Конкістадори від металургії


Конкістадори від металургії

Українські бізнесмени інвестують у родовища кольорових металів і марганцю, розташовані в найекзотичніших місцях планети. Що це - бажання заробити на зростанні чи необхідність диверсифікованості активів?

Щільно оточений непрохідними джунглями і незайманими мангровими лісами нікелевий рудник, що належить гірничорудній компанії Toledo Mining Corp. на оспіваному Жаком Кусто острові Палаван (Філіппіни), нагадує вимерле селище часів середньовічних мануфактур. З кінця минулого року через падіння попиту на ринках збуту виробництво тут зупинилося, що дозволило місцевій флорі та фауні всерйоз заявити свої претензії на територію обділеного благами сучасних технологій рудного родовища.

Однак є надія, що незабаром тут знову завирує життя. Відродити кар'єр і заодно придбати актив в екзотичному куточку світу вирішив власник Ferrexpo (контролює ПГЗК) Костянтин Жеваго. Майже 10% акцій компанії, що володіє ліцензією на розробку шостої частини запасів нікелю у світі, коштували йому всього 1,13 млн. фунтів стерлінгів.

Покінчити із чорною смугою в бізнесі за допомогою інвестицій у руди кольорових металів сьогодні намагається не тільки мажоритарний акціонер Полтавського ГЗК. Дмитро Фірташ, ще перебуваючи в статусі великого газотрейдера, обзавівся родовищами з титановим вмістом в Індії, а групі "Приват" за останній рік навіть удалося створити власну марганцево-рудну імперію світового масштабу з активами в Грузії, Австралії і Гані. Тепер екзотичні країни - не тільки "причали для офшорів", але й ринок з дешевими сировинними активами, тому бізнесмени, немов конкістадори, ідуть на ризиковані інвестиції, щоб наприкінці шляху досягти свого ельдорадо.

Зберігайте гроші в рудниках

Китай змінює золотовалютну стратегію. За нещодавніми зізнаннями прем'єра Піднебесної Веня Цзябао, його країна збирається використати свої резерви ($2,13 трлн.) для підтримки і прискорення купівлі китайськими компаніями закордонних сировинних активів. Збільшення активності такого великого покупця повинно підвищити вартість рудників в усьому світі, тому, щоб дешево вкласти кошти в сировину кольорових металів, випереджаючи їхнє зростання, українським бізнесменам необхідно поквапитися.

Аналітик ІГ "Сократ" Дмитро Хорошун вважає, що у світі і в Україні вже зростає розуміння того, що володіти "реальними" активами, особливо сировинними, набагато краще, ніж зберігати гроші в паперових валютах. "Справа в тому, що центральні банки практично всіх розвинених країн посилено друкують валюту, вона постійно збільшується. А нікелеві або марганцеві рудники не надрукуєш, їхня кількість обмежена, і вони будуть дорожчати відносно паперових валют", - стверджує він. Але використати цей фактор поки що встиг тільки Костянтин Жеваго, який у липні вступив у клуб гірників далекого зарубіжжя - співвласникові групи "Приват" Геннадію Боголюбову (марганець, нікель і хром в Австралії) і власникові Group DF Дмитру Фірташу (руди з титановим вмістом у Індії).

Власник Ferrexpo через компанію Fevamotinico S.a.r.l. купив 9,8% акцій Toledo Mining Corp (TMC), яка володіє ліцензією на розробку нікелевих руд на Філіппінах із загальними запасами 350 млн. тонн (6-е місце у світі). Сума угоди оцінюється всього в 1,13 млн. фунтів стерлінгів. Незначна сума, на думку галузевих аналітиків, обумовлена тим, що подібні сировинні активи руд кольорових металів сьогодні недооцінені внаслідок падіння попиту на них через кризу.

Більшість експертів називають вкладення у філіппінський нікелеворудний проект типовою портфельною інвестицією. "Це означає, що Жеваго не буде контролювати компанію і якимось чином поєднувати це вкладення з іншими своїми активами, і, ймовірно, колись продасть пакет", - вважає Дмитро Хорошун. Крім того, не виключено, що, інвестуючи в Toledo Mining Corp, Костянтин Жеваго міг мати на меті навіть не заробити, а хоча б зберегти капітал. Дійсно, з огляду на те, що рудники TMC мають великі запаси нікелевої сировини, сума витрачена була невелика. Але, зважаючи на наполеонівські плани керівництва гірничорудної компанії, яке планує збільшувати обсяг видобутку нікелю, а потім самостійно переробляти руду в чавун, українському бізнесменові, щоб зберегти поточну 10%-у частку, напевно доведеться вкладати нові інвестиції у філіппінські рудники в майбутньому.

Однак не всі експерти бачать у цій інвестиції портфельний характер. Наприклад, аналітик ІК Astrum Андрій Попович указує на те, що Костянтин Жеваго контролює македонський завод Skopski Leguri з виробництва нікелю. "З огляду на те, що ресурси цієї сировини у світі досить таки обмежені, купівлю Toledo Mining за дуже низькою ціною можна назвати вдалою інвестицією, тому що Жеваго замикає виробництво кольорового металу у вертикальний ланцюжок сировина - кінцевий продукт", - стверджує він. Ця стратегія повинна сприяти збільшенню продажів феронікеля на європейському ринку, коли економічне становище покращиться. У цей час Skopski Legury є одним із трьох виробників феронікеля в Європі і посідає третє місце після грецької компанії LARCO і українського Побузького феронікелевого заводу. Андрій Попович також відзначає, що власник Ferrexpo раніше не був помічений як інвестор у рудники кольорових металів, і цей крок може бути першим, але не останнім на шляху диверсифікованості його активів убік збільшення частки сировини кольорових металів.

Не можна сказати, що ця інвестиція не є ризикованою ще з однієї причини. Справа в тому, що ключовий актив Toledo Mining Corp. - рудник Berong, після того як ціни на нікель у листопаді минулого року знизилися до $17-18 тис. за тонну, зупинився і, за прогнозами, відновить роботу тільки в другому півріччі.

Якщо Костянтин Жеваго тільки розпочав видобуток нікелю на Філіппінах, а будівництво заводу з виплавлення нікелевого чавуну обговорюється лише на теоретичному рівні, то Дмитро Фірташ до досягнення свого ельдорадо ближчий. Він уже давно встановив контроль над великим родовищем ільменитових руд в Індії. Ще в січні власник Group DF заявив, що збирається побудувати там комплекс, що включає блок з виробництва титану на 100 тис. тонн і блок з виробництва металу на 10-12 тис. тонн. Тоді підприємець, який ще не отримав відповідну ліцензію, ремствував на зайвий бюрократизм індійської влади і розраховував почати виробництво вже в 2013 році. Зараз частка індійського проекту невідома. Однак з огляду на труднощі, з якими зіштовхнувся бізнес Фірташа в Україні, можна припустити, що виплавлення титану якщо і почнеться, то не настільки швидко, як передбачалося. Адже докризова вартість проекту оцінювалася в $2,1 млрд.

Світ на абордажі

Якщо видобуток нікелю і титанових руд українськими бізнесменами в масштабі світового виробництва виглядає мізерним, то в сегменті марганцевих руд група "Приват" досягла приголомшуючих успіхів. Співвласник "Привату" Геннадій Боголюбов почав розвивати марганцевий напрямок свого бізнесу ще вісім років тому. Однак після того як в 2007 році на світовому марганцевому ринку відбулося справжнє божевілля - протягом шести місяців ціни виросли з $1,3 тис. до $5,5 тис. за тонну - інтерес групи до цього мінералу став ще істотнішим.

До своїх українських і африканських (Гана) родовищ група вирішила приєднати Австралію. Боротьбу за ласий шматок західноавстралійської сировини "Приват" почав у тому ж 2007 році, але остаточно поглинути його спромігся лише минулого року. З того часу найбільший австралійський виробник марганцевої руди компанія Consolidated Minerals, що до того ж займається розробкою, видобутком і експортом нікелю та хрому, є діамантом у портфелі групи.

Однак процес підкорення Австралії, а заодно і світу, на цьому не зупинився. "Приватівці" пішли на новий абордаж минулої зими, коли навколо люто вирувала несподівана криза, і перемогли, одержавши контроль над 12% акцій великої австралійської гірничодобувної компанії OM Holdings Ltd. Після цього "Приват" оголосив про намір збільшити свою частку до 25% і, таким чином, зайняти третину місць у правлінні компанії.

Тепер сукупні виробничі потужності з видобутку марганцю групи "Приват" досягають близько 5 млн. тонн, що становить майже 14% загального видобутку і майже 25% товарного марганцю. Навіть у світових масштабах частка групи наближається до граничного показника, після якого її можна назвати монопольним учасником ринку.

Правда, за підсумками минулого року видобуток руди в рамках підприємств "Привату" може знизитися на 8-10%. На думку експертів, фінансова криза і падіння попиту на металопродукцію торік знизили вартість марганцю більш ніж удвічі, однак його ціна як і раніше перебуває на високому рівні і в умовах глибшого падіння котирувань на інші метали виглядає порівняно привабливим об'єктом для інвестицій.

Життя на дні

На сьогоднішній день сировинні активи марганцю і кольорових металів не приносять істотного доходу, оскільки усе ще перебувають у ринковому піке. Наприклад, падіння цін на марганець уже досягло 79% від рівня липня 2008 року. Однак поновлення зростання економік розвинених країн повинно значно підвищити рентабельність гірничорудних компаній, і придбані сьогодні за викидними цінами активи окупляться. За даними найбільшої гірничодобувної компанії світу BHP Billiton, операційна маржа видобутку марганцю торік досягала 56% - так що є до чого прагнути.

Якщо вартість марганцю обвалилася в другому півріччі, то нікелева сировина сильно постраждала ще на початку минулого року. За даними компанії Eramet, операційна маржа нікелевого сегмента її бізнесу за останні два роки скоротилася з 55 до 6%. Пророчити рентабельність марганцю, нікелю або руд з умістом титану у майбутньому зараз не береться ніхто. Тому інвестиції в сировинний сектор сьогодні є скоріше необхідністю зберегти статки у реальних фізичних активах, а не у віртуальних грошах. Дмитро Хорошун упевнений, що якщо оцінювати активи за запасами (ліцензії на розробку, які не приносять ніякого доходу), то в перспективі одного-трьох років їхня оцінка виросте через знецінення паперових грошей, незважаючи ні на які бізнес-цикли. За найоптимістичнішими оцінками, відновлення попиту на метал і відповідно на сировину варто очікувати не раніше наступного року.

Зараз Костянтин Жеваго, Дмитро Фірташ і група "Приват" для українського бізнесу є першопрохідцями в питанні управління сировинними активами в таких екзотичних країнах, як Філіппіни або Гана. Вони ввійшли в цей сегмент ринку в період його тотальної кризи, однак значною мірою саме завдяки знецінюванню вартості таких активів входження і стало можливим. Є різні мотиви купівлі. Якщо для "Привату" марганець є вузьким сегментом реалізації амбіцій монополіста світового масштабу, а нікель і хром - усього лише супутній третьорозрядний бізнес, для Дмитра Фірташа титан - перспективний окремий проект, на розвиток якого він готовий навіть у кризу витратити кілька мільярдів доларів, то для Костянтина Жеваго філіппінський нікель - це або портфельна інвестиція, або створення сировинної бази для своїх виробничих потужностей (Skopski Leguri).

Україна ніколи не була багатою на родовища руд кольорових металів, тому вітчизняний великий бізнес, на відміну від російського, не включав цю галузь в основу свого господарства. Однак зараз гірники-мільярдери показали, що готові розвивати нові напрямки і що білих плям на карті для них не існує. У кризу вони йдуть у світ.

Ігор Гошовський

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua