2444
Вісім протиріч китайської економіки
— Казна та Політика
Глобальна економічна криза виявила нераціональність економічної структури КНР і такі проблеми, як недосконалість ланок промислового ланцюга, низьку промислову додану вартість, відсутність резервів технічних ресурсів, надмірну залежність від зовнішнього попиту і т.д. За підсумками опитувань, проведених у більш ніж 10 китайських провінціях, експерти виділили вісім структурних протиріч у китайській економіці.
По-перше, у структурі продукції співіснують проблеми надлишкової продуктивності та дефіциту пропозиції. У цей час у галузі важкої хімічної промисловості підсилилася проблема надлишкової продуктивності, що може призвести до бездіяльності частини виробничої інфраструктури. За даними статистики, у металургійній галузі надлишкова продуктивність досягла 160 млн. тонн. Незважаючи на це, у березні Китай став однією з найбільших країн-імпортерів сталевого прокату, а в травні обсяг імпорту виріс до 1 млн. тонн. У цементній галузі надлишкова продуктивність досягла 300 млн. тонн, але у квітні поточного року в цю галузь були вкладені кошти в розмірі 12,9 млрд. юанів, що на 65% більше порівняно з аналогічним показником минулого року.
Що стосується виробництва високотехнологічної продукції, то через масове скорочення виробництва в країні був виявлений дефіцит пропозиції. Через відносну відсталість у секторі надання послуг споживчий попит не може бути вдоволений, наприклад, індустрії, націлені на обслуговування виробництв, і індустрія, націлена на обслуговування людей похилого віку, незважаючи на попит, усе ще перебувають на початковій стадії розвитку.
По-друге, в організаційній структурі співіснують галузеві монополії й надмірна конкуренція. В умовах фінансової кризи державні підприємства енергетичної, нафтохімічної, вугільної галузей і галузі цивільної авіації завдяки фінансовій підтримці перебороли труднощі, але чимало приватних підприємств не змогли перебороти цих проблем. Збільшується монополізація промисловості, знижується еластичність цін на продукцію і ресурси, обмежується здатність підприємств регулювати собівартість виробництва.
Разом з тим, через скорочення ринкової кон'юнктури в галузях виробництва текстилю, електричних приладів, електроніки, металургії й машинобудування стає жорсткішою галузева конкуренція, у результаті чого знижується прибуток.
По-третє, співіснують східчастий і однорідний розподіл щодо географічного розташування. Дані про інвестиції й товарообіг за перші п'ять місяців поточного року показують, що зростання у центральній і західній частинах Китаю є помітно вищим, ніж у приморських районах східної частини Китаю, у Тяньцзіні та Фуцзяне, які вважаються "другим ешелоном", також збільшується інтенсивність розвитку, що стимулює відновлення темпів розвитку економіки. З іншого боку, однорідний розподіл присутній в місцях, які не мають чіткого регіонального розподілу праці. У багатьох провінціях масово розміщені підприємства з виробництва електронних носіїв інформації, автозапчастин і анімаційних елементів.
По-четверте, у процесі розширення традиційних галузей співіснують масштабна експансія і стримуючі фактори. Інвестиційне стимулювання і активізація споживання приносять помітний ефект. Стає помітнішою тенденція масштабного розширення традиційних і базисних галузей промисловості. Але збільшується також і кількість стримуючих факторів, таких як фінансування, кадри і репутація брендів, а також інших стримуючих факторів.
У сільськогосподарській галузі за єдиного змісту існує дефіцит вкладень у промисловість з переробки сільськогосподарської продукції, у галузі важкої хімічної промисловості існує нестача управлінських і технічних кадрів високої кваліфікації, у галузі споживання відсутні загальновизнані бренди.
По-п'яте, у нових галузях, що розвиваються, співіснують ізоляція й надлишкове будівництво. У післякризовий період самостійність розвитку залежить від ступеня розвитку нових галузей, що розвиваються. У багатьох галузях, таких як нові матеріали, нова енергетика, авіація і космонавтика, інформаційні й біологічні технології, Китай досяг значних результатів світового рівня. Опираючись на індивідуальні проекти і дії, за відсутності систематичного і взаємодоповнюючого потенціалу, технологічні досягнення не можуть перетворитися на промислові переваги. У масштабах всієї країни існує явище надлишкового будівництва.
По-шосте, щодо суб'єктів ринку співіснують прискорення реорганізації і недостатня взаємодія. В умовах реалізації державної промислової політики і фінансової кризи різні підприємства здійснюють активні дії з поглинання, купівлі та реорганізації. Але ступінь промислової концентрації та ефективність розподілу ресурсів дотепер не покращилися, рідкісно об'єднані різні ланки одного ланцюга, не сформовані промислові стратегічні альянси, відсутні галузеві лідери.
По-сьоме, в екстрених умовах знижуються прибуток і рентабельність підприємств. Згідно зі статистичними даними, за перші п'ять місяців поточного року прибуток великих державних промислових підприємств і державних холдингових підприємств знизився на 41,5% порівняно з аналогічним показником минулого року, акціонерних підприємств - на 24,1%, іноземних підприємств - на 22,4%, приватних підприємств - на 2,4%. Це відображає різницю в здатностях різних підприємств реагувати на екстрені ситуації.
По-восьме, в інвестиційній структурі співіснують "гарячі" інвестиції й народна інвестиційна "сплячка". Статистичні дані показують, що із січня по травень поточного року загальний обсяг інвестицій в основні фонди міст і волостей Китаю склав 5,35 трлн. юанів, цей показник виріс на 32,9%. За оцінкою фахівців, близько 46 трлн. приватних інвестицій перебувають у фазі вичікування, люди стежать за розвитком ситуації, зокрема близько 26 трлн. юанів є коштами підприємств і соціальних інвесторів. Приватний капітал, який останніми роками був основним джерелом інвестицій, перебуває в "сплячці", що негативно позначається на створенні нових робочих місць.
За матеріалами Китайського інформаційного інтернет-центру.
За матеріалами: K2Kapital
Поділитися новиною
