2632
Крива дефолту
— Казна та Політика
Форд - місту: "Відвали". Цей гучний заголовок з'явився в Daily News після того, як президент Джеральд Форд відмовив у допомозі Нью-Йорку в жовтні 1975 року, коли місто перебувало на межі банкрутства. Через декілька тижнів президент змінив гнів на милість. Поступка викликала побоювання, що дефолт Нью-Йорка може призвести до проблем з виплатою боргів в інших містах, штатах і, можливо, у всій Америці.
Схожі хвилювання зараз відчуває єврозона. Причина - прохання фонду Dubai World заморозити борги. Про те, що у компанії є фінансові проблеми, було відомо давно. Але інвестори вважали, що її борги забезпечені урядом і Абу Дабі - багатого нафтою сусіда Дубаї. Подібна незрозумілість зараз і в єврозоні. Якщо країни з розхитаними державними фінансами, такі як Греція, Ірландія або Іспанія, колись виявляться не в змозі рефінансувати свою заборгованість, чи допоможуть їм інші, більш "забезпечені" члени єврозони? Якщо ні, то чи не стане дефолт однієї з країн єврозони загрозою для інших її сусідів з європейського дому?
Існує кілька ознак неминучої кризи ліквідності. Прибуток із десятирічних державних облігацій двох країн єврозони - Греції та Ірландії (з найвищим рівнем дефіциту бюджету) - становить трохи нижче 5%, що істотно відрізняється від німецьких держоблігацій, прибутковість яких становить 3,1%. Але це навряд чи відображає бойкот покупців. Головні побоювання інвесторів з приводу кредитів для периферії єврозони припали на березень цього року. Але тоді держави були ще в змозі утримуватися на ринках облігацій. Греція, приміром, залучила 7,5 млрд. євро ($ 9,4 млрд.) за рахунок одного випуску десятирічних облігацій, хоча до них і додавалася ставка купона 6%.
Турбує те, що така жага до ризику не буде тривати вічно. Крім проблем з великим держдефіцитом, країни єврозони обтяжені великими витратами на виплату зарплат бюджетному сектору. Низька конкурентоспроможність з точки зору заробітної плати гальмує їх зростання і зменшує податкові надходження. Ліками проти цього могла б стати девальвація валюти, але у держав зони євро цей механізм недоступний.
Хоча проблеми і схожі, кожна окрема країна готова до зустрічі з ними по-різному. З огляду на свій великий державний борг, Італія відмовилася від використання фіскальної політики як засобу стимулювання економіки і завдяки цьому змогла утримати рівень дефіциту бюджету нижче середнього в єврозоні. Ірландія посилила фіскальну політику на 4-5% від ВВП із початку кризи. 9 грудня, коли буде озвучений бюджет на 2010 рік, очікується подальше посилення, незважаючи на невирішеність питання щодо того, скільки буде коштувати бюджету держпідтримка банківського сектора. Іспанія вирішила відмовитися від фіскального стимулювання, маючи намір наступного року підняти ПДВ. Так само, як і в Ірландії, з початку року до жовтня ціни в Іспанії падали швидше, ніж на інших територіях єврозони, що говорить про підвищення конкурентоспроможності цієї країни.
Греція залишається в списку тих, хто завинив. Ця країна дозволяла собі високі рівні держдефіциту навіть у добрі часи. Новий уряд ще в жовтні визнав, що дефіцит держбюджету цього року буде як мінімум удвічі більшим, ніж прогнозувалось спочатку. Уряд обіцяє, що наступного року зменшить дефіцит до 9,1% ВВП. Але міністри фінансів єврозони наполягають, щоб Греція прийняла більш жорсткі заходи. На зустрічі в лютому вони мають затвердити новий план із реставрації державних фінансів Греції. Цей план повинен бути наданий на розгляд Єврокомісії вже в нинішньому грудні.
Було б помилкою вважати, що ці проблеми стосуються тільки самої Греції. Звичайно, угода, яка створила єврозону, містить у собі пункт, який забороняє одній країні брати зобов'язання із боргів іншої держави. Тобто борги Греції - це проблема тільки її самої та її кредиторів. Обіцянки, нехай навіть усні, про допомогу з боку інших країн могли б призвести до ще більшого марнотратства з боку Греції (подібного боявся Джеральд Форд у випадку із боргами Нью-Йорку). Членство в єврозоні могло б допомогти реструктуризувати борги Греції, усунувши валютний ризик. Але, в принципі, дефолт Греції або будь-якої іншої держави зони євро може загрожувати євровалюті не більше, ніж дефолт Нью-Йорка в 1975 році або як нинішня ситуація з боргами Каліфорнії загрожує американському долару.
Цей аргумент виглядав би переконливим, якби не нью-йоркський урок, який показав, наскільки теорія далека від дійсності. Коли його заклики про допомогу нарешті були почуті федеральним урядом, місто вже впритул підійшло до банкрутства. Його врятувало розуміння того, які небажані наслідки може спричинити за собою цей дефолт, включаючи банкрутства банків і витрати з позик для іншої частини Америки, яка не змогла б оплачувати свої борги.
Але порятунок Нью-Йорка федеральним урядом містив в собі й елемент покарання одночасно. У болісному очікуванні держдопомоги місто було змушене скоротити витрати на комунальні послуги, робочі місця, заморозити виплати із зарплат, закрити багато інвестиційних проектів і збільшити податки. Таке "затягування пояса" виявилося правильним кроком: "Нью-Йорк сам себе врятував", - заявив президент пізніше.
Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих
Такий болісний порятунок може очікувати будь-яку країну єврозони, якщо та раптом відчує брак коштів. Умови подібної угоди будуть продиктовані балансом страху. На одній чаші терезів - побоювання, що проблема може швидко перекинутися на інші держави, скажімо, у випадку з Грецією на Італію, або на банки єврозони. На іншій - небажання прохача бути відрізаним від зовнішнього фінансування. Процес буде стихійним і хаотичним, деякі борги можуть бути не погашені вчасно. Поки що відсоткові ставки із короткочасних кредитів будуть дуже високими, переконати виборців у намірах врятувати країну, як і у випадку з Нью-Йорком, буде важко.
Але такий карально-ласкавий порятунок передбачає існування когось із товстим гаманцем. З огляду ж на стан держфінансів навіть у таких відносно стабільних державах, як Франція, таку підтримку не зможе гарантувати ніхто. Німеччина перебуває в кращому становищі, але рятувати когось наодинці не захоче. Чи достойна в такій ситуації сторона-неплатник залишатися в єврозоні? Складно уявити ... Країна, яка втратила довіру інвесторів до своєї фіскальної політики, навряд чи переконає їх повірити у стабільність монетарної політики, побудованої з нуля. Немає ніяких очевидних механізмів, які б змусили винну країну залишити єврозону, оскільки членство в ній не передбачає можливості вийти.
Наскільки вразливим буде положення євро, залежить від того, як дефолт вплине на державні фінанси країн єврозони. Якщо Америка буде продовжувати свою нинішню політику, долар виявиться не найпривабливішою валютою. Якщо сьогодні члени єврозони не будуть боротися за сильний євро, то завтра їх валюта може залишитися без колишнього приємного блиску.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
