Держава втрачає силу струму
Протягом останнього року збільшився розрив в економічних показниках приватних і державних енергокомпаній. Незважаючи на те, що всі енергокомпанії формально поставлено в однакові умови, у приватних нижче зношування основних фондів і втрати в мережах і у той же час кращі показники збору коштів з ринку. Як вважають учасники ринку, у нинішніх умовах уряд буде прагнути до приватизації енергокомпаній навіть незважаючи на те, що їхня вартість упала на 70%.
Економічний відрив
За даними Мінпаливенерго, за останній рік збільшилася різниця між економічними показниками приватних і державних енергетичних компаній. Така тенденція спостерігається як серед виробників електроенергії, так і серед розподільних компаній. Наприклад, зношування основних фондів у приватних генерацій становить 25%, у державних - 79%. Аналогічний показник у приватних обленерго становить 41%, а в державних - 89%. Втрати електроенергії в мережах в 2008 році в 12 приватних обленерго склали 9% (в 2007 році - 11%), у державних - 17% (в 2008 році - 16%).
Як розповів віце-президент Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (НАК ЕКУ) Сергій Сердюк, зношування основних фондів державних компаній, що генерують, на відміну від приватних, зростає з року в рік. В 2016 році він досягне точки, коли українські генерації просто не зможуть задовольняти попит на електроенергію. Щоб зупинити цей процес, необхідно, за даними пана Сердюка, $17,5 млрд інвестицій. Ще однією проблемою державних генерацій і обленерго є зростання кредиторської заборгованості, що не припиняється,. У державних генерацій і обленерго, за даними НАК ЕКУ, кредиторська заборгованість із 2007 року виросла в 3,5 рази, тоді як у приватних вона постійно знижується.
Начальник аналітичного відділу ІК "Брокеркредитсервіс" Максим Шеін відзначає, що головні проблеми держгенерацій - не стільки фінансові, скільки управлінські. За останні п'ять років жодне з державних енергетичних підприємств не проводило аудиту із залученням великої міжнародної консалтингової компанії. "Держкомпанії не впроваджують нові системи управління та інновації. Гроші витрачаються на латання дір, а не на глобальні зміни. Те, що сьогодні відбувається в державних обленерго і генераціях, можна назвати одним словом - застій", - говорить президент "Енергетичної консалтингової групи" Олексій Шеберстов.
Енергія власника
На думку члена комітету Верховної ради з ПЕК Михайла Волинця, приватні обленерго домагаються кращих результатів практично в усіх напрямках своєї діяльності. Насамперед вони показують високу дисципліну. Фактично всі приватні обленерго, навіть у традиційно складних щодо розрахунків областях, таких як Луганська, Запорізька, Сумська, домагаються 100-процентних розрахунків споживачів. "До приватизації в найпроблемнішої - Луганської - області відсоток розрахунків становив 45-55%", - відзначає Волинець.
Нормою став розвиток нових напрямків бізнесу. Так, "Львівобленерго" інвестує в проект з виробництва нових сучасних лічильників електроенергії, а ДПЕК і "Луганське енергетичне об'єднання" почали будувати власні вітряні енергетичні електростанції. Собівартість вітрової енергії, за розрахунками "ЛЕО", буде становити 0,1-0,4 євроцента, що в чотири рази менше, ніж ціна теплової енергії.
Три із дванадцяти приватних обленерго (Полтава, Луганськ, Запоріжжя) привели управління якістю своїх послуг у відповідність зі стандартом ISO 9001, що важливо для одержання кредитів міжнародних банків. Нарешті, нормальною практикою стали фінансові звіти приватизованих обленерго за міжнародними стандартами і залучення приватних аудиторів з "великої трійки". "Жодна з державних енергетичних компаній не готує подібних звітів, хоча вони вкрай важливі насамперед для потенційних інвесторів", - говорить пан Шеін.
Формально приватні і державні обленерго зрівняні в правах на одержання інвестиційної надбавки. Однак на практиці приватним компаніям частіше вдається відстояти свої інвестиційні програми в повному обсязі, без скорочень Нацкомісії регулювання електроенергетики, відзначає Олексій Шеберстов. За його даними, за останні п'ять років приватні обленерго в середньому залучили на 25% більше інвестицій, ніж державні.
Продажні настрої
Вирішити проблему фінансування можна винятково за допомогою приватизації генерацій і обленерго, вважає Сергій Сердюк. Він відзначає, що є кілька інших теоретичних способів залучення капіталу, але на практиці вони не працюють. Наприклад, дефіцит держбюджету унеможливлює фінансування генерацій за рахунок держави. Позикові кошти не можуть бути залучені через значні боргові зобов'язання державних енергокомпаній і труднощі з одержанням держгарантій. Компаніям, підконтрольним державі, важко знайти кошти інвесторів через недосконалість механізму залучення інвестицій і відсутність контролю за їхнім поверненням.
На думку Шеберстова, Україна вже спізнилася із приватизацією обленерго і генерацій. "Це потрібно було робити ще в першій половині минулого року. Генерації та обленерго увесь час залишали на потім, у результаті зараз ціни на активи впали на 60-70%", - погоджується Максим Шеін. Втім, відкладати приватизацію ще на рік також безглуздо, відзначають експерти. "Ніхто не може спрогнозувати, як довго триватиме криза і чи не впаде їхня ціна ще більше", - говорить член комітету Верховної ради з ПЕК Сергій Тулуб.
За словами Сергія Сердюка, згідно зі стратегією приватизації генерацій і обленерго, яку НАК ЕКУ запропонувала уряду, найкращим рішенням є приватизація контрольного пакету акцій цих компаній (60%+1 акція). У цьому випадку збільшується можливість залучення стратегічного інвестора і зберігається обмежений контроль держави за енергокомпаніями. У той же час продаж 100% державних акцій призведе до розмивання відповідальності за виконання фіксованих умов, а продаж міноритарного пакету - до втрати привабливості об'єктів для стратегічних інвесторів. "Дотепер у нас до приватизації ставилися як до способу поповнити бюджет. Але в енергетиці важливіше інше - якість роботи об'єктів і їхня модернізація. Тому далі затягувати продаж енергокомпаній не варто. Вважаю, у Кабміні це теж розуміють", - погоджується Сергій Тулуб. Як повідомили Ъ у Кабінеті Міністрів, уряд ще не визначився із планом приватизації на наступний рік.
"Генерації мають потребу в першу чергу в інвестиціях"
Едуард Соколовський, голова правління "Київенерго"
- Чи вдається вам у нинішніх умовах здійснювати інвестиції в розвиток компанії?
- З огляду на стан мереж і устаткування, ми просто зобов'язані інвестувати в галузь. Якщо й далі баритися з модернізацією, то в найближчому майбутньому вже нікуди буде інвестувати - зношування електромереж становить понад 50%. Але при нинішньому рівні тарифів проводити модернізацію просто неможливо. Тому необхідно розглядати можливість залучення інвестицій іншими шляхами.
- Як багато інвестиційних проектів здійснила ваша компанія за минулий рік?
- У нас не так багато великих проектів. Всі вони здійснюються за рахунок власних коштів. Якщо говорити про 2008 рік, то компанія інвестувала 177 млн грн. У планах на 2009 рік - освоєння 201 млн грн. Це і на електричні, і на теплові мережі.
- Вас задовольняє цей об'єм?
- Звичайно, цих інвестицій недостатньо. Про це говорить хоча б постійне зростання показника зношування наших основних фондів. Тільки за програмою розвитку і модернізації електричних мереж, затвердженою рішенням Кабміну, нам необхідно понад 2 млрд грн. Тому вирішити проблему модернізації тільки за рахунок тарифів ми сьогодні не можемо.
- Чи знаходите ви спільну мову з Нацкомісією регулювання електроенергетики щодо зростання тарифів на вироблену електроенергію?
- Так, знаходимо. Нарешті 1 жовтня 2008 року комісією ухвалено рішення "Про специфіку роботи київського енерговузла". Наші енергоблоки працюють на газі і тому неконкурентоспроможні. Із січня цього року ми зазнаємо збитків через високі ціни на газ. Тепер, після прийняття цього рішення, ми зможемо працювати без збитків.
- Яка ситуація з оплатою електроенергії? Відсоток оплачуваної електроенергії скорочується чи збільшується?
- Рівень розрахунків населення близький до 100%. Але населення споживає тільки 30% електроенергії. Розрахунки ж низки підприємств, які фінансуються з держбюджету, залишають бажати кращого. Це насамперед комунальні підприємства - "Київський метрополітен", "Київтеплотранс" і "Київміськрада". Їхній борг за останні три місяці становить близько 40 млн грн, ще 300 млн грн нам винен "Київводоканал".
- Чи потребує генерація приватизації і, якщо так, коли варто провести продаж підприємств?
- Генерації мають потребу в першу чергу в інвестиціях. Як їх одержати - інше питання. Можливо, шляхом приватизації, а може, і за рахунок держдотацій або міжнародних грантів. Звичайно, приватизація - це найдієвіший спосіб залучення інвестицій.
- Які енергокомпанії перебувають зараз у більш виграшному положенні - приватні чи державні?
- Прийнято вважати, що державні компанії більш піддані адміністративному впливу і тому менш ефективні. У цілому ж явища, властиві галузі - неплатежі, проблеми кредитування, - є і в державних, і в приватних компаній.
"Ми будуємо компанію, орієнтовану на клієнта"
Віталій Цадо, гендиректор "Луганського енергетичного об'єднання"
- Чи відрізняється ситуація в приватних і державних енергокомпаніях?
- Приватні компанії працюють набагато ефективніше. Достатньо порівняти показники за втратами електроенергії в мережах і збору грошей з ринку. Всі ці показники в нас кращі. Крім того, приватні компанії впроваджують новітні системи управління бізнесом, менеджментом і ресурсами. У державних компаніях нічого подібного не відбувається.
- Чи мають приватні компанії більше преференцій при затвердженні тарифів?
- Ні. Галузь настільки зарегульована, що переваг відносно тарифів немає ні в кого, незалежно від ефективності роботи.
- Тоді за рахунок чого вам вдається мати кращі показники за платежами?
- За рахунок іншого підходу до ведення бізнесу. Ми, на відміну від державних енергокомпаній, пред'являємо до всіх клієнтів однакові вимоги незалежно від того, приватний це споживач чи державний.
- Що конкретно ви робите, чого не роблять державні обленерго?
- На відміну від державних обленерго, ми будуємо компанію, орієнтовану на клієнта. Намагаємося прийти до нього самі, запропонувати додаткові послуги, поцікавитися думкою про якість сервісу. Активно боремося із втратами та оптимізуємо витрати в кожному сегменті. Впроваджуємо системи сертифікації менеджменту, проводимо міжнародний аудит, одержуємо рекомендації міжнародних компаній. Крім того, ми витрачаємо значні кошти на інновації. Наприклад, зараз впроваджуємо систему, що допомагає оперативно відслідковувати пересування мобільних ремонтних бригад. Також ми активно вирішуємо проблему низької кваліфікації кадрів на ринку - витрачаємо багато грошей на тренінги і рейтингування компетенції співробітників.
- Скільки вам удалося залучити інвестицій для модернізації "Луганського енергетичного об'єднання" торік, скільки в цьому році?
- Торік ми реалізували інвестиційну програму на 253 млн грн, цього року - на 147 млн грн. Скорочення об'єму інвестицій відбулося з ініціативи Нацкомісії регулювання електроенергетики (НКРЕ). Звичайно, цих грошей недостатньо, щоб упорядкувати мережі, у які багато років ніхто не інвестував. Мережі старіють, а потужності побутового електроустаткування ростуть. Розрахункові потужності енергосистем, які проектували в 60-70-х роках, не можуть витримувати нинішнє навантаження.
- Чи вдається вам знаходити спільну мову із НКРЕ в питанні включення інвестиційної надбавки в тариф?
- Просто так гроші не сиплються. Все потрібно доводити.
- Коли, на вашу думку, варто проводити приватизацію енергокомпаній?
- На сьогодні ліквідність активів енергокомпаній досить низька, і тому є думка, що їх потрібно притримати. З іншого боку, приватизація дозволить залучити інвестиції і поліпшити менеджмент енергокомпаній. І якщо це головна мета - тоді приватизувати варто вже зараз.
Олександр Паращій, старший аналітик BG Capital
Як показує практика приватизації українських енергокомпаній, створити умови для продажу за високою ціною набагато простіше, ніж домогтися очікуваного від цього ефекту - інвестицій у розвиток компаній новими власниками.
В 2001 році були створені унікальні умови для приватизованих шести обленерго: на відміну від інших компаній сектора, їм нарахували прибуток за рахунок споживачів електроенергії, і при цьому кожна гривня, інвестована із прибутку назад в компанію, повинна була автоматично забезпечити інвесторові 17 коп. додаткового прибутку в наступному році. Але на перший погляд привабливі умови не спрацювали на практиці.
Розміри інвестицій у приватні і державні обленерго після приватизації разюче не відрізнялися. Це можна побачити на прикладі втрат електроенергії в мережах як основного показника ефективності інвестицій. Якщо за перших чотири місяці 2001 року (тобто до приватизації) шість приватизованих обленерго в сукупності втрачали в мережах 26,3% електроенергії, то за чотири місяці 2009 року - 15,7% - ефективність виросла в 1,71 рази. Компанії, що залишилися в держвласності, зменшили сукупні втрати з 21,9% до 12,3%, або в 1,68 рази, - ледь помітне розходження в порівнянні із приватизованими.
На практиці виявилося, що обіцяну в 2001 році прибутковість на нові інвестиції власник міг одержати тільки після багатомісячного узгодження інвестиційних планів з різного роду інстанціями, що мають особливий погляд на те, як і в що потрібно інвестувати. Додамо до цього дезорієнтацію інвестора через часту ротацію кадрів у регулювальних органах. У результаті власники обленерго віддали перевагу виведенню всього отриманого прибутку з компанії, виплачуючи його у формі дивідендів.
Якщо власник не бачить перспективи заробити на своїх вкладеннях, то змусити його інвестувати в розвиток неможливо - добродійністю він займатися не буде. Тому, незалежно від того, чи буде проведена приватизація, приплив приватних інвестицій в енергокомпанії можливий тільки після того, як держава надасть прозорий і стабільний механізм повернення вкладених коштів.
Олег Гавриш
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною