2318
Українську трубу збираються "розпиляти" на три частини
— Енергетика
Головна передумова довгострокового вирішення газової суперечки між Росією, Україною і Євросоюзом - відновлення політичної довіри в цьому трикутнику, вважають учасники конференції в Берліні.
Німецьке товариство зовнішньої політики організувало в Берліні міжнародну тристоронню конференцію за участю політиків, експертів і парламентаріїв з Німеччини, Росії та України. Однак заявлену тему зустрічі - нову програму Євросоюзу "Східне партнерство" - затьмарила інша: проблема надійності поставок російських енергоносіїв у Європу, зокрема український газовий транзит.
Заступник спікера Держдуми і голова Російського газового товариства Валерій Язєв не виключив можливість повторення української транзитної кризи, що вибухнула на початку цього року, коли половина Європи залишилася без газу. Турбує його і різке зниження закупівель російського газу - на 38 відсотків порівняно з тим таки періодом минулого року. При цьому в Європі споживання газу скоротилося - внаслідок кризи - лише на 3-7 відсотків. Виходить, відзначив Язєв, іде заміщення російського газу. Він назвав три причини зимової газової "лихоманки".
Язєв про причини кризи
Першою причиною Язєв вважає транзитний монополізм України і наводить такі цифри: 141 млрд кубометрів газу з 160 млрд, які експортує Росія, тобто більше 80 відсотків, іде через Україну. Друга причина, на думку Язєва, - соціально-політична та економічна ситуація в Україні, що не дозволяє країні купувати газ за європейськими цінами. Третя причина - відсутність ефективних міжнародних регуляторів, що забезпечують надійний транзит газу через територію країн-транзитерів.
При цьому "Брюссельська декларація" ЄС про допомогу в модернізації української газотранспортної системи (ГТС) без участі Росії, як вважає Валерій Язєв, лише підсилює транзитний монополізм України, а "підсилювати монополізм України в цих умовах - це самогубство для Європи", - заявив він.
Альтернативний газ
Голова російського газового товариства, схоже, зневірився досягти компромісу з Києвом. Він докладно розповів про вже споруджувані альтернативні засоби доставки газу в Європу: Закінчене будівництво газопроводу Ямал - Європа потужністю 30 млрд кубометрів на рік. Уведений в експлуатацію експортний газопровід "Блакитний потік" по дну Чорного моря в Туреччину - ще 16 млрд кубометрів.
Принципово новим маршрутом експорту російського газу в Європу стане газопровід "Північний потік". Проектна потужність двох ниток - 55 млрд кубометрів на рік. Магістраль пройде по дну Балтійського моря, і на її шляху не буде транзитних країн. "Проект "Південний потік" потужністю 30 млрд кубометрів з можливістю збільшення до 63 млрд буде теж спрямований на зміцнення енергетичної безпеки Європи", - додав Валерій Язєв.
Дотримуватися договорів і реформувати газову сферу
Невідкладним завданням вважає вирішення газової проблеми і спеціальний уповноважений МЗС ФРН в країнах Східної Європи, Центральної Азії і Кавказу Ханс-Дітер Лукас. Головною передумовою він назвав дотримання договірних зобов'язань. Тобто Росія зобов'язана доставляти газ до встановленого в договорі пункту його передачі, а Україна - прокачуватися далі в передбачених обсягах.
За словами Лукаса, перетворення європейців у заручників російсько-українських газових зіткнень підриває довіру не тільки до цих двох країн, але й до газу як палива взагалі: "Чим частіше будуть відбуватися такі кризи, - відзначив Лукас, - тим сильнішим стане в Європі тренд убік від газу. А в цьому не можуть бути зацікавлені ні Росія, ні Україна".
Дотримання договорів - необхідна, але недостатня умова. Потрібна також, заявив Ханс-Дітер Лукас, всеосяжна економічна і технічна реформа в енергетичному секторі України. В "Брюссельській декларації", зокрема, передбачене створення незалежного комерційного оператора української ГТС. Крім того, і сам державний концерн "Нафтогаз", переконаний Лукас, повинен одержати можливість працювати прибутково, а для цього необхідно підвищити внутрішні ціни на газ на українському ринку.
Ціни на газ
Варіант підвищення внутрішніх тарифів на газ, щонайменше в найближчі місяці, практично виключений. Про це прямо заявив на конференції керуючий справами комісії Верховної Ради з фінансів і банківської сфери Юрій Полунєєв.
"Скажіть, а ви піднімете тарифи за вісім місяців до президентської кампанії? - запитав він учасників конференції. - Ніхто цього не зробить. У жодній країні. Більше того, у цьому є абсолютно чітке економічне обґрунтування: доходи населення впали на 40 відсотків. Якщо сьогодні підняти тарифи, то платоспроможний попит, який і так упав у країні, упаде ще більше".
Але є й інші аспекти реформи в енергетичному секторі України. Карл-Георг Вельман - член зовнішньополітичної комісії бундестагу від фракції ХДС/ХСС нещодавно розмовляв з міністром закордонних справ Франком-Вальтером Штайнмайєром про його переговори в Києві минулого тижня: "Йому було заявлено: розмова має сенс, якщо ви скажете, скільки грошей ви нам дасте і коли приймете в Євросоюз, - повідомив Вельман і пригрозив: - Україна не одержить ні цента з податкових коштів Німеччини або Євросоюзу, якщо залишиться на таких позиціях".
Газ із супермаркету
"Вельману не цікаві юридичні і технічні аспекти газотранзитної суперечки між Росією і Україною. "Ми купуємо газ на нашому кордоні з Австрією і платимо за нього світові ціни, - заявив він. - Не наша справа займатися вашими транспортними проблемами. Коли я приходжу в супермаркет за пачкою масла, магазин відповідає за наявність масла в асортименті. Його хазяїн не може мені сказати, що я, покупець, повинен опікуватися про те, щоб у магазин доставили масло".
Порівняння сподобалося учасникам конференції. Перший заступник голови зовнішньополітичної комісії Верховної ради Тарас Чорновіл взяв його на озброєння, але подивився на проблему з іншого боку. Звертаючись до німецького парламентаря він заявив: "Ви дуже добре сказали про супермаркет. Але коли ви туди приходите, то не говорите, що вже розрахувалися за суницю з іспанським фермером. Ви розплачуєтеся із продавцем супермаркету, який закладає в ціну і складські витрати, і холодильні камери, і ризики за те, що буде проданий не весь товар. У нашому ж випадку ризики і витрати лягли повністю на Україну. Україна такий же споживач російського газу, як і Європейський Союз".
Вихід із ситуації Чорновіл бачить у тому, щоб європейські енергетичні компанії закуповували газ у Росії на східному кордоні України і розраховувалися прямо з "Нафтогазом" за його прокачування на захід. Для Росії такий варіант неприйнятний. "Цього не буде", - категорично заявив Валерій Язєв.
Як поділити трубу?
Скоріше можливий компроміс у вирішенні проблеми власності на українську газотранспортну систему. На це звернув увагу німецький експерт із питань енергетики Роланд Гец. Він зажадав від України прояснити питання про власність. "У Києві говорять про загрозу суверенітету країни, газотранспортна система - це, мовляв, загальнонародне надбання, а тому не може бути приватизована або продана, - заявив Гец. - Таку позицію слід змінити, щоб поділити керування цією системою між Україною, Росією і, можливо, закордонними власниками. Наприклад, третина власності залишається за Україною, третина переходить "Газпрому" і ще третина - західним інвесторам".
На думку Геца, немає необхідності навічно зберігати українську ГТС у стовідсотковій державній власності. До проблеми суверенітету це не має ніякого відношення.
Таку тезу активно підтримав експерт робочої групи фракції СДПН у бундестазі Йоханнес Алефельд. Більше того, питання про власність він вважає вирішальним. Головне, з його погляду, щоб газовий транзит був повністю фінансово незалежним від "Нафтогазу" і української держави. "А якщо ні, то, - додав він, - це буде бездонна діжка і ніхто не погодиться що б то не було фінансувати".
Годівниця для чиновників?
У такій ситуації важко розраховувати і на західні кредити. Ханс-Дітер Лукас, наприклад, вважає нереалістичними розрахунки України на кредити європейських держав. Інша справа - приватні банки і Міжнародний валютний фонд. Але і МВФ умовою третього траншу обіцяного кредиту Україні зробив незалежну аудиторську перевірку "Нафтогазу". За словами Лукаса, необхідна більша прозорість в українському енергетичному секторі. Натяк досить прозорий: неприпустимо, щоб "труба" використовувалася, як годівниця для вищих чиновників.
Але і у Києві, схоже, почали розуміти безперспективність збереження всієї газотранспортної системи у власності держави. Тарас Чорновіл заявив, що брюссельські домовленості - не догма, і Росія, якщо сама того побажає, може стати навіть "домінантним" учасником фінансового пулу для забезпечення модернізації газотранспортної системи.
Чорновіл розцінює брюссельські домовленості як клуб кредиторів, які можуть позичити Україні гроші під гарантії "Укртрансгазу" - української газової труби. "Заради цього ми вирішили не розповідати, що це наша неподільна власність, як, до речі, записано в наших законах, а погодилися в Брюсселі вичленувати "Трансгаз" з нафтогазової системи України, відокремити його. І він є гарантією повернення цих кредитів", - запевняє Чорновіл. Це ще не приватизація газотранспортної системи України, але крок у такому напрямку.
Павуки в банці
Під час дискусії емоції часом починали зашкалювати. Усі учасники конференції, однак, розуміли, що вихід з газового тупика доведеться шукати разом. Керуючий справами фракції ХДС/ХСС у бундестазі Манфред Грунд закликав "деполітизувати тему енергопостачання і енергобезпеки", а Тарас Чорновіл заявив, що учасники зустрічі намагалися знизити політичні пристрасті і перейти на рівень дуже серйозного стратегічного діалогу.
Він сподівається, що і провідні політики обох країн "рано чи пізно зрозуміють, що всі питання, які можуть регулюватися економічними законами, не можуть бути чинником політики". Чекати, за прогнозом Чорновола, залишилося не дуже довго - до президентських виборів в Україні. "Хто б не прийшов на президентську посаду, - сказав він, - а сьогодні можна розглядати чотирьох реальних кандидатів - Януковича, Тимошенко, Тігіпко і Яценюка – кожен з них перейде на більш прагматичні напрямки взаємин".
Поки ж ситуація нагадує скоріше павуків у банці. Саме таке порівняння хотів навести в бесіді з Deutsche Welle директор Інституту актуальних міжнародних проблем Дипломатичної академії російського МЗС Олексій Пушков, але, подумавши, обрав більш політкоректне.
"Це все більше починає нагадувати ситуацію, коли люди існували окремо, а потім усі в силу необхідності опинилися в одному приміщенні. Хтось когось не дуже любить. У когось до когось нагромадилися претензії, хтось когось побоюється, хтось кимсь роздратований, але вони перебувають в одному приміщенні. Більше того, із цього приміщення їм нікуди не подітися. Тому їм необхідно знаходити спільну мову", - заявив Пушков в інтерв'ю Deutsche Welle.
Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
