896
Карма Бернанке
Барак Обама не став чекати 10 січня, коли мали відбутися вибори голови Федеральної резервної системи США, знову призначивши на цю посаду Бена Бернанке. Ще тиждень тому передбачалося, що американський президент обере чинного головного економічного радника Лоуренса Саммерса, колишнього президента Гарвардського університету, а нині - директора Національної економічної ради.
У фінансовому світі майбутнє переобрання глави ФРС мало принципове значення. Бернанке відомий більше як фахівець із антикризового управління, за Саммерсом у фінансових колах міцно закріпилося ім'я "Король Долар". Кадрове рішення мало стати свідченням того, яким шляхом піде монетарна влада США та чи буде зміна курсової політики у бік сильного долара. Переобрання Бернанке показало, що Білий дім зробив вибір на користь спадкоємності керівництва ФРС і продовження нинішньої економічної політики "слабкого долара", незважаючи на різку критику дій глави ФРС із боку Конгресу, який вважає, що він "прогавив кризу" і недостатньо ефективно боровся з нею, коли запобігти хаосу було вже пізно.
Доктор монетарних наук
Новий глава ФРС Бен Бернанке вступив на посаду в ще досить спокійному 2006 році. Та вже через рік американська економічна система почала тріщати, як охрімова свита. І звинувачення посипалися в першу чергу на нового главу Федерального резерву. Багато хто був упевнений, що саме він винний у всіх американських лихах. Втім все це виглядало досить натягнуто: не можна за два роки зруйнувати махіну американської економічної системи, "відбудованої" після Великої депресії. Та й з'явився у ФРС випускник Гарварда, а згодом професор і декан факультету економіки Прінстонського університету не випадково. Паралельно зі своєю викладацькою та науковою діяльністю Бен Бернанке як експерт надавав консультаційні послуги федеральним резервним банкам ще з 80-х років минулого сторіччя. Зокрема, банкам Філадельфії (1987-1989 рр.), Бостона (1989-1990 рр.) і Нью-Йорка (1990-1991 і 1994-1996 рр.). Протягом 12 років він також був членом консультаційної ради ФРБ Нью-Йорка (1990-2002 рр.).
На початку нового тисячоліття федеральна влада США звернула свій прихильний погляд на ще тоді скромного декана економічного факультету. Вивчивши його праці, казначейство запропонувало порівняно молодому вченому (тоді йому було 49 років) стати членом Ради керівників ФРС. І, врешті, 1 лютого 2006 року Бена Бернанке було призначено членом Ради керівників на 14 років і главою ФРС на чотири роки. Він змінив на цьому посту могутнього Алана Грінспена.
Могильщик Грінспена
Вступаючи на посаду, Бернанке забезпечив собі популярність і симпатії ринку багато в чому завдяки своїм обіцянкам "продовжити справу і лінію Грінспена", дещо її підкоректувавши. Проте досить швидко з'ясувалося, що його політика буде істотно відрізнятися від грінспенівської. Точніше, це було зрозуміло ще на початку тисячоліття, а до початку роботи Бернанке на посту глави ФРС на це закривали очі.
Грінспен однією з основних своїх цілей ставив боротьбу з інфляцією. Бернанке ж неодноразово казав про те, що побоюється дефляції набагато більше. В одному зі своїх виступів ще 2002 року він заявив, що знає простий і ефективний спосіб боротьби з негативною ціновою динамікою. "США в будь-який момент можуть надрукувати стільки доларів, скільки необхідно", - заявив Бернанке. До речі, тоді ж за ним закріпилося прізвисько "Бен-вертоліт" коли, використовуючи образний вислів Мілтона Фрідмана, заговорив про "вертоліт, що розкидає гроші з небес".
Цікаво, що інвестори вірили в Бернанке і ту позитивну роль, яку він міг зіграти у справі розвитку американської економіки. У перші роки його перебування на посаді глави ФРС на кожен виступ Бена ринок реагував зростанням.
Варто відзначити, що Бернанке здається не такою значною фігурою, ніж свого часу Грінспен. До слів Грінспена дослухалися із завмиранням сердець. Щоправда, за його висловами завжди було складно хоч щось визначити. Заяви ж Бернанке досить прозорі, але останнім часом уже мало кого цікавлять. До того ж Грінспен набагато більше був залучений до процесу політичного життя країни. Практично завжди він мав свою позицію щодо дій влади у сфері оподаткування, планування бюджету та інших важливих подій в економіці США і він привселюдно коментував ці дії. Інакше кажучи - виступав у ролі експерта. Коли ж запитують про думку самого Бернанке, він зазвичай відповідає: "Це не моя справа, я займаюся тільки монетарною політикою". Можливо, зараз, коли влада США намагається максимально не лише розширити, але й підсилити свої повноваження в регулюванні економіки в цілому і ринку зокрема, така позиція й виявиться виграшною.
З чим буде боротися?
Наразі перед Бернанке стоїть, мабуть, найскладніше завдання. Вливши в економіку величезні кошти, ФРС повинна вирішити, як і коли необхідно відступити назад і скоротити видатки на підтримку економіки. Якщо Бернанке поквапиться, він може підірвати відновлення економіки, як це сталося в Америці в 1930-і. Однак якщо ФРС забариться, це може спровокувати новий період інфляції, як це було в Америці в 1970-і роки.
До того ж, надмірні витрати бюджету на боротьбу з кризою все більше непокоять Конгрес, це робить майбутнє Бернанке непевним. Зокрема, республіканців дратує готовність уряду ризикувати грошима платників податків. Демократи зляться, що уряд дуже швидко розпочав допомогу банкам, а не домовласникам чи позичальникам. Але й ті, й інші вказують на зростання інфляційних очікувань.
На думку лауреата Нобелівської премії з економіки Джозефа Стігліца, інфляція в США нікуди не поділася. "Просто її вміло приховали за ширмою "паперового" індексу CРІ, вона на якийсь час була заморожена в гігантському держборгу і в результаті перетворилася на міну сповільненої дії, закладену під стабільність долара. Ми очікуємо, що до кінця поточної інерційної стадії, тобто протягом наступних трьох-чотирьох років, інфляція вийде з тіні і почне прискорюватися в міру розчищення банківських балансів і розв’язання боргових проблем корпоративного та приватного секторів", - вважає Стігліц.
Підсумок оцінок експертів свідчить про те, що в даній ситуації в США складаються два варіанти розвитку, і обидва негативні. В першому випадку це девальвація долара з наступною гіперінфляцією. Світову економіку в цьому випадку накриває інфляційна хвиля, пік якої припаде на початок нової стадії активного зростання. У другому варіанті очікується різка дефляція з повним припиненням кредитування, масовими банкрутствами і повним стискуванням попиту. Можливий також і проміжний варіант: до гіперінфляції через дефляційний шок. Яким шляхом піде монетарна влада США, буде залежати від Бернанке.
Ще одне питання, яке змушений буде вирішити Бернанке, - коли дати ріст ставкам. Поки збереження низької облікової ставки життєво необхідне ФРС для того, щоб зняти борговий навіс у секторі іпотечного кредитування, уникнути хвилі масових банкрутств та ініціювати купівельний та інвестиційний попит. ФРС як ніколи зацікавлена в тому, щоб інші центробанки прямували в напрямку тої ж політики низьких ставок. У цьому гарантія збереження попиту на американські держоблігації. Незважаючи на офіційні дані про низьку інфляцію і переконливі заяви ФРС про контрольовані інфляційні ризики, інвесторами вже закладено в поточну прибутковість UST очікування підвищення облікової ставки.
Непевність ринків базується на стрімко зростаючому дефіциті бюджету США і проблемах, що загострюються, із залученням коштів для обслуговування роздутого державного боргу. Дефіцит платіжного балансу пов'язаний насамперед з військовими асигнуваннями США - половина їх надлишкових видатків іде на військові потреби. В остаточному підсумку це дефіцитне фінансування залежить від закордонних і центральних банків. Якщо приплив міжнародних капіталів в американські облігації буде зменшуватися і надалі, інфляція неминуче вирветься назовні, що може призвести до обвального падіння долара.
За оцінками аналітиків, ці проблеми можуть загостритися наприкінці 2011 року. Отже, ФРС зіштовхнеться з необхідністю переходити до стимулювання попиту на UST шляхом підвищення облікової ставки. Максимальний час, протягом якого ФРС раніше утримувала ставку на низькому рівні (в 1992-1993 рр. і 2003-2004 рр.), становив 12-16 міс. Нинішня наднизька ставка тримається вже вісім місяців. Таким чином, у ФРС на чолі з Беном Бернанке залишається мало часу для того, щоби встигнути запустити економіку знову на зростання.
В'ячеслав Мироненко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
