, розмовляли на мовє. Не всіх українців взяли імпортні вакцини, не всіх загнали магнати в приватні ліси в ролі живих мішеней. Деякі ще насмілюються бігати по тротуарах, між припаркованих позашляховиків. Підтримують таким чином фізичну форму, і це додає їм шансів на виживання в далеких лісосмугах Кіровоградщини.
Про минулий рік для мене. Слава Творцеві, нічого дуже поганого за цей рік не сталося. Ну, обібрала криза - і не мене ж одного. Ну, роботи стало менше - і не тільки ж у мене. Зате цілий місяць відпочивав. Чудово поплавав по Десні на своєму дорогому гумовому човні, поблукав з рюкзаком по Карпатах. А гори (знову позитив) - ще не всі лисі, не всі ліси вирубані, сосни де-не-де стирчать.
І молодший мій син пішов в перший клас.
І не було війни, а це, як говорили в есесері, - найважливіше. Так оптимістично.
Бажаю всім українцям часто митися, щоб не чіплялась різна напасть, тримати в чистоті органи чуття - очі, вуха, ніс - щоб побачити, почути, винюхати, якщо хтось захоче нас вкотре обдурити. І тричі на день чистити зуби - щоб розкусити найхитрішого і найбільш підступного ворога. А ще хай вам Дід Мороз чи Санта-Клаус, або той, у кого ви вірите, подарує дзеркальця - а може воно допоможе того ворога виявити.
Владислав Троїцький, режисер, засновник театру "Дах":
Політики займалися антипозиціонуванням України
Всупереч різним політичним справам, українці починають самі відповідати за себе, творити навколо себе іншу реальність. Є маса цікавих, унікальних проектів у сфері культури, які, сподіваюся, з часом розквітнуть пишним чарівним цвітом ...
Хотів побажати, щоб українці нарешті усвідомили себе як країна і як народ.
Як я пережив цей рік? Ми зробили масу різних проектів як в Україні, так і за кордоном. До політики я почав досить спокійно ставитися. Ну, займаються собі там чимось "у верхах", і слава Богу. Їм здається, що це важливо, мені здається, що це неважливо.
Звичайно мені, як і всім, бракує політичної волі чиновників щодо культурної політики, стратегії. Держава повинна займатися протекцією культури і позиціюванням культурної України як всередині, так і зовні. На жаль, все це поки що на непереконливому рівні, я б навіть сказав, політики займаються антипозиціонуванням України з точки зору власних інститутів.
Залишається сподіватися, що все-таки хтось з політиків прийде до тями, незалежно від того, чи знаходиться він при владі чи в опозиції, і усвідомлює, що потрібно робити щось корисне. А корисне здебільшого - це культурна чи соціальна політика.
Я б обрав пріоритетною культурну політику. Як тільки піднімається рівень культури, освіти, творчий потенціал суспільства, - паралельно починають вирішуватися соціальні проблеми.
Ярослав Грицак, доктор історичних наук:
Нарешті українці розчарувалися у своїх політиках
2009 рік - це був рік топтання на місці. Цей рік був продовженням політичної кризи, яка тривала з 2005 року, до якої додалась ще економічна криза. Дві позитивні події цього року - остаточне рішення УЄФА проводити в Україні Євро-2012. Позитивом також є те (це може звучати дивно), що українці все більше і більше розчаровуються в політиках, тому від зміни доданків - "регіоналів" на помаранчевих - нічого не змінюється.
Гадаю, таке розчарування може бути дуже позитивним. Нарешті прийде усвідомлення того, що українську політику потрібно змінювати докорінно.
Тому бажаю українцям і самому собі, щоб у майбутньому році це розчарування переросло в якусь конкретну дію і припинилось українське топтання на місці.
Євген Головаха, доктор філософських наук:
Ми були найрозумнішими, найбільш гідними, найкращими
Як на мене, дуже хороший був рік, хоча б тому, що вже був ...
Наприклад, я в цьому році переконався, що Україна - найбільш багата держава в світі, тому що тільки в нашій країні хтось міг вкласти кілька сотень тисяч доларів на таку процедуру, як "проти всіх", ще й висунути це на посаду президента. Думаю, що навіть у дуже багатьох країнах на це ніхто не дав би й долара.
Є підстави також вважати, що у нас живуть найбільш гідні люди, тому що ніде в світі ніхто не отримав стільки державних нагород, скільки отримали в цьому році наші українські політики і громадські діячі. Це теж підстава для оптимізму.
До речі, ми ще і найрозумніші. Я в наших ЗМІ вичитав, що в Україні винайшли ліки від раку, які так і називаються "Україн". Тільки чомусь у світі ніхто не розуміє, як українським методом вилікувати всіх від раку.
Весь світ давно б'ється над створенням міні-ядерної вибухівки, а якийсь наш співгромадянин, як з'ясувалося, може робити її у себе вдома. Про це преса теж серйозно писала.
А я вірю нашій пресі. Я навіть читав, що якийсь українець вдома влаштував термоядерну реакцію.
Однак, знову ж таки, маємо проблему: ніхто в світі не хоче визнавати нас найрозумнішими та найкращими.
Нас іноді дуже невдало порівнюють. Наприклад, називають Україну "банановою республікою". Свинячий грип почався з дійсно бідних бананових країн, потім пішов до Мексики, на Латинську Америку. Але ці бананові країни від нас відрізняються, як я зрозумів, і така оцінка несправедлива. Тому що у них ті самі маски роздавали на кожному кроці, а у нас навіть не можна було купити. Тому яка ж ми бананова республіка?! Тобто і в цьому є певний оптимізм.
Ми говоримо, що ми - найнещасніша країна в Європі. Але це тільки тому, що ми так до себе ставимося, ми не цінуємо своїх досягнень.
Українці взагалі дивні люди. Наприклад, один з кандидатів каже, що може чути всіх. Ну у кого в світі є ще такі слухові органи, де ви знайдете людину, яка може чути 46 мільйонів одночасно? Або такого кандидата, який порівнює себе з винятково аномальною твариною, - білої тигрицею.
Колись журналісти на Майдані вибороли свободу слова, тому від мене їм побажання - щоб нарешті вони нею скористалися.
А якщо серйозно, то напередодні Нового року про все, що відбувалося і відбувається в Україні, серйозно говорити не можна.
Іван Марчук, художник:
Україна нічого не одержала і нічого не втратила
2009 рік був таким як минулий, позаминулий і позапозаминулий. Нічим абсолютно він не відзначився, крім того, що люди ще більше втратили надію, що наступний рік буде кращим.
Я не можу зовсім нічого відзначити, Україна цього року не отримала нічого, в той же час і не втратила нічого. Було топтання на місці, тому що у нас немає рушійної сили, яка щось змінювала б в Україні. Як казали за часів Брєжнєва, повний застій.
Українцям я би хотів побажати одного - менше думати про політику і радіти життю. Але для того, щоб йому радіти, потрібно щоб його рівень був вищим. Мені вже набридло дивитися і слухати, як погано нашим українцям, їх так завалили різними проблемами, як от було нас завалило снігом.
Я довго жив за кордоном. Ну ніде в світі немає проблем з водою: тепла, гаряча - є, яка хочеш. Немає проблем з газом, електроенергією, проблема лише одна - щоб була робота. Якщо є робота, люди живуть собі, як хочуть, і не знають, хто ними керує.
Тому хочу нам побажати, щоб у нас було краще - хоч на тридцять відсотків - як там.
Оксана Забужко, письменниця:
Людей поливали лайном на всіх каналах
Гадаю, це був один із найдраматичніших років у новітній українській історії. Дуже помітно, як опустилася країна. Опустилася економічно: відчуємо абсолютний занепад нашого зародкового нещасного середнього класу, середнього бізнесу, який закатали катком.
Прошу вибачення, але середній клас - це становий хребет нації, це становий хребет громадянського суспільства, самостійності і свавілля цього самого суспільства.
Взагалі спостерігаємо ситуацію розчарування, апатії і великою мірою культурної деградації. Тому що людям роками заливають очі і вуха тільки лайном на всіх каналах масової інформації. Бачимо цей очманілий танець нашого жовтого криміналу, у якого давно поїхав дах і який уявляє з себе політиків, влаштовує цирк. А суспільство не має можливості перемкнути канал на щось інше, тому що скрізь відбувається зачистка ноосфери ... Ось ця зачистка дуже і дуже дає про себе знати.
Тому рік драматичний, рік сумний, в кінці якого нам усім потрібно просто помолитися за Україну, за те, щоб Бог її не покинув.
Побажаю всім удачі і мужності!
опитування провела Ксенія Лесів
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
