1425
За місце в батареї
— Енергетика
Комунальна теплоенергетика готується до зміни власників. "ВД" з'ясовувала, що приваблює бізнес в одній із найзбитковіших галузей української економіки.
Наближення опалювального сезону-2009 багато підприємств комунальної теплоенергетики чекали затамувавши подих - борги за газ обчислюються мільйонами, а гроші взяти на їх погашення ніде. Шляхи відступу відрізують ініціативи Кабміну позбавити місцеві ради в 2010 р. субвенцій на покриття різниці між тарифами на тепло і собівартістю його виробництва. І тому учасники ринку щосили обговорюють, кому дістанеться комунальна теплоенергетика в 2010-му.
Каламутна вода
90% учасників ринку теплоенергетики на сьогодні - це комунальні підприємства. На приватників припадають мізерні 10%. В основному, вони сконцентровані в Київській і Харківській областях. Як правило, це невеликі компанії, які, за словами учасників ринку, перебувають під контролем місцевих чиновників. Втім, документально довести цей зв'язок практично нереально.
Із представників великого бізнесу у сфері ТКЕ вже присутні Сергій Тарута (корпорація "ІСД"), Костянтин Григоришин, а також Ринат Ахметов. Із закордонних гравців варто відзначити американську компанію Contour Global, яка орендує ТЕЦ Краматорська. Втім, деякі оглядачі приписують контроль над цим активом також головному акціонерові СКМ.
Гарантований попит на послуги, стійкі фінансові потоки, монопольне становище і слабкий контроль з боку держави над адекватністю і якістю наданих послуг - ось що стимулює деяких бізнесменів уважніше придивлятися до сфери ТКЕ; у 2008-му населення заплатило за тепло майже 6,5 млрд грн. Обсяг надходжень за рахунок підвищення тарифу повсякчас зростає. За даними Держкомстату України, за дев'ять місяців цього року населення за централізоване опалення і гарячу воду заплатило підприємствам тепломереж 6,4 млрд грн. За оцінками учасників ринку, його обсяг складає близько 50 млрд грн.
"Інвестори кружляють зараз над підприємствами ТКЕ як бджоли над гречкою. Ця галузь має великі можливості для ефективного вкладення коштів, - вважає Павло Качур, виконавчий директор Альянсу "Нова енергія", екс-міністр будівництва і ЖКГ. - Але інвестор хоче мати гарантію впливу на керованість процесом і прозорі правила гри щодо тарифної політики. Якщо ми забезпечимо ці дві речі, то інвестор прийде".
Проте далеко не всі зацікавлені в створенні прозорих умов. На ринку вже достатньо прикладів, коли приватник приходив не для тривалої роботи, а для швидкого вирішення своїх інтересів.
"Представники компаній, пов'язані з постачаннями природного газу, брали в оренду підприємства ТКЕ, що мали великі борги за газ (нині борги перед "Газ України" складають близько 2,7 млрд грн). Вони просто перекачували гроші з підприємства на покриття газових боргів, видавлювали всі соки, але нічого не вкладали в розвиток системи. Подібне відбувалося в багатьох містах і областях", - розповів представник приватної компанії, який побажав залишитися неназваним.
Сьогодні сектор ТКЕ старанно завуальований. Реальна вартість і собівартість послуги - це таємниця за сімома замками, розкривати яку не зацікавлені ні виробники, ні постачальники тепла, ні місцеві органи влади, які затверджують тарифи. Квадратний метр як одиниця виміру тепла допомагає заплутати розрахунки. Набагато простіше було б обчислювати спожиту теплову енергію в гігакалоріях, для чого потрібно встановити лічильники на кожен житловий будинок. Але підприємствам ТКЕ це невигідно, оскільки в тарифах закладені втрати тепла в теплотрасах, що деколи досягають 50%, списувати які не буде на кого.
"В цьому секторі є достатньо можливостей для заробітку, бо точно невідомо, скільки енергії надходить у тепломережі, скільки реально доходить до споживача, скільки продається. Виробники тепла заробляють і за рахунок зменшення стандартів - ніхто ніколи не перевіряв калорійність газу, який ТЕЦ подають на підприємства тепломереж. Окрім цього, дуже багато списується на втрати в мережі, інколи до 60%", - сказав Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ "Психея".
Деякі експерти інтерес приватників пов'язують з можливістю доступу до бюджетних коштів. "Приватників приваблює великий фінансовий потік. Він відкриває можливість пограти грошима - розмістити на депозитах або банально вкрасти. Якщо почнеться масштабна кампанія заходження приватного капіталу в галузь, то дуже ймовірно, що туди спрямуються десятки невідомих, створених спеціально "під покупку" фірм, афілійованих з місцевою бюрократією", - вважає джерело в парламентському комітеті з питань ПЕК.
Концесійний підхід
Для охочих увійти до сектора українське законодавство пропонує не дуже великий вибір: концесію, управління або оренду. Приватизацію, так само як і банкрутство підприємств ТКЕ, в МінЖКГ не вітають. У вересні цього року Кабмін своїм розпорядженням затвердив Концепцію розвитку державно-приватного партнерства в ЖКГ, яка повинна визначити шляхи розвитку системи і забезпечити її адаптацію до ринкових умов.
"На роботу в Україні можуть зважитися лічені одиниці - ті, хто має прикриття на державному рівні для гарантованого отримання прибутку. Приватний капітал не поспішає в ТКЕ, тому що в цій галузі немає прозорих умов роботи, там повністю збереглися "совкові" принципи роботи, посилені корумпованістю сфери, - вважає Віталій Яковенко, голова Асоціації теплотехнічних компаній України. - За рідкісним винятком випадки участі приватного капіталу в сфері носять скандальний характер, тому бізнес вважає за краще залишатися осторонь. Пропонована концесія в українському законодавстві настільки криво виписана, що інтересу у цивілізованого бізнесу не викликає".
В Україні працює тільки один концесіонер в комунальній теплоенергетиці - литовська компанія "Енергія" в м. Артемівську (Донецька обл.). Міська влада була змушена шукати інвестора, бо на той час підприємство теплових мереж міста перебувало в податковій заставі через борги перед "Нафтогазом", а коштів на їх погашення в міськбюджеті не було. За результатами міжнародного конкурсу, в якому взяли участь дві литовські компанії, в 2007 р. тепломережі узяла в концесію на 40 років "Енергія".
За два роки їх роботи значного покращення якості послуг городяни не відчули, але міська влада співпрацею задоволена. Щорічний концесійний платіж до місцевого бюджету за використання майна громади складає 0,5 млн грн. За умовами договору, тариф залишається незмінним, якщо не змінюються його складові. Зараз він економічно обґрунтований і в ньому передбачена рентабельність до 10%. Інвестори проводять заміну теплотрас, модернізацію котельних, установку нових котлів.
"Цього року в модернізацію системи концесіонер вклав понад 13 млн грн. Для міста ця співпраця вигідна, особливо за відсутності фінансування ЖКГ з держбюджету, - говорить Сергій Гончаров, перший заступник мера м. Артемівська. - Концесія - це цікава форма співпраці. Але депутатів не просто переконати в тому, що ми не позбавляємо місто власності і, віддаючи підприємство в концесію, не продаємо його".
Концесія як варіант співпраці зацікавила багато муніципалітетів, що перебувають в не менш складних умовах. Перші півроку вони буквально брали в облогу мерію Артемівська. Проте після двох років Артемівськ залишається єдиним містом, в теплокомуненерго якого працює концесіонер.
Нинішні керівники підприємств ТКЕ вважають, що в концесії та оренді підприємств теплової енергетики не зацікавлені самі інвестори. "Я дуже сумніваюся, що хтось із бізнесменів зважиться вкладати в тепломережі. Наприклад, наше підприємство купує воду за 3 грн., а продає за тарифом, в якому ціна води закладена на рівні 1,1 грн.", - розповідає Олександр Семченко, заступник генерального директора підприємства "Донецькміськтепломережа". - Бізнесмени прийшли заробити, але зробити це чесно і легально зараз неможливо. Я не бачу комерційного сенсу для юридичної особи вкладатися в тепломережі".
Учасники ринку кажуть, що литовці вже й не раді входженню на наш ринок. Але наскільки це відповідає дійсності, дізнатися безпосередньо у директора створеного ТОВ "Артемівськ-Енергія" Альбертоса Валанчіуса "ВД" не вдалося - спілкуватися з кореспондентом він відмовився і на відправлений запит не відповів.
"В концесію і в оренду необхідно віддавати ті підприємства комунальної галузі, на яких працює неефективний менеджмент, не проводиться технічне переоснащення, реконструкція, модернізація застарілого, неефективного обладнання, які призвели б до енергозбереження, забезпечили підвищення надійності і якості послуг, що надавалися, - вважає Оксана Коршак, директор КП "Броваритеплоенергомережа". - Прихід концесіонера, безумовно, призведе до підвищення тарифів до рівня економічно обґрунтованих, але в той же час якщо в результаті заходів щодо енергозбереження знизяться витрати, то, відповідно, зменшиться сума, яку оплачує споживач".
Прихований інтерес
Більшість приватників, які працюють в ТКЕ, на сьогодні не володіють великим обсягом обігових коштів і не здатні самостійно профінансувати масштабні капіталовкладення в реконструкцію або модернізацію систем. Модернізація мереж - задоволення не з дешевих - 1 м магістральної труби коштує 6-7 тис. грн., а мереж - кілометри. У місцевих бюджетах коштів на них просто немає, а держава фінансувати розвиток тепломереж, що перебувають у оренді у приватника, відмовляється. У Житомирі та області був досвід передачі підприємств тепломереж в оренду приватним компаніям і розірвання договорів з ними заради отримання державного фінансування.
"При розподілі держбюджетних коштів на реконструкцію теплокомуненерго підприємства, які перебували в оренді або управлінні, не потрапляли в програми державного фінансування. Пояснювалося таке явище тим, що це вже буде фінансування приватної компанії, - вважає Володимир Дебой, заступник губернатора Житомирської області. - Але в сьогоднішніх умовах орендар самостійно, лише за рахунок своєї рентабельності не може фінансувати капвкладення в розвиток мереж. В результаті депутати місцевих рад були змушені приймати рішення про розірвання договору оренди, щоб в підприємство можна було влити державні кошти".
Для входження капіталу в галузь ЖКГ, на думку учасників ринку і експертів, необхідна реформа. "Давно зріє ідея створення регулятора на кшталт НКРЕ, який би займався визначенням тарифів у сфері ЖКГ, - розповідає Сергій Тітенко, член парламентського комітету з питань ПЕК.
Інтерес до ТКЕ зараз проявляє як вітчизняний, так і іноземний бізнес з різних сфер: банки, корпорації, які працюють у сфері теплогенерації, виробники обладнання та матеріалів, що постачають енергію в організації. Серед них є і великі промпідприємства, які планують заощадити власні витрати і заробити на продажі надлишкового тепла населенню.
"Я думаю, що прийдуть бізнес-групи, які мають досвід роботи з ТЕЦ, можливо, облгазами, обленерго. Тобто ті, хто має досвід роботи в суміжних сферах з постачання населенню тих чи інших енергоносіїв або комунальних послуг", - переконаний Роман Сторожев, президент Асоціації газових трейдерів України.
Як тільки ця сфера стане цікавою ваговитим гравцям, умови роботи в ній можуть швидко змінитися. У великого бізнесу достатньо лобістів у ВР для введення вигідних їм умов роботи. У сьогоднішній ситуації висока вірогідність того, що ринок ТКЕ спіткає доля обленерго - і їх власники за рахунок комуненерго розширять свої сфери впливу.
А як у них?
Росія. У 2003 році в Росії була створена компанія "АТ "Російські комунальні системи" (РКС) для роботи в секторі ЖКГ. До первинного складу інвесторів, що планували вкласти в розвиток галузі близько $500 млн, окрім РАТ "ЄЕС" і ВАТ "Газпром", ввійшли "Інтеррос", "Ренова", "Євразхолдинг", "Кузбассразрезуголь", банк "Єврофінанс". У 2005 році найбільший приватний оператор у сфері ЖКГ спрацював з прибутком - 54,6 млн руб. в порівнянні зі збитком 974,9 млн руб. в 2004-му. Проте в травні 2008 року РАТ "ЄЕС Росії" продало РКС "КЕС-холдингу" Віктора Вексельберга. Зараз оперативне управління здійснює російська ФПГ "Ренова", підконтрольна бізнесменові.
Литва. Переломним для литовських підприємств теплокомуненерго став 1997 р., коли парламент Литви прийняв закон про реорганізацію і відділення теплового сектора від "Литовголовенерго" - і передачу його муніципалітетам. Того ж року вирішено й питання регулювання цін: всі теплопостачальні підприємства і тепломережі мали затверджувати тарифи в створеній в тому ж 1997 р. комісії з регулювання цін. У 2000 р. були підписані перші договори оренди об'єктів ЦТ в малих і середніх містах. У 2001 р. у Вільнюсі в конкурсі на здачу тепломереж в оренду на 15 років французька компанія Dalkia виграла у шведської компанії Sydkraft, пообіцявши інвестувати в розвиток господарства понад $100 млн. Крім того, Dalkia зобов'язалася утримувати тарифи на стабільному рівні, змінюючи їх лише внаслідок інфляції та зростання світових цін на паливо (договір був укладений в 2002 р.). Зараз більше 45% ринку ЦТ Литви належить цій компанії.
Польща. Одна з перших країн колишнього соцтабору, яка змінила підхід в управлінні сферою ЖКГ. Для чого на базі наявних активів ТКЕ були створені акціонерні товариства, 100% акцій яких закріплено за муніципалітетами. Саме вони здійснюють оперативне управління.
Віддам у хороші руки
Борг ТКЕ перед компанією "Газ України" за спожитий газ склав більше 2,51 млрд грн. Для поліпшення ситуації уряд доручив відразу декільком відомствам розробити програму кредитування підприємств теплокомуненерго для закупівлі природного газу у НАК "Нафтогаз Україні".
Відповідно до проекту постанови, яку найближчим часом розгляне на засіданні уряду, роль кредитора відведена Ощадбанку під заставу майна підприємств ТКЕ. Таким чином "Нафтогаз", в разі непогашення боргу за спожитий газ (а те, що такий виникне, учасники ринку сумнівів не мають, особливо на тлі відсутності субвенцій у проекті бюджету на 2010 р.), зможе претендувати на розподільні мережі ТКЕ. Крім того, на початку жовтня Кабмін почав передачу декількох ТЕЦ на баланс "Нафтогазу": Лисичанську, Зуєвську, Донецьку, Криворізьку, а також електростанції, які були на балансі ДП "Кримські генеруючі системи". В середині жовтня також було опубліковано постанову КМУ, відповідно до якої статутний фонд НАК "Нафтогаз Україні" поповнювався 100% акцій п'яти ТЕЦ, які раніше входили до управління НАК "Енергетична компанія України": Дніпродзержинської, Херсонської, Миколаївської, Одеської та Харківської ТЕЦ-5.
Павло Качур: "49% українських підприємств ТКЕ треба виставити на аукціон"
Виконавчий директор Альянсу "Нова енергія", екс-міністр будівництва і ЖКГ вважає, що комунальна теплоенергетика може бути прибутковим бізнесом навіть при нинішніх тарифах.
Наскільки цікава сьогодні комунальна теплоенергетика для приватного капіталу?
- Увійти до монопольного сектора, де кожен споживач - постійний, це вже дуже привабливо з економічної точки зору для інвестора. Інший, не менш важливий чинник, полягає в тому, що сектор комунальної теплоенергетики в технічному плані настільки запущений, що навіть мінімальні вкладення можуть дати хороший економічний ефект. Вкладаючи гроші в модернізацію, бізнес може працювати і отримувати прибуток навіть за нинішніх тарифних розцінок. Оскільки в Україні тарифи формулюються за принципом "витрати +", приватний капітал, що працює з нижчими витратами, може отримати конкурентну перевагу перед тими ж КП: знижені тарифи. Можу з досвіду сказати, що в більшості випадків період окупності проектів ТКЕ не перевищує п'яти років. Зростання цін на енергоносії призводить до того, що проекти в ТКЕ дуже швидко окупаються.
Вже зараз до ТКЕ цікавість виявляють міжнародні компанії. Зокрема, через наш Альянс робила запит достатньо відома на ринку теплопостачання французька фірма DALCI, яка працює в декількох країнах і хоче увійти на наш ринок.
На яких умовах вони хочуть працювати в Україні?
- Вони хочуть увійти на ринок як власники котельного господарства і орендарі тепломереж в одному з мікрорайонів міста з центральним опаленням, щоб у майбутньому можна було оцінити якість їх послуг порівняно з традиційною, комунальною системою. Важливо, що французи згодні працювати при нинішніх тарифах і при цьому зобов'язалися провести модернізацію тепломереж, вдосконалити або побудувати нові котельні. Як правило, інвестори готові надавати повний комплекс послуг, навіть збір платежів готові взяти на себе.
Чи не буде місцева влада перешкоджати приходу інвесторів?
- Мери в більшості випадків зацікавлені вирішити проблему, тим більше - не вкладаючи коштів з міськбюджету. А на нижчому рівні реакція неоднозначна. Насамперед це профільні управління виконавчих комітетів, які, вірогідно, мають відстоювати інтереси територіальної общини, - а насправді перетворилися на лобістів ТКЕ в місцевих органах влади. По-друге, це самі підприємства ТКЕ, які мають монопольне право на видачу технічних умов для можливих конкурентів. Відкрито ніхто не висловлюється проти приходу потенційних конкурентів, але приховане небажання видно неозброєним оком. Прихід приватного власника невигідний насамперед тим, хто вважає КП своїм власним бізнесом. Такі люди керуються власною вигодою, і нічим більше.
Як можна було б, на ваш погляд, "розвести" інтереси комунальників і бізнесу?
- Я б пропонував залишити мережі в комунальній власності, а генерацію тепла - віддати приватникам. Думаю, це значно прискорить модернізацію котельних і прихід до ринкових цін у цьому секторі. Потрібно також законодавчо дати право бізнесу входити в структуру КП. У Польщі багато прикладів, коли спочатку інвесторам віддали 49% ринку теплоенергетики, а 51% залишили в комунальній власності міста. Але через п'ять років продали і їх, побачивши ефективність роботи. Я пропоную 49% українських підприємств ТКЕ виставити на аукціон і ввести бізнес в структуру підприємства, щоб він, таким чином, зміг контролювати свої гроші.
Що заважає приватному капіталу увійти до теплоенергетики?
- Якщо коротко, то три речі: монополія на послугу, комунальна форма власності підприємств ТКЕ і заполітизована система затвердження тарифів. Перш ніж увійти до сектора теплоенергетики, приватний капітал повинен мати відповіді на ключові питання: чия це буде власність, які принципи тарифної політики, які терміни робіт? Тобто приватному капіталу потрібні чіткі і прозорі правила гри на ринку.
Олексій Кучеренко: "У ТКЕ зараз відбувається те ж, що відбувалося з обленерго"
Міністр з питань ЖКГ вважає, що для неефективних підприємств ТКЕ порятунком стане прихід приватного капіталу, який у майбутньому і стане рушійною силою реформ в галузі.
Розмови про збитковість підприємств ТКЕ і їхню близькість до банкрутства помітно почастішали. Чи не готується хтось придбати ці підприємства за викидними цінами?
- В ТКЕ зараз відбувається те ж, що відбувалося з обленерго в 1997-98 рр., коли під гаслом псевдозбитковості почалася масова приватизація - і дві третини пакетів цих компаній були розкуплені за безцінь. Зате пізніше склалися правила гри, і обленерго зараз чітко і своєчасно розраховуються з енергоринком.
Для підприємств ТКЕ, які працюють неефективно, прихід приватного капіталу - це вихід. І чим швидше прийде сюди бізнес - я б не назвав їх інвесторами, швидше представниками приватних компаній, що управляють, - тим краще.
Як комунальну теплоенергетику зробити привабливішою для інвесторів?
- Якщо ми хочемо у сфері теплоенергетики створити ринкові відносини, то нам необхідний державний регулятор, який буде максимально деполітизований і визначатиме правила гри. А крім того, систему тарифоутворення необхідно зробити прозорою і зрозумілою. Адже тариф повинен покривати собівартість і мати інвестиційну складову.
Які кроки робить міністерство, щоб вирішити ці питання?
- Ми зараз працюємо над впровадженням повсюдного обліку теплової енергії. Також міністерство підготувало проекти нормативно-правових актів, якими ми пропонуємо захистити третього учасника ринку - постачальника газу. Адже нинішні неплатежі шкодять і економіці країни, і "Нафтогазу Україні". Залишилося тільки, щоб депутати ці норми прийняли.
Чимало бізнесменів готові інвестувати в ТКЕ, якщо тепломережі будуть у їхній власності. Ви - прихильник того, щоб тепломережі залишалися в комунальній власності?
- Тепломережі можна віддавати в концесію, але оскільки вони є суб'єктами природних монополій, то повинні залишатися в муніципальній власності. А котельні можна передавати в приватну власність. Чим більше буде постачальників тепла, тим краще для галузі. Наше завдання - створити серед них конкуренцію, і тоді споживач сам вибиратиме собі постачальника тепла відповідно до якості послуг, що надаються.
Хто гальмує прихід приватників в ТКЕ?
- Основне гальмо - муніципалітети, які намагаються зберегти статус ефективного власника. Приватні котельні, що працюють сьогодні, вже показали, що в ТКЕ можна вести вигідний бізнес. Вони за ефективністю роботи набагато випереджають муніципальні котельні.
А у МінЖКГ є механізми впливу на місцеву владу?
- Законодавча база не дає можливості центральній владі впливати на місцеву. Я вважаю, що це неправильно, бо лише за цей рік з казни направили близько 30 млрд грн. муніципалітетам на фінансування ЖКГ: для забезпечення низької ціни на газ більше 10 млрд грн. виділили дотацій "Нафтогазу", 2 млрд грн. - на компенсацію різниці в тарифах; окрім цього, з держбюджету оплачуються субсидії, старі борги. Держава виділяє мільярди, але не має права впливати на галузь.
Для кого з інвесторів сектор ТКЕ може бути цікавий?
- Зараз, на хвилі фінансової кризи і політичних скандалів, ніхто із західних інвесторів не захоче прийти в українську теплоенергетику. Вони пропонують технічні рішення, але не інвестиції. Теплоенергетикою може зацікавитися український капітал, представники якого, можливо, і не працювали раніше в комунальному секторі. ЖКГ приваблює тим, що, незалежно від кризи, люди все одно платитимуть за послуги - це гарантований стійкий потік грошей.
Роман Сторожев: "Інвестиції в ТКЕ можуть бути цікаві бізнес-групам, що мають досвід роботи з ТЕЦ, облгазами і обленерго"
Президент Асоціації газотрейдерів України вважає: для того, щоб залучити інвесторів до ТКЕ, уряду необхідно докорінним чином міняти існуючу систему відносин у галузі й підхід до визначення тарифів.
У місцевої влади в 2010-му не буде коштів для покриття різниці в тарифах на тепло. Чи не вважаєте ви, що уряд вирішив зняти з себе відповідальність?
- Питання тарифів і діяльності ТКЕ є пріоритетом і прямим завданням місцевої влади. Це нормальна практика в Європі. У нас же це питання централізоване, що, як я вважаю, неправильно.
Перехресне субсидування і відшкодування різниці в тарифах з бюджету серед всього іншого призвело до тінізації цього виду бізнесу. Адже у всьому світі постачання комунальних послуг населенню є прибутковим, престижним бізнесом.
Наскільки ця сфера цікава для приватників і як ситуація з ініціативою уряду щодо залучення в галузь приватного капіталу розвиватиметься?
- На прикладі ТЕЦ, більшість з яких перебуває в приватних руках або здані в оренду: вони почали працювати від цього не гірше, а краще. Якщо знайдуться бізнесмени, які готові вкласти гроші в ТКЕ, в ці зношені мережі, то це можна вважати хорошим сигналом. Після приходу приватників навряд чи ситуація зміниться кардинально і швидко. У будь-якому випадку на зміни знадобиться не менше року.
Я думаю, що до кінця опалювального сезону у ТКЕ знову будуть перетікаючі заборгованості за спожитий газ, як це відбувається вже десять років. Ті підприємства, які контролюються НАК "Нафтогаз України", матимуть кращі результати, бо й рахунки у них контролюються одним суб'єктом. У тих, хто перебуває в управлінні місцевої влади, рівень розрахунків буде гіршим. В той же час ніхто не піде на відключення ТКЕ від постачань природного газу для виробництва тепла для населення.
Наскільки привабливими для інвесторів залишаться ТКЕ, якщо не дотуватимуться з держбюджету?
- Насправді гроші "безпосередньо" не виділяються з держбюджету. Відбуваються взаємозаліки між держпідприємствами. Тому говорити про те, що можна добратися до бюджетних грошей через систему заліків, немає сенсу.
А сенс в тому, що постачання енергоносіїв, комунальних послуг величезній кількості споживачів - перспективний бізнес. Це є готові мережі продажу цих послуг, і, якщо розглядати цей бізнес щодо міст, фактично монопольне становище в тому чи іншому населеному пункті. Тому, з погляду бізнесу, такі проекти дуже цікаві. Ось тільки потрібно змінити структуру роботи цих підприємств.
Хто може бути більше зацікавлений у збереженні чинної системи тарифоутворення, - влада на місцях чи гравці ринку? Або ж непрозорість встановлення собівартості послуг насправді влаштовує і тих, і інших?
- Я думаю, що ситуація з тарифоутворенням, що склалася зараз, не влаштовує вже нікого. Ми з року в рік бачимо повторення однієї й тієї ж ситуації. Можливо, є якісь тіньові схеми, можливо, частково гроші розкрадаються. Але вже є розуміння того, що вся система працює неправильно.
Кому, на ваш погляд, з вітчизняних бізнесменів можуть бути цікаві підприємства ТКЕ?
- Я думаю, що це будуть бізнес-групи, що мають досвід роботи з ТЕЦ, можливо, облгазами, обленерго (зараз бізнес у цих сферах мають Ринат Ахметов, Костянтин Григоришин, Дмитро Фірташ, Григорій Суркіс, Ігор Коломойський). Тобто ті, хто має досвід роботи в суміжних сферах з постачання населенню тих чи інших енергоносіїв або комунальних послуг. Чи будуть ці групи наближені до місцевих рад - у кожному окремому випадку потрібно дивитися конкретно.
Наталія Ковалевська, Севгіль Мусаєва
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
