493
Туркменський газ попливе до Китаю
— Енергетика
Президенти КНР Ху Дзіньтао, Казахстану Нурсултан Назарбаєв, Туркменістану Гурбангули Бердимухаммедов та Узбекистану Іслам Карімов 14 грудня провели церемонію відкриття першого великого міжнародного магістрального газопроводу азійських держав - Asian Gas Pilpelines (AGP)
Церемонія відкриття відбулась на великому родовищі Самантепе поблизу правого берега Амудар'ї. Магістраль газу, яка йде від нього, потужністю 40 млрд. м3 газу на рік, обіцяє стати найбільшою в Євразії. Реальна пропускна здатність газогону перевищує аналогічну за потужністю систему газопроводів Середня Азія - Центр (САЦ), яка, з'єднавши РФ і Туркменістан, ще за часів СРСР застаріла морально і фізично зносилася.
Митарства навколо реконструкції САЦ виглядають головною і ключовою причиною безпрецедентної за термінами прискореної реалізації проекту AGP. Від ТЕО до пуску першої черги пройшло трохи більше п'яти років, хоча аналогічні проекти реалізуються протягом не менше восьми років. Що стосується САЦ, то інтриги навколо його реконструкції остаточно зайшли в глухий кут, коли ця труба із заздрісною регулярністю почала вибухати. Сторони при кожній аварії скромно констатували порушення режиму робочого тиску і збільшення зсувів окремих ділянок труби через пересихання Аральського моря або нижніх рукави Амудар'ї. Про реконструкцію газопроводу САЦ сторони нібито домовилися ще в 2004 році. Тоді за вдосконалення однієї з гілок цієї газопровідної системи безуспішно взялася російськая компанія "Зангас", близька до австро-українського інвестора Дмитра Фірташа. Створена за її участі швейцарська компанія RosUkrEnergo раніше вважалася власником ексклюзивного права на закупівлю у російського "Газпромекспорту" майже всього обсягу туркменського газу.
Зазначені ексклюзивні права, як спочатку заявлялося на найвищому рівні, надавалися для спільного пошуку або $ 4,4 млрд., необхідних для реконструкції САЦ, або $6 млрд. на будівництво Прикаспійського газопроводу. Однак швидкість просування цих проектів дорівнювала нулю, разюче відрізняючись від шалених темпів витрачання коштів на непрофільних ринках. Скуповуючи телеканали, які не мають відношення до газу, заводи, родовищ і пароплави, подібні "інвестори ексклюзивних прав" остаточно посварили Туркменістан і РФ в питанні відновлення газопроводу. Були і права, і газ, а будівництва не було. Втомившись рахувати мільйонерів, які плодилися на реекспорті туркменського газу буквально зі швидкістю кроликів, Ашхабад до 2008 року взявся тиснути на Москву і вивів з 2004 року проект AGP в робочу площину.
Першим кроком на цьому шляху стало проведення аудиту газових покладів, який довів реальність запасів гігантського родовища Південна Іолотань - Осман в його нижніх, раніше не розвіданих горизонтах. На початку поточного року російський "Газпром" такому тиску частково піддався і вирішив відмовитися від посередників, які не виправдали надій на реконструкцію багатостраждального САЦ. У той же час монополія продовжує офіційно вказувати у своїй статистки, що запаси Туркменістану не змінилися з часів розпаду СРСР - 2,67 трлн. м3. Хоча Міжнародне енергетичне агентство констатує їх подвоєння до 4,78 трлн.
Подібна гра в невизнання здатності Туркменістану одночасно задовольняти запити і РФ, і Китаю, і Ірану, судячи з усього, стала головною російсько-туркменської інтригою навколо AGP. Москва очікує, коли Ашхабад зігнеться під тиском кредитів, узятих під цей проект, точніше, чекає часу, щоб інтегрувати в нього "Газпром" або російські банки.
Епоха цінових чвар та з'ясування, хто скільки і на кому заробив на туркменському газі, відходить у минуле. Про це свідчать підсумки поточного контрактного року, згідно з якими КНР буде купувати туркменський газ за середньою ціною $125/тис. м3, а РФ - не менше $325/тис. м3. У попередні роки, коли "Газпром" купував туркменський газ за $170-200/тис. м3 і продавав за $340-275/тис. м3, такі нестиковки ціноутворення разом з аваріями САЦ змушували Туркменістан змінювати виробничі плани. У 2007-2008 роках в країні було видобуто 72-74 млрд. м3 за плану в 80 і 82 млрд., а експорт становив 51 млрд. м3 замість 58 млрд. м3. Зараз проект AGP начебто зняв ці обмеження. Щоправда, поставки новою трубою поки відрізняються витратним пафосом, а не сухою економікою. Загальна довжина газопроводу, що складається з двох послідовних гілок, повинна до 2012 року скласти 7 тис. км. Це майже в три рази далі, ніж 2,4 тис. км від Туркменістану до кордону з Україною, і далі, ніж до кордонів ЄС. Велике транспортне плече змусило інвесторів AGP встановити низьку ціну реалізації в $125/тис. м3 на кордоні Туркменістану та Узбекистану. З урахуванням транспортних витрат в центрі Китаю газ буде коштувати приблизно $160/тис. м3.
У сумі загальна витратність проекту AGP виходить на рівні $20 млрд., що вражає не тільки російський "Газпром". Позицію "низького старту" щодо можливого входження до AGP зайняли й ті європейські компанії, яким за досвідом відомі труднощі переходу промисловості з вугілля на газ і повна неготовність до цього китайської економіки. Ці труднощі можуть вдарити в держкомпанії CNPC, пригальмувати план закупівель в Туркменістані, який переадресує свої ресурси іншим споживачам в РФ, Ірані або Туреччині. Не можна сказати, що Китай, і країни Середньої Азії, які підтрумують проект, не бачать такої перспективи. Навпаки, вони цілком відкрито дають зрозуміти, що за певних умов приймуть треті сторони у разі комерційних нестиковок. Є для них і лазівка - газопроводи, побудовані через Казахстан і Узбекистан, лише формально знаходяться у власності КНР і держкомпаній зазначених держав. Вони передані у власність Trans-Asia Gas Pipeline Company Ltd (Казахстан) і Asia Trans Gas Ltd (Узбекистан). Свою частку в цих підприємствах китайська нафтокомпанія CNPC сформувала не прямим внеском, а кредитами комерційних банків на суму $4 млрд.
Більшість з цих позик були взяті з правом погашення цінними паперами. Судячи з більшості коментарів європейської преси, в цих та інших кредитних нюансах проекту AGP і криється демонстративно спокійне сприйняття цього мегапроекту з боку ЄС. Ще зовсім нещодавно він відкрито не бажав вступати в боротьбу з "Газпромом" за можливість отримання незалежної квоти в газопроводі САЦ для споживачів України і Східної Європи. Навіть і не озвучуючи подібні ідеї, європейці були обережними і цілком формально закликали Туркменістан до неможливого: спочатку виділити ресурси під заплановані до запуску в 2014-2020 роки альтернативні САЦ європроектів Nabucco або TransCaucasus Pippelines, а вже потім розбиратися з Пекіном, Москвою і Києвом. Старт AGP поклав край подібному егоїзму. Цей проект став наочною зброєю Ашхабаду проти невирішених проблем з РФ, оскільки дає можливість всім перспективним покупцям газу звертатися до КНР або Ірану з проханням поступитися частиною імпорту за прийнятною ціною. У разі успіху ці покупці цілком могли схилити "Газпром" до торгів про квоти на використання САЦ і почати перекуп. На певні кроки в цьому напрямку зважилася Україна, надавши в середині цього року право своїм великим промисловим імпортерам купувати газ у альтернативних продавців. У той же час перші кандидати на роль таких продавців, якими вважаються європейські E. One, GDF, Shell і група BASF, побоялися передчасної конфронтації з Москвою. Не проявивши ніякої активності в напрямку розвитку ринку перекуповування частини туркменських ресурсів, законтрактованих КНР і Іраном, вони в черговий раз продемонстрували неспішність, яка межує чи то з нерозторопністю, чи то з детальним розрахунком. Наприклад, корпорації очікують, що "Газпрому" рано чи пізно все ж таки доведеться визначитися з участю в AGP, після чого європейці спокійно і без зайвого ризику дізнаються, скільки вільного місця їм може знайтися в традиційному газопроводі САЦ для розширення імпорту в ЄС. Взаємною поступкою може стати перенесення термінів реалізації неприємних для Москви Nabucco і TransCaucasus Pipelines. Вочевидь, як і на українському ринку в 2008-2009 роках, нині "Газпрому" і на азіатському ринку дадуть шанс самому визначати, які зони впливу і власності ця компанія готова втрачати в ХХI столітті, а які вирішить притримати ще років на 50.
Іван Петров
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
