1052
Скільки повинні отримувати банкіри
Більшість людей легко і швидко відповіли б "ні" - саме так вважають конгресмени в США і члени парламенту у Великобританії. І шукають можливості дисциплінувати фінансові фірми, хоча й без помітного успіху, як показують великі суми, виплачені недавно службовцям Goldman Sachs.
Але що означає твердження, що співробітникам фінансового сектору платять занадто багато? Якою мірою і відносно кого їм переплачують? Як і більшість людей, я схильний вважати, що будь-якій людині, чия зарплата вища від моєї, переплачують. Однак я розумію, що це далеко не найточніший критерій і не найстрогіший тест.
Економісти прагнуть до більш зважених і обґрунтованих висновків. Для Національного бюро економічних досліджень Томас Філіппон і Арілл Решеф перевірили дані щодо оплати праці співробітників, зайнятих у фінансовому секторі та інших галузях у США, за останні сто років. Їхні висновки дійсно приголомшили.
Взявши за критерій освіту і навички співробітників, вони з'ясували, що оплата роботи фінансистів була надзвичайно завищена аж до Великої депресії 1930-х, а кваліфікація людей не завжди відповідала посаді, яку вони обіймали. Після депресії, як наслідок введення нового і більш складного регулювання, оплата фінансового сектору повернулася до норми і залишалася на стабільному рівні приблизно до 1990 року. Починаючи з 1990-го до 2006 року рівень зарплат стрімко зростав. І різниця в зарплаті службовцям фінансових фірм становила від третини до половини більше в порівнянні із зарплатами співробітників такої ж кваліфікації з аналогічними посадами в інших секторах.
Виходить, є підстава стверджувати, що співробітникам фінансового сектору переплачують, але чому? Філіппон і Решеф стверджують, що регулювання або, навпаки, скасування держконтролю є значимою частиною історії. Скасування держконтролю збільшує можливості для розвитку інновацій і торгівлі, а також сприяє зростанню прибутку. Є також свідчення, що виплати із зарплати і винагороди в менш регульованих частинах сектору управління активами - хедж-фондах і т. ін. - вищі, ніж у їхніх конкурентів, регульованих Комісією із цінних паперів і бірж.
Але чи дійсно це достатнє пояснення? Підвищення виплат із зарплати наштовхує на міркування: чому немає нових конкурентів, чому вони не в змозі ввійти в ринок? В інших частинах економіки, де ми бачимо надприбутки співробітників, звичайно виявляється відсутність змагання або експлуатація інсайдерської інформації, яка виключає нових учасників. Це може почасти бути причиною такої ситуації.
Альтернативна гіпотеза недавно пролунала з Лондонської школи економіки. Дослідники стверджують, що в тендітних спекулятивних галузях промисловості інвесторам важко контролювати і відслідковувати всі дії керуючих їхніми вкладеннями. Вони можуть бачити короткострокові повернення інвестицій, але в них немає чіткого уявлення про процес.
На підйомі менеджери можуть вимагати усе більш високі виплати, але в остаточному підсумку ці високі доходи зменшать виплати інвесторам (у цьому явищі Берні Медофф може бути прикладом скорочення ad absurdum) і сповільнять зростання сектору. Менеджери, щоб виправдати свою зарплату, беруть більші ризики в пошуках більш вигідних вкладень капіталу, що приводить до перегрівання ціни і кризи. У минулі два роки ми бачили останню частину цього циклу.
Якщо це пояснення правильне, то що ж робити в такому випадку? Політики розглядають багато варіантів - від підвищення податкових ставок до штрафів на певні типи премій. Більш високі податки можуть бути виправдані з інших причин, але навряд чи вирішать цю проблему. Регулюючі організації боролися з нею протягом багатьох років, не знаходячи рішення.
Банк Англії вказав шлях, ідучи по якому, політика винагороди може створити ризики для банків, і заявив, що, результатом її будуть "зростаючі відсотки і зростаюче занепокоєння для спостерігачів і регуляторів". Так чи інакше, але з 1997-го, коли був зроблений прогноз, просування було дуже повільним по обидва боки Атлантики.
І отут виникає питання - хіба акціонери не повинні проявити більше інтересу? Зрештою, під загрозою перебувають саме їхні гроші. Зараз акціонери практично не цікавляться зарплатною політикою, але очевидно, що без тиску з їхнього боку проблема вирішена не буде.
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
