1150
Парламентські робінгуди
— Казна та Політика
Тривалий період блокування парламентської трибуни все-таки завершився шуканим результатом. Шостого жовтня депутати знайшли в собі сили проголосувати в першому читанні за один з "соцстандартних" законопроектів. І зупинятися на досягнутому поки не планують - адже загальнонародне благо вимагає чималих коштів.
Голосування сезону
Після декількох місяців не занадто ефективної роботи (перерваної, до того ж, канікулами) законодавчий орган України став на шлях виправлення. Ціною прогресу, як і обіцяла опозиція, стала зміна думки основної маси парламентаріїв щодо підвищення соціальних стандартів. На виховання несвідомих колег Партія регіонів витратила більше трьох місяців і безліч зусиль, у тому числі фізичних. А от те, у скільки альтруїстичні ініціативи обійдуться бюджету, як і раніше залишається таємницею.
Стабільним осередком опору опозиційному людинолюбству вже на старті втілення ідеї в життя виявилася парламентська більшість. Мотивація коаліціонерів і в липні, і у вересні лежала на поверхні. Основний аргумент не мінявся з місяця на місяць: бюджет ні поточного року, ні наступного не розрахований на істотне підвищення мінімальної зарплати та прожиткових мінімумів, а "міноритарії" Верховної ради, які вимагали цього - самі собі популісти. Проте, як показала практика, підставу для тактичного програшу більшості заклав один з його членів. Шостого жовтня після декількох тижнів досить умовної роботи народні обранці зібралися з силами й внутрішніми ресурсами. Завдяки 259 голосам через горно першого читання пройшов розрекламований "компромісний варіант" - законопроект "литвинівця" Олега Зарубінського, походження якого, очевидно, забезпечило голосуванню не тільки допомогою БЛ, але й помітної частини "нунсівців".
Проміжне рішення проблеми майбутніх соцстандартів дозволило опозиціонерам відразу заявити про "значну перемогу" зупинятися на якій вони не планують. Формально, ситуація дійсно розгорнулася на користь Партії регіонів. Не встиг Віктор Янукович вкотре нагадати про план дій "або це питання, або ніякий інший", як наступне ж пленарне засідання принесло довгоочікуваний подарунок. Цього разу поборники справедливості підійшли до очікування можливого тріумфу з усією відповідальністю.
Так, щоб уникнути незручності, що ознаменувала попередню спробу (нагадаємо, 22 вересня "блокувальники" настільки захопилися перебіжками між пультами та президією, що втратили можливість переорієнтувати заплановану процедуру голосування з "ручного" на "кнопковий" метод), 6 жовтня депутати попередньо проголосували за повернення стандартів ухвалення рішення у звичні рамки, а заодно - не пішли на повідку у спікера і не стали приймати постанову, яка засуджує практику блокування трибуни й забороняє її. Така демонстрація початку злагодженої роботи депутатського корпуса вийшла досить переконливою для того, щоб головне голосування сезону стало вже справою техніки.
"Проміжність" проголосованого в підсумку законопроекту висловлюється не тільки в його автоматичній підтримці соратниками автора, але й у більш скромних цифрах поліпшення народного добробуту. Зупинившись на компромісі, парламентарії одночасно змогли продемонструвати турботу про гаманці маленьких українців, і відмести хоча б частину обвинувачень у популізмі, а заодно - перерозподілити "ковдру" потенційної електоральної підтримки з одних тільки опозиціонерів на користь усередненої подоби соціально відповідального народного обранця. Отже, первісна версія законопроекту, запропонованого Блоком Литвина, обіцяє помітно підняти мінімальну зарплату вже 1 листопада - до 744 гривень, тоді як з 1 січня 2010 року - до 869 гривень, а до 1 грудня наступного року - до 922 гривень. Відповідно до планів, від зарплати практично не повинен відставати й прожитковий мінімум: з 1 листопада він повинен становити 701 гривню, з 1 січня - 825 гривень, а з 1 грудня - 875 гривень. На тлі більш щедрих пропозицій Партії регіонів (за популярною у стані опозиціонерів версією мінімальна зарплата повинна впритул наблизитися до суми в 1500 гривень, а мінімальна ж пенсія - до 1300 гривень) подібний варіант дійсно виглядає зразком розсудливості.
Але цю картину трохи псують деякі обставини. Перше – стрімке зростання, що намітилося останнім часом, "регіональних" апетитів (цифри, відпочатку пропоновані опозиціонерами куди скромніше розрекламованих півтори тисяч у кожні руки), що помітно "облагороджує" і робить формально менш популістським будь-яку пропозицію. Друге - сумна доля законопроекту Михайла Папієва, який уже направляли на безрезультатне "прискорений розгляд". І, нарешті, третє, - відсутність у бюджеті коштів навіть на "скромний" сценарій. Щоправда, "щось вирішувати" в останньому напрямку обранці народу взялися відразу ж.
"Робінгуди" на марші
По-своєму логічним доповненням до проміжного прийняття законопроекту про підвищення соцстандартів (крім ідеї держрегулювання цін на окремі категорії товарів "поки криза") стало результативне голосування на користь постанови авторства Ганни Герман. Ще 9 вересня один з основних спікерів Партії регіонів пропонувала реформувати добробут народу, у тому числі, і за власний рахунок. Тоді ініціатива "відібрати у багатих - віддати бідним" (тобто, вдвічі скоротити зарплати верхньої чиновницької ланки, починаючи з президента, прем'єра і парламентаріїв) не викликала помітного схвалення в інших законодавців. Причому особливо голосно цю ідею критикували соратники спікера. Але змінами думки український політикум уже давно не дивує. І 6 жовтня свою лепту до прийняття рекомендації до Кабміну серед інших 316 голосів внесли й 8 "за" "литвинівців".
Відповідно до прийнятої постанови на уряд покладається обов'язок внести виправлення до бюджету, згідно яким підвищення "соціалки" буде забезпечуватися, у тому числі, методом перерозподілу коштів. Ідею про зменшення витрат на зарплати держслужбовцям високого рівня важко назвати новою. Дискусія навколо неї триває вже багато років, періодично кренячись від "свіжопринятого" формату до думки про антикорупційний ефект високооплачуваної чиновницької праці. Проте, спроби обмежити бюджетні витрати на владу тримаючих традиційно зустрічають розуміння в народі, і, отже, користуються незмінною популярністю серед політиків переважно опозиційної користі.
Свою порцію підтримки "робінгудівському" рішенню вже встиг висловити прем'єрський табір. Микола Томенко подякував своїх колег за увагу до підходу, що вже втілює в життя уряд. Дійсно, Кабміну вже доводило скорочувати зарплатні фонди, крім того, ідея зменшити утримання деяких категорій державних менеджерів (включаючи народних депутатів) вищої ланки міститься й у проекті бюджету на наступний рік. Щоправда, на відміну від парламентаріїв КМУ все-таки більш акуратно декларує сферу застосування коштів, що звільнилися, і не завжди прагне міняти правила гри миттєво.
В основі своєї ідея мінімізації держвидатків на вищий чиновницький корпус виглядає досить привабливо. Хіба що не дуже зрозуміло, чому перелік міністрів, керівників і заступників закінчується пунктом "зменшення вдвічі фонду оплати праці державних підприємств-монополістів" - ця норма в остаточному підсумку може піти врозріз із заявленим принципом "заберемо тільки у багатих". Але при всій наближеності до народних сподівань справедливе прагнення законодавців може не призвести до довгоочікуваного ефекту. Відповідно до слів віце-прем'єра Олександра Турчинова, запропоновані парламентаріями зміни до бюджету тільки цього року необхідно підкріпити сумою, що становить близько 8 мільярдів гривень. Навіть із урахуванням вражаючого розподілу між мінімальною зарплатою та офіційними прибутками високопоставлених державних мужів навряд чи подібну суму можна зібрати тільки за рахунок втілення в реальність пропозиції Ганни Герман. Втім, навряд чи самі народні обранці на це розраховують.
Спроба перекласти відповідальність за виконання потенційно обновлених соцстандартів на уряд (парламент придумав, де брати гроші, а якщо Кабміну не вистачає - це його проблема) виглядає черговою подачею в тривалій партії політичного пінг-понгу. Як і слід було сподіватися, в остаточному підсумку людинолюбство опозиціонерів повинне стати проблемою діючої влади. Сценарій першої серії конфлікту "імені" мінімальної зарплати припускав концепцію "подивіться, як нам заважають", а другий, схоже, - "подивіться, як вони не виконують".
У сформованій ситуації Кабмін, незважаючи на спроби гучно боротися з чужим популізмом, дійсно виглядає не кращим чином, а опозиціонери таки відсвяткують проміжну перемогу. Цікаво лише те, хто готовий розділити з ними участь у цьому "святі життя". До торжества заслужено можуть приєднатися депутати Блоку Литвина, які не тільки забезпечили голосуванню "запас міцності", але й можуть претендувати на роль нової ікони українського політичного компромісу. Щоправда, розраховувати на послідовну підтримку "литвинівцями" всіх "регіональних" ініціатив не доводиться, але поки вони зіграли на руку соратникам Віктора Януковича. При цьому елементарна калькуляція підказує, що проміжну перемогу опозиційного табору забезпечили його ситуативні симпатики не стільки з БЛ, скільки з НУ-НС. У вирішальному голосуванні за підвищення "соціалки" висловилися 39 представників колись президентської фракції. Частина з них, як і слід було сподіватися, - представники "Єдиного центру", які останнім часом відчутно креняться в бік ПР. Але серед інших в асортименті представлені як і умовно незалежні депутати (в особі двох надій президентських виборів - Арсенія Яценюка та Анатолія Гриценко), так і послідовні прихильники глави держави. З одного боку, не можна виключити колективний приступ турботи парламентаріїв про народне благо. З іншого боку - підсумковий перелік "за" від НУ-НС привід замислитися, особливо - для їх колег з поки ще існуючої коаліції. При цьому свою лепту у зростанні міжфракційної підозрілості вчасно вніс Микола Мартиненко, який встиг поділитися думкою про те, що президент підпише будь-який закон про підвищення соцстандартів, опираючись винятково на теплі почуття до прем'єра. "Чим більш популістський і нереальний (закон), тим для нього краще - аби тільки насолити уряду", - переконаний лідер НУ-НС, якого відносять до табору співчуваючим президентським амбіціям Юлії Тимошенко. Не далекий ідеям змови супротивників і Олександр Турчинов.
Доля "робінгудівських" устремлінь опозиціонерів й їх ситуативних союзників дійсно може залежати від президентського рішення. У випадку якщо глава держави відхилить поки ще гіпотетичний закон, "нашкрябати" голоси для подолання вето прихильникам покращення життя народу вже з 1 листопада буде дуже складно. З одного боку, антипатія Віктора Ющенко до сусідки з Майдану досить велика, щоб у гаранта змогла виникнути спокуса зробити ще кілька кроків з метою ускладнити її прем'єрське існування. З іншого боку - президент неодноразово виступав з критикою популізму, а, виходить, "прогулянка" на повідку у такого підходу може негативно вплинути на імідж самого Віктора Андрійовича. Втім, турботу про народне благо можна пояснити багато чого, крім, хіба що, джерел прибутків... Хоча, не факт, що неодмінно прийдеться. Від першого читання до набрання законом чинності шлях неблизький, а в реаліях українського політикуму - найчастіше неподоланий. Але йти ним парламентські "робінгуди" планують з максимально доступним апломбом.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
