1990
Україна встигла до арабської перегазовки
— Енергетика
Київ анонсував аналогічний проект. Правда, ні великих асигнувань, ні арабських шейхів за ним поки немає.
Минулого тижня в Києві відбулася зустріч представників українського уряду і закордонних корпорацій - японської Mitsubishi Group Inc., канадської SNC Lavalin, турецької Сalik Group AS і польської Gas Sistema S.p.o. Учасники обговорювали можливість реалізації нового газового проекту в Україні, що може стати гідною відповіддю на головну червневу подію східноєвропейського газового ринку
Мова йде про вихід на нього арабської корпорації QatarGas, що уклала з Gas Sistema контракт на постачання в 2014-2034 роках по 1 млн. т зрідженого газу щорічно. Підсумком зустрічі стало рішення більшості зазначених компаній виділити Україні кошти на розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва першого в нашій країні морського терміналу з прийому зрідженого газу в танкерах. Досвід Польщі став для Києва заразливим.
За словами заступника міністра палива та енергетики України Бурзу Алієва, найбільш активною в діловому плані стороною переговорів цілком можна вважати турецьку компанію. Саме ця компанія разом з Mitsubishi у цей час завершує будівництво експортного ЗПГ-терміналу в Туркменістані, для якого український імпортний термінал може стати кінцевою ланкою.
"Турецька і японська компанії за підсумками переговорів запропонували Україні повністю за їхні кошти розробити ТЕО. Про основні принципи або логістику майбутніх поставок зрідженого газу говорити поки рано. Першим кроком повинна бути політична воля назустріч проекту. Другим - могло б стати рішення уряду щодо надання державних гарантій під будівництво, тоді наступним кроком стануть ТЕО і бізнес-план. На їхню розробку піде не менше шести місяців. Треба визнати, що проект будівництва має впливову підтримку ззовні", - заявив Алієв.
Крім того, варто визначитися, на яких базових принципах буде працювати термінал - у складі Держрезерву або "Нафтогазу України" або поза цими структурами, але це вправі вирішити тільки Кабінет Міністрів.
Турецька роль
Проектна вартість будівництва ЗПГ-терміналу - при потужності з прийому газу в еквіваленті 10 млрд. м3 (п'ята частина ринку імпорту газу в Україну) - оцінюється в $750-800 млн. За словами учасників переговорів, про точну суму інвестицій можна буде судити лише після того, як Київ визначиться зі структурним статусом підприємства. Статус чергової дочірньої компанії в складі "Нафтогазу", наприклад, полегшує комерційне кредитування. У той же час дислокація будівництва в системі Держрезерву дасть терміналу стратегічний статус. У такому випадку він зможе взяти на себе роль газопостачання країни за передвоєнних або надзвичайних обставин, рятуючи скарбницю від зайвих кредитних ризиків, які є в традиційних схемах. І той, і інший варіанти на нинішніх переговорах сторони не обговорювали, намагаючись не випереджати події.
У той же час всі , хто приїхав до Києва, відзначили головне: Україна з ідеєю будівництва терміналу йде в ногу з часом. За словами учасників переговорів, ще два-три роки тому Туреччина майже на 100% залежала від поставок "Газпрому". Сьогодні, коли на трубопровідний ринок цієї країни зайшов Азербайджан і разом із цим запрацював ЗПГ-термінал з імпорту ресурсу з Єгипту, частка "Газпрому" упала у два-три рази.
У підсумку ціна продажів російського газу Туреччини зараз на рівні 180 $/1 тис. м3, тобто трохи нижче, ніж у країнах-сателітах РФ, наприклад, Білорусі або Вірменії. Звичайно, у визначенні ціни для Туреччини деяку роль відіграє фактор поставок з Баку і специфіка знижок російського проекту "Блакитний потік". Але в цілому Анкара вважає демонополізацію свого ринку газу результатом у першу чергу вдалого проекту будівництва ЗПГ-терміналу.
Що Гданську вітер, то Києву шторм
Одним із приводів для оптимістичних оцінок перспектив ЗПГ-проекту є недавній польсько-арабський контракт, що через два-три роки буде здатний забезпечити більше 10% польського ринку.
Це загрожує скороченням продажів російському "Газпрому", що поки на 100% контролює польський ринок імпорту. Монополія помітно б'є по польській політиці, роздмухуючи бюджети лівих польських партій, телерекламу яких щорічно нагнітає невідомо звідки взятий "газовий кеш".
"Старі" же європейці цих проблем Варшави вперто не розуміють, воліючи списувати подібні нюанси на випадок або місцеву дикість. При цьому навіть сьогодні, через більш ніж сім років після вступу Польщі в ЄС, Європа повністю ігнорує те, що найбільші польські приватні капітали зроблені на монополії "Газпрому" або донорстві російських нафтових компаній. Капітали впливають на думку політиків, що, у свою чергу, визначає рівень бюджетних відносин із Брюсселем.
Правда, говорити про те, що Україна завдяки ЗПГ-проекту зможе разом з Польщею закуповувати газ у Перській затоці та збивати російські ціни, поки передчасно. Термінал у Польщі будується в статусі держкомпанії, у зв'язку із чим його старт затягся на кілька років. За наявності належної політичної волі Київ, звичайно, може зупинитися на більш гнучкому комерційному варіанті. Але за його спиною не буде ЄС, як у випадку з Польщею, або ресурсів Єгипту, як у випадку з Туреччиною.
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
