Більше ніж поет

24.05.2009, 16:00

4316

До осені минулого року мільйонер Володимир Матвієнко вважався одним із найуспішніших бізнесменів країни. Але рейдерська атака на Промінвестбанк стала наймогутнішим ударом по його репутації. З голосного скандалу він вийшов з величезними фінансовими втратами, статусом почесного президента ПІБ і… матеріалом для нової збірника віршів.

Банкір Володимир Матвієнко в ділових колах відомий своєю емоційністю. На нарадах у НБУ і у спілкуванні з підлеглими його голос завжди звучить голосніше інших. Але коли нервова напруга досягає найвищої точки, Матвієнко раптом заспокоюється, повністю відключається від настирливих проблем і починає… писати вірші. Подібна ситуація сформувалася і минулої осені, коли вкладники штурмували філії очолюваного ним Промінвестбанку після безуспішних спроб зняти гроші зі своїх кредитних карт у банкоматах.

Спровокована рейдерами паніка супроводжувалася "чорною" Pr-Кампанією з метою повної дискредитації Володимира Матвієнко. В умовах найжорстокішого пресингу в нього народився вірш "Юність", який незабаром став однойменною піснею. У романтичних образах, породжених банкіром, немає і натяку на найскладнішу ситуацію, у якій він тоді опинився. Хоча хто знає, що мав на увазі під словами "як дивно почувати себе, коли чаклунка не твоя". Адже в ті дні Промінвестбанк уже поступово спливав з-під його контролю. Можливо, наші читачі знайдуть і інші аналогії в словах пісні, яку п. Матвієнко люб'язно надав нашій редакції.

Босиком, да по росе,
В полурасстегнутом халате,
Золотом распущенной
Косы светилась юность на рассвете.
Золотом распущенной косы светилась
Юность на рассвете.
Ее увидел наяву, решил испытать судьбу.
Попасть в ее объятия
Желала вся моя душа,
Попасть в ее объятия
Желала вся моя душа.
Юность в полурасстегнутом халате,
Юность, душа и тело захотело.
Юность в полурасстегнутом халате,
Юность, душа и тело захотело.
Но счастье взять я не успел.
Мадонна вдруг захохотала.
И предо мной звезда упала,
Слепя глаза и тело обжигая.
И предо мной звезда упала,
Слепя глаза и тело обжигая.
Она меня с собой взяла,
Я вдруг очнулся и пришел в себя,
Но где ж красавица моя,
Судьба меня куда-то увела.
Как дивно чувствовать себя,
Когда колдунья не твоя.
Юность в полурасстегнутом халате,
Юность, душа и тело захотело.
Юность в полурасстегнутом халате,
Юность, душа и тело захотело.
Как дивно чувствовать себя,
Когда колдунья не твоя.

Сьогодні в колишньому кабінеті Володимира Матвієнко сидить представник нових власників ПІБ (російського Зовнішекономбанку), а сам він працює в скромнішій кімнаті, у статусі почесного президента банку. Проте багато клієнтів по старій дружбі за кредитами та з інших питань звертаються саме до нього. Зберіг свій вплив банкір і в НБУ. Більше того, саме з Нацбанку зробив телефонний дзвінок із пропозицією повернутися в ПІБ, щоб допомогти новим акціонерам стабілізувати банк. Продовжують прислухатися до його думки в НБУ і при розробці шляхів виведення із кризи всієї фінансової системи. Правда, на цей рахунок у Матвієнко ідеї більш ніж революційні.

Початок банківської кризи в Україні у вересні-жовтні минулого року збігся з рейдерською атакою на Промінвестбанк. У вашого банку гірший період, схоже, позаду. А коли, на ваш погляд, закінчиться криза в українській банківській системі?

- Я б не розглядав ситуацію так вузько, тому що мова йде про кризу всієї економіки. Банки лише відображають загальну ситуацію. Якщо проведення падає, а безробіття зростає, банки, як дзеркало, відразу на це реагують. Більше половини українського машинобудування зупинилося. У країнах ЄС і США економіка теж падає. Легше інших кризу переживають Китай і Індія, де є сильне державне регулювання. На мій погляд, саме в цьому потрібно шукати вихід, зокрема і для банківської системи. Прийшов час зовсім по-іншому подивитися на державні банки. Саме вони можуть зіграти ключову роль у реформуванні структури української економіки. Нацбанк зараз установлює свої адміністрації то в одному комерційному банку, то в іншому. Але це нічого не дасть. Потрібно підсилювати держбанки.

Але ж недержавному Промінвест-Банку введена НБУ тимчасова адміністрація в критичний момент допомогла, чи не так?

- Допомогла, тому що ми не ставили комерційні інтереси на перше місце. Насамперед ми прагнули врятувати банківський інститут, що сприяє розвитку всієї української промисловості. Запитаєте мене, що я заробив при зміні власника банку, і я відповім: нічого! Хоча за підсумками неповних дев'яти місяців 2008 року прибуток був більшим, ніж за весь 2007-й. Але потім трапилася ця бандитська атака на Промінвестбанк. Я вважаю, що її потрібно називати саме бандитською, а не рейдерською. А першопричина цієї проблеми в тому, що силові структури держави не працюють на попередження цих атак, не прогнозують наслідків розвалу таких важливих для всієї промисловості структур, як Промінвестбанк. Я ще тоді попередив НБУ, що якщо із цим банком почнуться складнощі, проблеми будуть у всієї банківської системи. Але ці проблеми й так з'явилися через те, що вибухнула криза в промисловості. Тому якщо говорити про перспективу, то вона не в тимчасових адміністраціях, а в поновленні роботи промисловості. А для цього нинішня структура застарілого капіталізму, скопійована в Заходу, уже не годиться. Потрібні фінансові установи, які будуть інвестувати в нові технології, будівництво заводів і створення робочих місць. Це завдання можуть виконати тільки банки, що мають міцний фінансовий ресурс, за якими стоїть держава.

Ви говорите про ідею створення державного банку реконструкції та розвитку?

- Я його називаю просто інвестиційним банком. Він може бути як державним, так і приватним. Головне - щоб у нього було достатньо власних ресурсів. Орієнтація на ресурси населення і бізнесу неправильна і безперспективна. Ресурс для такого банку можуть дати або великі інвестори, або держава у вигляді кредитів НБУ. Дати 100 млрд грн. на два роки - цього вистачить для багатьох стратегічних проектів у будівництві доріг, в авіа-, судо- і машинобудуванні. Бізнес сьогодні розоряється, а населення убожіє, тому країні потрібний банк, який візьме на себе функції інвестування промисловості.

Як же з таким "монстром" конкурувати іншим комерційним банкам, у яких не буде державної підтримки?

- Усі інші банки повинні стати конторами з приймання і перерахування платежів. Головне - щоб вони не брали на себе відповідальність за депозити населення. Прагнеш розмістити депозит - неси в державний ощадний банк. А вся ця каламуть із двохсот банків в Україні скоро сама зникне. Нинішня банківська система вже вступила в протиріччя із соціально-економічними процесами в суспільстві. І не тільки в Україні. Думаєте, президент США готовий вкладати сотні мільярдів доларів у банки тільки тому, що любить ці фінустанови? Просто якщо розваляться банки, йому доведеться ще більше виплатити вкладникам і бізнесу. Це дика, порочна практика. А майбутнє - за інвестиційним банком, краще - з державними грішми.

Ідея державного банку реконструкції та розвитку вже багато років обговорюється в Україні, але не реалізується. Хто її блокує?

- Проти виступають власники комерційних банків. Їм створення банку реконструкції та розвитку невигідно. Раніше і я виступав проти, але зараз час змінився. Цей банк потрібно створювати негайно. Іншого фінансового джерела для розвитку промисловості в країни просто не залишилося.

"Коли чаклунка не твоя"

Пропозиції продати Промінвестбанк надходили Володимиру Матвієнко протягом усього 2008 р., але всі потенційні покупці одержували категоричну відмову. Час від часу ділові кола хвилювали чутки про те, що сума, пропонована за контрольний пакет ПІБ, сягало до $2 млрд. Але за підсумками осінньої рейдерської атаки і наступного втручання тимчасової адміністрації НБУ банк відійшов російському ВТБ (75% акцій) і Slav AG Андрія Клюєва (14,8%), а сам Матвієнко, за його словами, нічого від цієї угоди не одержав. За іронією долі росіяни одержали Промінвестбанк під зобов'язання влити в нього ті ж $2 млрд. Проте у власності нашого героя на сьогоднішній день ще залишилося трохи більш 5% акцій ПІБ.

У розпал угоди Володимир Матвієнко спробував залучити цих же інвесторів у ще один підконтрольний йому банк - "Національний кредит" (його акції оформлені на членів родини Матвієнко, а правління очолює син Павло). Передбачалося просто влити цей банк у ПІБ. Але росіяни, гарненько помізкувавши, від цієї ідеї відмовилися.

НБУ завзято відмовляється виділяти "Національному кредиту" рефінансування в запитуваних обсягах, тому Матвієнко був змушений продовжити пошук інвестора. За останньою інформацією, покупець уже знайшовся, і переговори про угоду перебувають на завершальній стадії.

Головною турботою Промінвестбанку тим часом є повернення великих клієнтів, які розбіглися хто куди в розпал рейдерського скандалу. Поки новому керівництву тут похвалитися особливо нема чим. Відтік коштів юридичних осіб за перший квартал 2009 р. склав майже 2 млрд. грн. Втім, приводом для оптимізму стало збільшення капіталу банку за рахунок інвестицій з Росії, а це значить, що ПІБ активізує видачу кредитів. Це напевно стане стимулом для багатьох великих промислових клієнтів повернутися до "рідних пенатів". Владимир Матвієнко зустрічається безпосередньо з хазяями багатьох підприємств, закликаючи їх відновити свої рахунки в банку.

Наприкінці минулого року, у розпал рейдерської атаки, із Промінвестбанку пішли багато великих клієнтів. Чи вдається їх сьогодні повертати?

- Потроху підприємства повертаються. Адже іншого такого банку для промисловості немає. Як тільки ми активізуємо кредитування, клієнти до нас відразу прийдуть. На сьогоднішній день головний пріоритет у кредитуванні - проекти, що передбачають кооперацію між Україною і Росією. До речі, москвичі, які зараз увійшли в керівництво банку, уважають наших фахівців професіоналами дуже високого рівня. Я їх у свій час добре поганяв. Вони можуть за це на мене нарікати, але я не люблю ледарів.

Кадрових чищень у банку після приходу росіян не було?

- Немає. З росіянами ми відразу домовилися, якою повинна бути лінія розвитку банку, і її зараз дотримуємося.

Як вирішувалося питання щодо продовження вашої роботи в Промінвестбанку?

- Нинішні інвестори банку прекрасно бачили, як я діяв в екстремальній ситуації. Навіть в умовах бандитської атаки на банк я міг його досить швидко і вигідно продати. Але на цьому етапі мене могли б обвинуватити, що я знищив таку потужну структуру. Тому я використовував свій досвід, задіяв усі зв'язки, щоб знайти інвестора, який прийде сюди із грішми. І зрештою зміг показати росіянам, що банк може бути корисним для розвитку економічних відносин двох країн. Адже рано чи пізно Україна і Росія створять зону вільної торгівлі, і Промінвестбанк може для цього зробити дуже багато чого. Що стосується розв'язку щодо мого становища в Промінвестбанку, то якби я був поганим банкіром, мене б тут точно не було.

Чи не звузить орієнтація на україно-російські проекти клієнтську базу банку?

- Ми будемо кредитувати всю промисловість. Фінансова підтримка базових галузей економіки - наш пріоритет. Але всі патріотичні заяви залишаться на папері, якщо найближчим часом не створити зону вільної торгівлі з Росією. І тому ми будемо підтримувати промисловість двох країн. Тільки на проведенні літаків Україна може мати величезні доходи. Але в цій галузі без Росії розбудовувати проекти вкрай складно. Нам нема чого відгороджуватися, особливо в умовах кризи.

На сьогоднішній день криза позначається на банку?

- Позначається, але головне, що ми не дали погубити банк. Він сьогодні нормально функціонує, ніяких загроз по депозитах немає, у кожному банкоматі можна одержати гроші. Так що все в порядку.

"Але щастя взяти я не встигнув"

Затримки платежів, що припали на осінь минулого року, заморожування депозитів і відсутність грошей у банкоматах у Промінвестбанку стали найпотужнішим ударом по діловому іміджу Володимира Матвієнко за всю його довгу кар'єру банкіра. Тоді низка донецьких компаній одночасно зняли з рахунків ПІБ близько 7 млрд грн. Це відразу спровокувало дефіцит коштів на рахунках банку, і в нього почалися великі складнощі з обслуговуванням поточних платежів. Страхаючі чутки перетворилися в паніку, коли в ЗМІ з'явилася хвиля відверто тенденційних публікацій, що дискредитують Володимира Матвієнко і увесь банк. Зловмисники також використовували sms-розсилання на телефони клієнтів ПІБ, провокуючи масове зняття грошей з його рахунків.

Розслідування Генпрокуратури і СБУ за фактом цих злочинів триває дотепер. Матвієнко говорить, що знає рейдерів, але називати їх відмовляється. Єдине, у чому він запевнив "ВГ", що нинішні основні акціонери банку за осінньою рейдерською атакою не стояли. Заперечує він і факт виведення коштів з банку в особистих інтересах. Коли ми спробували з'ясувати докладнішу інформацію щодо особистостей, які спровокували паніку серед клієнтів банку, він пригрозив зупинити інтерв'ю. "Я ж говорив, не потрібно із цими журналістами зустрічатися!" - крикнув він своєму помічникові, який був присутній при нашій зустрічі. Але ми все-таки ризикнули і задали емоційному банкірові кілька питань щодо загадкових подій, пов'язаних з атакою на один з найбільших банків країни.

Сторінка в історії банку, пов'язана з рейдерською атакою, схоже, уже перегорнута. Чи були у вас після закінчення цього скандалу зустрічі з донецькими клієнтами, які минулої осені зняли гроші з рахунків і спровокували паніку?

- Ні, з ними я не зустрічався. Але я спілкувався з керівниками найбільших промислових підприємств Донецької області, і вони розуміють усе, що тоді відбулося. До речі, при тому, що атака пішла саме з Донецька, саме звідти прийшов і правильне рішення щодо порятунку банка. Там працює багато нормальних людей. А хто організовував атаку на банк, теж відомо.

Ви вже можете назвати цих людей?

- Їх повинні назвати правоохоронні органі.

Власник донецького концерну "Норд" Валентин Ландик в інтерв'ю "ВГ" повідомив, що, за його даними, у жовтні НБУ пропонував Промінвестбанку $2 млрд, але ви відмовилися. Це правда?

- Це неправда. Але я не прагнув би починати з кимсь війну. На жаль, у нашій країні немає закону, який регламентує виділення НБУ кредитів банкам, якщо в них виникли труднощі. Якби мені тоді відразу дали 7 млрд грн., ми могли б і самі вивести банк зі складної ситуації. Ми звернулися в Нацбанк. Він давав гроші, але не міг це зробити швидко. Обвинувачувати НБУ тут немає в чому - у країні просто не існувало системи реагування на такі ситуації. Перше, що повинна була зробити тоді держава, - зупинити бандитів. Але вона цього не зробила.

На якому етапі перебувають кримінальні справи, порушені за фактом провокацій проти Промінвестбанку?

- Я не знаю. Для мене це вже і не так важливо. У нас силові структури не попереджають злочин, а розбираються за фактом. Тільки СБУ дала правильну оцінку: це бандитський напад. Так і є. Чиясь рука дала завдання підірвати промисловість України, знищивши банк. Їм це не вдалося.

Це зовнішня "рука" чи українська?

- Цього я напевно не знаю, але рука "волохата". Вона багатьох купила. Але винних зараз я не шукаю. Щось про бандитську атаку на Промінвестбанк я знаю, а щось ні. Самих рейдерів я знаю. А от хто за ними стоїть…

Вони настільки впливові, що навіть через півроку небезпечно їх називати?

- Думаю, прийде час, і всі довідаються правду. Чесно кажучи, у мене зараз думки про інше. Потрібно відновити кредитування, понизити ставки за кредитами, щоб країна почала виходити із кризи.

Про це зараз повинна думати вся еліта країни. Але я бачу, що справжня еліта сьогодні учені. Але вони бідні і до влади пробитися не можуть. А товстосуми, які вважають себе елітою, - просто світська тусовка.

"І переді мною зірка впала"

Літературний талант Володимира Матвієнко приніс йому звання заслуженого діяча мистецтв України. Його збірники "Люблю я свою Україну", "На рідних роздолах", "Пісне моя зоряна", "Душі моєї хвилювання", "Оберіг пам'яті" надихають багатьох композиторів, і тому на вірші Матвієнко написаний не один десяток пісень. Довгий час Матвієнко нікому не показував свої вірші. І лише в 1991 р. він прочитав один зі своїх добутків відомому поетові Дмитру Павличку. Визнаний літературний авторитет високо оцінив здатності починаючого автора і рекомендував йому продовжувати. Так банкір став ще й поетом.

Поезія стала віддушиною, що дозволила пережити драматичні події минулої осені. Згадуючи той період, Володимир Матвієнко з гіркотою говорить про людей, які несподівано відвернулися від нього в потрібний момент. Але були й ті, хто, навпаки, дзвонив і пропонував свою допомогу, підтримував морально. "Друг пізнається в лиху" - справедливість цього прислів'я наш герой відчув на собі сповна.

За той період, протягом якого банк перебував під пресингом, ви змогли по-іншому подивитися на людей, які були поруч, яких уважали своїми друзями?

- Я для себе зробив відкриття у відношенні деяких з них. Знаєте, більшість близьких мені людей у відносинах зі мною, незважаючи ні на що, залишилися такими, якими були. А змінили свою поведінку, як не дивно, ті, для яких я зробив найбільше. У цьому є якась наша національна особливість - радіти, що в сусіда корова здохла. Народ у нас непоганий: і монголів пережив, і половців, і німців, а от з почуттям подяки не склалося. Одного разу трапилося так, що я людині життя врятував. Подзвонила знайома, попросила врятувати її дочку. У неї зараження якесь відбулося. Я подзвонив міністрові охорони здоров'я, терміново знайшли необхідний препарат, зробили кілька уколів - урятували. Потім я запропонував їй посаду в банку, а її другові, у якого вона була закохана, не запропонував. Так вона на мене шість років усюди скарги писала і ледве до суду не затягла. Уявляєте? Я її доньці життя врятував, а вона мене до суду! Ще одна наша співробітниця себе подібним чином виявила в період атаки на банк, а раніше просила, щоб допоміг її батькові. Тато її живий тепер, а вона от так "віддячила".

У важкі для банку часи ви нікуди не їхали, продовжували працювати. Що допомагало залишатися у формі?

- Допомагала абсолютна впевненість, що я нічого не зробив, що могло б піти на шкоду банку. До мене особисто ні в кого сьогодні претензій немає. Мені було потрібно дуже швидко знайти рішення, яке допоможе повернути банку колишні позиції. І, на мій погляд, я це рішення знайшов.

Складно в цей період було і вашому синові-банкіру. Ви з ним радилися в цей складний період?

- Я намагався поменше проводити таких нарад. Хоча всі, звичайно, дуже хвилювалися. Я нікому не побажаю пережити те, що пережив тоді. Фактор часу був вирішальним. Якби вирішив усе кинути і просто заробити - банку б зараз не було. Якщо слідувати чільній зараз в Україні корупційній філософії, я повинен був усе кинути і утекти. Але ті, хто мене атакував, погано мене знали. Якщо я щось вирішив, то нехай навіть залишуся гол як сокіл, але своїми принципами не поступлюся.

Ваші амбіції сьогодні пов'язані винятково із Промінвестбанком, або думаєте ще про якісь проекти?

- Я сьогодні працюю в банку як почесний президент. Буду працювати, щоб він міцно став на ноги. Мене про це і у Нацбанку просили, щоб у складній ситуації підтримав банк. Справ тут у мене ще багато. А що буде далі, складно загадувати. Немає в мене звички нічого не робити. Хоча в той період, коли атакували банк, я якийсь час не працював і написав кілька пісень і віршів. До цієї творчості в мене лежить душа.

Перспективи

Незважаючи на значні фінансові втрати за підсумками рейдерської атаки на Промінвестбанк, родина Володимира Матвієнка усе ще має у своєму розпорядженні великі кошти, зароблені минулих років. Капітал, мабуть, буде інвестуватися в проекти нефінансового сектору. Цим зараз, за даними "ВД", активно займається Павло, син нашого героя.

Сам же Володимир Матвієнко, зважаючи на все, найближчим часом продовжить роботу в Промінвестбанку на посаді, яка у великому ступені є компенсацією за минулі заслуги. Реальний вплив банкіра в ПІБ стрімко зменшується. Набагато тихіше сьогодні його голос і в банківському співтоваристві, хоча раніше він був у ньому одним з лідерів. Проте відмова нових власників ПІБ від послуг колишнього глави правління малоймовірна. Спектр його політичних і ділових зв'язків - величезний капітал, зневажати яким щонайменше нерозумно.

Сергій Сироватка

За матеріалами:

Власть денег

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас