3443
План "В" для Юлії Тимошенко
Переважна більшість «дурилок» для «розводки під умняк» останні декілька років зазвичай проводяться у нас за одним типовим сценарієм.
Етап перший. Спочатку якісь штабісти - найчастіше, одного із штабів БЮТ, але бувають і винятки - добувають щось особливо одіозне зі стратегічних напрацювань опонентів.
З цим ніколи не буває труднощів. По-перше, система циркуляції надсекретної документації між конкуруючими політичними структурами налаштована у нас просто прекрасно. Що і не дивно - враховуючи безкорисливість вітчизняних іміджмейкерів і «технологів», яка увійшла в прислів`я, а також їх стриманість і нелюбов до особистого піару. По-друге, загальна ситуація така, що вже майже неможливо вигадати ідею настільки безглузду і одіозну, щоб хоч в якомусь штабі саме вона не лежала в основі стратегічного планування.
Звичайно, буває, і досить часто, така неприємність - при всій різноманітності зібраних по конкуруючих штабах «надсекретних службових записок», серед них не знаходиться жодної, яка б стосувалася даних конкретних обставин. Це не проблема. Маючи не одну дюжину зразків, потрібний «надсекретний» папір просто складають «з голови». Такий спосіб навіть кращий, оскільки дозволяє врахувати всі деталі і точно «заточити» документ під конкретне завдання.
Етап другий. Коли «документ» готовий, його сенсаційно публікують. Бажано - не на «дошках оголошень», а в якомусь елітарному ЗМІ. З цим теж зазвичай не буває ускладнень. Навіть найбільш непідкупні редактори найнезаангажованіших медіа рідко можуть встояти перед спокусою «ексклюзиву». Особливо забезпеченого грифом «Цілком таємно» або «Перед прочитанням спалити».
Нарешті, третій етап. Коли документ вже опублікований, розгортається широка кампанія з його обговорення, засудження і коментування.
Ми так звикли до цього типового сценарію, що секретний «План для Ющенка», який з`явився днями, - не прямий «злив», а якась псевдоаналітика - міг би потягнути на маленьку сенсацію. Але не тягне.
Імовірно, формат «плану» був вибраний як данина традиції, що склалася, хоча по суті це всього лише набір месиджів. Щоправда, цікавих. Саме тому, що «аналітична складова» провисає абсолютно. А якщо недурні або, принаймні, інформовані люди не соромляться писати дурощі, - то це заслуговує хоч би того, щоб розібратися - які саме, для кого і навіщо.
Але, перш за все - про «аналітичну складову». Вона зовсім не витримує критики. Навіть автор змушений в ключових моментах робити застереження.
«Нинішня Верховна Рада має бути розпущена.» Але при цьому: «...не конкретизовано, чому парламент повинен саморозпуститися (а у президента немає конституційних підстав для його розпуску) і коли саме будуть призначені перевибори».
«...Уряд Тимошенко повинен бути усунений від влади. Можна просто вивести зі складу уряду представників НУНС. Для відкриття засідань уряду необхідно 17 міністрів з 25. Чотирьох уже немає, значить, достатньо організувати відставку ще 5...» Автор обмовляється: «Це важко, але здійсненно».
Звичайно, на світі немає нічого неможливого, але ще Клаузевіц учив, що оперувати потрібно не «можливостями», а «ймовірностями».
Всі плани переворотів (аж до конституційного) і зміни уряду - зокрема, уряду Тимошенко - були зірвані саме тому, що в основі їх лежали украй малоймовірні припущення.
Зокрема і такі: Президентові Ющенку «тут може надати допомогу Партія регіонів (у якої накопичився великий список кадрових претензій до уряду)».
Припущення про те, що «Регіони» з готовністю підтримають будь-який план з усунення уряду Тимошенко - надзвичайно реалістичне. Але вкрай малоймовірно, що ця допомога виявиться дієвою. Оскільки, якби ПР мала достатньо власних або, хоч би, контрольованих голосів для відставки будь-якого міністра, то вони могли б з однаковим успіхом проголосувати і відставку всього уряду.
"Регіонали" і намагалися це зробити неодноразово, однак у них ніколи не вистачало сил. Така от "засідка".
Тим більше це малоймовірно зараз, коли до Тимошенко перейшов «контрольний пакет» фракції НУНС, і коли вона усвідомлює, що здача кожного конкретного міністра загрожує наближенням до небезпечної межі. І коли навіть креатури Ющенка зовсім не рвуться залишати «за відмашкою» свої насиджені пости.
До речі, про «відмашку». «10 червня Ющенко вже дав відмашку губернаторам проводити самостійну соціально-економічну політику в регіонах (реалізувати програми, що ігноруються урядом).
Власне, єдина для них можливість щось таке робити - припинити відраховувати податки на користь центрального бюджету, що відкриває можливості «знерухомити» уряд навіть без його формальної відставки». При цьому аналітик знову ж таки розуміє, що навіть залежні від Ющенка «губернатори не повинні так вже безоглядно прагнути здійснювати кримінально карні діяння в ім`я другого терміну Ющенка».
До «другого терміну» ми ще повернемося. А приклади безпідставних і сумнівних тверджень можна множити і множити. Якби «План для Ющенка» був дійсно «аналітикою», то після кожної логічної і/або системної «неув`язки» автор, для дотримання правил коректності, мав би робити позначку: «оскільки вищесказане практично не реальне, подальший розгляд тексту має суто академічний інтерес». Але аналітик чомусь цього не робить.
Аналітик продовжує міркувати, некритично називаючи все це сумнівне нагромадження малоймовірних припущень і явних безглуздостей «масштабним і технологічно красивим планом». Але, знову ж таки, він змушений визнати: «Від самого початку... план викликав тільки одне запитання - а хто його, власне, реалізовуватиме? Готівкових ресурсів Президента для цього не вистачає...».
Точно, не вистачає - до аналітиків не ходи. І тут, як завжди, на допомогу приходить наша паличка-рятівничка, наш вірний страхопуд - Партія регіонів. Вони самі винні. Поки ще не було такої зарозумілої і настільки безглуздої «туфти», яку регіоналам не «впарили» б під виглядом геніальної стратегії.
Але не варто все-таки перегинати палицю нісенітниці. На зразок виведення підтримки озвученого «Плану» з «серії інтерв`ю», які дав останнім часом Микола Азаров. У яких видний регіонал, як справедливо відзначає аналітик, - «послідовно виступає за відставку уряду, дострокові вибори ВР і президентські вибори строго в січні».
А ще Азаров, ймовірно, регулярно чистить зуби. Дивно, що цей факт ніяк не обіграний. Як ефектно, аналітично прозвучав би: «основним ресурсом для реалізації планів Ющенком буде Партія регіонів. В усякому разі, Азаров послідовно чистить зуби».
Осмисленості та логічного зв’язку в такому «силогізмі» було б рівно стільки, скільки в усіх основних положеннях запропонованого аналізу.
Проте, якщо «План» не є ні планом, ні аналітикою, - чим ж він є насправді? Як вже наголошувалося: погано упакованим набором «месиджів». За великим рахунком, щось на зразок наклепу - «у високі інстанції». Люди, будьте пильні! Ющенко хоче підсидіти... ніколи не здогадаєтеся кого - самого Арсенія Яценюка!
Ось він, ключовий фрагмент: «нелогічно припускати, що реалізація такого масштабного плану не може як другорядну мету передбачати обрання Віктора Ющенка на посаду президента. Чого б він поступався цією посадою Яценюку, якщо він одержує ним же запропоновану Конституцію і всі можливості для обрання».
Звичайно, можуть знайтися такі циніки, які зазначать, що хоч якихось реальних шансів на обрання немає ні у Віктора Андрійовича, ні у Арсенія Петровича. Тому що у одного рейтинг мінімальний, а в іншого липовий.
Більше того, ходять наполегливі чутки, що різні серйозні сили, які роблять ставку на Яценюка, серйозно подумують над заміною - поки до виборів є час. Деякі навіть саме з цими роздумами пов`язують різко збільшену активність таких політиків, як Володимир Литвин, Сергій Тігіпко, Анатолій Гриценко, або навіть Віктор Ющенко.
Але наш Аналітик поспішає заспокоїти всіх відносно «досить динамічного» рейтингу Арсенія Петровича. Виглядає це по-своєму дуже зворушливо.
«...правда, його зростання останнім часом зупинилося, але ж і кампанія ще не почалася. Помітно, що ніякої особливої кампанії Яценюк не веде. Фактично він тільки коментує різні події політичного життя. Коментарі ці емоційні, дотепні, найчастіше цікаві та іноді - компетентні».
Можна подумати, що в період бурхливого «зростання» свого рейтингу Арсеній Петрович рятував потопаючих, витягував дітей з пожеж, бився з драконами, звільняв красунь або, принаймні, перемагав інфляцію і економічний спад.
Ні? Тільки «коментував різні події політичного життя»?
Поза сумнівом, у Яценюка є багато позитивних якостей. Проте є, як мінімум, один серйозний політик, для якого головний інтерес становлять саме недоліки молодого кандидата. Особливо те, що у нього немає шансів на перемогу.
Шанси - хай вони і тануть з кожним днем - є у Юлії Тимошенко. В усякому разі, вона з високою ймовірністю проходить у другий тур. За півтора-два місяці до дня виборів весь розклад стане очевидним для всіх. Зокрема і для тих, хто підтримує Яценюка. Який вибір буде тоді у них? Та, власне, ніякого. Їм доведеться робити ставку на Тимошенко, заручившись її обіцянкою призначити Яценюка прем`єром.
Невипадково в ЗМІ так бурхливо (чим не кампанія) зазвучали варіації на тему всіляких прем`єрсько-президентських альянсів.
Звичайно, цей план не дуже масштабний і технологічно некрасивий. Навіть, навпаки - зовсім простий. Та й іншого у Юлії Тимошенко, скоріше за все, просто немає.
Валерій Зайцев, «Нові Грані» , спеціально для УНІАН
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
