524
Діти свободи
Депутати навіть присвятили їй спеціальні парламентські слухання "Стан свободи слова в регіональних засобах масової інформації", які символічно відбулись 2 грудня - у Міжнародний день боротьби за скасування рабства.
Щоправда, слухання мало не опинилися на межі зриву, коли Ганна Герман, голова профільного комітету, і віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко не змогли домовитися про список доповідачів. Перша внесла до списку журналістів регіональних ЗМІ, а другий перекроїв його на користь парламентарів (включаючи володаря звання "Стоп-кран одеської журналістики", депутата-регіонала Олексія Костусєва).
Розмова вийшла емоційною, але малозмістовною. Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова порівняла журналіста без свободи слова з "кріпаком на інформаційній панщині". Микола Томенко прозрів і зрозумів, що треба говорити про утиски преси не тільки з боку місцевої влади, але і з боку "великих власників загальнонаціональних каналів". Ганна Герман, у свою чергу, наголосила, що "ми, журналісти, не повинні втягуватися в політичні ігри".
Заклики Герман до журналістів "забути про емоції" і "інформувати суспільство так, щоб самі люди могли зробити об'єктивний висновок", якщо чесно, викликають у мене напад сміху. Смію нагадати, що ця ж сама Гнна Герман фільтрує список питань і журналістів на заходи за участю Віктора Януковича. Втім, цілком припускаю, що її новації викликані впливом на неї тих самих "великих власників".
Правду про те, як деякі олігархи безсовісно використовують підконтрольні їм медіа, навмисно провокуючи громадянське протистояння в суспільстві, група активістів громадських організацій "Вільна Одеса" та "Комітет оборони Одеси" під стінами парламенту безуспішно намагалася донести до народних обранців.
Вкотре себе зганьбивши, депутати нічого путнього не народили. Це чесно визнала Герман, констатувавши, що слухання перетворилися в "холостий постріл". Хто б сумнівався, що власникам потрібні піар, підконтрольні ЗМІ, а не громадське ТБ. А чого варта регіональна газета, котра негайно підпадає під політичний вплив і стає майданчиком для розміщення політичної "джинси".
Прикладів такої "ринковості" - хоч греблю гати. Так, головний редактор Житомирської районної газети "Сільське життя" Валерій Іванівський звернувся до Карпачової з проханням захистити від свавілля місцевої влади. Колектив з червня не отримує заробітної плати. У відповідь на наполегливі прохання районний керівник підняв руку на журналіста.
Щодо редакції "Подільської зорі" на Вінниччині місцева влада підготувала проект рішення про створення нового друкованого видання і призначила головним редактором родича одного з районних керівників.
Не менш жорстка ситуація склалася на Дніпропетровському державному телеканалі. Після спроби закрити телеканал більше двох десятків журналістів влаштували голодування (як і у львівській газеті "Ратуша").
Про зростання кількості спроб залякати журналістів під час слухань повідомив в.о. голови Держкомтелебачення і радіомовлення Олег Наливайко. Відбувся замах на директора телекомпанії "Приват-ТБ Дніпро" Кирила Данилова в жовтні в Дніпропетровську і обшуки редакцій низки регіональних ЗМІ.
В Одесі та Криму власники змушують журналістів не просто пускати "заказуху", але й розпалювати міжнаціональну ворожнечу і ненависть. Це - не просто шантаж журналістів, це свідоме руйнування основ держави.
Так, після перегляду кількох передач одеського каналу "АТВ" саме час активізувати в собі лють благородну проти "помаранчевих хохлів" і писати листи в проросійські організації з проханням врятувати від "партизан-бандерівців". Навіть Дмитро Корчинський, автор колись провокаційної передачі "Проте", котра виходила на "1 +1", у своєму блозі визнав, що його "дітище" відпочиває в порівнянні з тим, що видає в ефір "АТВ".
АТВ дозволяє собі в ефірі образи на адресу міської та центральної влади, антиукраїнські та антисемітські висловлювання, закликає до національної ворожнечі. В ефірі звучить відверте хамство, в тому числі і на адресу Національної ради з телебачення й радіомовлення ( "... та яке собаче діло Нацраді, що ми тут говоримо? ..", - Виступає в ефірі ведучий Григорій Кваснюк). Зокрема, члени Нацради кажуть, що АТВ дозволяло собі в ефірі заклики "бити євреїв" і "труїти українців" в багатонаціональній Одесі. А відео, яке прокрутили багато українських каналів ще в 2007 році, говорить саме за себе: на ньому власник каналу б'є демонстрантів одного з націоналістичних блоків. При цьому відображена на плівку розправа відбувалася під крики "Бандерівці, геть звідси!".
До речі, Нацрада впала в немілось АТВ після того, як винесла каналу 4 попередження і підняла питання про позбавлення ЗМІ ліцензії на право мовлення. Ця справа зараз розглядається в суді.
Різкі і необ'єктивні матеріали, далекі від принципів професійної журналістики поширені і в Криму. Раніше предметом розгляду Комісії з журналістської етики були публікації газет "Кримська правда" і "Кримський час", що розпалюють релігійну та міжнаціональну ворожнечу між жителями півострова. Більшість публікацій з міжетнічних питань не відрізняються толерантністю, а іноді межують із прямим закликом до протистояння. Впадає в очі відверта зневага до всього українського.
А поки в парламенті обговорювали "свободу слова" в тому числі на АТВ, під його стінами представники одеських громадських організацій "Вільна Одеса" та "Комітет оборони Одеси" провели пікет. Одесити приїхали до столиці, щоб звернеться до народних депутатів України з приводу використання олігархами засобів масової інформації для досягнення власних політичних інтересів і дестабілізації ситуації в місті. Учасники пікету передали нардепам і учасників парламентських слухань на тему свободи слова текст звернення. Його автори звертають увагу на той факт, що за останнє десятиліття в Україні остаточно сформувалася антинародна система тотального контролю тіньового бізнесу над ЗМІ. Активісти "Комітету оборони Одеси" та "Вільної Одеси" закликали народних депутатів України зупинити сповзання країни до інформаційного, морального і політичного хаосу. "Завтра може бути пізно. Прийміть необхідні закони, підсильте відповідальність за слово в ефірі". Прибулі на парламентські слухання представники "АТВ" головний редактор Наталія Перевалова, яка не вважає Україну державою і автор програми Григорій Кваснюк, які, схоже, планували і тут організувати чергове політичне шоу.
Звичайно, хтось може заперечити, що в такому випадку газета, нехай і приречена на лояльність, виживає. Але проблема в тому, що тоді вона перестає бути інструментом демократії. І тут саме час замислитися над головним питанням: чому ми завжди підіймаємо галас із приводу слідства, а не причин? Де та межа, яку ЗМІ не сміє перейти?
Якщо влада спокійно дивиться на "АТВ" - значить, їй зовсім не потрібна свобода слова. Якщо не підтримує - то чому вона це не демонструє? Наприклад, чому досі не притягнутий до відповідальності "батько" цієї аморальності - Ігор Марков, лідер проросійської організації "Батьківщина"?
Чому мер Ужгорода Ратушняк, який дозволив собі антисемітські висловлювання та застосування сили до активістів, не поніс за це відповідальність? Чому в нас такого роду порушення закону ще жодного разу не були показово доведені до логічного закінчення (суду)?
Нещодавно Президент підписав зміни до Кримінального Кодексу, що передбачають посилення покарання за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Максимальна санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі.
Але посилення покарання мало. Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, прокуратурі, СБУ необхідно суворо стежити за виконанням закону і карати винних. Аж до скасування ліцензії в судовому порядку або накладення за кожну таку програму гігантського штрафу на власника каналу.
Тим більше, що чинна законодавча база дозволяє це робити. Зокрема, стаття 3 закону "Про діяльність друкованих засобів масової інформації (пресу) в Україні" і стаття 46 Закону "Про інформацію" забороняють друкованим ЗМІ пропаганду насильства та жорстокості, розпалювання расової, національної та релігійної ворожнечі. В іншому випадку - припинення випуску друкованого ЗМІ за рішенням суду. Позов до суду про закриття того чи іншого друкованого ЗМІ до суду може подати Міністерство юстиції (орган, що реєструє ЗМІ), прокурор або фізична особа.
У законі "Про телебачення і радіомовлення" чітко зазначено, що відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми або передачі.
Було би добре, щоб ці закони ще й виконувалися! Тоді й журналістові, дивись, не доведеться вирішувати для себе питання: померти стоячи або жити на колінах. Зрозуміло, що прийдешні вибори для політиків куди важливіші, ніж десять Маркових та іже з ними узятих. Але якщо не зайнятися проблемою зараз, то українську пресу чекають деградація і зникнення.
Голова правління МГО "Інтерньюз-Україна" Костянтин Квурт
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
