Без підігріву


Без підігріву

"Живіть економно!" - Сказали мерам міст в Києві. І запропонували самим вирішувати, підвищувати чи ні тарифи на тепло: у 2010-у центр на ці заходи з держбюджету не виділить ні копійки. Кого змусять платити за підвищеними рахунках "за себе і того хлопця"?

Прем'єр Тимошенко - сильна жінка. Вперше в історії країни Кабмін пропонує в 2010 році перекрити регіонам доступ до потужного фінансового потоку - субвенцій для компенсації різниці в тарифах на тепло і собівартість на його виробництво. У проекті держбюджету на ці цілі не виділено жодної копійки, тоді як у 2009-у - близько 2 млрд грн. Але й їх ледве вистачило на те, щоб так сяк розпочати опалювальний сезон. У наступному році не буде й цього.

"2009 рік - останній, коли держава погашає борги з компенсації різниці в тарифах, а далі місцеві бюджети повинні розраховувати на свої гроші - заощаджувати, залучати інвесторів, - пояснив Анатолій Мярківський, заступник міністра фінансів. - Ми не закладали в проекті держбюджету на 2010 р. субвенції на компенсацію різниці в тарифах, тому що цей інструмент несправедливий. Зараз виходить, що міста, які привели тарифи у відповідність з фактичною собівартістю, компенсації з держбюджету не отримують, а у кого тарифи низькі, - отримують ".

Кредитний пробіл

Відмова від компенсації в різниці тарифів і собівартості на тепло - найбільш радикальна новація у сфері ЖКГ за всю історію незалежної України. Якщо ці плани стануть реальністю, мерам міст належить вирішити непросту задачку: або суттєво підвищити тарифи для населення вже з січня 2010-го, або знайти джерела покриття цієї різниці. Імовірно, йдеться про суму не менше ніж 3 млрд грн.

Вихід шляхом кредитування, що став звичним, закрито. Партнерські відносини з комерційними банками, які охоче підтримують муніципалітети фінансово, звалилися після розпорядження Кабміну про переведення всіх рахунків комунальних підприємств до Ощадбанку в березні ц. р. Але держбанк необхідних кредитних ресурсів на сьогодні не має в своєму розпорядженні, а приватні банки ризикувати не хочуть.

"Сьогодні жодне комунальне підприємство не може взяти кредит у банку, - стверджує Мирослав Пітцик, віце-президент Асоціації міст України та громад. - Раніше ПриватБанк озвучував плани про видачу кредиту на 5 млн грн., але згодом від цієї ідеї відмовився . Хоча для обласного центру і ця сума - мізерна. Вона не допоможе вирішити проблеми ".

Не доводиться розраховувати і на допомогу ЄБРР і Світового банку. Процедура отримання їх відносно недорогої допомоги досить складна й тривала. Крім того, зі зниженням міжнародного рейтингу України умови роботи з нашими підприємствами посилилися.

"Влада столиці зараз обговорює можливість кредитного співробітництва зі Світовим банком і ЄБРР. Отримати кредит у них стало складніше - зараз вони вимагають застави в подвійному розмірі, - говорить Юрій Клочков, заступник начальника головного управління палива, енергетики та енергозбереження КМДА. - Раніше (у 2000-2005 рр..) Гроші муніципалітетам виділяли без застави ".

Тарифний порятунок

Не знайшовши коштів, місцевій владі доведеться впритул підійти до прийняття непопулярних заходів - підвищити тарифи. Тільки ось хто виявиться першим "в черзі"?

Хоча зараз тільки в семи містах України затверджені тарифи на теплову енергію для населення на 100% покривають фактичну собівартість, проте їм радикальний перегляд загрожує найменше.

"Підвищення тарифів - це неправильний підхід, тому що ми не можемо всі витрати перекласти на населення, - вважає Георгій Леонтій, начальник обласного управління ЖКГ Чернівецької області. - Потрібно замінити пільги на житлово-комунальні послуги адресною допомогою, щоб всі оплачували повну вартість послуг. При цьому потрібно законодавчо посилити покарання для неплатників, можливо, аж до переселення в житло меншої площі ".

Але оскільки у сфері ЖКГ сьогодні працюють політичні, а не економічні закони, то більш імовірним видається повторення київського сценарію. У столиці тарифи на опалення для населення покривають витрати лише на 48,9%. Спроба збільшити цей показник до 80,9% з тріском провалилася: після чотирьох місяців протистоянь київський мер повернувся до старих тарифів. Пояснюється такий поворот домовленостями між КМДА та Кабміном, який зобов'язав НАК "Нафтогаз України" давати столиці газ без обмежень, незалежно від рівня оплати.

В результаті столична скарбниця за опалювальний сезон 2009-2010 рр.. недоотримає, за оцінками мера Леоніда Черновецького, 1,3-1,5 млрд грн. Джерела покриття цієї різниці на сьогодні невідомі.

Не менш парадоксальний тарифний сценарій розіграли і в Севастополі. Там тарифи на тепло покривали витрати на 29% і не змінювалися з липня 2006 р. На підвищення тарифів депутати міськради згоди не давали. Щоб не заганяти ЖКГ в ще більші борги, мер Сергій Куніцин свої наказом як начальник ГО м. Севастополя підняв їх до рівня, який дозволяє працювати без збитків. Але ні інвестиційної складової, ні рентабельності в них немає. Можливо, тому міська влада виступає за передачу повноважень з встановлення тарифів до столиці.

"Потрібен державний регулятор, який буде встановлювати тарифи на ЖКП, - резюмує Володимир Хибученко, начальник головного управління ЖКГ Севастопольської держадміністрації. - Як тільки в тарифах з'явиться інвестиційна складова і відсоток рентабельності, в Україну піде інвестиційний капітал, що мінімізує витрати , поліпшить якість послуг, почне отримувати прибуток ".

На плечі бізнесу

Здавалося б, саме час мерам розпочати бунт, тим паче, що вибори на носі і лаятися з електоратом владі як би не дуже вигідно. Але майбутні зміни місцеві чиновники коментують, ретельно підбираючи слова, уникаючи різких заяв: вони все ще сподіваються, що у фінальній версії бюджету-2010 їм все-таки грошенят підкинуть.

"Не може бути ніякої реформи без серйозних капітальних вкладень з боку держави. Але скарбниця порожня", - з жалем констатує Георгій Леонтій. А отже, велика спокуса перекласти витрати на більш платоспроможного споживача - бізнес.

"Міська влада буде шукати в своїх бюджетах максимальну можливість покрити різницю в тарифах і, наскільки це можливо, виставити найменшу ціну для населення. Не за горами муніципальні вибори, і псувати відносини з виборцями мало хто захоче, - вважає Віталій Яковенко , голова Асоціації теплотехнічних компаній України. - У зв'язку з цим у головах деяких чиновників може народитися план - перекласти весь фінансовий тягар на бізнес. Тобто підняти ціни для комерційного споживача і за їх рахунок компенсувати низькі тарифи для населення ".

Найбільш сміливе гасло "бізнес заплатить за населення" на початку цього року спробував втілити в життя столичний градоначальник Леонід Черновецький. Він підвищив тарифи для окремих категорій комерційних споживачів в 9,5 рази. До цієї категорії він відніс розважальні заклади, казино і стрип-бари - разом із Секретаріатом президента. Країна посміялася, а глава держави дію розпорядження КМДА скасував.

В інших містах тарифні відриви бізнесу і населення менш значні. У Черкасах тарифи на опалення для комерційних споживачів компенсують фактичну собівартість на 222%, в Івано-Франківську - на 149%, у той час як для населення - на 100%. У Чернігові бізнес оплачує 151% собівартості, а тариф для населення - 67%. Але сильно "виїхати" на бізнесменах комунальникам не дозволить закон.

"Спроба місцевої влади відчутно підвищити тарифи для комерційних споживачів можлива, - говорить Олексій Гончаренко, депутат Одеської міськради. - Але те, що міська влада на це піде, не дуже ймовірно, оскільки перехресне субсидування заборонено законодавством. Крім того, середній відсоток рентабельності з підприємства (одного постачальника комунальної послуги) у тарифі не може перевищувати 12% (для населення, для комерційного сектора це обмеження встановлено на рівні 50%) ".

У пошуках інвестора

Нескладно припустити, що неплатежі за спожиті послуги підприємств ТКЕ будуть зростати, а ті, в свою чергу, будуть накопичувати борги перед постачальниками енергоресурсів.

Станом на 21 жовтня ц. р. борг підприємств ТКЕ України за спожитий газ перевищив 3,3 млрд грн. Якщо тарифи не підняти, то, за оцінками фахівців, до кінця опалювального сезону борг перевищить 6 млрд грн. Це поставить багато підприємств галузі на межу банкрутства. У тому, що покупці нині збиткових підприємств знайдуться, сумнівів ні в кого немає.

"На сьогодні ми відзначаємо великий сплеск інтересу до підприємств теплоенергетики, помітно активізувалися бажаючі взяти підприємства ТКЕ в концесію або оренду. Як правило, такі компанії створюються разом з впливовими посадовими особами цього населеного пункту, - повідомив Олексій Кучеренко, міністр ЖКГ. - Підприємства ТКЕ цікаві для інвесторів, тому що, незважаючи на значні початкові вкладення, це гарантований стійкий потік грошей, навіть у кризовий час".

За даними учасників ринку, теплоенергетикою сьогодні також цікавляться власники великих промислових підприємств, які не проти заробити на продажі надлишкового тепла населенню. А також виробники обладнання для теплокомуненерго.

"Необхідно позбавити тепловиків монополії"

Віталій Яковенко, голова Асоціації теплотехнічних компаній України

У проекті держбюджету-2010 не закладено субвенції місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах. До яких наслідків це може призвести?

- Залежно від розміру компанії ТКЕ і кількості її абонентів, сума дотацій варіюється в межах 5-50 млн грн. на рік. Якщо вся фінансова відповідальність буде перекладена на місцеві органи влади, то, відповідно, вирішувати проблему теплопостачання міста, тарифів та оплати вони будуть на свій розсуд.

Яким чином органи місцевого самоврядування зможуть цю проблему вирішити?

- Муніципалітети поставлені перед вибором: або знаходити у своїх бюджетах кошти на покриття різниці між затвердженим "економічно обґрунтованим" тарифом і собівартістю виробленої послуги, або підвищувати тарифи споживачам. Більшість міських бюджетів і так ледве зводить кінці з кінцями, і для них знайти додаткові кілька мільйонів буде практично неможливо. Тому підвищення тарифів на теплопостачання прокотиться всією країною і торкнеться всіх без винятку. При цьому на розмір підвищення зіграє ще один чинник - збільшення собівартості тепла, адже ТКЕ в майбутньому році будуть закуповувати газ мінімум на 20% дорожче.

За рахунок яких джерел місцева влада зможе самостійно компенсувати цю різницю?

- Міська влада намагатиметься максимально знайти кошти в своїх бюджетах для покриття різниці тарифів, щоб виставити найменшу ціну для населення. Не за горами місцеві вибори, і псувати відносини з виборцем мало хто захоче. У зв'язку з цим у головах деяких чиновників може народитися план - перекласти весь фінансовий тягар на бізнес. Тобто підняти ціни для комерційного споживача, і за їх рахунок компенсувати низькі тарифи для населення. Так чи інакше, всі варіанти призведуть до зростання боргів за комунальними рахунками, а це тільки посилить плачевний фінансовий стан підприємств ТКЕ і призведе до їх швидкого банкрутства. У підсумку забезпечувати теплом міста буде нікому. Це створить сприятливий ґрунт для скупки задешево підприємств або проведення їх тіньової приватизації. Схем для цього існує безліч.

Чому приклади роботи приватного бізнесу в українській ТКЕ поодинокі?

- Саме тому, що немає, як це прийнято говорити, прозорих умов. У теплоенергетиці повністю збереглися "совкові" принципи роботи, посилені корумпованістю сфери. За рідкісним винятком, випадки участі приватного капіталу в сфері мають скандальний характер. Тому нормальний бізнес вважає за краще залишатися осторонь.

Що може стати стимулом для притоку інвестицій в ЖКГ?

- Тільки реформа за європейським принципом, заснована на потребах пересічного споживача. І для цього лише потрібно позбавити тепловиків монополії, зняти всі заборони на автономне опалення, поступово позбавляти дотацій підприємства ТКЕ і вводити адресне субсидування населення. Крім того, треба запровадити жорсткі і зрозумілі правила формування тарифів на послуги. Всі ці кроки потрібно робити одночасно - тільки в цьому випадку від них буде користь. Якщо не буде хоч одного з названих елементів, ТКЕ звалиться. Конкуренція, зрозумілі правила, рівні закони для всіх учасників - це те, що було покладено в основу реформ, які ще в 1990-і пройшли в країнах Східної Європи.

"Жоден місцевий бюджет не в змозі компенсувати різницю між тарифами і собівартістю виробництва тепла"

Володимир Гройсман, мер Вінниці

У проекті держбюджету-2010 немає субвенцій місцевим бюджетам на компенсацію різниці між вартістю послуг та розмірів тарифів. Що робити в цьому випадку регіонам?

- У такій ситуації варіант один - запроваджувати економічно обґрунтований тариф, що не вимагає компенсації різниці в тарифах. При цьому сам тариф має визначатися за формулою - в цьому випадку зміна будь-якої його складової буде автоматично змінювати і розмір тарифу.

За рахунок яких джерел ви зможете покрити різницю між існуючими тарифами та собівартістю виробництва тепла?

- Але ми не зможемо акумулювати ці кошти, навіть з урахуванням новацій у сфері місцевого самоврядування, передбачених проектом держбюджету на 2010 рік (покликаних вивільнити частину коштів міського бюджету).

І все ж, якщо припустити, що субвенцій з центру не буде, що будете робити в цьому випадку?

- Варіантів немає: у такому випадку потрібно прибрати причину виникнення різниці в тарифах, тобто ввести економічно обґрунтований тариф. Але хочу підкреслити: якщо переглядати тарифну політику і впроваджувати в усіх містах економічно обґрунтований тариф, то в першу чергу державі потрібно подумати про те, які це може мати наслідки для населення.

Ситуація, що склалася, може зробити місцеву владу більш зговірливою в питанні відкриття доступу для приватного бізнесу в сферу комунальної енергетики?

- На прикладі Вінниці можу сказати, що робота приватного капіталу в сфері ЖКГ не завжди виявлялася ефективною. У нас є приватні ЖЕКи і котельні, які обслуговують приватні структури. Але, на жаль, і вони не завжди надають послуги вчасно і якісно. Треба розуміти, що приватний капітал у ЖКГ прийде тільки тоді, коли зможе там заробити гроші. Думаю, що в ситуації, що склалася зробити це досить складно, в тому числі і в умовах діючих тарифів.

У Вінниці є приклади тривалої роботи приватних котелень. Наскільки це прибутковий бізнес?

- Що стосується приватних котелень, то вони працюють з рентабельністю максимум 3-5% (це вже з урахуванням інвестиційної складової). У нас є такий приклад: котельня заводу "Маяк", яка була побудована при Радянському Союзі, і на сьогодні є відомчою. Це не стільки бізнес для згаданого підприємства, скільки додаткова соціальне навантаження, що залишилася з часів СРСР. Але є й інші приклади роботи приватних котелень, які приватними структурами доводилися "до ручки", а жителі ставали заручниками їх безгосподарності та безвідповідальності.

Який рівень тарифів, рентабельності може зацікавити приватний капітал до приходу в комунальну енергетику?

- У ситуації, що склалась зараз, отримання прибутку в комунальному секторі мені здається дуже сумнівним.

Плюси і мінуси приходу приватного бізнесу в комунальну теплоенергетику?

- Ризик полягає в тому, що приватний капітал, починаючи працювати в цьому секторі, витискає "останні соки" і йде. Причому подібний досвід Вінниця вже отримала з комунальної котельні, яку близько десяти років - до жовтня 2009 р. - орендувала приватна структура, яка обслуговує сім тисяч абонентів, яким ще в червні припинили подачу гарячої води, заборгувавши близько 3 млн грн. НАК "Нафтогаз України", вона поставила на межу зриву опалювальний сезон. Ми були змушені у судовому порядку розірвати з нею договір оренди і взяти на себе борги за газ. Місто передало котельню в експлуатацію комунальному підприємству "Вінницяміськтеплоенерго", і мешканці вже з теплом. Плюс у тому, якщо інвестор, який прийшов у цю сферу, вкладає гроші в енергозбереження, зменшення витратної вартості послуг, збільшення ККД, при цьому забезпечує стабільну роботу підприємства і несе за це відповідальність. Лише тоді це може бути успішним.

Наталя Ковалевська

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Без підігріву» на Finance.ua - 2.0
В Контексті Finance.ua