864
Кандидати зіграли партії
— Казна та Політика
Український політикум знову повертається до звичного передвиборного буття. Тільки одні кандидати вирішили згадати про власні партії, а інші - про чужі.
Про нормалізацію ситуації з грипом в країні нагадує не тільки зменшення кількості хворих, а й повернення "великої політики" в її стандартне русло. Після декількох тижнів переважно телевізійного політіснування кандидати знову пішли в народ в широкому розумінні цього слова. Разовим паломництвам в електоральне середовище (з гуманітарною допомогою або обіцянками світлого майбутнього) загроза гострих респіраторних захворювань у багатьох випадках не завадила. Але провести заплановані масштабні заходи деякі претенденти на заздрістне крісло в країні змогли тільки після згортання карантинних заходів.
Ускладнення процесу висунення кандидатів епідемією грипу дещо скоригувало звичні передвиборні сценарії, які зазвичай рясніють урочистими висуненнями і міжпартійним братанням в ім'я того, хто повинен залишитися тільки один. Більшість кандидатів проявили похвальну завбачливість: хто масові з'їзди провів за тиждень до карантину (щоправда, прем'єр-міністр за свою передбачливість встигла стати об'єктом додаткового потоку критики), хто спільного кандидата висунув. Але кілька самовисуванців, які тільки планували підкріпити своє рішення партійним благословенням, опинилися в ситуації "хто не встиг, той запізнився". У першу чергу, серед "постраждалих" від карантинних заходів опинився чинний президент, який втратив можливість урочисто презентувати власну програму. Шанс повернути агітаційний процес на круги своя у Віктора Ющенка з'явився тільки 22 листопада, а наступний етап обов'язкової програми - висловлення партійної підтримки - було заплановано провести через тиждень. Але 28 листопада глава держави виявився не самотній у своїх намірах - мода на з'їзди повернулася у всій красі.
Несподіване партійне пожвавлення в останні вихідні осені-2009 могло позмагатися з періодом політичної активності, що передує епопеї висунення. За один день у столиці було проведено три з'їзди, які підтримали своїх кандидатів у президенти - Сергія Тігіпка, Віктора Ющенка та Арсенія Яценюка. Підстав для прагнення надолужити згаяне у тих, хто запізнився, було більш ніж достатньо.
Для "молодих" кандидатів проведення "передвиборних" партійних з'їздів стало приводом продемонструвати "товар" обличчям. Кожен з них декларував готовність показати, "чиїх" він буде, і презентувати не тільки програму, шляхом виконання якої він поведе країну до кращого життя, але і людей, готових допомогти втілити цю програму в реальність.
За підсумками 28 листопада стало відомо, що Сергій Тігіпко (якому ще кілька місяців тому "сватали" протекцію СПУ) серед варіантів "підтримки та опори" зупинився на Трудовій партії України, представництво якої в нинішньому парламенті забезпечується в рамках Блоку Литвина. Варто нагадати, що після загибелі її лідера Михайла Сироти влітку 2008 року, партії поперемінно пророкували або розпад або злиття з більш масштабним політутворенням, або "крен" в бік одного з перспективних, але безпартійних політиків. Під час обговорення останнього варіанту досить часто спливало ім'я Арсенія Яценюка, але той вирішив піти іншим шляхом. В результаті "готова", нехай і не першого ешелону, партія опинилася в розпорядженні (на перехідний період лідеру обіцяють широкі повноваження) Сергія Тігіпка, який послужив свого роду заміною "Трудовій Україні", яку він очолював раніше. Щоправда, "трудової" назви ТПУ позбулась одночасно з отриманням нового голови. В дусі агітматеріалів Сергія Леонідовича партія була охрещена "Сильною Україною".
Не став особливо мудрувати з назвою "підшефної" політорганізації й Арсеній Яценюк. З'їзд від 28 листопада довів до відома виборців інформацію про появу на політичному горизонті партії "Фронт змін" і лідерські позиції у ній третього номера президентського рейтингу. Як і у випадку з ТПУ-"Сильною Україною", партійне придбання Арсенія Яценюка пройшло через горнило перейменування: до цього напіввіртуальне утворення називалось "Демократичний фронт", а ще раніше - Народна трудова партія. На відміну від Сергія Тігіпка, який зв'язав свою політичну долю з політодиницею з історією, Арсеній Петрович, як і обіцяв, готовий ліпити проект "на виріст". При цьому обіцяна широкомасштабна презентація команди все ще "в процесі", але про те, як має виглядати "його" партія, екс-спікер розповів барвисто: дотримуватися "державницької" ідеології (без лівих-правих рамок), не перетворюватися на бізнес - проект, стати колискою "нової касти державних управлінців" і вражати своєю дисципліною. "У нас буде жорстка партійна дисципліна. Будь-хто, хто після демократичних переговорів всередині партії відмовиться виконувати її лінію, буде позбавлений членства. Це я кажу тим, хто захоче робити коаліцію за гроші", - вирішив превентивно налякати потенційних "покупців" свіжоспечений партійний лідер. Подібна суворість Арсенія Яценюка повністю вписується в черговий виток агітаційної концепції. Символом нової політичної еліти став гайковий ключ, за допомогою якого претендент на президентську посаду планує закрутити всі гайки в країні. Але поки декларований курс на оновлення на всіх фронтах орієнтується все більше на підтримку кандидата з властивим багатьом українським партіям об'єднанням навколо "вождя".
Сеансом підтримки "вождя" став і суботній з'їзд "Нашої України". Метою порівняно непафосного заходу (організатори, наприклад, рекламували свою відмову від традиційних в подібних випадках рамок металошукачів), як і слід було чекати, була урочиста підтримка повторних президентських ініціатив Віктора Ющенка. Ілюстрацією "декоративності" події стало і те, що підсумкове рішення про благословення Віктора Андрійовича на другий термін було прийнято не голосуванням навіть, а схвальними оплесками. Проте, значущість з'їзду важко недооцінити. З одного боку, він надав президенту ще один майданчик для проголошення програмної промови. В ній гарант торкнулася не тільки "агітпунктів", на зразок нагадування про важливість свободи, що прийшла в суспільство разом з його обранням, або необхідності терміново змінити Конституцію, але і зміг пройтися опонентами у стилі "Сьогодні, якщо ми говоримо про дві політичні сили, то там десь 13-15 депутатів - це ті, які сиділи у в'язниці". З іншого боку, з'їзд НУ-НС повинен був стати неодмінною ілюстрацією підтримки президента його сподвижниками, що на тлі "розброду і хитань" в парламентській фракції НУ-НС і "тасування" керівництва "Нашої України" дуже важливо, особливо з огляду перспектив подальшого існування партії в рамках найближчих парламентських виборів. Президент, щоправда, до майбутнього поставився по-філософськи, коли напередодні з'їзду припустив в телеефірі, що у разі програшу, політику, ймовірно, покине. На кого ж він, якщо станеться таке, залишить соратників, поки незрозуміло. Втім, і неучасть Віктора Ющенка у політичному житті країни теж ще досить гіпотетична ...
Поки одні кандидати підзаряджались бойовим духом від своїх, в тому числі - новоотриманих - партій, в інших штабах пішли дещо іншим шляхом. Партія регіонів, яка встигла висунути Віктора Януковича в президенти завчасно, схоже, вирішила діяти за ще одним перевіреним часом передвиборним сценарієм - збирати підтримку у всіх політміноритаріїв, готових нею поділитися.
Першою ластівкою кампанії "Віктор Янукович і друзі" стали ще "підкарантинні" повідомлення про те, що Партія регіонів підписала угоду про взаємодію і співпрацю з 12 іншими партійними одиницями. В ролі мети зразково-показовою політдружби передбачається не боротьба з опонентами, а винятково боротьба з бідністю. І неодмінним заходом в рамках останньої, вочевидь, повинна стати перемога Віктора Януковича на виборах ... Вибір об'єктів для "братання" вийшов досить цікавим. Серед горезвісних 12 партій чимало звичних сателітів Партії регіонів. Наприклад, "екс-тігіпківська" "Трудова Україна" або Партія промисловців і підприємців, очолювана Анатолієм Кінахом. Але є в цьому переліку і кілька "пунктів", які здивували пресу. Зокрема, Молодіжна партія України, яка раніше підтримувала Віктора Ющенка і яку очолював "молодіжний" міністр Юрій Павленко, або Партія державного нейтралітету, яка з року в рік стояла на цілком пронатівських позиціях. Подібна гнучкість у виборі друзів одразу спровокувала підозри в існуванні змови між Партією регіонів і Банковою, хоча в більшості випадків "спірні" партнери на сьогодні прямий зв'язок з президентським табором не демонструють. Незалежно від додаткових факторів, прагнення Партії регіонів створювати інформпривід, збираючи друзів, вже входить у звичку. "Розібравшись" із партіями, "регіонали" перекинулися на громадські організації та рухи - від об'єднань козаків до організацій інвалідів. Курс на агітаційний перевірений метод "Прогресивна громадськість за нашого кандидата" помітний неозброєним оком. А гіпотетичні "партійні" дивіденди поки залишаються за кадром.
Загострення уваги кандидатів у президенти до партійних буднів може пояснюватися максимально просто: за допомогою з'їздів або акцій "братання" досить легко створити привід вкотре нагадати про себе. Важливо для претендентів на посаду президента і продемонструвати ту підтримку, яку їм надає навколишній народ, хай навіть складається він з "рідної" партії чи кількох громадських організацій. Ще однією причиною, як зазначають деякі політологи, може бути передчасна орієнтація на парламентські вибори. В умовах, коли розпустити Верховну Раду не обіцяють хіба що ліниві кандидати, партії тримати в тонусі і логічно, і корисно. У той же час, сеанси беззастережної підтримки, що проводяться під вибори, вкотре нагадують про те, що в Україні продовжує зберігати актуальність підхід "Партія під кандидата", а не "Кандидат від партії".
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
Також за темою
Мадяр натякнув, що не блокуватиме виділення Україні 90 млрд євро
ЄС прагне розблокувати кредит для України на 90 млрд євро після поразки Орбана
МЗС зняло рекомендації щодо обмеження поїздок до Угорщини
З 1 липня в Україні планують запустити програму «єКнига» для новонароджених і субсидії на оренду для книгарень
Україна та Сирія домовилися про співпрацю у сфері АПК та відкриття посольств
Мінсоцполітики відмовилося від ідеї обовʼязкової накопичувальної пенсійної системи
