967
Лише бульбашка?
— Казна та Політика
Раз на рік у листопаді Франк-Юрген Ріхтер запрошує китайських бізнесменів до Європи. Глави концернів, CEO авіакомпаній, банків та startup-підприємств з Піднебесної відгукуються на пропозицію засновника і голови компанії Horasis. Global China Business Meeting, яка проводиться Ріхтером, вважається прекрасним "ярмарком контактів". Разом з представниками європейської економіки китайці обговорюють економічні перспективи Серединної імперії.
Цього року зустріч пройшла в Лісабоні. І настрій був близьким до ейфорії - ніякого порівняння з торішньою зустріччю в Барселоні, на якій переважали скарги на світову фінансово-економічну кризу. "Все виглядає так, ніби в Китаї кризи ніколи не було", - каже Ріхтер приблизно п'ятистам учасникам зустрічі у Лісабоні. Китайці кивають, погоджуючись.
Оптимізм повернувся до Піднебесної, країна вийшла зі свого короткого, але сильного заціпеніння. Мільярдна програма економічної допомоги уряду і бум видачі кредитів діють як викид адреналіну. У той час як США, Європа і Японія поступово вибираються з рецесії, китайська економіка поспішає вперед, ніби й не було ніякої кризи. У третьому кварталі реальний ВВП країни виріс майже на 9%. Після банкрутства Lehman такого ще не було.
Деякі експерти навіть сподіваються, що Китай зможе перейняти у США роль локомотива світової економіки. Американські споживачі роками жили в борг, і їх "імпортний голод" забезпечував блискучий бізнес всьому іншому світу. Але це залишилося в минулому після того, як луснула бульбашка на ринку нерухомості і кредитів. Великі борги і зростаюче безробіття змушують сьогодні громадян США значно знижувати фінансові витрати.
Якби споживачі в Китаї підхопили тепер естафету американців, продовження глобального економічного підйому було б забезпечене - гарна новина для залежних від експорту держав. До того ж зник би світовий торговельний дисбаланс, а з ним і ризик протекціоністських конфліктів.
Однак надія на китайську економіку як на рятівника у важкій ситуації може виявитися химерою. Внутрішній попит ще дуже слабкий, щоб дати світовій економіці значний поштовх. А програми допомоги уряду і грошові вливання створили бульбашку, розрив якої може відкинути Китай назад. І не тільки Китай.
Наскільки швидко можна розчаруватися в занадто великих очікування від китайської економічної потужності, стало зрозуміло в минулому році. Коли банкрутство Lehman поставило світову економіку на край прірви, багато хто вважав, що Азія, і перш за все Китай, зможуть вистояти без втрат. Однак вийшло навпаки. Такий важливий для економіки КНР експорт часом провалювався більш ніж на 25%. Тому що споживачі в Америці і Європі "страйкували". У сотень тисяч виробників іграшок, електротоварів та текстилю у виробничих областях на сході і півдні Китаю почалися проблеми. В одну ніч зупинилися десятки тисяч будівництв, тому що у фірм з нерухомості закінчилися гроші - впали продажі будинків і квартир.
До березня цього року економічне зростання Китаю знизилось до 6,1%. При цьому країні необхідно щонайменше 8% зростання, щоб забезпечити достатню кількість робочих місць для тих мільйонів, які щорічно виходять на ринок праці. Країну охопив страх перед соціальними заворушеннями, тому що китайські підприємства за декілька тижнів виставили на вулицю понад 20 млн. робітників. У деяких містах справа дійшла навіть до сутичок між звільненими робітниками та їх керівниками.
Фінансові вливання
Але занепокоєння вляглось. Китайські партійні лідери почали гігантську програму економічної допомоги більш ніж на $580 млрд. і дали вказівку держбанкам відкрити кредитний кран. За перші дев'ять місяців року фінансові інститути Китаю надали приблизно $1,27 трлн. нових позик. Відтоді економіка знову набирає обертів.
Біржовий індекс у Шанхаї з початку року виріс більш ніж на 70%. У серпні та вересні продажі автомобілів зросли на 90%. Цього року зростання економіки становитиме приблизно 8%, прогнозують економісти постачальника фінансових послуг IHS Global Insight. У 2010 році зростання повернеться до двозначного показника і досягне 10,1%. "Фіскально-грошова політика підтримала відновлення китайської економіки", - пише Світовий банк у своєму останньому дослідженні. У 2010 році Китай змінить Японію на позиції другої за розмірами економіки світу.
Західні промислово розвинені країни, навпаки, дуже поволі виходять з економічного провалу. Хоча в третьому кварталі рецесія в США і Європі закінчилася, стійкого підйому поки що не передбачається. ВВП США з липня до вересня збільшився на 3,5% відносно відповідного кварталу попереднього року. Однак без допомоги держави цей показник був би набагато меншим.
Поряд з держпрограмою підйом у США і Європі заснований на тому, що підприємства знову задовольняють попит за рахунок щойно вироблених товарів, а не запасів на складах. Однак для сталого підйому таких тимчасових імпульсів недостатньо. "Для цього повинен збільшитися кінцевий попит", - говорить Харм Бандхольц, економіст UniCredit в Нью-Йорку. Але тут якраз і виникають труднощі. У третьому кварталі інвестиції в переобладнання підприємств зросли щодо попереднього кварталу тільки на 1,1%.
Але попит на персонал зросте тільки якщо підприємства будуть інвестувати в нові машини та обладнання. Від цього США ще далекі. У жовтні між Сан-Дієго і Бостоном втратили роботу близько 190 тис. осіб, а частка безробітних зросла до 10,2%. Це не ті умови, за яких зростає приватне споживання.
Тому не дивно, що весь світ дивиться на Китай, де економіка відновлюється швидше і сильніше, ніж деінде. Від цього виграють, перш за все, країни, орієнтовані на експорт, такі як Німеччина, Японія та Південна Корея. У минулому році німецькі підприємства поставили в Китай товари вартістю 34 млрд. євро - на 14% більше, ніж у 2007 році. Зараз в Китай йде 3,4% німецького експорту, в той час як на початку десятиліття це були лише 1,6%.
Зміна для США?
Програма економічної допомоги і вливання центробанку дали економіці Серединної імперії сильний поштовх. Це зрозуміло. Проте чи достатньо цього для того, щоб запустити світову економіку, як це робили в минулі роки США?
Досі економічний успіх Китаю ґрунтувався на експорті. Його частка у ВВП зросла з 10% в 1980-і роки до 37% на сьогодні. Китай (як і Німеччина після Другої світової війни) завоював світові ринки з допомогою валюти, оціненої нижче номінальної вартості.
Але щоб сприяти експорту, центробанк КНР втручається в ситуацію на валютних ринках. За рахунок продажу юаня за долари він назбирав понад $2,2 трлн. валютних резервів. Як жодна інша країна світу. Більша частина з цієї грошової маси повертається назад до Америки, де китайці купують держпозики США. З більш ніж $800 млрд. інвестицій Пекін - найбільший вкладник США.
Обидві держави знаходяться в симбіотичній залежності. Америка пропонує китайським виробникам дешевої продукції величезний ринок збуту. Китай, вкладаючи свої долари в Америці, фінансує імпортне сальдо США.
Проте тепер модель захиталася. Після того, як луснула бульбашка нерухомості і кредитів, громадяни США повинні поповнювати свої заощадження і погашати борги. І грошей на покупки не залишається. З іншого боку, зростає тиск на Китай - він повинен звільнитися від експортної залежності і зміцнити внутрішній попит. Проте прості розрахунки показують, як далеко ще китайські споживачі від того, щоб заповнити порожні місця, залишені споживачами США.
На сьогодні близько 38% китайського ВВП припадає на приватне споживання. Якщо воно зростає на 1%, то чисто математично ВВП зростає на 0,38%. А оскільки частка Піднебесної у світовому ВВП становить близько 8%, то зростання споживання в країні підніме світовий ВВП лише на 0,03%. З іншого боку, у США на приватне споживання припадає приблизно 70% ВВП. Збільшення споживчих витрат на 1% викликає зростання ВВП США на 0,7%. Але оскільки США забезпечують 27% глобального ВВП, стрибок споживання в Штатах піднімає світовий ВВП на 0,19%.
Вплив США більш ніж у шість разів перевищує вплив Китаю. Іншими словами, витрати споживачів в Китаї повинні бути в шість разів більшими, ніж у США, щоб мати такий самий вплив на глобальний ВВП.
Експерти прогнозують, що цього року споживання в Сполучених Штатах зменшиться приблизно на 1%. Щоб вирівняти негативний вплив цього явища на світовий ВВП, ставка зростання приватного споживання в Китаї має подвоїтися з 6 до 12%. Але подібна радикальна перебудова китайської економічної моделі - з експорту на споживання - в короткочасний період навряд чи можлива.
Пожвавити внутрішню економіку
Однак у довгочасній перспективі ситуація може виглядати інакше. Важливий крок до зміцнення внутрішнього попиту полягав би у створенні міцної системи соціального страхування. Тому що громадяни все ще повинні оплачувати більшу частину витрат на медичне обслуговування зі своєї кишені. Тому вони відкладають 22% ВВП своєї країни на чорний день - гроші, яких потім не вистачає для зростання шопінгу.
Тому Пекін у рамках пакету економічної допомоги вирішив виділити приблизно 85 млрд. євро для створення системи медичного страхування. Однак, як це часто буває в Піднебесній, виникли проблеми з практичною реалізацією, і знадобляться швидше десятиліття, а не роки, щоб цей крок дав ефект. До того ж критики вжитих урядом заходів акцентують на тому, що різниця в прибутках між містом і селом в останні роки безперервно зростала. "Щоб селяни мали, нарешті, більше грошей у кишені, уряд повинен зробити їх власниками своєї землі", - вимагає Мао Юші, один з найвідоміших економістів Китаю. Плани щодо цього у Пекіна були. Однак торік реформа провалилася через опір партійних консерваторів. Крім того, Мао потребує лібералізації сектору послуг. "Там можуть бути створені мільйони нових робочих місць", - говорить економіст. Щоправда, ознак того, що в цьому секторі щось відбувається, поки немає.
Виграли від кризи
Китай повинен реформувати і свою фінансову систему, нагадують експерти. Досі правом отримування кредитів у держбанках користуються, перш за все, державні підприємства. І, навпаки, багато приватних фірм, а їх більш ніж 60 млн., повинні платити дуже високі відсотки нелегальним кредиторам. Тому вони навряд чи будуть інвестувати в нові робочі місця, які відтягнули б зростаючий прибуток на себе. Видача кредитів на подолання кризи посилила цей небезпечний тренд. "Китайські Держконцерни найбільше виграли від кризи", - вважає Йорг Вуттке, президент Європейської торгової палати в Китаї. Монополії були розширені, і держконцерни витіснили приватників з ринку. Однак саме на них Китай змушений розраховувати, щоб забезпечити собі довгочасне економічне зростання і конкурентоспроможність.
Уряд побоюється реформи фінансового сектора, тому що в цьому випадку Компартія повинна буде принаймні частково вийти з банків. "За президента Ху Цзіньтао, - говорить економіст Mao, - державний сектор постійно розширювався".
Від приватних підприємств не надходить ніяких сигналів, застеріг кілька місяців тому Світовий банк. Тому багато експертів налаштовані скептично. "Я не вважаю, що Китай зможе перейти до зростання, обумовленого внутрішніми чинниками", - говорить американський економіст Майкл Петтіс, професор Пекінського університету.
Занепокоєння спостерігачів викликає також і те, що мільярди з програми економічної допомоги і дешеві гроші центробанку надули нові бульбашки. За оцінками Royal Bank of Scotland, близько 20% нових банківських кредитів прийшли на біржу як спекулятивний капітал. Співвідношення курс-прибуток на ринку акцій у Шанхаї вже вищий, ніж 35.
На ринку нерухомості ситуація виглядає аналогічним чином. Продажі за останні 12 місяців зросли на 85%. У Шанхаї за цей період ціни зросли на 30%. Однак багато квартир стоять порожніми. У зв'язку з браком рентабельних можливостей для вкладення капіталу китайці купують будинки та апартаменти в надії на зростаня ціни. Тим часом ціна на нерухомість вже у дев'ять разів перевищує середній річний прибуток домогосподарства. У західних промислово розвинених країнах вже зафіксували один з чотирьох факторів небезпеки перегрівання економіки.
На ринку офісної нерухомості також процвітає спекуляція. "Якщо взяти за основу активність оренди минулих років, наприклад, для Пекіна, то нинішні порожні приміщення покривають потребу в офісній нерухомості на найближчі 14 років", - оцінює Штеффен Гауптмана, фондовий менеджер Galiplan Financial Services.
Алюміній, скло, сталь або цемент - майже все Китай виробляє з надлишком. Так, металургійні заводи країни можуть щорічно виробляти 690 млн. тонн сталі при попиті 540 млн. тонн. Країна має потужності, щоб виробляти 1,8 млрд. тонн цементу, але зараз їй необхідно тільки 1,5 млрд. тонн.
Небезпечним є те, що всі ці додаткові потужності фінансуються за рахунок кредитів, виданих банками переважно за вказівкою уряду без розумної перевірки платоспроможності. Вже кілька місяців зростає кількість кредитів зі ставкою вище 30%. Але якщо для зростаючих як з-під землі квартир, центрів роздрібної торгівлі та складів не знайдуться орендарі, то в інвесторів виникнуть труднощі з виплатою кредитів. За оцінками аналітиків, частка проблемних кредитів у Китаї зросте до 30-40% ВВП. У Японії, після того як на початку 90-х луснула спекулятивна бульбашка, ця частка становила 17%. Наслідком стали затяжна криза, стагнація і дефляція.
Чи стане Китай другою Японією, замість того щоб стати двигуном світової економіки? Не виключено. Для Пекіна це "сценарій жаху". Тому для протидії зловживанню кредитами в спекулятивних цілях і утворенню бульбашки уряд має намір змусити банки в майбутньому видавати кредити не підприємствам-позичальникам, а своїм бізнес-партнерам. Але принципово експансивного курсу в грошовій та фіскальній політиці, як підкреслив нещодавно прем'єр Вен Цзябао, влада буде дотримуватися і далі. Комуністичним керівникам Китаю не потрібно нічого більше, крім як активне економічне зростання. Це є передумовою для соціального спокою і збереження Компартією своєї влади. Досі розрахунки виправдовувалися. Проте як довго це триватиме? Безумовно одне: якщо лусне "бульбашка дракона", то з мрій про економічне зростання будуть грубо вирвані не тільки китайці.
Маттіас Камп, Дмитро Ярош
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
