1882
Український ринок виявився для іноземних банківських груп одним із найризикованіших і непередбуваніших
"Український ринок виявився для іноземних банківських груп одним із найризикованіших і непередбачуваних", - вважає Домінік Меню, глава представництва BNP Paribas в Україні.
Про злиття та поглинання
- Очевидно, що зараз є гарна можливість купити українські банки за дешево. Чи варто в цьому разі очікувати інтересу до покупки вітчизняних фінустанов з боку іноземних інвесторів? Як ви оцінюєте перспективи ринку банківських злиттів та поглинань (M&A) у нашій країні в нинішній ситуації?
- Всі ми знаємо, що останнім часом величезний інтерес до українського ринку проявляли російські банки. В Україні вже представлені чотири російських "монстри" за участю державного капіталу - це ЗЕБ, Зовнішекономбанк, Сбербанк Росії та Банк Москви. Крім того, досить активно в Україні працює приватний російський Альфа-банк. Але я не бачу інших російських банків, які могли б найближчим часом прийти в Україну.
У більшості з них такі ж проблеми, як і в українських фінустанов: дефіцит ліквідності, зростання неповернень з кредитів, відтік депозитів. Що стосується західних банків, то вони переживають найгострішу кризу за останні 100 років. Найбільш активні гравці на ринку Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) - австрійські, італійські, французькі, німецькі, шведські, грецькі банки. Майже всі вони одержали фінансову підтримку від своїх держав. Міністерства фінансів цих країн або купили частину акцій банків, або дали їм державні гарантії для одержання рефінансування на міжнародних ринках.
Це означає, що плани розвитку (включаючи можливості щодо експансії на чужі ринки) у західних, та й у російських, банках перебувають під пильною увагою урядів. Тому перспективи злиття на ринку, на мій погляд, існують тільки для українських банків з національним капіталом. Але для цього власники банків повинні домовитися, що досить непросто зробити в нинішній ситуації. Таким чином, мабуть, єдиним великим гравцем на ринку M&A у банківському секторі в Україні залишається держава.
Інше питання: яка доля банків, які через рекапіталізацію будуть поглинені урядом? Я вважаю логічним, якщо держава вирішить об'єднати їх усі в один банк. В Україні зараз налічується понад 180 фінустанов. За наших прогнозами, до кінця поточного і наступного років їх кількість істотно зменшиться. Деякі банки збанкрутують, деякі будуть куплені державою. Що стосується ще однієї групи потенційних гравців ринку M&A - інвестиційних фондів, то вони на даний момент не можуть дозволити собі покупку українських банків у цілому. Крім того, ні про яких IPO і мови бути не може. До речі, тенденція до скорочення кількості банків - це загальносвітовий тренд. Вона простежується і в Європі, і в США, і в Росії, і в Азії.
- Ви вважаєте малоймовірними угоди, аналогічні покупці Промінвестбанку російським Зовнішекономбанком?
- Покупка Промінвестбанку росіянами - це досить специфічна угода (банк був цікавий росіянам, тому що мав у своєму розпорядженні унікальних клієнтів - великими промисловими підприємствами і компаніями енергетичної галузі). Навряд чи щось аналогічне може повторитися з іншими українськими фінустановами. Іноземні банки ще довго не будуть виявляти цікавість до покупки навіть тих активів, які помітно подешевіли на чужих ринках. Зараз західні банки займаються консолідацією у своїх країнах. Прикладом можуть служити фінустанови США і Європи.
- Зовсім нещодавно голландська банківська група ING заявила про закриття своєї роздрібної мережі в Україні. Незважаючи на солідні за українськими мірками інвестиції, ця група, схоже, вирішила, що надалі вона буде нести тільки збитки в нашій країні. Чи можуть й інші іноземні банківські групи піти за прикладом ING і згорнути або розпродати свій бізнес в Україні?
- Деякі мої колеги не виключають, що ING вирішив покинути роздрібний ринок в Україні на прохання держави, але підтвердити цю інформацію я не можу. Думаю, керівники цього банку прийняли таке рішення без письмової інструкції. Що стосується поведінки інших іноземних банківських груп, то багато чого буде залежати від розміру інвестицій у країну. Якщо це не дуже великі гроші для групи, то, в принципі, вона може прийняти рішення про вихід з ринку.
Тому невеликі дочірні банки в Україні також можуть покинути ринок, якщо не бачать ніяких перспектив. Крім того, ситуація на банківському ринку міняється щодня зі стрімкою швидкістю. Те, що сьогодні ще здається неможливим, завтра може стати реальністю. Наприклад, нещодавно заступник глави Центробанку Греції попросив грецькі банки обмежити використання своїх ресурсів за кордоном. Внаслідок цього один із грецьких банків може піти з українського ринку (усього в Україні три дочірніх грецьких банки).
Якщо ж Нацбанк або уряд будуть приймати якісь непродумані рішення, то великі іноземні банки будуть змушені реагувати. Ми повинні розуміти, де й за якими правилами ми працюємо. Якщо ж ми нічого не можемо прогнозувати, то ризики від такої діяльності можуть бути занадто високими. Один із прикладів - це прийняті нещодавно Нацбанком постанови №107, 108, 109, які, зокрема, змінили порядок формування резервів під кредити.
Тепер, якщо ми даємо кредит у доларах, не можемо формувати й резерв у доларах. Це поганий сигнал для всіх інвесторів, які вкладали гроші в українські євробонди і кредитували українські банки у валюті. Це може викликати паніку серед таких інвесторів.
- У такий спосіб Нацбанк намагається змусити банки розпродати накопичену валюту і понизити курс долара...
- Тільки він може одержати зовсім протилежний результат. Всі іноземні банки в Україні вже поскаржилися своїм материнським компаніям, а ті, у свою чергу, направили письмові заперечення в центральний офіс МВФ у Вашингтоні. Повірте, іноземні банки, як ніхто іншої, зацікавлені в стабільності гривні: кожен крок убік девальвації боляче б'є по наших валютних позичальниках, нам невигідне падіння курсу гривнф.
Однак проблему девальвації не можна вирішити тими методами, якими оперує Нацбанк. Вищезгадані постанови призведуть тільки до виведення капіталу із країни і підвищеному попиту на долари на міжбанку. У цьому випадку курс гривні може різко впасти.
- Постановою №108 Нацбанк, зокрема, заборонив купувати на міжбанку валюту банкам, які видали валютні авто- та іпотечні кредити в Україні за рахунок зовнішніх позик. Схоже, чиновники розраховують, що іноземні банки будуть продовжувати свої валютні кредити, надані дочірнім компаніям
- Навпаки. Рейтингові агентства будуть знижувати рейтинг країни та емітентів бондів в Україні, а інвестори одержать право вимагати від українських позичальників дочасного погашення з євробондів і синдикованих позик. Те ж саме можна сказати й про банки.
Про рекапіталізацію
- Як ви оцінюєте перспективи рекапіталізації українських банків з боку уряду?
- Мені дуже важко коментувати цей процес. У мене на цей рахунок більше питань, ніж відповідей. Наприклад, як ці нові державні банки будуть функціонувати? Чому банки, які одержали величезні суми рефінансування, тепер стоять у черзі на рекапіталізацію? Чому рефінансування було проведено непрозоре, а ринок не мав інформації про суми рефінансування? Це все питання наявності конкуренції на ринку.
Банки, що не управляли своїми ризиками, у підсумку одержали допомогу від держави, а ті, які намагалися проводити зважену кредитну та депозитну політику, залишилися без підтримки з боку регулятора. У таких умовах іноземні фінустанови не будуть довіряти своїм колегам, що одержали непрозорі позики від держави. Їм у майбутньому буде дуже важко залучати зовнішнє фінансування. Необхідно зрозуміти, що основною метою уряду та центробанку повинне стати впровадження антикризового плану, реалізація якого дозволить відновити кредитування економіки. В Україні подібного чіткого плану як і раніше немає. Мені не дуже зрозумілі мети рекапіталізації українських банків.
- Одна із цілей - повернути гроші вкладникам...
- Тоді навіщо вносити ці гроші в капітал банку? Краще відразу віддати їх населенню. Щоб нормально функціонувати, банк повинен кредитувати своїх клієнтів. Як у цьому напрямку будуть діяти ре капіталізовані банки, поки невідомо.
Зовсім незрозуміло, наприклад, чому держава купує не 100% акцій проблемних банків, а 75%+1 акція або навіть 50%+1 акція (такі умови у вигляді виключення, швидше за все, будуть надані банку "Фінанси і Кредит")?
- Надалі уряд збирається продати ці акції приватним інвесторам...
- Кому? Коли? МВФ прогнозує, що криза в Україні протриває ще п'ять років. Під час кризи ніхто не буде купувати ці банки. Тим більше якщо мова йде не про 100% акцій.
- Уряд планує рекапіталізувати тільки банки з вітчизняним капіталом. Чи спроможні одержати право на рекапіталізацію в Україні й іноземні банки?
- Якщо є західні банки, які не можуть знайти ресурси для рекапіталізації своїх українських дочірніх банків за кордоном, і вони при цьому - ключові для системи, тоді держава, без сумніву, повинна втрутитися. Чи існують такі іноземні банки? Було багато чуток про "ОТП Банк", але я не хочу коментувати їх.
- На яких умовах одержують рекапіталізацію європейські банки? Правда, що країни ЄС кредитують свої банки-резиденти на умовах використання отриманої допомоги тільки в межах країни знаходження банку?
- Кожна країна Європейського Союзу проводить свою власну політику виходячи зі сформованої ситуації. Є країни, у яких держава придбала контрольний пакет акцій у банках, як, наприклад, в Ірландії або Великобританії. Є країни, у яких держава придбала міноритарний пакет, як у Франції, Голландії або Німеччині. Є також країни, де держава дала гарантії для рефінансування, як в Австрії. Звичайно, якщо міністерства фінансів вклали в капітал банків гроші платників податків, тобто звичайних громадян, то ці міністерства мають право диктувати (і диктують) умови використання коштів.
Щоб знати точно, які саме вимоги при цьому висувають уряду, потрібно детально вивчити нормативну базу для кожної країни.
- У чому, на ваш погляд, особливості банківської кризи в країнах ЦСЄ і в Україні?
- Іноземні банки за останні 10 років інвестували тільки в акціонерний капітал українських банків близько $10 млрд. Крім того, дочірні структури іноземних банків в Україні були рефінансовані через кордон приблизно на $40 млрд. Ще близько $10 млрд українські підприємства одержали від іноземних банків прямо. Тому розвиток української економіки в останні роки багато в чому було забезпечено грішми іноземних банківських груп.
При цьому Україна вже стала частиною міжнародного фінансового співтовариства, але так і не стала частиною європейського співтовариства в цілому. В цьому, можливо, головна проблема вашої країни. За останні п'ять років держави ЦСЄ залучили половину всього міжнародного фінансування. В останні десятиліття прокотилася потужна хвиля злиттів і поглинань банків у Центральній і Східній Європі. Україна стала останньою в цьому списку. Першими були країни, що входили до Першої світової війни до складу Австро-Угорської або Німецької імперій: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія і т.п. Потім наступила черга країн колишньої Османської імперії: Румунії, Болгарії, що була Югославії.
Остання хвиля торкнулася України. І коли вона відкрила свої ринки після "помаранчевої" революції, всі учасники банківського ринку M&A одночасно кинулися сюди купувати банки. В усіх була однакова модель розвитку, орієнтована в основному на роздрібних споживачів, іпотечні кредити, кредити для покупки автомобіля, споживче кредитування. Але стратегія цих банків ґрунтувалася на переконанні, що всі країни, включаючи Україну, приймуть банківські правила Європейського Союзу.
При цьому багато банків не помилилися в стратегії своєї експансії. Більшість нових для цих фінустанов країн засвоїли європейські правила банківського бізнесу, хоча не всі з них встигли до кризи перейти до використання євро як національної валюти. У той же час в Україні політична нестабільність не дозволила здійснити всі ці реформи. Тому український банківський ринок виявився для іноземних банківських груп одним із найризикованіших і непередбачуваних.
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
