1637
В доступі - заборонено
— Казна та Політика
Довідки, консультації, пояснення законодавства, витяги з реєстрів ... У громадянина України є десятки тисяч причин звернутися до влади з питанням. Але часто у нього залишається лише конституційне право на отримання відповіді.
Спрут на реєстрі
Наприкінці вересня "Власть Денег" звернулася з офіційними запитами до 50 міністерств і відомств з проханням повідомити редакції про інформаційні та адміністративні послуги, що надаються центральними органами влади населенню, компаніям та іноземцям.
У відповідь на наші запити з'ясувалося, що більшість відомств не змогли розповісти про стан своїх інформпослуг навіть журналістам. Що ж тоді говорити про доступ до інформації обивателів і бізнесу. Більше того, деякі з міністерств і відомств взагалі не надають інформаційних послуг, що саме по собі є нонсенсом. Адже вони зобов'язані вести прийом громадян і давати відповіді на їх запитання усно, письмово і бажано онлайн.
Більше того, громадяни повинні мати доступ до всієї "суспільно значущої" інформації, що означає - до всієї, за винятком тієї, яка є державною таємницею. Якщо ж громадянину раптом стає ліньки аналізувати весь той обсяг "інфи", який надають держоргани, то він, теоретично, міг би звернутися до них з проханням підготувати для нього аналіз щодо відібраних ним критеріїв. І в цьому випадку йшлось б про консультаційні послуги, і вони, цілком можливо, мають бути платними.
Насправді ж такої класифікації досі не існує, що дозволяє чиновникам безкарно розширювати перелік платних послуг. Скільки таким чином бюрократи заробляють в масштабах держави - не береться сказати жоден експерт, адже зведеної інформації не мають навіть в Кабміні. Співрозмовники припустили, що заробіток на наданні інформаційно-консультаційних послуг чиновниками сягає десятків мільярдів гривень щорічно.
На голому місці
Судячи з усього, бізнес йшов настільки жваво, що чутки про це докотилися до самого уряду. І його реакція не змусила себе довго чекати. Наприкінці липня ц. р. Кабмін створив Комісію з питань удосконалення порядку надання державних і адміністративних послуг. Саме вона й повинна була звести докупи - хто, скільки і на продажі яких сервісів заробляє, користуючись службовим становищем. Результатом роботи цієї комісії став законопроект "Про адміністративні послуги", який був винесений на розгляд Кабміну. Однак його подальша доля - загадкова. Як, втім, і механізм витрачання коштів, отриманих від умовно легальної бізнес-діяльності центральних органів влади.
Більша частина зароблених коштів осідає на рахунках дочірніх підприємств центральних органів влади, які, по суті, виконують функцію посередників між платниками податків та чиновниками.
За попереднім аналізом, проведеним Держпідприємництва, йдеться про декілька тисяч структур, що діють при 90% центральних органах влади). Така вже специфіка надання платних держсервісов, сформована в середині 1990-х. Тоді подібні послуги запроваджувались під пристойним приводом - для латання дірок у фінансуванні самих держорганів, на утримання яких грошей у скарбниці не вистачало. А оскільки самі чиновники не могли здійснювати подібні послуги на платній основі, то функцію "вітрини" відвели на той час держрозрахунковим структурам. Завдяки такій схемі і буква закону була дотримана, і грошенята на "підтримання штанів" постійно "капали".
Заняття це, судячи з усього, настільки захопило чиновників, що вони не тільки не зробили спроб додати прозорості процесу, а скоріше навпаки, ускладнили схему. Так, наприклад, якщо Антимонопольний комітет в 2001 р. визнавав монополізованими 600 ринків платних держпослуг, то в 2008-у - вже понад 960. Близько 30% в цих сервісів, за оцінками опитаних експертів, - інформаційні.
Далі - більше. Тільки у I кварталі 2009 р. питання про розширення переліку надання платних послуг порушували МНС, МВС та СБУ. Проте їх ініціатива підтримки в Кабміні не знайшла.
Цікаво: право приторговувати інформацією є лише у трьох відомств - Держпідприємництва, Держкомстату та Мін'юсту - закріплено на рівні законів.
А от всі інші "торговці" акти купівлі-продажу даних здійснюють користуючись лише підзаконними актами - постановами Кабміну, яких, станом на жовтень 2009 р., "Власть Денег" нарахувала близько 20-ти.
Ми звернулися за експертизою до юристів, з проханням перевірити, чи не суперечать ці постанови Конституції і Закону "Про інформацію". За словами Дмитра Сергеєва, юриста фірми "Ільяшев і Партнери", сумніви викликають положення Постанови Кабміну № 1952 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися митними органами". Мова йде про платне надання текстів опублікованих нормативно-правових актів з питань митної справи, надання відомостей з ліцензійних реєстрів митних брокерів, митних перевізників, митних ліцензійних складів.
"Досить складно уявити, яку саме аналітичну роботу проводять митні органи, надаючи заявнику тексти опублікованих нормативно-правових актів", - відзначає Сергєєв. Закон "Про інформацію" гарантує людині вільний доступ до даних, які стосуються безпосередньо його. Відповідно до ст.31, держоргани зобов'язані надавати безкоштовно таку інформацію на вимогу осіб, яких вона стосується.
"Стягнення плати за інформацію можливе лише у випадку, якщо оплата не буде виходити за рамки компенсації витрат, пов'язаних з наданням письмової інформації", - говорить Антон Луковкін, старший партнер компанії "Лавринович і Партнери". Ціноутворення викликає окремі нарікання експертів. Адже, відповідно до Закону "Про інформацію", розмір такої плати не повинен перевищувати реальних витрат, пов'язаних з виконанням запитів. Тільки в МВС існує кілька видів бланків за довідками про судимість. Вартість "винагороди" за "гербовий папір" коливається в межах 20-70 грн. Причому органи внутрішніх справ і так мають доступ до відповідної інформації!
"Маючи в своєму розпорядженні ці дані, МВС все одно просить довідку, наприклад, у разі видачі дозволу на придбання вогнепальної зброї або видачі закордонного паспорта", - зауважує Луковкін.
Шито-крито
Навіть дізнатися вартість інформаційних послуг для пересічних громадян - справа не з легких. "Підіть у cвій районний центр реєстрації, у них на стіні висить роздруківка цін. Мені ніколи цим займатися", - такою була відповідь співробітника Держпідприємництва, якому наш кореспондент "забув" повідомити про причетність до журналістської братії і марно намагався дізнатися, скільки коштує довідка з їх реєстру. На сайті ж держоргану прайс-лист відсутній.
Простіше знайти прайси Держкомстату - їх тарифи прописані у відповідній постанові, розміщеній на сайті. Прайсів за використання реєстрів Мін'юсту на сайті Держінформ'юсту також немає. В середині жовтня стандарти надання адмінпослуг привела у відповідність з указами президента і постановами Кабміну і Держмитслужба. Щоправда, досі на її сайті знайти цей перелік неможливо. Але, за даними газети "Високий Вал", відповідний Наказ № 949 був підписаний в Держмитслужбі 13 жовтня ц. р.
Крім офіційних прайсів, існують і неофіційні. Чиновники щосили приторговують даними, користуючись правом не розголошувати інформацію.
Приміром, у 2008 р. вартість звіту фінансової компанії становила до $ 1000. У 2008 р. СБУ порушила 28 кримінальних справ за фактами несанкціонованих дій з базами даних держорганів. Про те, що держоргани не хочуть втрачати дармові доходи і всіляко чинять опір виведенню на чисту воду їх тіньових заробітків, говорить і Галина Яцишина, заступник голови Держпідприємництва.
Швидше за все, державні органи будуть намагатися і далі саботувати виконання урядового плану. Результати моніторингу з надання органами влади інформпослуг громадянам України (підсумки підводив Держкомінформатізаціі наприкінці березня ц. р) Демонструють нездатність і небажання більшості відомств налагодити адекватну роботу в цьому напрямку. За перший квартал ц. р. кількість центральних органів виконавчої влади, що надають на своїх сайтах інформаційні послуги загального призначення, різко скоротилася. Лише 69% відомств (в порівнянні з 90% в 2008 р.) оприлюднили в інтернеті приклади документів. МінЖКГ, Мін'юст та Пенсійний фонд взагалі не подали Держкомінформатізаціі звіти з інформатизації до зазначеного терміну.
Ніяких санкцій за протермінування не відбулося - жоден чиновник не був звільнений, у глав відомств не зняли премії. Схоже, що поки система держпослуг буде будуватися на самодурстві місцевих князьків того чи іншого органу, про інформаційну відкритість влади українці зможуть лише мріяти.
Зворотні зв'язку
"У США труднощів з отриманням інформації або державних послуг не виникає. При цьому, відповідно до "Акту про свободу інформації", це державна установа має знайти привід для відмови в інформації, а не громадянин повинен знайти привід для її надання", - розповідає Сергій Черненко, аспірант Гарвардського університету.
Відповідь на звернення практично в будь-якій контрольний орган держав єврозони можна отримати протягом тижня, причому за електронною поштою. При цьому необхідності писати окремі запити на інформацію у громадян ЄС де-факто немає - будь-які необхідні дані й так у відкритому доступі.
Якщо ж європейцеві буде потрібно якась зовсім ексклюзивна інформація, наприклад, дослідження, її можна замовити також через інтернет. Прайси на подібні послуги розміщені, наприклад, на сайтах Єврокомісії і Євростату.
Бліц-опитування
"Кожна довідка стає проблемою"
"Власть Денег" поцікавилася думкою вітчизняних підприємців про якість інформації, необхідної для ведення бізнесу, що надається державними органами. Виявилося, що питання про якість не стоїть в принципі. Майже всі опитані нами бізнесмени відзначили відсутність можливості отримати розсудливу відповідь від органів виконавчої влади. Мовчання або відмовки увійшли до традиції роботи державного апарату.
Чи задоволені ви якістю інформації, необхідної для ведення бізнесу, що отримується від державних органів?
Дмитро Русин, прес-секретар Асоціації теплотехнічних компаній України
Ми зверталися в МінЖКГ і Кабінет Міністрів за консультацією - як вирішити проблему обмеження поширення автономного опалення. Для початку ми спробували дізнатися, які дії робить влада в цьому напрямку. Їх інформаційна послуга закінчилася елементарної відпискою про те, що вирішити нашу проблему зараз не можна і питання розглядається. Ні консультації, ні інформації ми не отримали.
Голова правління страхової компанії, який побажав залишитися неназваним
На страховому ринку була смішна ситуація - екс-голова правління СК намагався стати тимчасовим адміністратором. Для цього потрібна довідка про колишнє місце роботи. Але компанія, в якій раніше працював експерт, до цього часу вже закрилася. Тобто інформацію про колишнє місце роботи міг надати тільки наглядовий орган - Держфінпослуг, - у якого є інформація про те, що людина очолювала компанію. Причому ця довідка була потрібна для самої ж комісії, яка видає свідоцтва тимчасових адміністраторів. Держфінпослуг таку довідку не дав, аргументувавши це тим, що не зобов'язаний видавати подібні документи.
Микола Толмачов, генеральний директор компанії "Т.М.М."
Ми постійно зіштовхуємося з необхідністю запитувати інформацію в різних державних органах, навіть якщо йдеться про необхідну для господарської діяльності інформації. Оголошення про тендери у нас публікуються в терміновому порядку. Кожна довідка стає проблемою. Наприклад, кадастрова інформація або відповіді від МВС. Силовики завжди відповідають, але отримати конкретну відповідь на поставлене запитання від них неможливо: або відписка, або суцільна неконкретика. Муніципальна влада взагалі роками не реагує на офіційні запити. Сьогодні рекордом Київської ради є дворічне мовчання на офіційно відправлений запит.
Жахливо, що інформація, яка в цивілізованих країнах надається безкоштовно у відкритому віддаленому доступі, через інтернет, у нас фактично недоступна - за неї потрібно або давати хабарі, або не сподіватися на відповідь. Хоча мова йде про відкриті, не засекречені дані, які акумулюють держоргани.
Галина Яцишина: "Всі органи центральної влади надають нам опір"
Заступник голови Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва розповіла "ВД" про важелі боротьби з самовільним введенням платних послуг державними органами та масштаби проблеми. Сьогодні найефективнішим способом впливу на свавілля у сфері державних сервісів стало введення персональної відповідальності голів відомств за невиконання урядових рішень.
Скільки платних послуг державних органів налічується сьогодні?
- Кількість таких послуг близька до нескінченності. За рейтинговою оцінкою Doing Business 2009 Україна знаходиться на 145 місці (з 183-х). У цьому рейтинку ключове місце займали питання сприяння бізнесу з боку влади. Причина такого низького рейтингу в тому, що, на жаль, всі органи влади або місцевого самоврядування тяжіють до того, щоб плодити документи в нескінченній кількостях. У кращому випадку платні послуги вводяться постановами Кабміну (за подібним сценарієм вводилися платні послуги Держмитслужби та МВС).
Але, як правило, це відомчі та міжвідомчі накази. Тільки через мене щодня проходить до 20 скарг за фактами вимагання плати за незрозумілі держпослуги. Саме тому була створена Комісія з питань удосконалення порядку надання державних і адміністративних послуг.
Зараз у нас на сайті розміщено заклик до підприємців - повідомляти про всі випадки прояву незрозумілих дозвільних документів, про випадки здирництва. Отримавши інформацію, ми, разом з Генеральною прокуратурою та правоохоронними органами, намагаємося скасувати ці "документи".
Серед яких відомств ви виявили найбільшу кількість порушень?
- Візьміть будь-яке міністерство, і ви не помилитеся ( "ВД" опитала 50 міністерств і відомств, виявилося, що половина з них взагалі не надають ніяких послуг). Біда в тому, що у більшості органів є державні підприємства, яким делегуються владні повноваження. Найчастіше - з видачі "обов'язкових" платних документів. І це явище прийняло масовий характер. Ми провели аналіз суб'єктів господарювання, створених при органах влади. У нас вийшло 1380 держпідприємств і 5700 - комунальних.
Починаючи з березня 2009 р., Кабмін намагається заборонити видачу документів, не дозволених законом. Члени Комісії інвентаризують подібні послуги. Створена робоча група, яка попередньо розглядає матеріали міністерств чи відомств. Ми проводимо сканування з цього питання: хто кому делегував повноваження, хто які документи продає, за скільки.
За вашими оцінками, скільки грошей від продажу державних послуг проходить повз державної скарбниці?
- Прем'єр-міністр назвала сферу послуг держорганів "окремою країною, в якій крутиться набагато більше грошей, ніж в бюджеті". На сьогодні назвати точну цифру ми не можемо. Залишається лише констатувати, що гроші до бюджету не доходять. У держпідприємств є свої рахунки. Працівники цих структур вважають, що отримані від державних послуг і консультацій гроші - це їх власні госпрозрахункові кошти. Гроші витрачаються безконтрольно, йдуть на статті, не пов'язані з основною діяльністю, без проведення тендерів. Хоча якщо підприємство має державну форму власності, то і гроші від його діяльності - державні.
Одна з проблем - ціноутворення. Вартість своїх послуг держоргани визначають кожен на свій розсуд. Є діюча методика розрахунку вартості державних і адміністративних послуг, визначена Мінекономіки. Але її просто ігнорують. Ми постійно звертаємося до Генеральної прокуратури з метою приведення тарифів на держпослуг у відповідність з нормативними.
Які порушення у сфері ціноутворення держпослуг вже вдалося ліквідувати?
- Безліч порушень ми фіксуємо з МВС, Мінприроди, Мінагрополітики. Приміром, тарифи на проведення апробації при видачі сертифікатів з ГМО Мінагрополітики розробило взагалі без економічного обґрунтування! Міністерство у вересні подало проект постанови "Про затвердження розмірів тарифів за дії, пов'язані з проведенням апробації генетично модифікованих організмів". За подання заявки вони хотіли безпідставно отримувати 2000 грн. Постанова, на жаль, було прийнята, але ми вважаємо, що тарифи не обгрунтовані.
Другий приклад: "Укрбудекспертиза", підприємство Мінрегіонбуду, як і багато інших органів, бере за проведення експертизи проектів будівництва відсоток від його кошторисної вартості. Питання виникли при будівництві Олімпійського стадіону в столиці та інших об'єктів Євро-2012, які фінансуються частково за рахунок держбюджету. В органів, що проводили таку експертизу, була пряма зацікавленість завищувати вартість будівництва. Оскільки чим більше кошторисна вартість, тим більше коштів за послуги. Це порушення усунено. Саме у зв'язку з цим Кабмін своєю Постановою №724 заборонив з 1 серпня 2009 року стягувати плату за надання послуг в процентному співвідношенні від кошторисної вартості об'єкту.
Характерний приклад - до нас звернувся за допомогою житель Сумської області. Громадянин отримав під будівництво будинку ділянку землі (15 соток). Аби отримати дозвіл на будівництво, його відправили погоджувати план з органом археологічної спадщини, оскільки, за попереднім припущенням, на цій ділянці могли бути або поховання, або археологічні цінності. Вартість дослідження, яке проводить орган археологічної спадщини, - 1,5 млн грн. для ділянки в 15 соток! Все це стало можливим через вимоги МКТ. Але Держпідприємництва розробив проект постанови Кабміну, в якому передбачена заборона на стягування плати за видачу документів дозвільного характеру, передбачених Законом України "Про культурну спадщину", в т.ч. на проведення археологічних досліджень, розкопок. Постанова №987 прийнято Кабміном 19 серпня ц.р.
Головний обсяг роботи - не лише у виявленні порушень, але і у запровадженні єдиної методики утворення тарифів. Якраз зараз Мінекономіки розробило нову, досконалішу методику розрахунку цін на адміністративні послуги. Щоправда, в самого міністерства було дочірнє підприємство, яке видавало платні довідки про банкрутство, тоді як міністерський департамент видавав ті ж довідки безкоштовно. Постановою №724 Кабміну від 1 липня 2009 р. передбачено, що Мінекономіки забезпечує безкоштовну видачу довідок про порушення справ з банкрутста підприємств, про визнання їх банкрутами і використання процедури банкрутства.
Якщо досі чиновники закривали очі на методику, то чому зараз вони повинні прислухатися до нових правил?
- Тому що питання знаходиться на суворому контролі Генпрокуратури і Кабміну. Так, всі органи центральної влади чинять нам опір. Приховують інформацію, не дають документи. Розкриття інформації про послуги саботують всі, окрім органів, що входять до робочої групи (Мін'юст, Мінекономіки, Мінфін, Главгосслужба, Держпідприємництва). Лише після того, як прем'єр попередила міністрів про персональну відповідальність за невиконання доручення, нам почали давати інформацію. Наприклад, це подіяло на МВС.
Якщо ми зіштовхуємося з порушеннями, ми передаємо матеріали в контролюючі і силові органи. Щотижня за підсумками розгляду скарг від нас йдуть два-три заяви в правоохоронні органи.
Яким буде наступний етап роботи Комісії?
- Ми хочемо цю інформацію, включаючи перелік послуг і тарифів, упорядкувати і зробити відкритою. Поки що ми рекомендували створити єдині вимоги (єдині стандарти надання послуг, відповідальність чиновників, прозорість процедури) до держпослуг, з чіткою і зрозумілою тарифною політикою, і розмістити їх на відомчих сайтах. Єдині реєстри вестиме Головдержслужба. А в перспективі буде створений єдиний веб-сайт (розробника також визначить Головдержслужба).
Держпідприємства, які займаються діяльністю, відмінною від завдань центральних органів влади, будуть винесені в окремий список, і уряд вирішить, наскільки доцільне подальше перебування цих структур в статусі державних. Послуги, які надаються безпідставно, поза законодавчим полем або дублюють одна одну, будуть усунені.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
