1693
Провісник неминучих реформ
— Фондовий ринок
У квітні український уряд, домовившись із МВФ про продовження співробітництва за програмою stand buy, активізував свою реформаторську роботу, для початку вирішивши рекапіталізувати кілька проблемних банків, а також ввів низку платних послуг у бюджетній сфері, що змусить "тугіше затягти пасок", насамперед населення країни.
У свою чергу, економіка нашої країни практично вже досягла межових значень свого падіння, і як і раніше відчуваючи гострий дефіцит ліквідності та катастрофічну нестачу інвестицій, поступово входить у стадію депресії, а український біржовий ринок на хвилі півторамісячного світового спекулятивного підйому зростав як на дріжджах, піднявшись за квітень майже на 50%.
Квітень для економіки нашої країни став якщо не реформаторським місяцем, то вже у всякому разі, провісником таких реформ і трансформацій.
Весь перший квартал український уряд займався рішенням виключно тактичних завдань (збором податків, фінансуванням захищених статей бюджету, періодично впливав на експортерів та імпортерів, щоб досягти позитивного сальдо в зовнішньоторговельній діяльності), але, фактично не мав чіткої та послідовної концепції щодо стабілізації ситуації в економіці й подальшому виведенні країни із кризи.
У квітні після непростих переговорів із представниками міжнародних фінансових організацій (МВФ і Світовим банком) і передбачених за ними взаємних поступок за раніше прийнятою програмою stand buy, українська влада вирішили піти міжнародним досвідом боротьби з фінансово-економічною кризою і для початку розпочала порятунок семи українських банків, затвердивши програму їх рекапіталізації.
Наскільки ефективною виявиться ця програма в українських умовах, покаже час, але вже сам факт початку практичних кроків з оздоровлення фінансової системи країни, а не тільки багатомісячні дискусії про можливі варіанти реалізації антикризових заходів в Україні, є позитивним моментом.
Більше того, якщо досвід перших семи українських банків, що потрапили під рекапіталізацію виявиться вдалим і поверне довіру клієнтів до даних фінансових організацій, тоді отримані практичні наробітки можуть успішно використовуватися урядом для відновлення платоспроможності десятків інших українських банків, що потенційно може повністю оздоровити фінансову систему країни протягом найближчих двох років.
Домовившись із міжнародними фінансовими організаціями про менш жорстку бюджетну політику, уряд України, щоб не йти на серйозну корекцію державного бюджету, вирішив, очевидно, остаточно покласти край залишками "соціалістичних досягнень" і вже частково переклав фінансування бюджетного дефіциту на ледве живий український бізнес і дієздатне населення.
Перші кроки в цьому напрямку в середині квітня Кабінет Міністрів визначив своїми постановами, дозволивши надання платних послуг державними навчальними закладами, установами науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, а також установами і організаціями, які входять до
сфери управління МНС, МВС і Департаменту з питань виконання покарань.
Тільки в українській медицині зокрема стануть платними лабораторні аналізи й діагностика інфекційних захворювань, що в умовах кризи значно підвищить фінансове навантаження на сімейний бюджет, насамперед малозабезпеченого населення.
Більш правильним і менш витратним для державного бюджету було б рішення про перехід на обов'язкову страхову медицину в Україні, замість існуючих у цей час відрахувань на соцстрах.
Це допомогло б вирішити питання з нормальним фінансуванням галузі охорони здоров'я в країні, істотно знизило хабарництво на рівні медичних установ і корупцію серед чиновників, а також у цілому значно поліпшило якість медичного обслуговування людей в Україні.
Однак українська влада на даному етапі на більш масштабні й у перспективі більш ефективні реформи в соціально-бюджетній сфері скоріше всього не піде, а обмежиться адміністративними заходами, що регулюють ведення максимально можливого переліку платних послуг у бюджетних організаціях, знімуть раніше встановлений мораторій на зростання тарифів у ЖКГ і збільшать кількість непрямих податків.
Оцінка поточної економічної ситуації та прогноз на травень
До початку квітня національна економіка вже практично припинила своє піврічне активне падіння і до закінчення другого кварталу може ввійти в стадію депресії, якщо в самий найближчий час у країні не відбудуться системні і якісні реформи, здатні стимулювати споживання української продукції і активізувати роботу вітчизняних товаровиробників.
У цей час на світових товарно-сировинних ринках по-давньому присутній недостатній попит на продукцію українських експортерів, банки не в змозі кредитувати реальний сектор економіки, що не дає українським виробникам необхідних ресурсних можливостей для модернізації та провокує подальшу макроекономічну нестабільність у країні.
Ситуація в українській економіці збільшується почасти й через те, що з об'єктивних та суб'єктивних причин профільні державні інституції воліють не вирішувати проблеми, що накопичилися, системного характеру, відкладаючи проведення серйозних реформ або до закінчення проведення чергових президентських виборів, або взагалі на після кризовий період.
Уряди більшості провідних країн світу навпаки нинішню кризу розглядають не стільки як тест стабільності та збалансованості внутрішньої фінансово-економічної системи, а досить активно направляють максимальні організаційні та фінансові зусилля на реалізацію, насамперед структурних змін, які в майбутньому дозволять вивести національні економіки на більш якісний і конкурентний рівень розвитку.
На жаль, українська влада, не тільки значно затрималася в часі зі своїми антикризовими заходами, але буде намагатися реалізовувати державні функції та завдання в настільки важке для економіки та населення країни час, насамперед за рахунок додаткового податкового тиску на бізнес і подорожчання державних послуг необхідних для життєзабезпечення людей.
Можливо, цей механізм фінансування дозволить на початку частково вирішити проблему з недофінансуванням бюджетної сфери, але навряд чи стане панацеєю для відновлення виробничої активності й у цілому пожвавлення економіки.
Більш того, жорсткість фіскального та адміністративного тиску стосовно вітчизняного бізнесу, змусить українських підприємців все активніше йти в тінь, а рівень офіційно визнаної державою тіньової економіки до кінця поточного року може скласти 35-40% від обсягу ВВП, що стане новим антирекордом України за останні десять років.
За оцінками Міністерства економіки рівень тіньової економіки України ще в 2008 році, розрахований з використанням декількох методик, виріс на 2,3 процентних пункти і досяг 31,1% від обсягу річного ВВП, що стало найгіршим результатом з 2001 року, коли неофіційна економіка становила трохи менше 31%.
Причому різке збільшення тіньового сектора почалося саме в другій половині року з моменту наростання банківської кризи в країні, в той же час як ще в першому півріччі рівень "тіні" за оцінками Мінекономіки в Україні становив менш 28%.
Найбільше збільшення тінезації в 2008 році - на 12 п.п., до 38% - міністерство зафіксувало за допомогою монетарного методу підрахунку. У Мінекономіки таке зростання пояснили наслідками фінансової кризи, що викликав відтік грошей з банківської системи.
Збільшення частки тіньової економіки було також зафіксоване і у двох інших методиках: співвідношення витрат населення до обсягу роздрібного товарообігу (+2 п.п., до 38%) і підрахунку збитковості підприємств (+2 п.п., до 29%).
Позитивна динаміка в зниження тіньової частки була зафіксована лише за допомогою підрахунку співвідношення споживання електроенергії до обсягу виробництва (-2 п.п., до 30%), однак у Мінекономіки цілком справедливо допускають, що зниження рівня споживання електроенергії може бути результатом впровадження енергозберігаючих технологій.
Економічна криза, що почалася в Україні в другій половині 2008 року, призвела до зміни традиційних галузей-лідерів тінезації.
Якщо ще в 2007 році найбільше тінезованим був сектор послуг, то вже торік ним стала українська промисловість.
Зниження тіньових операцій у секторі нерухомості (з 39,1% до 28,5%) міністерство пояснило зменшенням кількості угод, а у фінансовому секторі (з 31,3% до 20,1%) - втратою банками довіри громадян, що вплинуло на скороченні кількості тіньових операцій, заснованих винятково на довірі.
У той же час, починаючи із другої половини минулого року, в умовах значного погіршення світової кон'юнктури для української продукції, за версією Мінекономіки вітчизняні підприємства почали створювати резерви для свого існування в кризових умовах 2009 року шляхом приховання частини отриманого прибутку.
У виробничому сегменті економіки, істотне збільшення тіньових операцій пройшло у видобувній (+10 п.п., до 42%) і обробної промисловості (+7,9 п.п., до 35,3%).
При цьому найбільший рівень тінізації спостерігався у виробництві коксу та продуктів нафтоперерабки (45,1%), легкої (42,9%) і харчовий (40,8%) промимловостях. Трохи менше рівень тіньових операцій був у металургії (39,3%) і машинобудуванні (36,2%).
Якщо українські влади не зможуть створити нормальні макроекономічні умови для ведення бізнесу в країні ще в поточному кварталі, тоді до кінця нинішнього року ситуація з тінезацією українського реального сектора буде тільки погіршуватися, а надходження до бюджету мати стійку щоквартальну тенденцію до зниження.
Причому, чим сильніше буде здійснюватися податковий та адміністративний тиск на бізнес, тим менше коштів у підсумку буде надходити до українського бюджету.
Світові фінансові організації очікують, що найважчим періодом для України також стане саме поточний рік, а вже з наступного року українська економіка має гарні шанси на видуження.
Зокрема Міжнародний валютний фонд, вкотре, погіршивши свій макроекономічний прогноз в Україні, бачить певну перспективу для росту української економіки вже в наступному році.
На думку МВФ падіння реального ВВП України в 2009 р. підсилиться з 3% до 8%, однак уже в 2010 році представники МВФ очікують відновлення росту українського ВВП на 1%.
За новим прогнозом, середньорічна інфляція в Україні сповільниться з 25,23% в 2008 р. до 16,8% цього року, а в наступному знизиться до 10%.
При цьому сальдо поточного рахунку платіжного балансу вперше за останні роки буде позитивним і складе в нинішньому році 0,6% ВВП, у наступному - 1,4% у порівнянні з негативним сальдо 3,7% ВВП в 2007 р. й 7,2% ВВП - в 2008 р.
Перспективний макроекономічний прогноз від МВФ для України на наступний рік дійсно цілком реалістичний, тим більше, що після настільки стрімкого падіння яке українська економіка пережила з початку 2009 року і слабких перспектив для росту в найближчі місяці, навіть незначне щомісячне покращення статистичних показників з основних галузей наступного року буде давати в цілому позитивну динаміку з приросту ВВП у річному вирахуванні.
Однак дуже важливо, щоб через втрачений час або недостатньо ефективні антикризові дій української влади, економіка країни не зупинилася у своєму якісному розвитку й зростала в найближчу п'ятирічку винятково "черепашачими" темпами, а український товаровиробник остаточно не програв конкурентну боротьбу на внутрішніх і зовнішніх ринках.
Щоб песимістичні прогнози, про які останнім часом так багато говорять економічні експерти, не виправдалися необхідно, як мінімум забезпечити виробничий сектор економіки відносно недорогими та довгими кредитними ресурсами, цивілізованим способом стимулювати виробничий і споживчий попит на українську продукцію і обов'язково домогтися в Україні хоча б середньочасної макроекономічної стабільності.
У противному випадку українська економіка, перебуваючи більшу частину нинішнього року в депресивному стані, в 2010 році зможе показати зовсім незначні позитивні зрушення, і в найближчі три-чотири років буде мати дуже слабкий потенціал, щоб вийти на рівень докризовних темпів свого розвитку.
Керівництво Держкомстату у квітні повідомило, що оприлюднить попередні агреговані результати квартальної діяльності української економіки (квартальне ВВП) після закінчення 45 днів (у середині травня), а остаточний дані будуть оприлюднені після закінчення 90 днів від дня закінчення кварталу, тобто вже до закінчення першого півріччя або на початку липня.
Дуже слабкі показники в економічному розвитку країни і негативна щомісячна статистика призвели до того, що інформаційно-економічна складова діяльності нашої держави стає закритою темою і надається обмеженому колу осіб та організацій. Це рішення для правової та демократичної держави є не зовсім коректним і не знайде розуміння як з боку експертного співтовариства, так і потенційних інвесторів, у яких і на сьогодні і в майбутньому буде гостро бідувати енергоємна та технологічно відстала українська економіка.
Останнім часом українські політики все частіше говорять про те, що для порятунку фінансової системи, необхідно терміново повернути довіру населення та інвесторів, щоб багато мільярдні приватні ресурси знову повернулися в українські банки.
Проте, державні інституції, закриваючи інформацію про результати діяльності банківської системи, витраті бюджетних коштів або поточного стану економіки в цілому, продовжують підривати інвестиційну довіру до держави і навряд чи можуть розраховувати на приплив найближчим часом значних фінансових ресурсів у банківські структури або в державні цінні папери.
Реалізована на державному рівні статистична або фінансово-економічна діагностика стану розвитку економіки, з тимчасовим лагом оприлюднена в півтора-три місяця після закінчення звітного періоду, не тільки багато в чому втрачає свою актуальність, але й не може вчасно привернути увагу незалежних експертів і громадськості до тих проблемам, на які необхідно терміново реагувати.
Крім того, закритість або обмеженість інформації про реальний стан справ в економіці з боку державних інституцій є некоректною дією стосовно платників податків за чий рахунок державні структури утримуватися і потенційно можуть привести до інформаційного маніпулювання отриманими даними, до нецільового і неефективного використання бюджетних коштів і посадових зловживань.
Може статися саме від того, що з боку профільних державних органів, відповідальних за макроекономічну стабільність у країні не приділяється належної уваги обговоренню існуючих проблем на суспільному рівні, а незалежна експертна оцінка стану економіки не дуже цікавить українську владу, остаточний діагноз економічної ситуації в найкращому разі буде визначатися після закінчення кварталу. У свою чергу початок практичної роботи з дозволу надзвичайно важливих проблем може починатися навіть із піврічною затримкою, як це відбувається сьогодні з тієї ж рекапіталізацією проблемних українських банків.
За домовленістю із МВФ у травні уряд України піде на певні практичні кроки, щоб переглянути макроекономічні показники розвитку української економіки на поточний рік і можливо провести секвестр державного бюджету в травні-червні на більш реальній фінансово-економічній основі.
Зокрема заступник міністра економіки України Валерій Мунтіян вважає, що затверджені Кабінетом Міністрів України макроекономічні показники при підготовці держбюджету-2009, за підсумками першого кварталу вже вийшли за межове значення на поточний рік і їх необхідно переглянути убік зменшення.
За оцінками заступника міністра, ВВП за підсумками року може знизитися до 8%, а індекс споживчих цін складе близько 17%, при цьому офіційні урядові макроекономічні показники повинні бути реальними, сигнали - чіткими і зрозумілими, як для бізнесу, для громадян, так і для міжнародних фінансових організацій, партнерів, інвесторів.
На думку Мунтіяна найбільшої шкодо розвитку української економіки було заподіяно реалізацією рекомендацій міжнародних фінансових організацій з жорсткості фінансової політики та впровадженню монетарно-ліберальної моделі, що призвела до стиску попиту, а також до того, що гривня вводиться в обіг у міру надходження в Україну іноземної валюти, в основному, доларів. Така модель представляє дуже серйозну небезпеку, як для фінансової системи, так й економічної безпеки держави в цілому.
Необхідно відзначити, що в багатьох розвинених економіках державні фінансові інституції (Центробанки, національні стабілізаційні та резервні фонди) мають значні внутрішні ресурси і резерви, які можуть підтримати як соціально-бюджетну сферу країн, так і внутрішніх товаровиробників в умова кризи і довгочасної рецесії.
Тільки на фінансування поточного дефіциту бюджету зі спеціальних і резервних фондів у розвинених економіках уже витрачено ресурсів в обсягах від 2 до 4% їх річних обсягів ВВП.
На відміну від більшості розвинених держав в Україні національний стабілізаційний ресурс практично відсутній, державна приватизація просувається дуже слабко, а одержання необхідного зовнішнього та внутрішнього кредитування для фінансування дефіциту державного бюджету досить проблематично.
Об'єктивно оцінюючи економічну ситуацію до кінця року, уряд при перегляді держбюджету змушений виходити з існуючих на сьогоднішній день виробничих і споживчих можливостей у країні, доступних для України кредитних коштів, скоректованих планів від приватизації, при цьому, не перевантажуючи реальний сектор економіки надмірними податками, які українські товаровиробники однаково не зможуть заплатити.
Тільки зверставши реальний і збалансований державний бюджет, і правильно розставивши соціальні та інвестиційні пріоритети, можна буде з більшою ефективністю реалізувати антикризову державну програму з реанімації української економіки і з найменшими фінансовими та тимчасовими втратами вийти з нинішньої кризи.
При відсутності в державній скарбниці достатніх ресурсів для реалізації необхідних антикризових заходів і значного недофінансування державного бюджету, зокрема можна було більш раціонально розпорядитися тими ж 44 млрд. гривень, які передбачається витратити на рекапіталізацію окремих українських банків.
Як варіант ці ресурси можна було витратити з держбюджету, використовуючи більш справедливий і комплексний підхід, дійсно передбачивши їх витрату, насамперед, на повернення депозитів фізичним та юридичним особам у проблемних банках, власники яких готові разом з урядом займатися їх рекапіталізацією і реанімацією.
У квітні уряд уже оголосив, що збирається для фінансування поточного бюджетного дефіциту, а також для вивчення потреб внутрішнього інвестиційного ринку та апробації можливої схеми розміщення держпаперів, насамперед серед фізосіб, випустити на першому етапі державні казначейські облігації на суму в 500 млн. грн. з купонною ставкою в 8% річні.
Однак на сьогоднішній день недовіра населення практично до всіх державних інституцій є настільки високою, що навряд чи зуміє залучити масового українського інвестора і під значно більш ринкові відсотки.
Разом з тим в Україні десятки тисяч людей уже кілька місяців не можуть вчасно одержати свої гроші з депозитів проблемних банків, а самі українські банки головною причиною своїх поточних операційно-фінансових невдач також вважають необхідність погашення заборгованості з термінових депозитних вкладів.
За оцінками незалежних фінансових експертів у найближчі місяці близько 50 українських банків виявляться в дуже складному фінансовому становищі і звернуться до Національного банку з проханням про введення тимчасової адміністрації НБУ.
Потенційно це призведе до того, що як мінімум півроку буде існувати мораторій з погашення їх поточних зобов'язань перед клієнтами, у тому числі після повернення депозитів.
Якщо ж Національний банк України не зможе реанімувати більшу частину вмираючих українських банків, тоді десятки тисяч вкладників остаточно втратять шанс хоч коли-небудь повернути свої "заморожені" заощадження, а їх загальні фінансові втрати будуть вимірятися мільярдами гривень, що остаточно підірве довіру і до українських банків і до державної фінансової системи в цілому.
При проведенні безпосередньої рекапіталізації за рахунок ресурсів держбюджету, реальне повернення депозитів з банків також скоріш за все розтягнеться в часі до року, а можливо й більше.
Таким чином, апріорі можна вважати, що переважна більшість українських вкладників проблемних банків протягом 12 місяців не тільки не повернуть свої депозити, але й не зможуть одержувати відсотки з "завислим" внесків.
Відсутність адекватної політики уряду і Національного банку України щодо захисту інтересів вкладників проблемних банків буде провокувати зростання соціальної напруженості в країні, збільшувати ситуацію з ліквідністю в банківській системі, одночасно нівелюють і будь-які можливості залучити необхідний інвестиційний ресурс із боку населення для фінансування поточного дефіциту держбюджету.
Навпроти, комплексні й коректні дії з боку державних інститутів стосовно співгромадян і пошук в умовах кризи шляхів вирішення їх фінансових проблем, набагато швидше поверне довіру населення до дій уряду, і в цілому буде сприяти рішенню проблем у фінансово-економічній, інвестиційній і соціальній площині.
У скорегованому на поточний рік держбюджеті необхідно також передбачити забезпечення державних банків ресурсами необхідними для кредитування за доступними
кредитними ставками пріоритетними державними програмами у реальному секторі економіки, які в перспективі зможуть дати значну інвестиційну віддачу й заробляти прибуток, достатній для оперативного погашення наявних державних кредитних боргів уже в найближчі роки.
У квітні економіка країни практично припинила своє піврічне падіння, а з окремих секторів навіть покаже зростання, проте, у цілому квітневе ВВП України скоріш за все знизиться до аналогічного показника минулого року більш ніж на 15%.
У травні український ВВП при стабільній ситуації на валютному ринку може показати незначне покращення стосовно квітневих результатів, однак у річному вирахуванні його падіння виявиться не менше ніж 10%.
Інфляція і в квітні і в травні залишиться вищою 1%, при цьому споживча інфляція буде перебувати в діапазоні 1,1-1,5%, а базова трохи вище - у межах 1,3-1,8%.
До кінця квітня півторамісячна оптимістична ейфорія на світових біржових ринках, у результаті якої загальносвітова капіталізація зросла в середньому на 30%, почала поступово "сбоїти", а фондові спекулянти усе більше замислюються про можливості фіксації прибутку.
Основним приводом для гальмування стрімкого цінового росту на фондових біржах до закінчення місяця стали чергові побоювання від міжнародних фінансових організацій і фондових експертів, що потенціал падіння світової економіки далеко не вичерпаний і може протривати ще кілька кварталів, а обсяг світових "токсичних" активів зросте як мінімум удвічі до 4 трлн. доларів.
За їх оцінками, поточна підвищувальна корекція - тимчасове явище, і пройде ще не один місяць, перш ніж світові фондові ринки досягнуть дна. Вартість кредитів для компаній з низьким рейтингом усе ще перебуває в провідних економіках на рекордно високій позначці - близьок 20% річних. Рано чи пізно сформовані фінансові умови спровокують черговий виток падіння світових ринків акцій.
Як основний аргумент про цілком реальну перспективу чергового обвалу, експерти проводять паралель із попередніми економічними кризами. Наприклад, під час Великої депресії кінця 30-х рр. XX століття світові фондові ринки тричі зростали на 20%, лише для того, щоб потім обновити нові історичні мінімуми.
У підсумку за весь період кризи падіння американського індексу S&P склало близько 300%. Подібна ситуація спостерігалася іі під час кризи дот-комів на початку XXI століття: тричі S&P додавав у середньому 15%, а в результаті падіння індексу склало близько 40%.
Звичайно в періоди колишніх криз світові біржові ринки демонстрували короткочасне ралі - у середньому на 10-20%. Але після цього, найчастіше, траплявся черговий ще більш потужний обвал, і біржові індекси обновляли свої рекордні мінімуми.
На думку цілої низки західних фондових експертів, ті інвестори, які в цей час скуповують акції, уже найближчим часом можуть понести величезні збитки, оскільки поточне зростання ринків винятково спекулятивне. В умовах загальносвітової рецесії, що протриває як мінімум ще два-три квартали, стрімке зростання світових ринків (у середньому близько 20% на місяць) до кінця поточного кварталу виглядає протиприродним і скоріш за все не зможе також бурхливо продовжитися в травні.
Навпроти існує досить висока ймовірність, що біржові ринки більшою мірою зволіють стабілізуватися на досягнуті до кінця квітня цінових та індексних рівнях, а можливо навіть значно впадуть, чим до кінця весни продовжать своє подальше активне зростання.
Для реалізації песимістичного сценарію в травні-червні додатковим негативним фактором може стати загроза пандемії "свинячого грипу", що ще більше підсилить торговельний протекціонізм у міжнародній торгівлі, погіршить і без того непросту ситуацію у світової економіки і може стати додатковим драйвером для масштабного падіння світових фондових ринків у найближчі місяці.
Проте, якщо істотних негативних інформаційних і макроекономічних приводів до кінця весни в провідних економіках не буде, а спекулянти продовжать активно грати на підвищення ринкових цін на ризикові інструменти, додаткове зростання загальносвітової капіталізації до літа може скласти ще до 20%.
У травні на вартісну динаміку українських ризикових інструментів буде як і раніше впливати поточна ситуація у світовій та українській економіці, торговельна кон'юнктура на міжнародних біржах та активність і переваги місцевих гравців, що намагаються заробити свій прибуток на спекулятивних покупках або продажах ліквідних паперів, при практично повній відсутності інтересу з боку системних інвесторів.
В останній весняний місяць волатильність як світових, так і українського біржового ринку залишиться високою, при цьому реальні торги українськими акціями на ПФТС у травні, незважаючи на численні святкові дні, можуть зрости в 1,5-2 рази в порівнянні із квітневими результатами.
З 28 квітня біржа ПФТС перейшла на нову торговельну платформу PFTS NEXT, що є першим етапом реалізації проекту "MICEX-NASDAQ OMX-PFTS Ukrainian project" і дозволить запустити сучасний режим ринку заявок на цій біржі з використанням Інтернет-трейдингу, що потенційно може призвести до збільшення торговельного оберту акціями за травень до 300-500 млн. грн.
Слід зазначити, що біржа ПФТС не стала піонером у впровадженні ринку заявок, ще місяць тому 26 березня на Українській біржі була запущена перша в Україні система, що використає одночасний біржовий розрахунок поставки проти платежу, на який і перевели частину своїх інвестиційних портфелів великі торговці.
В останні місяці активно бореться за свій сегмент біржового ринку й дніпропетровська торговельна система "Перспектива", що за підсумками першого кварталу відвоювала вже майже 10% організованого ринку України.
За даними ДКЦПФР, із січня по березень, включно, ПФТС скоротила свою ринкову частку в Україні з 93% до 74%.
Проте, за словами Президента ПФТС Ірини Зорі, біржа планує зберегти значиму частину ринку і вважає, що ПФТС буде залучати торговців саме тим, що в неї буде все: ринок заявок, ринок котирувань і система аукціонів. Самі ліквідні папери будуть обертаиися на ринку заявок, менш ліквідні - на ринку котирувань, і це, за її словами, є міжнародною практикою.
Одним з конкурентних переваг ПФТС може стати й те, що PFTS NEXT працює на ядрі, яке використовується в 60 країнах світу, а технологія роботи є зрозумілою для нерезидентів.
Розраховуючи, на ефективність нової технологічної платформи та лібералізацію українського законодавства в майбутньому, керівництво ПФТС сподіватися, що на ринок почнуть виходити все більше вітчизняних та іноземних інвесторів, насамперед фізособи, які значно підвищать обсяг і ліквідність на цій біржі.
В умовах зростаючої конкуренції українських бірж, у ліквідних акцій на ПФТС існує певна перспектива, вирости на спекулятивних операціях у середньому за місяць ще на 10-30%, а індексному кошику ПФТС до закінчення травня перевищити значення в 400 індексних пункту.
Разом з тим складна політико-економічна ситуація в країні, відсутність будь-якого реального прогресу з інвестиційним попитом на українські біржові папери, і можливість значної корекції світових фондових ринків, робить цілком реалізованим сценарій, при якому український індикатор буде прагнути пробити психологічну межу в 300 пунктів, втративши за місяць 15-20%.
Олег Морква, Генеральний директор КУА "ІНЕКО-ІНВЕСТ"
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
