896
Держкомстат згрішив на 10 млрд дол.
— Казна та Політика
Офіційно представники Держкомстату озвучили результати дзеркального зіставлення тільки даних зовнішньої торгівлі товарами між Україною і Німеччиною. Виявилося, що різниця склала 1,6 млрд. євро. Заступник глави Держкомстату Вадим Піщейко висловив думку, що різночитання викликані відсутністю в Європі єдиних митних норм, тому товар, що завозився в Україну з Німеччини, міг бути вироблений у Бельгії. Звідси і невідповідності.
Теоретично така версія має право на існування. Справа в тому, що при здійсненні імпортних операцій зазначається країна-виробник товару, тоді як при експорті - тільки країна призначення. Але все-таки лібералізм європейських митних норм теж має свої межі. І якщо товар привезений з ЄС, у якій би країні союзу він не був зроблений, в українській статистиці він повинен бути якось відображений. Але, як виявилося, не обов'язково.
Якщо подивитися статистику всього ЄС-27 за минулий рік, то український Держкомстат стверджує: товарообіг з усіма країнами становить близько $47 млрд. Тоді як аналогічний показник Євростата - понад $57 млрд. Виходить, що в рамках усього Євросоюзу втратилося близько чверті товарообігу. Що цікаво, основні розбіжності в даних між Україною і ЄС спостерігаються в питаннях українського імпорту. Якщо за даними Євростата з Європи в Україну було вивезено товарів на $36,5 млрд., то завезено - лише на $28,8 млрд.
Ще цікавіше щодо країн Євросоюзу окремо. Як уже говорилося, дорогою з Німеччини і назад загубилося 1,6 млрд. євро, або $2,32 млрд., з яких на імпорт в Україну припадає $2,25 млрд., або 31% усього завезеного з Німеччини. А ця держава - наш серйозний європейський торговельний партнер. Крім того, у десятку найбільших українських імпортерів входить ще дві країни ЄС - Польща та Італія. Отож, дорогою з Італії в Україну загубилося товарів майже на $990 млн. (або 40% від українських офіційних даних), а дорогою з Польщі - на $2 млрд. (47,2%). Втім, Польща далеко не рекордсмен. Приміром, наші й угорські показники з імпорту в Україну відрізняються в 1,7 рази - 2,2 млрд. проти 1,28 млрд.
Різночитання завжди можна списати на помилки методології. Експерти називають не менше п'яти технічних і методологічних причин, через які звітність може бути перекручена. Перше - це погрішності в інформації залежно від принципів системи торгівлі. У нас експорт/імпорт ураховується при перетинанні кордону, тоді як у Європі - після проходження митних процедур. Відповідний часовий лаг може становити до місяця. Часовий фактор присутній і при зовнішньоторговельних операціях із країнами, які не мають спільного кордону. Щоправда, якщо аналізувати дані за рік, то вплив цього фактору на звітність мінімальний - не більше 2-2,5% убік заниження оцінки імпорту або завищення оцінки українського експорту.
Друге - це визначення статистичної вартості. Відповідно до міжнародних стандартів вартість імпортованих товарів визначається на умовах СІФ, тоді як експортованих - ФОБ або ДАФ. Витрати на транспортування і страхування, на думку аналітиків, можуть спотворювати статистику на 5-7%. Крім того, як правило, при дзеркальному зіставленні використовується усереднений коефіцієнт трансформації цін, тоді як вартість перевезення або страхування може істотно відрізнятися залежно від товару.
Третє - це курсова різниця. У Євросоюзі весь товарообіг оцінюється в євро, тоді як український Держкомстат веде розрахунки в доларах. При приведенні цих показників до єдиного знаменника, як правило, використовується середній валютний курс за певний період. І якщо врахувати, що євро стосовно долара за минулий рік подешевшав на 4,23%, то виходить, що статистичні дані в євро були занижені стосовно українського експорту на цей же показник і відповідно на стільки ж завищений імпорт. Четверте, що потрібно враховувати, - митні органи різних країн установлюють різні пороги вартості для обліку ввезених і товарів, що вивозять. В Україні теж існують індикативні ціни на ввезення-вивезення продукції, щоправда, у плані імпорту вони саме не дозволяють показати занадто низьку вартість. Але іноді можуть зіграти й у зворотний бік. І п'яте - у деяких випадках товар, зареєстрований країною-експортером, не потрапляє до країни призначення через його псування або конфіскацію в одній із країн транзиту.
Всі ці фактори, звичайно, відіграють немаловажливу роль при зіставленні статистики, але, за словами експерта ІК "Драгон Капітал" Віталія Ваврищука, вони не можуть дати розбіжності більше, ніж на 10-15%. "Звичайно, при дзеркальному зіставленні даних свою роль відіграє і курсова різниця, і часовий лаг, умови поставки товару. Це, звичайно, дає певні відхилення, але вони можуть бути "у піку" 15%. Все інше - це заниження митної вартості та мінімізація митних платежів".
Якщо говорити щодо Євросоюзу в цілому, то різниця з імпорту в нас становить $7,7 млрд. Щодо українських даних це близько 27%. Якщо списати 12% невідповідностей на технічні та методологічні помилки, то однаково за заниженою вартістю в Україну завозиться товарів на $4,25 млрд. І це тільки сірий імпорт, адже звичайна контрабанда, як правило, не враховується в статистику і держави-експортера.
Станом на початок цього року середньозважена тарифна ставка з усій номенклатурі українського імпорту становила 7%. Це значить, що тільки від сірого імпорту з Європи український бюджет втратив близько $300 млн. Але, на думку експертів, за заниженою вартістю оформляються зазвичай товари, у яких мито набагато вище - від 15 до 35%. (А таких у нашій структурі імпорту майже третина.) Виходить, повз бюджет проходить понад мільярд доларів. І це тільки за рахунок імпорту з Євросоюзу.
Що цікаво, мінімальні розбіжності спостерігаються між статистикою України і США. Так, за даними Держкомстату торік ми експортували в США товарів майже на $2 млрд., а імпортували - на $2,8 млрд. За інформацією ж американського департаменту торгівлі ці показники рівні $1,86 і $2,3 млрд. відповідно, що цілком можна списати і на тимчасові лаги, і на інші методологічні помилки. Очевидно, така незначна розбіжність статданих пов'язана з тим, що зі Штатів в Україну практично не завозяться товари масового вжитку, на частку яких за експертними підрахунками припадає більше половини сірого імпорту. А курячі стегенця, раніше закуповувані в США стараннями Держкомрезерву, і так ішли на межі індикативних цін - 0,46 $/кг.
Крім того, мінімальні розбіжності раніше спостерігалися між статистичними даними України й Росії. В 2006 році ми занизили товарообіг із РФ на $1,75 млрд. (або 7,8%), а в 2007 році - на $0,25 млрд. (або менш 1%). Щоправда, уже торік різниця виявилася більш істотною - $4,64 млрд. (або 13,2%). Але причиною цьому стала істотна різниця між курсами Центробанку і НБУ - гривня девальвувала майже на 70%, тоді як рубль (відповідно до офіційної статистики) - на 20%. Експерти бачать таку згоду не тільки в близькості методологій, але й у діючому режимі вільної торгівлі. Компаніям-імпортерам немає необхідності вигадувати різні хитрощі, щоб безмитно завезти товар з Росії.
Зате зіставлення товарообігу з Китаєм дає цілком закономірну картину. "Схожі дзеркальні розрахунки по імпорту з Китаю на підставі даних за 2007 рік показують розбіжності в півтора разу", - розповідає Віталій Ваврищук. За минулий рік український Держкомстат констатував імпорт із Китаю на суму $5,6 млрд. Можна припустити, що в такому випадку повз бюджет пройшли ще $500-700 млн.
Заощадити такі гроші бізнесу в принципі нескладно. Експерти називають два найпоширеніші способи знизити мито. Перший - це використання подвійних рахунків-фактур, де в пропонованому при оформленні імпорту папері зазначена занижена кількість товару. Другий - це декларування товарів під помилковими товарними кодами, що теж дозволяє мінімізувати ставки митних платежів. Але все це можливо тільки при відповідному рівні корупції.
Вікторія Пода
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
