3008
Битва за борг
— Кредит&Депозит
У кризу колекторам вдається повернути в середньому 20% боргів. Навіть за такої ефективності в них безліч замовлень від банків.
Якщо для більшості галузей криза стала важким випробуванням, то для компаній-збирачів боргів - шансом. Кількість колекторів стрімко зростає. За різними оцінками, цим бізнесом в Україні займається від 70 до 200 компаній. Наприкінці травня про вихід на український ринок заявила російська група компаній ФАСП, слідом за нею до нас може прийти ще одне російське боргове агентство - "Пристав". Цікавляться нашим ринком і західні колектори. Так, ще наприкінці минулого року офіс у Києві відкрила французька компанія Coface, міркує про це і німецька EOS, яка з 2007 року працює в Росії.
"Україна цікава багатьом іноземним інвесторам: ринок тут великий, боргів багато", - говорить генеральний директор Credit Collection Group (CCG) Гжегож Компаніаж. У найближчі два роки обсяг колекторського ринку збільшиться як мінімум на 30%, і таке підвищення буде стимулювати створення нових компаній.
Затребувана послуга
Колекторів забезпечило замовленнями зростання неповернень за кредитами. За даними НБУ, на початку року обсяг проблемних позик становив 18,01 млрд гривень, а вже до червня він збільшився до 36,49 млрд гривень. За неофіційними даними, прострочена заборгованість тільки фізосіб сьогодні досягла 60 млрд гривень (близько 30% загального роздрібного кредитного портфеля). Причому неповернень більше в тих банків, які активно займалися саме роздрібним кредитуванням.
До кризи з колекторами співробітничали близько 25 банків, а зараз - уже більше 40. Більшість великих і середніх фінустанов не можуть власноруч впоратися з неповерненнями і віддають частину прострочених боргів на аутсорсинг. "Банки починають усвідомлювати, що їм без нас не обійтися", - стверджує директор Європейського агентства з повернення боргів Олександр Ільчук. За даними колекторів, банки передають їм у керування не більше восьми-десяти відсотків своїх кредитів (в основному ті, які колись видані населенню). Хоча і корпоративними боргами вони вже теж починають ділитися. До кризи на аутсорсинг віддавалися тільки неповернення за невеликими споживчими кредитами, зараз збирачам боргів передаються і портфелі з боргами, забезпеченими заставою. Зелене світло такому співробітництву дав мораторій на вилучення заставних квартир, у яких проживають позичальники.
"Раніше банк міг самостійно домогтися вилучення майна позичальника. А зараз переконати власника продати майно або здійснити виплату більше під силу колекторам, ніж банку", - вважає генеральний директор консалтингової компанії "Сидкон" Юрій Когут. Таке переконання розділяють далеко не всі фінустанови. За словами начальника управління моніторингу і збору кредитів ОТП Банку Сергія Бондарєва, за заставними кредитами ефективність сторонніх колекторів нижча, ніж власної служби банку, а вартість - вища. А Гжегож Компаніаж з CCG запевняє, що колектори не відбирають квартири, оскільки таким правом володіє лише державна виконавча служба.
Колекторські компанії домагаються кращих успіхів у стягуванні боргів завдяки відпрацьованим технологіям і більшій кількості людей, що працюють із боржниками. Якщо в банку цим питанням займається тільки один департамент, то в збирачів боргів задіяна ціла система, що дозволяє протягом короткого часу достукатися до величезної кількості боржників. Наприклад, спеціальна технологія дозволяє охопити телефонними дзвінками сотні людей (телефон-автомат кілька разів на день нагадує людям про заборгованість).
Колектори також прогнозують активізацію роботи з боргами за кредитними картами і позиками у сегменті малого і середнього бізнесу.
Сірі й білі
За словами президента Федерації європейських національних колекторських асоціацій (FENCA) Корнела Тінгуели, для ведення колекторського бізнесу в країнах ЄС необхідний спеціальний дозвіл або сертифікат. У деяких державах навіть передбачені спеціальні іспити для колекторів: вони повинні досконало знати законодавство і довести, що не причетні до шахрайства. В Україні така діяльність не ліцензується, це питання зараз тільки обговорюється. На вітчизняному ринку діють два види колекторських компаній: "білі" й "сірі", що відрізняються одна від одної способами повернення боргів. "Сірі" можуть вдаватися до незаконних методів впливу, а "білі" повинні дотримуватися певного кодексу етики. Наприклад, вони не мають права дзвонити клієнтові після одинадцятої вечора, не говорячи вже про те, щоб погрожувати йому зброєю (недавно представник одного регіонального колекторського агентства прийшла в гості до боржника в супроводі двох людей, озброєних автоматами). "Наше основне завдання - не рекет, а консультація боржника, - запевняє Олександр Ільчук. - Якщо колектор грубить і тисне, виходить, він працює в нелегальній компанії".
Втім, нерви боржників не завжди витримують і спілкування з "білими" колекторами. Наприклад, у Маріуполі чоловік після візиту збирача боргів намагався вчинити акт самоспалення, хоча на ньому "висів" борг лише три тисячі гривень (на цю суму він взяв у кредит два мобільних телефони).
Колектори виправдуються: серед боржників безліч неадекватних людей. Деякі з них поводяться не краще колекторських шибайголів. Наприклад, співробітник однієї компанії, вкотре подзвонивши боржникові мобільного оператора, у відповідь почув погрози. Через кілька хвилин горе-клієнт приїхав в офіс компанії на автомобілі вартістю понад 150 тис. доларів і пригрозив збирачеві боргів в'язницею, якщо той не припинить йому телефонувати. Але через тиждень скандаліст за порадою свого адвоката все-таки заплатив дві з половиною тисячі гривень.
За оцінками Асоціації колекторського бізнесу України, тіньовий сектор займає майже половину ринку. Близько 80-90% офіційного ринку колекторських послуг контролюють великі компанії (CCG, Служба виконання зобов'язань, Європейське агентство з повернення боргів, Verdict, "Укрборг", Українська колекторська група). Більшість банків віддають перевагу саме великим гравцям. "Великі колекторські компанії не застосовують дешеві прийоми впливу на боржників. У них, зазвичай, достатньо ресурсів, щоб діяти в рамках етики і закону. А дрібні гравці з метою мінімізації витрат часто застосовують неправові методи роботи", - відзначає Юрій Когут. За словами Сергія Бондарєва, головним критерієм вибору компанії є ефективність. Ураховуються також її методи, охоплення стадій роботи із простроченням, географічна представленість і цінова політика.
Як розпізнати "сіру" фірму, банкіри теж знають. "Їх видно відразу. Приходить представник компанії, приносить бланк договору, складеного на одному аркуші, і говорить: ”Передайте нам клієнта, і ми будемо з ним працювати”. Це несерйозні компанії максимум із трьох чоловік. Таким ми відразу відмовляємо", - розповідає керівник управління ризик-менеджменту банку "Діамант" Дмитро Василик. Правда, експерти впевнені, що банки в регіонах не нехтують співробітництвом з "сірими" колекторами: мовляв, їх не хвилює які методи застосовують збирачі боргів. Головне, щоб клієнт повернув гроші. А оскільки сірим колекторством нерідко займаються колишні співробітники міліції, а також представники охоронних служб (які вміють "обробляти" людей), то найчастіше саме ці збирачі боргів виявляються ефективнішими.
Чим старше, тим безнадійніше
Зростання проблемної заборгованості в банках призвело до того, що з минулої осені колекторські компанії отримали можливість викуповувати портфелі проблемних кредитів з високим дисконтом (до 90%). Причому викуповують тільки беззаставну "проблемку" - забезпечені кредити ніхто не продає. "Для викупу боргів потрібні чималі гроші. Тому перше питання, яке порушує банк: чи зможе колекторська компанія заплатити гроші на другий день після підписання договору", - говорить Гжегож Компаніаж. Сьогодні портфелі боргів викуповують тільки чотири великих колекторських агентства: CCG, Європейське агентство з повернення боргів, "Ультима", Verdict. "Кількість колекторських компаній, спроможних викуповувати борги, зростає. Це пояснюється падінням цін на портфелі, що продаються", - зазначив Сергій Бондарєв.
Більшість колекторів продовжують працювати з банками за комісійні (становлять 10-50% залежно від якості портфеля), які виплачуються за фактом збору боргів. Зрозуміло, що будь-яке колекторське агентство воліє працювати зі свіжими боргами, терміном місяць-два. У цьому випадку ефективність повернення становить 67-85%, хоча банки, зазвичай, віддають у роботу колекторам найпроблемніші борги. За словами директора компанії "Авеста-Україна" Сергія Святині, 99% переданих колекторам боргів старше року. "Багато банків у боротьбі з боржниками обходяться силами власних спеціалізованих підрозділів. На їхню думку, це дозволяє точніше відслідковувати ситуацію кожного боржника і запобігати змовам неплатників і колекторів. Остання схема досить популярна на ринку колекшна. Її суть проста: посередник на свій страх і ризик вирішує, кого йому пресувати, а кого залишити в спокої за відповідну винагороду. Тобто у випадку змови заробляє колектор, а банк нічого не отримує", - пояснює Юрій Когут.
Колектори повертають усього близько 12% річних-трирічних боргів, адже за цей час багато позичальників устигають змінити номер телефону, місце проживання і навіть прізвище. До того ж статистика свідчить, що 15-20% позичальників брали кредити, не збираючись їх повертати. Але, зазвичай, більшість підопічних колекторів просто переоцінили свої фінансові можливості. Як, наприклад, киянин, що купив у кредит автомобіль BMW за 70 тис. доларів. Півроку він справно платив за позикою, а потім припинив і змінив номер мобільного телефону. Зрештою позичальник повернув автомобіль у салон, так і не поїздивши на ньому: заощаджував на бензині.
У кризу ефективність роботи колекторів знизилася, оскільки в рази зменшилася платоспроможність населення. Якщо в докризовий час колекторам вдавалося стягувати в середньому до 50-70% боргів, які їм передавали, то сьогодні вони працюють із результативністю 10-25%.
Близько 80% боргів за кредитами банкам і колекторам вдається повернути в досудовому порядку, і тільки п'ята частина справ доходить до суду. У більшості випадків банкам та іншим кредиторам невигідно судитися з позичальником. Наприклад, позови комунальних служб із неплатниками можуть тривати роками, оскільки зазвичай між ЖЕКами і мешканцями немає договірних відносин. У банків цієї проблеми немає, але є інша - в Україні майже неможливо відсудити заставну квартиру, у якій боржник примудрився прописати дітей. Так що кредитори подають у суд лише в окремих випадках: коли прострочення перевищує рік і позичальник категорично відмовляється платити.
Сумнівна протиотрута
Колектори радять потерпілим від неетичної поведінки їхніх колег іти в міліцію. Однак багато скривджених позичальників воліють скористатися антиколекторськими послугами (їх надають юридичні компанії). "Іноді колекторські компанії, особливо дрібні, так залякують клієнтів, що ті змушені звертатися до юристів. Зрозуміло, що антиколектори за свої послуги беруть гроші. Але зате вони пояснюють людям, як потрібно поводитися у випадку перевищення колектором своїх повноважень", - пояснює генеральний директор компанії "Кредитсвіт" Любов Слободенюк.
Втім, антиколектори не рятують від сплати боргу банку. "Вони допоможуть, скажімо, за кілька сотень гривень скласти лист банку. Але банк цей лист покладе в шафу, а справу боржника направить у суд", - застерігає Гжегож Компаніаж. За його словами, у Польщі кілька років тому з'явилася антиколекторська компанія, назва якої була співзвучна з найменуванням найбільшого в країні банку PKO. Позичальники вважали, що її створив банк для реструктуризації кредитів. Однак у підсумку борги клієнтів цієї структури тільки збільшилися. Ошукані позичальники звернулися в правоохоронні органи, і проти керівників антиколекторської компанії була порушена кримінальна справа.
Зараз всі колекторські компанії забезпечені роботою, причому великі агентства можуть співробітничати одночасно з декількома банками або страховими компаніями. На думку Юрія Когута, невеликим фірмам буде складно знаходити клієнтів, адже видача споживчих кредитів різко зменшилася. У великих компаній при зростанні обсягу роботи рентабельність знизиться: утримання великого штату співробітників і регіональної мережі вимагає чималих витрат, а відсоток повернення в кризу зменшився. "Наш бізнес вигідніший у позакризовий час, коли в людей є доходи, коли неплатежі викликані не загальною економічною ситуацією, а безпам'ятством людини, її юридичною неграмотністю", - зізнається Олександр Ільчук.
Але і за меншою рентабельністю колекторський бізнес процвітатиме, оскільки банки, страхові компанії, мобільні оператори, що займаються прямими продажами фірми, а також ЖЕКи все охочіше співробітничають зі збирачами боргів. Колектори прогнозують, що під кінець року прострочена банківська заборгованість фізосіб досягне 35% загального роздрібного кредитного портфеля.
На думку деяких експертів, найближчими роками відбудеться перерозподіл ринку на користь іноземних компаній, які дотримуються західних стандартів роботи. Дрібні "сірі" фірми підуть із ринку, а середні й великі вітчизняні компанії, найімовірніше, будуть консолідуватися. Аналогічна ситуація спостерігалася кілька років тому у Польщі. Сьогодні там шість-сім великих компаній, які тримають близько 95% ринку колекторських послуг.
Мораторії небезпечні
Наталія Задерей:
На одній із прес-конференцій іноземні журналісти поцікавилися в глави місії Міжнародного валютного фонду в Україні Джейли Пазарбазіолу, який рівень неповернень стане смертельним для вітчизняних банків. Питання звучало приблизно так: "Хіба, відповідно до стрес-тесту, 30% проблемних кредитів не означають колапс системи?" Від відповіді Пазарбазіолу дипломатично ухилилася. Мовляв, до критичної оцінки українські банки ще не наблизилися, та й взагалі головне - вчасно їх докапіталізувати. Вітчизняні фінансисти не настільки обережні в оцінках. Так, Український кредитно-банківський союз недавно заявив, що погані борги досягли критичного рівня шести відсотків. А деякі банкіри називають гранично припустимим рівнем 15-20% неповернень. За даними одного зі звітів МВФ, питома вага проблемних кредитів в Україні в березні досягла 24% портфеля, що значно більше, ніж офіційно повідомляє Національний банк.
Насправді однозначної відповіді на питання, який рівень прострочення спроможна витримати банківська система, немає. У кожного фінінститута свій запас міцності. Навіть у найбільш технологічно просунутих іноземних доньок у першому кварталі неповернення перевищили 0%, однак ці банки живі, і вмирати не збираються. Те, що фінансова система здатна встояти за будь-якої якості активів, доводить приклад США, де частка поганих боргів зашкалює.
Все залежить від політики держави. Вона може не втручатися і чекати, що ринок сам очиститься від слабких банків і проблемних кредитів за допомогою колекторських і факторингових компаній, а також механізму списань. За наявності розвинутої системи передачі активів і досконалого законодавства про банкрутство фізосіб і таку тактику можна виправдати. Держава також може акумулювати проблемні кредити в так званих поганих банках або фондах токсичних активів. У світі цей варіант популярний, оскільки дозволяє компенсувати бюджетні витрати за допомогою коштів приватних інвесторів (інвестиційні, хеджеві фонди, а також Міжнародна фінансова корпорація охоче інвестують у проблемні кредити). Нарешті, можна стимулювати банки до реструктуризації боргів і об'єднання один з одним, передбачити субсидії для позичальників, що втратили роботу.
За чималого різноманіття рішень Україна обрала найбільш дивний варіант. Не минуло і дев'яти місяців з початку кризи, як депутати передбачили спрощену реструктуризацію, увели мораторій на відчуження заставних квартир і заборонили валютне кредитування. Більшість з народних обранців уже благополучно продали свої банки іноземцям, в інших - фінустанови кишенькові, не дуже залучені в іпотечне кредитування. Тільки так можна пояснити прийняття мораторію на виселення неплатників, що проживають у заставних квартирах. Норма, звичайно ж, соціальна і дуже шляхетна. Тільки як відрізнити родину, якій ніде жити, від спекулянта, який все розрахував, щоб не повертати банку борг?
Непогашення кредитів ускладнює повернення депозитів, а фінансову систему, що ледь стабілізувалася, знову почне морозити. При цьому особисто я не знаю людей, які опиняються на вулиці, продавши заставну квартиру. Зате знаю, що багатьох моїх знайомих алчне бажання підштовхуло взяти в кредит просто непристойні як для офісних планктонів суми. Тому щиро дивуюся: навіщо ризикувати заощадженнями, що залишилися в банках, через чиюсь нездатність тверезо оцінювати свої можливості? Краще заохотити сумлінні розрахунки. Рухом у цьому напрямку стали валютні аукціони Національного банку (зокрема для дострокового погашення позик у межах 50 тис. доларів). Свою роль можуть зіграти і спеціальні ставки для позичальників, що справно вносять платежі, а також бонуси за виплату раніше терміну (поки їх впровадили тільки деякі фінустанови з тимчасовою адміністрацією).
Таким чином, якщо в куток буде поставлена необхідність виконувати свої зобов'язання (як банками, так і їхніми клієнтами), проблема прострочених боргів буде вирішена. За іншого підходу певна кількість мораторіїв може стати для банківської системи просто непід'ємною.
Інна Олексієнко
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
