1593
Той, хто поспішає повільно
— Кредит&Депозит
Навіть у період жорсткої економії "Райффайзен Банк Аваль" не змінив традиції й у котре зібрав у Києві начальників своїх відділень. Відвідавши столицю, регіональні менеджери змогли наочно переконатися, що банк гідно пережив паніку вкладників. Черг у відділеннях немає, а квіткова клумба "Райффайзен Банку Аваль" на Майдані як і раніше тішить око - обурені клієнти не закидали її брудом.
Ця фінансова установа стала першою серед вітчизняних найбільших банків, яку купила іноземна група. Тривалий час "Райффайзен Банк Аваль" скоріше розчаровував, ніж тішив бажаючих придбати квартиру або машину. Ставши іноземним, банк "Аваль" не обвалив кредитні ставки і замість щедрої роздачі позик зайнявся суворою оцінкою позичальників.
Консервативна стратегія допомогла йому підготуватися до кризи - накопичити запас міцності для розрахунків за зовнішніми боргами і виплатами панікуючим вкладникам. І хоча збитків і втрат за кредитами (369 млн гривень за підсумками першого кварталу) "Райффайзен Банк Аваль" не уник, найскладніші кризові місяці він пережив спокійніше за багатьох конкурентів. Поточної весни банк став головним кредитором посівної, однак своєму принципу обережності не зрадив: у найближчі два роки кредитування не буде входити до його пріоритетів. Про політику цієї фінустанови і перспективи розвитку вітчизняного банківського ринку "Експертові" розповів голова правління "Райффайзен Банку Аваль" Володимир Лавренчук.
- "Райффайзен Банк Аваль" був одним з лідерів за відтоком внесків в абсолютному вираженні. З жовтня 2008-го по березень 2009 року кошту фізосіб у банку скоротилися на 717 мільйонів гривень. Як справлялися із цією ситуацією?
- Дійсно, за обсягами відтоку наш банк став одним з лідерів, хоча у відносному вираженні депозити трохи зменшилися (на 4,2%). Масштаб відтоку в листопаді-лютому в українських фінустановах був набагато більший, ніж у європейських банках, і цьому є два пояснення. Перше: люди зрозуміли, що криза глобальна і проблеми з фінансами скрізь. Друге: "чорний" піар проти банків з іноземним капіталом у жовтні-грудні.
Відтік вдалося зупинити завдяки менеджерам відділень, які за багато років встановили довірчі стосунки із клієнтами. Нашим завданням було повне і своєчасне їх інформування про ситуацію в банку, для чого ми майже щодня проводили телефонні наради. Заспокоїти хвилювання в банках допоміг і мораторій на дочасне вилучення внесків. Нинішнє його скасування - теж правильне рішення. Затримки виплат за минулими депозитами ми не допускали. Знали, що криза рано чи пізно закінчиться, а нам доведеться дивитися людям в очі.
- Яким чином банк утримував ліквідність на достатньому рівні?
- Підтримувати ліквідність у таких умовах можна двома способами - залученням нових внесків і згортанням кредитування. Кредитний портфель наш банк скоротив з початку року на три мільярди гривень. Існуючі кредитні лінії ми зменшили, а нових позик клієнтам майже не видавали.
На щастя, у нас відтік внесків населення компенсувався припливом коштів корпоративних клієнтів. До нас прийшли міжнародні компанії, які раніше обслуговувалися в банках своїх країн.
- Чому вони перейшли у ваш банк?
- Деякі іноземні банки потихеньку згортають бізнес у нашій країні. До того ж не в усіх є регіональна мережа, окремі фінустанови тільки збиралися її побудувати, але через кризу передумали. А з нами можна працювати, скажімо, з обслуговування мережі магазинів. Крім того, клієнти проблемних банків при можливості забирають звідти свої гроші або відкривають рахунки в інших фінінститутах.
- Тобто банки з іноземним капіталом збільшують клієнтську базу за рахунок прогорілих банків? Адже людям однаково потрібно десь зберігати заощадження або отримувати пенсії…
- Швидше за все, клієнти будуть усе більше тяжіти до великих банків. Але ще рано про це говорити: є люди, які продовжують знімати депозити. Не можу сказати, що до нас переходить багато пенсіонерів. Вони дуже чутливі до процентних ставок, тому деякі пішли в банки, які пропонують 20-25 відсотків річних за пенсійними внесками. Наш банк не пропонує великих ставок, і справа не в жадібності, а в ризиках.
- Клієнти проблемних банків звертаються до вас із проханнями допомогти перевести депозит?
- Таких прохань багато, навіть мої гарні знайомі звертаються. Але в банку з тимчасовою адміністрацією виступати штовхачем того або іншого клієнта безперспективно. Є ще варіант - забрати одночасно і депозит, і кредит клієнта, щоб виграв й інший банк. Але я, виходячи зі свого досвіду, не можу нічого гарного сказати про цей процес. Тому ми не домовляємося із проблемними банками про переказ активів і внесків. З такими ініціативами, скоріше, повинні виступати тимчасові адміністратори або ліквідатори. Є ідея перевести всі проблемні кредити і депозити в держбанк або так званий поганий банк, щоб держава виплатила внески з бюджету. За наявності в ньому достатніх ресурсів цей механізм міг би спрацювати, але поки він залишиться на рівні ідеї.
Вчасно зупинилися
- Які переваги приналежності до західноєвропейської групи стали очевидні в період кризи?
- Переваги - це гроші й управлінський досвід. Є впевненість, що за необхідності капітал банку буде збільшуватися. Нам двічі поповнювали статутний фонд під час кризи. У його початку акціонери дали 200 мільйонів доларів, що стало гарним сигналом для персоналу і клієнтів банку. У квітні за приписанням Національного банку акціонери внесли в капітал ще 110 мільйонів доларів.
Що стосується управлінського досвіду, то наша група регулярно проводить зустрічі, де банкіри з різних країн обмінюються досвідом боротьби із кризою, обговорюють можливі дії потенційних інвесторів і кредиторів України.
Ми отримали важливий інформаційний сигнал, коли уряд Австрії виділив Raiffeisen Zentralbank 1,75 мільярдів євро для зміцнення фінансового стану. Це позначилося і на нашій репутації.
- Чотириста мільйонів доларів синдикованої позики банк дочасно повернув теж за допомогою акціонера?
- Акціонер допоміг тим, що збільшив капітал і пролонгував нам кредитні лінії. Крім того, "Райффайзен Банк Аваль" ще в січні 2008-го перейшов на консервативну політику управління ліквідністю. Наші аналітики прогнозували перегрів кредитного ринку, тому банк свідомо пішов на зниження своєї ринкової частки, зокрема в іпотечному кредитуванні. Так що гроші для погашення синдикованого кредиту минулого зарезервовані заздалегідь. Така обережність виправдала себе - є приклади банків, які просто не змогли купити валюту на ринку і за це поплатилися зниженням рейтингів.
- Які саме сигнали змусили банк сповільнити своє зростання?
- Аналітичний центр групи Raiffeisen International проводив різні макроекономічні розрахунки. Аналітики за динамікою зростання ВВП і кредитів порівнювали Україну з іншими країнами. За їх прогнозами, вітчизняний банківський сектор повинен був сповільнити зростання ще в 2007-му. Тоді обсяг кредитів досяг такого рівня, що його збільшення повинне було відповідати зростанню виробництва. Але в 2007 році промисловість зросла на 10,2 відсотка, а кредити - на 74 відсотка. Дисбаланси збільшувалися, а, виходить, уповільнення повинне було точно відбутися в 2008-му.
- Якщо цифри настільки очевидно вказували на перегрів ринку, чому багато іноземних банків продовжували робити дорогі покупки в Україні й божевільними темпами нарощувати тут кредитування?
- На ринку капіталу був надлишок грошей, які потрібно було кудись розміщати. А наша країна показувала високі темпи економічного зростання. І в інвесторів були гарні очікування щодо її майбутнього з погляду ринку капіталу, вільної торгівлі, європейської інтеграції. Якщо залишити за рамками політику і соціальну сферу, то бізнес виглядав дуже привабливо. І багато розраховували встигнути на потяг. Цей фактор називається driven by competition - спонукувані конкуренцією.
Так, якщо підняти макроекономічні показники за кілька років, зараз можна сказати, що падіння кредитування було неминучим. Але хіба незрозуміло було, що й ціни на житло не можуть нескінченно підвищуватися на 40 відсотків на рік? Адже при таких темпах квартира на Борщагівці одного разу коштувала б дорожче, ніж у європейських столицях. Проте багато співвітчизників купили житло у вересні-жовтні минулого року.
Зворотна сторона буму
- Чи можна стверджувати, що іноземні доньки, які орієнтувалися на прибутковість, опинилися в переважному становищі порівняно з тими, хто гнався за часткою ринку?
- Так, ті, хто в кризу приділяв великої увагу прибутковості, отримали від цього фінансовий ефект. Напевно, правильно прагнути до балансу між часткою ринку і ефективністю. Ми так і робили: останні два роки концентрувалися на підвищенні ефективності. В результаті в нас прибутковість капіталу (ROE) постійно зростала, а співвідношення видатків і прибутків (cost/income ratio) - зменшувалося.
- "Райффайзен Банк Аваль" у свій час відмовився від розвитку експрес-кредитування в магазинах. Зараз, коли з'ясувалося, що цей продукт не найризиковіший, не шкодуєте про це?
- Сам по собі кредит у магазинах нескладний, його дійсно можна видати за 20-30 хвилин. Але не це головне завдання. Вручну мільйон таких кредитів не видаси, потрібно будувати інфраструктуру, централізувати кілька процесів. Ми витратили півтора року на підготовку механізму централізованого ухвалення рішення. Інші учасники ринку зробили це швидше або організували роботу з іншого принципу. Не хочу нікого критикувати, але мені здається, що саме відсутність централізованого прийняття рішень і призвело до масових дефолтів. Тому ми не шкодуємо, що нас не було в магазинах у період буму споживчого кредитування.
- Банки можуть зараз заробляти на кредитуванні? У які проекти вони не бояться вкладати кошти?
- Зараз ми дуже тішимося можливістю фінансувати сільське господарство: обслуговування цієї галузі дозволяє підтримувати висока якість кредитного портфелю. Цікаві сегменти - дороги, транспорт, інфраструктура. Хоча поки рано робити прогнози про те, яка з галузей і коли стане привабливою для фінансування.
Іпотеку в нинішніх умовах ніяк не можна кредитувати, оскільки необхідно, щоб нормально працювали суди і парламент не ухвалював законів, що підривають основи банківської діяльності. Мораторій на відчуження застав подібний скасуванню через кризу штрафу за проїзд на червоне світло.
Екстраординарні умови для села
- Чи використовував банк кошти, видані Нацбанком у рамках рефінансування під кредитування агропромислового комплексу?
- Так, і вже повернув гроші Нацбанку. У цього питання цікава передісторія. Нормативна база регулятора поки не передбачає цільового рефінансування. Але ми з аграріями зуміли переконати Національний банк, що в цьому сезоні село потрібно фінансувати на екстраординарних умовах. Рішення було знайдено, і банк отримав перший транш кредиту. Отримали не без турбот, оскільки процедури НБУ тривалі й забюрократизовані. Готові були отримувати і другий транш, але до цього часу ситуація з ліквідністю значно покращилася. Внески почали повертатися в систему, і необхідність у додаткових ресурсах відпала. Але мільярд гривень, який ми так і не використовували, зіграв психологічну роль.
- Які підприємства і на яких умовах кредитувалися за цією програмою?
- Аграріїв ми кредитуємо переважно під заставу нерухомості, техніки, продукції на полях і складах. Національному банку складно врахувати всі такі дрібні застави, і це одна із причин складнощів при оформленні рефінансування. Звичайно, при працюючому ринку землі фінансувати сільське господарство було б набагато простіше.
Що стосується галузей, то це насамперед виробництво зернових, тваринництво, виробництво цукру і рослинної олії. Більше 60 відсотків кредитів припадає на первинних виробників, ще 30 відсотків - на переробні підприємства.
- В умовах припинення кредитування іншими банками відчували ажіотажний попит на кредити з боку аграріїв?
- Так. За фінансуванням навіть зверталися дуже відомі компанії: раніше, щоб залучити їх до співробітництва, ми змагалися з конкурентами. Вони хотіли б пролонгувати або отримати кредит на колишню суму. Але жоден банк сьогодні цього зробити не може.
Усі звикли, що фінустанови щорічно збільшують кредитування на 60-70 відсотків. І коли в один день кредити закінчилися, усі відчули шок. Клієнти збільшували обсяги і були впевнені, що й кредитні лінії з кожним роком будуть збільшуватися.
Цього року грошей немає. Відтік депозитів на 90 мільярдів гривень поставив на порядок денний питання збереження платоспроможності системи. Якщо банк не видає позики - це погано, але якщо не здійснює платежі - ще гірше. З жовтня по березень головним завданням банкірів стало збереження ліквідності, адже коли система ледь справлялася з виконанням платежів, було не до кредитів. Зараз люди заспокоїлися, банки підраховують свої втрати. Не мине і двох років, як конкуренція відновиться.
- Що зміниться через два роки в банківській системі?
- Ми прийдемо до більш жорсткого регулювання. Залишиться в минулому романтична банківська справа, йому на зміну прийде індустрія з великими обмеженнями. Я думаю, що не кожний банк буде мати право залучати внески населення. Це дуже відповідальне заняття, і для нього потрібні особливі нормативи. Крім того, система буде консолідуватися: 180 універсальних банків для України занадто багато, тому багато хто з них почнуть спеціалізуватися.
Домінувати будуть базові продукти - розрахунковий рахунок, зарплатна картка, безготівкові розрахунки в магазинах. Інфраструктура стане вибудовуватися навколо цих продуктів, а не навколо кредитів. Один з уроків кризи полягає в тому, що кредити - це не єдина банківська справа. Тому конкуренція підсилиться в сфері депозитів і давно забутих неризикових продуктів. Вони будуть переважати досить тривалий час, поки не почнеться нова хвиля суперництва на кредитному ринку. Сьогодні інфраструктура для розрахунків дуже обмежена: у таксі карткою не розрахуєшся, платити за квартиру всі масово ходять в ощадкасу, тому в банків величезне поле для діяльності.
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
