658
Рецепти аграрних рекордів
— Аграрний ринок
Другий рік поспіль країна збирає величезний врожай - очікується близько 45 мільйонів тонн зерна проти 53,7 мільйона минулорічних. Сільське господарство навіть охрестили "рушієм економічного зростання", адже в час кризи без банківських кредитів та в умовах зменшення державного фінансування воно не просто встояло, а й продемонструвало зростання на 3,3% ВВП. Такі рекорди повинні змусити владу нарешті прийняти тезу, що аграрний сектор має стати надійною основою стабільної економіки. Адже їсти хотітимуть завжди, на всіх континентах.
За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), світове виробництво продовольчої продукції потрібно збільшити на 70% для того, щоб у 2050 році прогодувати 9,1 мільярда чоловік. Україна вже виступає активним експортером зерна (вивезено 7,5 мільйона тонн з нового врожаю), але ж на цьому аграрний потенціал не закінчується.
Як в умовах кризи розвивати сільське господарство та як наблизити український агропродукт до європейських ринків, "День" запитував міністра аграрної політики України Юрія Мельника.
- Селян дуже турбує те, що з першого січня 2010 року на ринках заборонять продавати домашнє молоко, м’ясо, сало. Розкажіть, кого з аграрії в першу чергу торкнеться заборона?
- Переконаний, що заборона торгувати домашніми м’ясо-молочними продуктами не торкнеться нікого. Зараз у парламентському комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин розглядаються зміни до закону "Про безпечність та якість харчових продуктів", ухвалення яких відкладе термін введення даного закону на певний час. Але з іншого боку потрібно розуміти: щоб продавати українську агропродукцію на європейських ринках та впевнено почуватися на ринках СНД, потрібно впроваджувати сучасні норми гарантування якості сировини та готової продукції. У світі залишилося дуже мало країн, у яких м’ясо та молочна продукція іде на ринок прямо від особистих господарств.
Для цього існують м’ясокомбінати або спеціально обладнані забійні пункти, де домашні продукти проходять ветеринарно-санітарний контроль, перш ніж потрапити до споживача. Міністерство пропонує відстрочити введення даного закону в обмін на запровадження альтернативного варіанту - розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. В 2009 році почала діяти спеціальна програма, на втілення якої зі Стабфонду вже виділено 30 мільйонів гривень із передбачених 90 мільйонів. Ці гроші направляються в регіони, де конкурсні комісії відбирають кооперативи і надають їм 90% коштів на придбання обладнання для збору та переробки молока, для збору та забою тварин на м’ясо від особистих селянських господарств. Ці кооперативи купуватимуть у селян домашніх тварин, забиватимуть їх у спеціально обладнаних забійних пунктах, потім м’ясо проходитиме санітарно-ветеринарний контроль (при пункті забою) і далі надходитиме на ринок.
"Домашнє" сало залишиться на ринках...
- Якщо "відстрочки" закону не буде, то що буде з цінами на м’ясо-молочну продукцію та як діятиме міністерство?
- Розмір цін від цього не залежатиме. Ще раз хочу сказати: я переконаний, що парламент відстрочить заборону продажу домашніх м’ясо-молочних продуктів, бо дане рішення має економічне та соціальне значення. В структурі Мінагрополітики існує Державний комітет ветеринарної медицини, який слідкує за виконання норм закону "Про безпечність та якість харчових продуктів". У разі чого комітет врегулює це питання своїми нормативними відомчими актами до того часу, поки парламент прийме відповідну відстрочку. Сільському господарству потрібно дати ще два-три, а краще - чотири-п’ять років для створення системи обслуговуючих кооператив. Обслуговуючі кооперативи прискорять європеїзацію українського села. Тільки так можна гарантувати споживачу якість продукції та водночас не відходити від української традиції купувати м’ясо-молочну продукцію на ринку.
- Коли, на вашу думку, в країні з’являться реальні оптові ринки?
- Закон про "оптовики" прийняли у червні 2009 року. Тому для багатьох аграріїв - це абсолютно нова тема. Не всі розуміють, як ринок повинен діяти, як виходити на постачальників продукції та на покупців. Яскравий зразок класичного "оптовика" - ринок "Шувар" у Львові. Але він формувався не за один рік. До кінця року міністерство продовжує вдосконалювати механізм формування оптових ринків через підзаконні акти, а вже у 2010 році підприємства, які створюватимуть такі ринки, матимуть можливість отримувати компенсацію від держави у розмірі 90% розміру кредитної ставки під залучені кредити комерційних банків.
- Основний бар’єр появи "оптовиків" - неможливість отримати земельну ділянку, адже єдиного механізму проведення земельних аукціонів у країні немає. Як міністерство пропонує врегулювати дане питання?
- На жаль, питання із земельними аукціонами не врегульоване. Але міністерство пропонує альтернативний варіант. Практично при кожному з обласних центрів існують заклади аграрної освіти. Часто такі університети мають землі несільськогосподарського призначення, на яких розташовані старі ферми, механізовані токи тощо. От на цих ділянках потрібно створювати оптові ринки. На спеціальній нараді з ректорами цих навчальних закладів я запропонував їм разом із міськими держадміністраціями шукати суб’єктів агробізнесу, які хочуть створювати "оптовики", і втілювати цю ідею в життя. До речі, Україна потребує не сотні, а близько 10 оптових ринків, у першу чергу, в містах-мільйонниках.
Аграрні монополії - вдвічі шкідливі
- Чи бачите сьогодні прояви "картельної змови" на аграрних ринках?
- Зафіксованих фактів картельної змови немає. Однак мене, як міністра, сьогодні турбує ситуація з монополізацією ринку, наприклад, молока, цукру та олії. Мені не зрозуміло, чому ціна насіння соняшнику різко знизилася в час пік збору врожаю. І це при тому, що вартість олії в світі не знижується. Україна ж, нагадаю читачам, головний експортер соняшникової олії на світовому ринку (щороку продає два мільйони тонн). Такого раптового зниження цін не може бути. Ситуація на ринку олії має ознаки монополізму, адже переробників насіння соняшнику не так і багато. Доведеного факту змови немає, але міністерство планує на цьому тижні підписати меморандум між виробниками та переробниками олії, в якому буде зазначена формула визначення ціни на насіння соняшнику.
Тепер про ринок цукру. Звичайно добре, що одна структура обробляє землю, сіє цукровий буряк, збирає та переробляє його на своєму заводі, потім використовує цей цукор для виготовлення іншої продукції, наприклад, кондитерської, і виходить з нею на ринок. Формування вертикально-інтегрованих компаній має велике значення для зміцнення галузі та економіки загалом. Але давайте проаналізуємо, що маємо на сьогоднішній день в цукровій галузі. Площі цукрових буряків, які вирощують за договорами між конкретним виробником та заводом, становлять менше 50 тисяч гектарів (30 тисяч - селянські господарства і 20 - сільськогосподарські підприємства). Ще 140 тисяч гектарів посіяли цукрові заводи й приблизно таку ж кількість площ засіяли афільовані з ними структури. Загалом, цього року потрібно зібрати буряк з 326 тисяч гектарів. Чому міністерство говорить про певну монополізацію? Все частіше цукрові заводи не контрактують посівні площі під буряк з сільськими господарствами, які працюють за договорами.
До того ж вони не авансують господарства ні насінням, ні засобами захисту рослин, до самого початку сезону збирання врожаю не говорять їм, за якою ціною закуповуватимуть буряк, та не озвучують умов його переробки - тобто за якою схемою розраховуватимуться (грішми, цукром чи у пропорції). За прогнозами міністерства, у 2010 році посівні площі під буряк у заводів зростуть, а питома вага підприємств, які працюють за договорами з цукровими заводами, може зменшитися. Ось цього не можна допустити. Ми домовилися з асоціацією "Укрцукор" та з Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств, що на початку цього сезону вони дадуть виробникам та переробникам сигнали про те, якими будуть правила гри на 2010 рік. Зі свого боку держава забезпечуватиме виплату дотацій та здешевлення кредитів. Ще одне: після трьох років незмінної ціни на цукор на ринку залишилися найсильніші - вертикально інтегровані компанії. Однак цьогорічний дефіцит цукру дав хороший урок шкідливості аграрної монополії. Вісім структур на ринку цукру - це не добре.
- Раніше Україну знали не тільки як житницю Європи, а як значного експортера цукру. Чи планує міністерство збільшувати посівні площі під буряк у 2010 році з прицілом не лише для задоволення внутрішніх потреб, але й для експорту?
- В 2010 році очікуємо зростання посівних площ під цукрові буряки на 20% - до 400 тисяч гектарів. Але головне не кількість. Потрібно чітко розуміти, в яких умовах працюють цукрові підприємства на ринку. Раніше наші сусіди білоруси мали подібні до українських цукрові заводи. Тепер же у Білорусії є чотири цукрові заводи, кожен із яких переробляє мільйон тонн цукрового буряку в сезон. В Україні в поточному сезоні немає жодного заводу з таким навантаженням. А це все конкурентність, собівартість цукру, бо ж українські та білоруські заводи працюють на дуже схожих ринках. Тому збільшення посівних площ під буряк повинно супроводжуватися серйозною модернізацією переробних потужностей. Заводи також повинні переглянути свої сировинні зони, щоб спланувати роботу мінімум на 80-100 днів активного сезону, щоб переробляти не дві тисячі тонн буряку на добу, а хоча б - 6-8 тисяч тонн, або й всі 10 тисяч тонн.
Україна має потужний потенціал, щоб сповна забезпечити себе цукром. Стосовно цукрового експорту, то потрібно обирати: або за будь-яку ціну прориватися на світовий ринок, або ж працювати як наші європейські партнери. В країнах ЄС і Бразилії значну частину цукрової сировини переробляють на біопаливо. На мою думку, в 2010 році частина цукрозаводів переорієнтується на виробництво біопалива з буряку або на виробництво інгредієнтів для сумішевих бензинів із вмістом біологічної складової. Вже існує кілька об’єктів, готовність яких становить 50-60%, зокрема, у Черкаській області. Їхньому старту сприятиме введення в дію з першого січня 2010 року положень закону про надання податкових преференцій виробникам біопалива (звільнення від мита та ПДВ при завезенні обладнання для виготовлення біопалива, або звільнення від податку на прибуток на термін п’ять років продукції біопалива).
- Ви згадали про монополію на ринку молока. Як пропонуєте вирішувати проблему низьких закупівельних цін?
- По-перше - встановленням мінімальної закупівельної ціни на продукцію тваринництва (вже існує відповідний проект урядового рішення). По-друге - діяльністю сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які забиратимуть і перероблятимуть молоко саме від особистих селянських господарств, де проблема знижених цін найболючіша. По-третє - наданням державної фінансової підтримки. Звичайно, мова не йде про виплату дотацій за вироблене молоко, адже для цього потрібні сотні мільйонів гривень з держбюджету. Але на державну програму з підтримки поголів’я та на лізингову програму з постачання обладнання всім видам виробників, аграрії можуть розраховувати.
- Вже вирішене питання неконтрольованого імпорту м’яса до країни, про що влітку заявляли тваринники?
- Імпорт м’ясної продукції за підсумками 2009 року буде менший у порівняні з минулорічним, можливо, на 100-120 тисяч тонн. Щоправда цифра не точна. Побачимо в кінці року. Але таке зменшення не приносить задоволення, адже сьогодні в Україну імпортується низькосортна сировина за демпінговими цінами, яка не дозволяє вітчизняним виробникам отримувати адекватну своїм затратам ціну на вирощену власну продукцію. Мова йде не про ціну за рахунок кишені споживача: українці ж не відчувають, що купують продукцію з дешевшої імпортної сировини, адже виробники ковбас не хочуть зменшувати свої доходи. Натомість дешевий імпорт руйнує українське тваринництво.
Зупиняти неякісний імпорт пропонуємо введенням з 2010 року нових стандартів на м’ясну продукцію. Через два тижні сподіваємося остаточно затвердити мінімальні специфікації якості продукції тваринного походження для продукції, яка виробляється і постачається на внутрішній ринок. Це допоможе теж відсіяти значну частину неякісного продукту з ринку. З іншого боку, вже завершена розробка двох технічних регламентів на м’ясо та молоко, які адаптують вимоги до української продукції згідно європейських та російських санітарно-ветеринарних норм.
- Як оцінюєте рівень конкурентоспроможності української агропродукції в світі?
- З експорту олії Україна вже займає перше місце у світі. Отже, конкурентні. З експорту зерна, дехто говорить, що ми п’яті, однак я точно знаю, що - треті після США і ЄС (досягнення якого формують 27 країн!). Отже, українське зерно теж конкурентне, а за решту агропродуктів потрібно боротися. Зокрема, сьогодні Україні потрібно більше працювати над гарантіями якості своєї продукції, яка постачається на світові ринки. На ринках ЄС та СНД вимоги до якості продуктів підвищуються кожного дня. Щоб не опинитися на узбіччі конкуренції Україна повинна піднімати якість своїх агропродуктів.
Разом із тим країна успішно реалізує свою продукцію на зовнішніх ринках. У нас нормальний діалог з Росією, до якої близько 30 підприємств експортує м’ясо-молочну продукцію. Зараз Україна приймає інспекторів з ЄС, які перевіряють виробників продукції тваринництва, зокрема, яловичини. Думаю, що у першому кварталі або у першому півріччі 2010 року ряд українських підприємств отримає право експортувати продукцію тваринницької галузі до ЄС.
Бар’єри для продуктивного села
- Криза породила масовий відтік іноземного капіталу з різних галузей економіки. Яка ситуація з інвестиціями в сільському господарстві?
- Криза зменшила об’єм прямих та портфельних інвестицій в аграрний сектор. Як приклад, у поточному році на ринок IPO не вийшла жодна агрокомпанія, хоча такі спроби були. Однак інтерес до аграрного сектору не зникає навіть у час кризи. Головна причина привабливості - кількість збиткових підприємств становить 20%, а прибуткових - 80%. Тобто той, хто правильно веде бізнес, здатен побудувати прибуткове виробництво навіть в умовах кризи. А якби аграріям допомагала ще банківська сфера, то взагалі проблем не було б.
- Скільки кредитів отримали аграрії у 2009 році? Яку частину виданих раніше кредитів банки пролонгували?
- Цифри невтішні: у 2009 році аграрії залучили близько 5 мільярдів гривень, а в 2008 році на цю дату було втричі більше - 15 мільярдів гривень. Звичайно, комерційні банки ідуть на поступки селянам, але сума пролонгованих кредитів мізерна. Так, пролонгацію кредитів отримали 2045 підприємствам на суму чотири мільярди гривень при загальному кредитному портфелі (на початок 2009 року) в 56 мільярдів гривень. Тобто ситуація з кредитами зараз складна.
- Тим неменше аграрний сектор на відміну від інших секторів економіки в час кризи продемонстрував зростання на 3,3% ВВП. Поділіться рецептом аграрних рекордів...
- Аграрні рекорди - це цілком і повністю заслуга селян, які кожного дня працюють не покладаючи рук, бо вони розуміють - від збільшення валового виробництва агропродукції виграє кожен українець. Хочу сказати, що професійний рівень українського селянина кожного року зростає. Фермери стають все освіченішими у питаннях роботи з землею та виробничих технологій. Сучасний селянин поступово іде шляхом європеїзації. 2009 рік для аграріїв видався не простим. Але селяни вистояли практично без банківського кредитування. Думаю, за підсумками 2009 року зростання буде, але дещо менше, ніж нинішні 3,3% валової продукції. І хоч через кризу відбулося зменшення цьогорічного державного фінансування аграріїв, однак держава надала агробізнесу пільгу зі сплати ПДВ та залишила за ними фіксований сільськогосподарський податок, підтримала через діяльність Аграрного фонду, спростила процедури фінансової підтримки, запровадила нові програми підтримки обслуговуючої кооперації, тощо.
Що рік прийдешній нам готує
- Чи вдасться продемонструвати аграрні рекорди наступного року?
- Я переконаний, що 2010 рік буде ще кращим для аграріїв. І це не просто побажання міністра. Українські селяни кожного дня роблять кроки для встановлення чергового аграрного рекорду. За вісім місяців 2009 року сільське господарство забезпечило 2,5 мільярда доларів позитивного торговельного сальдо країни та ще 700 мільйонів доларів - від експорту української продукції переробної галузі. Це реальні гроші, які прийшли працювати в нашу економіку від продажу української агропродукції на світових ринках.
- А як вплине на майбутній урожай те, що половина засіяних озимих вимерзла?
- Проблема полягала в тому, що озимі, які посіяли у вересні-жовтні, могли засохнути через посуху. Але дощі пройшли - і питання значною мірою зняте. Посівна компанія проходить нормально. В областях, де ще можна сіяти, сіють. Щоправда, у Львівській, Рівненській, Житомирській та деяких інших областях через сніг і похолодання не вдалося досіяти близько 10% запланованих площ, але їх засіватимемо навесні ярими культурами.
- Основна частина зернового улову України - фураж. Чому така низька якість українського зерна?
- Сьогодні на світовому ринку різниця в ціні на продовольче та фуражне зерно - 10%. Витрати ж на вирощування продовольчої пшениці значно вищі. Зменшилась і платоспроможність наших закордонних покупців. Тому маємо вирощувати те, що можемо вигідно продавати. Безперечно, пріоритет для України - продовольча пшениця. На рік країна потребує близько 9 мільйонів тонн продовольчої пшениці (на споживання, на посів, перехідні залишки). Для тваринництва і спиртової галузі підійде і фуражне зерно. Тому вирощувати продовольчого зерна потрібно рівно стільки, скільки потрібно для задоволення внутрішніх потреб і для здійснення запланованого вигідного експорту.
Наталія Білоусова
За матеріалами: День
Поділитися новиною
