742
Вибори не лишили шансів на асоціацію
— Казна та Політика
Ілюзії, якими жив офіційний Київ в очікуванні грудневого саміту Україна - ЄС, виявилися марними - як і прогнозувалося. Брюссель не піде на підписання Угоди про асоціацію до президентських виборів в Україні. Тим більш ЄС не буде підписувати документ без угоди про зону вільної торгівлі. Максимум, на який може розраховувати Київ, - політична декларація, де знайдуть місце слова про досягнутий прогрес і європейський вибір країни. Не буде в документі лише конкретики про наші шанси увійти до Об'єднаної Європи.
"Я не хотів би, щоб ми створювали ілюзію, що 4 грудня може бути підписано Угоду про асоціацію, частиною якої є Угода про вільну торгівлю. Такого не буде. Будуть прийняті декларація або заява, де будуть зафіксовані досягнення та визначені наступні кроки, які повинні будуть зробити ЄС і Україна", - спрогнозував напередодні саміту віце-прем'єр з євроінтеграції Григорій Немиря. Він нагадав, що відбулося вже 13 раундів переговорів про підготовку Угоди про асоціацію та вісім - про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. "Президентські вибори ніяк не вплинуть на терміни підготовки і підписання документів", - додав він. Разом з тим Немиря вважає, що Києву вдасться укласти Угоду про асоціацію в 2010 р.
Багато експертів упевнені, що саме внутрішньополітична невизначеність позбавляє Київ шансу досягти конкретики у переговорах з Брюсселем. "Наступний рік буде роком не стільки вирішенням проблем, скільки їх накопиченням. В першу чергу проблем політичних, бо це рік перманентних виборів: після президентських і місцевих в січні і травні з високою ймовірністю десь у вересні будуть дочасні парламентські вибори. До цього додадуться економічні проблеми: зараз вони складаються у формі матрьошки, з якої виймаються все нові й нові штами кризи", - сказав заступник секретаря Ради безпеки Дмитро Видрін. З іншого боку, зазначив експерт, наступний рік стане складним і для ЄС, оскільки "в Європі отримують вплив євроскептики, які вбачають в існуванні спільноти не тільки вирішення старих проблем, але і виникнення нових". Видрін рекомендує "не налаштовуватися на те, що хтось вирішить наші проблеми, а самим проявити максимум креативності та старанності, аби хоча б зберегти досягнуте".
Нерівний бій за європейський ринок
Найбільша кількість вузьких місць в роботі над Угодою про асоціацію - навколо створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) Україна - ЄС. Про умови, на яких Київ згоден відкрити свої ринки європейському бізнесу, відомо небагато. Вітчизняні чиновники обмежуються загальними фразами. Відомо, що сторони домовляються про одночасне скасування 95% всіх тарифів і мит. Іншими словами, лише 5% українських товарних позицій залишиться під тарифним захистом.
Для Києва важливо чітко визначитися з національним інтересом в кожній галузі і з кожної частини угоди, зазначив старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін. "Це нелегко, враховуючи, що у Брюсселя є вироблена позиція і досвід подібних переговорів з іншими країнами. Тому бій нерівний", - сказав він.
До складних відноситься питання імплементації європейських стандартів якості. Не менш проблемні розділи присвячені уніфікації фітосанітарних норм, захисту прав інтелектуальної власності (включаючи географічні позначення, послуги та заснування підприємств), технічним регламентам, держзакупівель. Актуальною є і проблема відповідності українських законів законодавству ЄС. "У випадку з Києвом мова не просто про зону вільної торгівлі, а про поглиблену угоду (Deep Trade Agreement), друга частина якої присвячена інституційним змінам в Україні та адаптації нашого законодавства до європейського. Торгова частина угоди про ЗВТ складна, але інституціональна - ще складніша, тому процес пробуксовує", - сказав виконавчий директор "Фонду Блейзера" Олег Устенко. За його словами, "розраховувати, що Угода про асоціацію буде підписана в наступному році, дуже оптимістично. Але перше півріччя 2011 р. - це реально при активній роботі обох сторін".
В цілому, зазначають експерти, створення ЗВТ з ЄС найближчим часом обіцяє вітчизняному бізнесу більше ризиків, ніж переваг. Але в довгочасні перспективі зона дасть шанс вийти на європейський ринок і підвищити якість продукції підприємств, які виживуть в жорсткій конкуренції з європейськими. Втім, час для адаптації до євростандартів у національного бізнесу є. Від часу набрання чинності угоди з ЄС до початку повноцінного функціонування ЗВТ може минути не менше 10 років. Весь цей час в найбільш проблемних галузях будуть діяти перехідні положення, спрямовані на захист вітчизняного бізнесу.
Тим часом як мінімум один реальний крок до інтеграції до Євросоюзу Київ уже зробив. 18 грудня в Загребі на міністерській конференції Європейського енергетичного співтовариства буде ухвалено рішення про приєднання нашої країни до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, куди входять всі 27 країн ЄС і балканські держави. Участь України в співтоваристві - спроба Євросоюзу підстрахуватися від газових та інших криз, пов'язаних з постачанням енергоносіїв. Києву ж членство допоможе гармонізувати законодавство до норм ЄС в енергетичній сфері, гіпотетично (беручи до уваги реальну політику вітчизняної влади) прискорить перехід до використання енергоефективних технологій і сприятиме прозорості в енергогалузі. З'явиться шанс зрушити з мертвої капки модернізацію газових і електричних мереж, розширити присутність українських компаній на європейському ринку газу та електроенергії. Втім, членство не врятує Євросоюз від загрози припинення поставок газу з боку Росії. Нагадаємо, прагнучи додатково перестрахуватися від форс-мажорних ситуацій у сфері енергетики, нещодавно Брюссель уже підписав меморандум про раннє попередження таких явищ з Росією. Аналогічний договір ЄС планує укласти і з Україною.
Біг в Європу з бар'єрами
Саміт Україна - ЄС має надати імпульсу діалогу про безвізовий режим, зазначає міністр закордонних справ Петро Порошенко. "Ми отримаємо чіткі умови, виконавши які, Україна повинна вийти на формат безвізового діалогу. Ми вже отримали розуміння наших партнерів щодо продовження цієї роботи", - сказав він. За словами міністра, "потрібні політичні рішення, які передбачають чіткі завдання для української сторони", перш за все стосуються МЗС, Держмитслужби, Держприкордонслужби, Мін'юсту.
Лібералізація візового режиму - одне з принципових положень, яке Київ має намір прописати в проекті асоціації з ЄС. Але саме тут ми зіштовхуємося з численними проблемами. Нашою територією транзитом до ЄС рухаються потоки нелегальних мігрантів з третіх країн, що сприймається Брюсселем як аргумент проти відкритості щодо України. Київ досі не завершив демаркацію кордонів із Росією та Білоруссю. Є проблеми у міграційній політиці та міграційному контролі, які не в повній мірі співвідносяться з європейською практикою.
Нагадаємо, між Україною і ЄС діють Договір про спрощення візового режиму та Угода про реадмісію, ратифіковані Радою 15 січня 2008 р. В обмін на обіцяне Брюсселем спрощення візового режиму наша країна зобов'язалася приймати висланих з ЄС емігрантів.
Питання реадмісії відноситься до дуже чутливих, оскільки в українському суспільстві існують побоювання перетворитися на відстійник нелегалів. До того ж Україна - єдина країна Східної Європи, яка взяла на себе такі зобов'язання, і розділити цю місію за великим рахунком їй не буде з ким. Сьогодні багато чиновників і політиків шкодують про зроблене, бо симетричної відповіді Євросоюзу у вигляді спрощення візового режиму так і не було. Директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко зазначив: ситуація обумовлена відсутністю координації візової практики консульств країн - членів ЄС. "Тому консульства часто керуються не положеннями міжнародної угоди, а власними відомчими інструкціями, які не завжди збігаються зі змістом договору (про спрощення візового режиму)", - сказав експерт.
Та й сама угода містить низку неоднозначних формулювань, трактованих не на нашу користь. Інші причини недієздатності домовленостей - брак інструментів впливу на міністерства країн - членів ЄС для контролю над виконанням угоди і збіг у часі підписання угоди з розширенням Шенгенської зони, що ускладнило доступ до віз країн - сусідів України. Між тим, експерт зазначив, що досвід ведення ЄС візових діалогів з різними країнами демонструє: зміст, інтенсивність і кінцевий результат істотно різняться залежно від міркувань політичної доцільності. "За поняттям "візовий діалог" де-факто стоїть різна політика, що зумовить різну результативність", - додав він.
Політика сусідства не пишеться під копірку
Нинішні керівники України дещо самовпевнено сприймають Угоду про асоціацію як крок до членства країни в ЄС. Насправді ж документи Євросоюзу не передбачають існування інституту асоційованого членства. Чіткого визначення поняття "асоціація" в політичному лексиконі Євросоюзу немає. Ст. 310 Договору про заснування Європейського співтовариства містить положення: "Спільнота може укладати з однією або кількома державами чи міжнародними організаціями угоди, що створюють асоціацію, яка передбачає взаємні права та обов'язки, спільні дії або особливі процедури". Договори з державами, що не є кандидатами на вступ до ЄС, як правило, мають на увазі політичну асоціацію, тобто якусь спільність позицій. В цілому ж з Євросоюзом асоційовані більше 60 держав, що розвиваються.
У практиці ЄС є кілька типів угод. Одна з них - угода про стабілізацію та асоціацію (УСА), яку Брюссель підписує з країнами колишньої Югославії для запобігання збройних конфліктів на Балканах. Багато членів ЄС розглядають цю зону як територію природного розширення Союзу, і тому УСА передбачають широку допомогу регіону у відновленні після воєн 90-х рр.. і перспективу максимального зближення з ЄС.
Другий тип документів - угоди про партнерство та співробітництво (УПС), які інтегровані в європейську політику сусідства і слугують інструментом реалізації політики Євросоюзу на східному напрямку.
З неєвропейськими і малими європейськими державами (Ліхтенштейн, Сан-Марино, Андорра) та економічними об'єднаннями (Центральноамериканський спільний ринок) ЄС підписує угоди про асоціацію, найважливіший елемент яких - угода про вільну торгівлю. Такі документи ЄС підписав зі Швейцарією, Чилі, ПАР, Мексикою, Йорданією, Палестиною, Марокко та ін Основний бонус укладення такого типу договорів - взаємне зобов'язання сторін відмовитися від тарифних і нетарифних обмежень на торгівлю промисловими товарами. Саме таку угоду ЄС передбачає підписати з Україною. Але Київ цікавить інше: договір про асоціацію європейського типу - за зразком укладених з країнами, які увійшли в останню хвилю розширення ЄС, як Польща та Угорщина, в 1992 р. У преамбулі цих документів декларується кінцева мета - прийняття асоційованої держави до ЄС. Втім, раніше це аж ніяк не було нормою - Фінляндію, Австрію та Швецію взяли до ЄС без таких декларацій.
Необхідно також усвідомити, що вступ до ЄС України з її проблемами потребуватиме мільярдних дотацій. Жодна держава ЄС не погодиться добровільно відмовитися від своєї частки європейського фінансового коржа на користь Києва. До того ж вступ настільки великої країни, як наша, вимагатиме перегляду чутливого питання балансу сил та інтересів всередині ЄС. Чи готова до цього євроспільнота з її нинішніми проблемами - питання риторичне.
У той же час у практиці євробюрократів досі не було двох підписаних угод про асоціацію з однаковим змістом, крім спрямованих на інтеграцію країн Центральної та Східної Європи. Зміст кожного договору залежить від талантів дипломатів країни, які ведуть переговори з ЄС. Тому вітчизняним чиновникам варто не поспішати підписати угоду за будь-яку ціну, забуваючи читати між рядків. Тим більше, що Європа, хочемо ми цього чи ні, дає нам сьогодні час для того, щоб добре поторгуватися.
Як намагаються домовитися Київ і Брюссель
Першим документом, який окреслив вектори відносин ЄС з Україною, стала Угода про партнерство та співробітництво (УПС), підписана в Люксембургу 14 червня 1994, яка набрала чинності 1 березня 1998 р. У рамках УПС визначено сім пріоритетів співпраці сторін: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу; охорона навколишнього середовища; транспорт; транскордонна співпраця; партнерство у галузі науки, технологій та космосу. Дія угоди закінчилася в 2008 р.
Раніше, у вересні 2007 р., на черговому саміті Україна - ЄС у Києві було покладено початок переговорів про нову посилену угоду. На наступному саміті Україна - ЄС, у вересні 2008 р. в Парижі, було вирішено, що новий документ отримає назву "Угода про асоціацію" і включатиме в себе створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Переговори про ЗВТ почалися після підписання протоколу про вступ України до СОТ в лютому 2008 р.
На цьому ж саміті було вирішено розпочати консультації про безвізовий режим. Тодішній міністр закордонних справ Володимир Огризко висловив сподівання, що ЄС введе безвізовий режим для України до 2012 р. - до спільного з Польщею фінального турніру чемпіонату Європи з футболу.
Президент Віктор Ющенко заявляв, що 4 грудня 2009 р. на саміті в Києві сторони підпишуть Угоду про асоціацію без документа про ЗВТ. Але потім глава держави змінив свій прогноз. "Очевидно, ми будемо мати проміжний документ співпраці Україна - ЄС. І в частині роботи над асоціативною угодою, зоною вільної торгівлі, лібералізацією візового режиму, інтеграцією України до європейських інституцій", - заявив він минулого тижня.
Ксенія Лазоренко
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
