1869
Спотивні досягнення
— Казна та Політика
У нас
Криза зламала систему ціноутворення на залізорудну сировину (ЗРС) в Україні, тільки-но встановлену на гірничо-металургійному ринку. Ця система була поставлена в залежність від контрактної вартості руди у світі і передбачала виведення довгочасних договорів між споживачами і постачальниками ЗРС, а також індексування цін (раз на рік) відповідно до змін світової кон'юнктури.
До впровадження даних "законів" на українському ринку періодично виникали конфлікти між металургійними ФПГ, що володіють сировинною базою, компаніями, що контролюють лише металургійні активи. Але залізорудному монополістові (компанії "Метінвест Холдинг") вдалося застосувати принципи цієї системи всього двічі. Перший - під час підписання трирічних контрактів з безрудними металургами (комбінатом "Запоріжсталь", металургійними заводами (МЗ) корпорації "ІСД" і Маріупольським металургійним комбінатом (МК) ім. Ілліча наприкінці 2007 р. І другий - при підвищенні контрактних цін на руду з 1 квітня 2008 р. на 60-70%, до $118 за 1 т (без урахування ПДВ) концентрату, після того як бразильська компанія Vale (найбільший світовий виробник руди) підвищила вартість своєї продукції на 65-72%.
Ціна на українську "законтрактовану" ЗРС для металургів була дійсною до листопада 2008 р., потім внаслідок падіння попиту на руду "Метінвест" знизив вартість концентрату з $118 до $50-60 за 1 т, аглоруди - з $65-85 до $25-30 за 1 т. За підрахунками компанії, за три місяці роботи "у нових умовах" (листопад 2008 р. - січень 2009 р.) "Метінвест" недоодержав прибуток від реалізації сировинної продукції в розмірі $119,9 млн (зокрема, за контрактом із Дніпровським МК ім. Дзержинського - $12,2 млн, Алчевським МК - $49,7 млн, "Запоріжсталлю" - $26,2 млн, ММК ім. Ілліча - $31,8 млн). Сировинники тоді пообіцяли щомісяця переглядати ціни та обсяги поставок на всі метпідприємства, з якими були підписані довгочасні контракти.
Однак тільки у квітні 2009 р. металургам вдалося умовити рударів вкотре знизити контрактну вартість ЗРС. Зокрема, за словами гендиректора ММК ім. Ілліча Володимира Бойка, комбінат підписав з "Метінвестом" контракт на постачання концентрату у квітні по $42 за 1 т. При цьому Бойко розраховує на подальше зниження залізорудних цін до $35 за 1 т, посилаючись на вартість руди в Росії.
Представники комбінату "Запоріжсталь" у телефонній розмові заявили, що довгочасні контракти підприємства на ЗРС у квітні також були переглянуті, однак посоромилися уточнити, на скільки вдалося збити ціну. У прес-службі сировинного дивізіону компанії "Метінвест Холдинг" підтвердили факт коректування залізорудних контрактів із ММК ім. Ілліча, відзначивши при цьому, що "металургійні підприємства групи перебувають у рівних умовах з іншими учасниками ринку і не мають цінових преференцій".
Однак відмовилися коментувати інформацію щодо зміни (або незміни) контрактів з іншими підприємствами. Що й не дивно. За чутками, керівники корпорації "ІСД" ведуть переговори і планують укласти довгочасні контракти на постачання руди з росіянами. У прес-службі корпорації "ІСД" відмовилися коментувати рудні питання до завершення угод.
Більш щедрими на відповіді були українські експерти, які впевнені, що вітчизняні металурги цілком можуть перейти на російську залізорудну сировину. "Внаслідок того, що такі складові в ціні залізорудної сировини, як електроенергія, газ, паливо, для російських виробників менші, то й свобода маневру в них вища", - говорить Олексій Шевцов, заступник керівника департаменту з питань промислових ресурсів ДІАЦ "Держзовнішінформ". Поки, судячи зі статистики асоціації "Укррудпром", в I кварталі 2009 р., порівняно з аналогічним періодом 2008 р., металурги на 64% скоротили імпорт ЗРС (до 479,2 тис.т). Зокрема, Єнакієвський МЗ (входить у структуру "Метінвест Холдингу") увіз 20,1 тис.т аглоруди (скорочення на 90%); ММК ім. Ілліча - 318,2 тис.т концентрату і аглоруди (зростання на 4,5%); ДМЗ ім.Петровського ("Євраз") - 95,1 тис.т окатишів і агломерату (торік не імпортував) і ДМК ім. Дзержинського (входить в "ІСД") - 45,8 тис.т аглоруди (скорочення на 79%). Алчевський МК, що також входить у структуру "ІСД", у цей період взагалі не ввозив ЗРС, тоді як в I кварталі 2008 р. імпортував 612,6 тис.т концентрату та окатишів.
Цілком імовірно, що саме "ІСД" повернеться обличчям до росіян і, можливо, навіть до бразильців, як це було в 2007 р.
Василь Харахулах, генеральний директор асоціації "Металургпром" , відзначає, що заявки метпідприємств на травень щодо ЗРС вітчизняних виробників забезпечуються повністю, однак через неузгодженість рівня цін на ЖРС потреби металургів будуть частково задовольнятися імпортною сировиною. Зокрема, у травні вони планують завезти 110 тис.т імпортної аглоруди, 600 тис.т концентрату і 25 тис.т окатишів.
У них
Цікаво, що українські рударі, погодившись відкоригувати відпускні ціни, цього разу діяли не у відповідності, а всупереч світовій тенденції. У світі ж про зниження контрактних цін дотепер так і не домовилися.
Китайські металурги, найбільші споживачі ЗРС, кілька років намагаються піти від диктату цін трійки сировинних монополістів (Vale, BHP Billiton, Rio Tinto), однак сприятлива кон'юнктура на світових ринках сталі не дозволяє їм цього зробити. П'ять років поспіль ціна на сировину зростала значними темпами: в результаті щорічних "цінових" переговорів на 2008/09 фінансовий рік (ФР; 01.04.08 р. - 31.03.09 р.) між металургами і рударями вартість ЗРС зросла більш ніж на 65% порівняно з попереднім ФР. Бразильська компанія Vale перші контракти на постачання ЗРС підписала в лютому 2008 р., підвищивши вартість концентрату на 65%, до $78,9 за 1 т. Австралійська компанія Rio Tinto завершила переговори щодо поставок ЗРС із Baosteel тільки в червні 2008 р.: китайці погодилися платити $144,7 за 1 т (зростання 80%) залізорудного дріб'язку (так фахівці називають дрібнодисперсну залізну руду, частки якої не перевищують за діаметром 4 мм) і $201,7 за 1 т кускової руди (96,5%).
Поточна криза у світовому ГМК "заохочує" до перегляду рудних контрактів убік зниження (як обсягів поставок, так і цін), оскільки попит на залізну руду різко впав і навряд чи почне відновлюватися до початку другого півріччя. Практично всі металурги скоригували свої плани щодо обсягів виплавки чавуну вбік зниження і кілька місяців поспіль складують руду, що поставляється за довгочасними контрактами, на портових складах. За даними ДІАЦ "Держзовнішінформ", на кінець березня складські запаси залізної руди в китайських портах зросли на 2,3 млн т, до 62,9 млн т. І це теж дає металургам додатковий козир у переговорах зі світовими рудними монополістами.
Китайські металурги наполягають на скороченні контрактних цін на ЗРС на 30-50%, європейські хотіли б повернутися до цінового рівня 2005 р. і зменшити вартість руди на 50%, а японські готові зупинитися на цінах на руду на рівні 2007/08 ФР, припускаючи 40%-е їх зменшення. При цьому вони наполягають на перегляді річних контрактів не з 1 квітня, а з 1 січня 2009 р. Сировинники згодні лише на 10%-е здешевлення руди.
Поки сторонам не вдалося досягти компромісу, і станом на 1 квітня жоден контракт не був підписаний. Більше того, як запевняють експерти, світові переговори зараз взагалі не ведуться.
"Поки сторони не будуть чітко розуміти і передбачати, з якими фінансовими результатами вони зможуть завершити цей рік, доти ні рударі, ні металурги не будуть наполягати на підписанні контрактів, доти буде вестися гра, сторони будуть шукати слабкі місця в супротивника, але остаточна крапка поставлена не буде. Тому що обом сторонам у цей момент важко прогнозувати розвиток ринку сталевої продукції навіть на найближчу перспективу, зараз їм просто невигідно домовлятися та укладати річні контракти на поставку залізної руди", - говорить Андрій Попович, фінансовий аналітик Astrum Investment Management.
Металурги намагаються "шантажувати" сировинників, погрожуючи взагалі відмовитися від практики підписання довгочасних контрактів і перейти на спотовий ринок. "Тактика металургів на даний момент базується на твердженні, що затягування переговорів для виробників сировини лише ставить останніх у ще гірші умови і зрештою змусить піти на ще більші поступки, тому що попит на сталь в II кварталі 2009 р. не відновиться. Металургів же може влаштувати і спотовий ринок. Однак необхідно розуміти, що спотові ціни досить динамічно відображають ситуацію на ринку і у випадку покращення кон'юнктури, а в цьому ніхто не сумнівається, вони знову будуть зростати", - розповідає Шевцов.
Спотові ціни на руду за останній рік опустилися до мінімального рівня за останні кілька років: залізорудний дріб'язок зараз коштує $64 за 1 т, а окатиші - $110 за 1 т.
Щоб вивести процес із кутка, компанія Rio Tinto запропонувала своїм покупцям до завершення переговорів увести 20%-ву тимчасову знижку, однак китайські металурги вимагають більшої щедрості. Вони прагнуть "дотиснути" постачальників руди, змусивши їх погодитися на 40%-е зниження вартості (вони згодні на $55 за 1 т австралійського концентрату на умовах FOB плюс витрати на доставку - $7-8 за 1 т). А щоб змусити постачальників руди бути більш зговірливими, металурги використають сировину з накопичених раніше запасів.
Однак ці дії навряд чи активізують переговори, вважають аналітики, тому що єдиний фактор, що впливає на процес, це сам ринок. "Якщо на ринку найближчим часом почнеться пожвавлення, яке зафіксується хоча б на місяць, то "рудні" контракти відразу будуть укладені. Якщо ж реалізуються найпесимістичніші прогнози, очікуваного пожвавлення попиту на ринку не відбудеться, і криза затягнеться (за окремими оцінками, на рік-два), контракти на руду цього року будуть укладені наприкінці II - початку III кварталів 2009 р.", - резюмує Шевцов.
Аналітик - про спот
Олексій Шевцов, заступник керівника департаменту з питань промислових ресурсів ДІАЦ "Держзовнішінформ"
- Декілька тижнів тому світові сировинники були впевнені, що вдасться домовитися про зменшення контрактних цін на руду на 20-25%. Зараз "бажаний" рівень зниження цін для них становить уже 30-35%. При цьому ситуація на світових ринках металопродукції настільки неоднозначна і непрогнозована, що важко робити припущення не тільки про те, на якій ціні зійдуться учасники переговорів і коли все-таки будуть укладені нові контракти на постачання ЗРС, але й про те, якою стане система ціноутворення.
Справа в тому, що поки світовий сталевий ринок перебував "на підйомі", металургам були вигідні стабільні довгочасні контракти, відповідно, при "падінні" споживачі руди погрожують перейти на спотовий ринок. Поки подібні погрози залишаються лише заявами окремих компаній, однак можна припустити, що спотовий ринок, якщо кризові явища на ринку металопродукції затягнуться, буде домінувати.
Наталія Шевченко
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
