3279
Український вузол
— Казна та Політика
Зміна послів США і Росії свідчить про загострення боротьби за Україну і робить ефемерними плани розширення економічного співробітництва в СНД.
Планів на мільйон…
Україна майже одночасно залишилася без послів двох найважливіших для неї держав - США і Росії. Наприкінці травня Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Вільям Тейлор залишив нашу країну у зв'язку із закінченням дипломатичного терміну. А минулого тижня заяву про відхід з посади Надзвичайного і Повноважного Посла Російської Федерації в Україні подав Віктор Черномирдін, який працював у нашій країні з 2001 р. Говорити про зміну послів двох країн, що мають значний вплив як на політичну, так і на економічну ситуацію в Україні, необхідно в контексті завдань і цілей, які керівництво обох держав поставить перед своїми представниками. Особливо з урахуванням президентських виборів, що наближаються в Україні.
Прагматизм по-американськи
Вільям Тейлор запам'ятався українцям, як мінімум, заявою про те, що енергетична політика України “застрягла в радянських часах”, і порадами укласти прозорі договори (без посередників) на постачання газу в Україну та диверсифікувати поставки енергоресурсів.
Залишаючи Україну, він заявив, що впевнений у тому, що “стан справ (в Україні) покращиться, особливо в економічному плані, оскільки гірше вже не може бути”. Безумовно, відзначив Вільям Тейлор, що для цього буде потрібна консолідація зусиль Президента, прем'єр-міністра і Верховної Ради. Власне, українські політики так і зробили, тільки з точністю до навпаки, хоча мало хто звернув увагу на той факт, що вся ця тяганина зі створенням “широкої коаліції” між Блоком Юлії Тимошенко і “Партією Регіонів” почалася в країні саме в той момент, коли колишній посол США вже виїхав, а новий - ще не прибув.
Чорноморська ера
Російський посол пробув у нашій країні 8 років. Його українські колеги не можуть похвалитися настільки довгим перебуванням на посаді - у Законі України “Про дипломатичну службу“ сказано, що “довгострокове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років”.
За ці вісім років було кілька спроб оголосити п. Черномирдіна персоною нон-ґрата. Причому це були як вуличні протести націоналістичних організацій, так і нота міністра закордонних справ України Володимира Огризка. Щоправда, жодна з них не увінчалася успіхом. Зате Черномирдін, у свою чергу, досяг непоганих результатів, фактично блокуючи проведення переговорів щодо підготовки до виведення із Севастополя Чорноморського флоту (ЧФ) РФ у 2017 р. А якщо врахувати той факт, що з 2005 р. ні Президент України Віктор Ющенко, ні прем'єр-міністр Юлія Тимошенко не проявляли великого бажання розбудовувати політичне співробітництво із РФ, то зі своєю роботою п. Черномирдін справлявся досить непогано. “Із цим українським керівництвом домовитися не можна. Прийдуть інші люди - подивимося. Обов'язково тверезі прийдуть, нормальні”, - говорив Віктор Черномирдін у лютому поточного року.
Бойовий посол
На зміну Черномирдіну радять не менш цікаву людину - 59-річного заступника глави МЗС РФ Григорія Карасіна. Інформація про це була поширена в ЗМІ в день відставки п. Черномирдіна, щоб можна було подивитися, як на неї відреагують в Україні.
Карасін протягом останніх років курирував відносини з Україною, і зокрема, перебування ЧФ РФ у Севастополі “Усі проблеми, пов'язані із Севастополем, особливо розглядаються в Росії, тому що це місто пов'язане з Росією не тільки Чорноморським флотом, але й історією. А флот перебуває тут не 10 і не 20 років, він тут був утворений в 1783 г., тому Севастополь - це дім нашого флоту, і в домі повинно бути все добре…” - відзначав Карасін. Крім того, саме Карасін у 2008 р. зробив заяву, що якщо Україна вступить у НАТО, то може бути введений візовий режим між РФ і Україною.
Великі плани
Відзначимо, що ще в березні БІЗНЕС прогнозував, що нова адміністрація США буде переглядати стратегію відносин із країнами Східної Європи взагалі й Україною та Росією зокрема. Хоча деякі експерти схилялися до думки, що для американців пріоритетна Росія, поки свідчень того, що США мають намір здавати свої позиції в Україні, немає. Втім, і росіяни відступати не мають наміру. Президент Росії Дмитро Медведєв останнім часом регулярно висловлюється щодо пріоритетів зовнішньої політики РФ як у Європі, так і в країнах СНД. Більше того, виступаючи тиждень тому на економічному форумі в Санкт-Петербурзі, він заявив, що в середньостроковій перспективі пріоритетними цілями Росії будуть розвиток газотранспортної системи в Європі, оптимізація транзитних відносин з колишніми радянськими республіками і просування ініціативи створення нової структури безпеки в євроатлантичній зоні.
Крім цього Дмитро Медведєв неодноразово говорив про плани зробити рубель регіональною резервною валютою, зокрема перейти на розрахунки в рублях за поставлені Україні енергоресурси. Іншими словами, Кремль має намір продовжити спроби підсилити контроль над політичними процесами на пострадянському просторі, зокрема і в Україні. У той же час останнім часом російська сторона не особливо демонструє здатність іти на поступки сусідам. Показовим може служити нещодавній візит глави уряду РФ Володимира Путіна у Фінляндію. Під час зустрічей з керівництвом цієї країни російський прем'єр багато говорив про необхідність будівництва газопроводу “Північний потік”, потреби Росії у фінських технологіях і ролі Москви як потенційного фінансового центру світу. Однак фінів цікавлять питання більш приземлені, насамперед, зниження експортного мита на ліс-кругляки, що Путін віддав перевагу не обговорювати.
Українські і російські експерти, опитані Бізнесом, схиляються до думки, що головною темою в економіці як і раніше буде енергетика. “Коли падають світові ціни на енергоносії, Росія, безумовно, спробує добитися вигідних умов поставок і транспортування газу територією України. У той же час Москва навряд чи відмовиться від спроб пограти в регіонального лідера, зокрема і підсилити вплив на політичні процеси в Україні”, - вважає Валерій Чалий, директор міжнародних програм Центру ім.О.Разумкова .
В'ячеслав Ігрунов, директор Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень, вважає, що відносини між Росією та Україною будуть залишатися складними: “Сьогодні пріоритетними у відносинах між двома країнами є енергетична і гуманітарна сфери. У той же час конфлікти, що виникають протягом останніх років, призвели до того, що Росії стало не цікаве співробітництво з Україною в сфері нанотехнологій, у першу чергу це стосується авіакосмічної галузі”.
У той же час, на думку Чалого, досить імовірно, що в економічній сфері політика Москви відносно Києва буде більш прагматичною. Що пояснюється, зокрема, “заходом” в українську фінансову систему російського капіталу.
…результатів на копійку
На відміну від керівництва Росії, стурбованого питаннями переділу сфер впливу, українську владу хвилюють простіші питання, без геополітичного нальоту. Звичайно ж, Україна зацікавлена в підписанні на вигідних для себе умовах контрактів на транзит російського газу в Європу. Крім цього, за словами Юлії Тимошенко, найближчим часом першочерговим завданням уряду буде стабілізація товарообігу між країнами. Це не дивно, адже, згідно з даними Держкомстату України, за І квартал поточного року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, товарообіг між нашими країнами зменшився на 50%.
Під час візиту урядової делегації в Москву у квітні цього року Юлія Тимошенко і Володимир Путін навіть підписали спеціальний документ про відкриття додаткових відділень торговельних місій двох країн, щоб “дати можливість додатково відродити обсяги товарообігу між Україною і Росією”.
Втім, експерти сумніваються в ефективності такого заходу. “Робота торговельних місій України за кордоном викликає питання вже багато років. Поки їхня ефективність фактично нульова”, - говорить Ільдар Газізуллін, старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. Крім збільшення товарообігу, за словами Тимошенко, Україна зацікавлена в розвитку співробітництва в ядерній енергетиці. Мова йде про поставки російського ядерного палива на українські атомні електростанції і плани щодо добудовування двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Втім, до завершення епопеї із президентськими виборами розраховувати на домінування прагматичного економічного підходу в українській політиці не доводиться.
Максим Каменев, Наталія Талалай
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
