1740
Декларативне оздоровлення
— Казна та Політика
Президент Віктор Ющенко підписав прийнятий 24 липня закон про фінансове оздоровлення проблемних банків. Документ, розроблений Кабінетом міністрів, став вагомим аргументом для Міжнародного валютного фонду на користь видачі Україні третього траншу кредиту stand by. Фонд наполягав на переході від ручної націоналізації фінустанов до законодавчо врегульованої.
Сумнівна калька
Родзинку Закону "Про внесення змін у деякі законодавчі акти щодо особливостей реалізації заходів з фінансового оздоровленя банків" - створення так званого санаційного банку - банкіри оцінили неоднозначно. "Це фантазія. Мені незрозуміло, хто, коли й за які гроші створить такий фінінститут. Якщо ж його все-таки створять, він буде нагадувати кастрований гібрид", - вважає колишній співробітник Укрсоцбанку Андрій Оністрат.
За задумом парламентаріїв, санаційний банк стане своєрідним зливним бачком, де будуть сконцентровані всі "токсичні" активи фінустанов. Відповідно до закону, створювати такий банк може Кабмін за поданням Національного банку, попередньо погодивши своє рішення з профільним комітетом Ради (50% + 1 акція стане належати державі). Санаційний банк не буде учасником Фонду гарантування внесків фізосіб, хоча його головним завданням стане захист інтересів приватних вкладників. Статус санаційного фінінститут отримає після видачі Нацбанком відповідної ліцензії.
Тимчасові адміністратори проблемних фінінститутів зможуть передавати їх активи й пасиви санаційному банку. Цю ідею автори документа запозичили в закордонних "поганих банків", або "банків токсичних активів". "Позитивним досвідом роботи ”поганого банку” можуть похвалитися Швеція, Франція, Великобританія. Вони довели, що в такий спосіб можна очистити банківську систему від проблемних активів", - повідомив "Експертові" радник голови правління Укргазбанку Олександр Охріменко. Створення фінансових зливних бачків стало в світі масовим. На початку літа з подібною ініціативою виступило міністерство фінансів Німеччини, у США от-от запрацює нова програма, яка передбачає рятування фінустанов від токсичних активів. Однак багато країн до цієї ідеї ставляться скептично. Приміром, Росія як і раніше, бажає йти своїм шляхом - докапіталізувати банки на вибірковій основі за допомогою субординованих кредитів або спеціальних держоблігацій. Очевидно, обсяги неповернень за кредитами поки чиновників не дуже лякають.
Більш небезпечно виглядає перспектива діяльності "поганого банку", про його ризики говорять і світові економісти. Так, інвестор Джордж Сорос попереджає, що ідея заснувати "поганий банк" може виявитися не найкращою з тих, що прийшли в голови американським законодавцям. Сорос вважає, що одна з ключових проблем створення "поганого банку" - оцінка токсичних активів. Його аргументація така: папери, забезпечені субстандартною іпотекою, автокредитами чи грошовим потоком від кредитних карт, складно піддаються оцінці. Власне, тому вони й стали називатися проблемними. Викуповуючи у фінінститутів активи за ціною, вищою за "справедливу", держава неефективно витрачає гроші платників податків. Якщо ж ціна, запропонована державою, виявиться меншою, банки можуть і не погодитися списувати з балансу такі активи.
На думку одного з власників банку "Київ" (націоналізований державою) Віктора Марченка, незважаючи на приклади інших країн, вітчизняні парламентарії погано представляють, як ця фінустанова буде функціонувати в Україні. "В принципі, фінінститути передають у санаційний банк свої проблемні активи (кредити, цінні папери), і він працює з ними на правах більш ефективного власника. Банк може їх продавати, санувати. В нашій країні найбільше проблем із зобов'язаннями за кредитами, а не з цінними паперами. Але поверненням кредитів фізособам можуть займатися колекторські компанії, і для цього не обов'язково створювати окрему фінустанову. Норма для банку - політична декларація", - говорить він.
Антистимул для інвесторів
Серед інших декларативних норм - адміністративна відповідальність власників істотної частки (десять і більше відсотків акцій) у банку, а також його керівництва за приведення фінінституту в неплатоспроможний стан або доведення до банкрутства. В Асоціації українських банків вважають, що набрання чинності цього пункту може відштовхнути потенційних акціонерів від покупки проблемних фінустанов. "Ця норма - відверте бажання уряду знайти винного. Безумовно, можна кримінально переслідувати керівників установ будь-якого банку за доведення до банкрутства, приміром, за висновок свідомо збиткових контрактів і видачу кредитів, які ніколи не будуть повернуті. Автори документу широко розкидають сітки, але як діяти, коли власник - це юридична особа, у якого, у свою чергу, є інший власник. Кого в такому випадку судити?" - дивується Марченко. Про те, що норма не запрацює, "Експертові" заявив кандидат на посаду голови правління банку "Київ" Ігор Францкевич. "Норма про відповідальність прописана занадто лаконічно й навряд чи в такому вигляді запрацює. Передбачаючи відповідальність для власників проблемного фінінституту, потрібно було чіткіше прописати, за що саме і які санкції накладуть у випадку порушення", - говорить банкір. Однак у цілому, незважаючи на декларативність багатьох норм, до закону Франкцевич ставиться позитивно. За його словами, більша частина норм уже застосовувалася на практиці. Зокрема, закон передбачає спрощений порядок реорганізації банків, передачі їх активів і пасивів.
Законодавчий акт передбачає оподатковування доходів з внесків фізосіб у банківських і небанківських установах з 2013 року, а не з наступного. А також обмін інформацією між НБУ та Мінфіном відносно фінінститутів, у рекапіталізації яких бере участь держава, без урахування порядку розкриття банківської таємниці.
Ще одне нововведення в тому, що закон міняє процедуру санації проблемних банків. Тепер Нацбанк зможе вводити тимчасову адміністрацію у фінустанову терміном до року, тоді як раніше її діяльність обмежувалася шістьма місяцями. При цьому термін мораторію на задоволення вимог кредиторів скорочено з шести місяців до трьох, що стало компромісом між існуючим порядком і пропозицією депутата Миколи Азарова (Партія Регіонів) скасувати мораторій на видачу внесків фізосіб. Така норма була прийнята в першому читанні 10 червня. "Адміністратора й раніше можна було призначати на рік. Більше того, для деяких категорій банків НБУ мав можливість продовжувати діяльність тимчасової адміністрації. Практика показала, що шести місяців не завжди достатньо, якщо йдеться про великі фінінститути або банки зі складним процесом рекапіталізації й продажу. Не можна всіх стригти під одну гребінку. Право Нацбанку продовжувати термін роботи адміністратора робить гнучкішим процес управління ", - розповідає Ігор Францкевич.
Крім того, в документі прописано порядок зменшення статутного фонду банку, що підлягає націоналізації, у випадку, якщо його регулятивний капітал менший від статутного фонду. Тимчасові адміністратори й раніше зменшували статутні капітали, керуючись постановою Нацбанку. Але тепер ця процедура не вимагає згоди кредиторів фінустанови. Кредитори не зможуть вимагати дочасного припинення або виконання відповідних зобов'язань і відшкодування збитків, йдеться в пояснювальній записці до закону.
"Як буде проходити рекапіталізація банків, залежить від дій НБУ, адже закон приймали як декларативний документ, що підбиває підсумок проведеної рекапіталізації", - резюмує Олександр Охріменко.
Світлана Крюкова
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
