9476
Олександр Сугоняко: Десять міфів про банки
Міф перший: В економіці криза, а банки одержують величезні прибутки
Твердження про те, що банківська діяльність надприбуткова, не відповідає дійсності. Банки, особливо орієнтовані на обслуговування фізичних осіб, змушені утримувати велику кількість структурних підрозділів і мати значні витрати на їх оренду, охорону і оплату праці працівників. За даними Національного банку за 2008 рік, банки одержали операційних доходів приблизно на 70 мільярдів гривень, а видатки становили 62,7 мільярда. Тому кінцевий прибуток склав лише 7,3 мільярди гривень. Віддача на капітал за всіма банками склала близько 12%.
Небагато можна знайти видів бізнесу в Україні, де власник погодився б працювати з рентабельністю 10-12% від обігу або авансованого капіталу. У торгівлі й у виробничій сфері над таким власником посміялися б.
Більшість банків в Україні приватні, а їхні акціонери (досить часто, ті ж фізичні особи) очікують дивідендів за результатами роботи. Якщо банки не будуть приносити своїм власникам хоча б 10-15% прибутку, то який сенс взагалі вести такий бізнес?
Як бачимо, теза про надприбутковість банківського бізнесу не відповідає дійсності. При цьому варто згадати, що банки дають роботу тисячам працівників, більшість із яких є звичайними фахівцями, що спілкуються із клієнтами у філіях і відділеннях і що допомагають скористатися послугами банку. Таким чином, банки виконують і значну соціальну функцію, підтримуючи десятки тисяч українських сімей як працездатні.
Міф другий: Банки погані - не віддають достроково депозити
Банки не зберігають гроші вкладників у сейфах у вигляді готівки, вони надають їх як кредити іншим громадянам або юридичним особам. При цьому виплачувані позичальником відсотки є головним джерелом виплати відсотків за вкладами.
В ідеалі, якщо гроші взяті на річний депозит, то вони видаються як кредит також на один рік. Для нормальної діяльності банку дуже погано, коли вкладник раптово змінює свої плани і вимагає повернути депозит достроково. При цьому банк не може вимагати від своїх позичальників негайно оплатити кредит, що видавався на рік або кілька років, тому що так банку схотілося.
Аналогічно жоден банк не може достроково повернути депозити всім своїм вкладникам, адже тоді потрібно було б вимагати дострокового погашення всіх кредитів, виданих за рахунок цих коштів.
Зрозуміло, що в житті бувають різні ситуації, і у випадку нагальної потреби (хірургічна операція, лікування, пожежа тощо) банки йдуть назустріч окремим вкладникам і готові повертати їхні вклади достроково. Однак такі рішення приймаються в індивідуальному порядку і є проявом соціальної відповідальності того або іншого банку.
Вкладник, вносячи гроші на строковий депозит, повинен усвідомлювати умови такого депозиту, розуміти складність його дострокового повернення і не створювати для банку штучних труднощів.
Міф третій: Банки погані - вимагають своєчасної сплати кредитів
Суть роботи банків полягає в посередництві: вони збирають вільні кошти громадян і бізнесу у вигляді депозитів і потім надають їх у вигляді кредитів для ведення бізнесу, покупки нерухомості, автомобілів і тому подібного.
За рахунок чого банк повертає депозит? З тих коштів, які щомісяця перераховують позичальники на погашення кредиту. Якщо позичальник з тієї або іншої причині затримує платіж, то банк змушений платити депозит з інших коштів, а вони обмежені. Саме з метою запобігти загрозі для своїх вкладників банки вживають усіляких заходів, щоб спонукати позичальника виплачувати за кредитом.
Кредит - це не кошти самого банку, це кошти тисячі вкладників, підприємців та інших юридичних осіб, тимчасово надані в користування банку. Коли позичальник свідомо не повертає кредит, він створює неприємності не тільки банку, а багатьом незнайомим йому людям, пенсіонерам, бізнесменам, за рахунок яких він одержав гроші в користування.
Те ж стосується дорікань на те, що банки не хочуть погашати кредити за курсом 5,05 гривні за долар, що був на момент одержання кредиту. Дзеркальне питання: а ви згодні, щоб ваш валютний депозит вам видали в гривнях за курсом 5,05? Напевно охочих не знайдеться.
Міф четвертий: Банки і НБУ порушують закон, тому що зобов'язані повертати депозити достроково на першу вимогу
Дійсно, у законодавстві України зазначена подібна норма, що вимагає від банку повертати депозитні вклади на першу вимогу. При цьому законодавець чомусь не передбачив, що сам банк також повинен мати право вимагати повернути виданий кредит завчасно і як йому заманеться. На жаль, закон, яким би гарним він для когось не був, не може скасувати економічну реальність.
Дострокове повернення депозиту, що є благом для конкретного вкладника, створює ризики для всіх вкладників разом. Жоден банк у жодній країні не може повернути всі депозити достроково і одночасно. Ці депозитні кошти давно спрямовані на кредитування економіки і мають чіткий графік повернення. У банку існують навіть спеціальні служби, що визначають, скільки і на який термін можна видати кредити, щоб за рахунок їхнього повернення платити депозитні вклади, розміщені на певний термін. Вимога вкладника достроково повернути його вклад порушує цей механізм. У нормальній ситуації в комерційному банку є досить невелика частина коштів у вигляді готівкових або коштів на коррахунку в НБУ. Чому невелика - тому, що ці кошти не приносять прибутку, вони не працюють. Інша частина коштів, навпаки, працює, заробляє як для забезпечення діяльності самого банку, так і на сплату вартості ресурсів, зокрема, відсоток за депозитними вкладами.
Тому коли вкладник намагається порушити умови договору і достроково забрати свій депозит, він завдає шкоду не стільки самому банку, скільки іншим вкладникам. Образно кажучи, якщо хтось достроково розірвав депозит і забрав кошти з банку, то їх тепер може не вистачити тому вкладникові, що вчасно прийшов за своїми грішми після закінчення строку депозиту. От такого вкладника дійсно жаль, тому що він виконав свої зобов'язання перед банком і тепер очікує того ж від банку. При несплаті такого депозиту банк втрачає довіру суспільства. Особливо це загострюється й одержує національний масштаб у період кризи.
Щоб запобігти таким ситуаціям, Національний банк й увів мораторій (інакше кажучи, тимчасове обмеження) на дострокове розірвання вкладів. Метою цього мораторію було не порушити права вкладників, а, навпаки, захистити їх з метою забезпечення повернення вкладів у встановлений термін.
Міф п'ятий: Українські банки більш жадібні, ніж закордонні: дають кредити набагато дорожче, ніж у Західній Європі
Банки не емітують гроші - вони їх позичають у вигляді депозитів, щоб потім видати бізнесу і громадянам у вигляді кредитів. Процентна ставка за кредитом формується із процентної ставки за депозитом і маржі (заробітку) банку. Навіть якби банки працювали без винагороди (хоча хто б захотів працювати без зарплати?), то процентна ставка за кредитом не може бути нижчою від депозитної.
Так, банки в Західній Європі видають кредити під 6-9% річних, але при цьому вони і депозити залучають набагато дешевше - під 3-5%. Цікаво, хто б із критиків нашої банківської системи, що вимагають європейські ставки за кредитами, погодився покласти сімейні заощадження на депозит під 3-5%. Напевно ніхто. Чому? Тому, що за підсумками 2008 року інфляція в Україні склала 22,3%, і лише депозитні вклади в гривні за ставками 17-23% дозволяють хоча б частково компенсувати інфляційні втрати.
Вимоги до банківської системи роздавати гроші дешевше, ніж вони обходяться банкам, не мають економічного обґрунтування. Такий «бізнес» буде означати прямі збитки для банків. За рахунок чого платити високі депозитні відсотки, якщо за кредитами банк одержує набагато менше? Держава може стимулювати надання таких «пільгових» кредитів лише економічними методами - компенсувати різницю між ринковою і пільговою ставкою. До речі, подібний механізм неодноразово застосовувався в агропромисловому комплексі останніми роками і досить добре себе зарекомендував.
Міф шостий: Всі комерційні банки однакові і всі скоро збанкрутують
Коли економіка України динамічно зростала, а банківський сектор успішно розвивався, у багатьох клієнтів і вкладників складалося враження, що всі банки, по суті, однакові. Тому наші громадяни довірливо несли свої гроші в банки з найвищими відсотками, з невідомими власниками і незрозумілими ринковими стратегіями. Існувала думка: який сенс між ними вибирати більш надійного, потрібно вкладати під максимальні відсотки, а на випадок чого держава все відшкодує.
Але коли прийшла криза, стало очевидно, що банки відрізняються, і їхня надійність різна. Деякі банки, незважаючи на всі труднощі, проводять платежі вчасно і повертають депозити після закінчення строку без запізнень. А інші банки в короткий термін втратили свій запас міцності, закрили очі на свої зобов'язання перед клієнтами і зараз сподіваються винятково на допомогу Нацбанку або уряду.
Кому варто довіряти - зрозуміло, що тим банкам, які навіть у кризовій ситуації поводяться відповідально і гідно. Як говорять у народі, «справжній товариш перевіряється у біді».
Тому потрібно одержувати доступну інформацію про власників банків і тих банків, власники і акціонери яких не виправдали довіру, а надалі не мають права на існування.
Що ж до банкрутства банків, то, звичайно, такі випадки виключати не можна. Хоча навіть введення тимчасової адміністрації - це не ознака неминучого банкрутства, а лише ще один захід Національного банку, покликаний допомогти «хворому» банку і захистити його вкладників.
Однак головна гарантія подальшої долі кожного банку - це його власники і їхня здатність підтримати банк «живими» коштами.
Міф сьомий: У кризовій ситуації обрати надійний банк дуже важко
Насправді громадяни і підприємці можуть керуватися певними ознаками у виборі банків, яким можна довіряти в цей час. Можна назвати кілька основних ознак надійного банку:
- по-перше, це банки, які виконують свої зобов'язання навіть у складній ситуації - вчасно проводять платежі (не більше трьох днів територією України) і без затримок виплачують відсотки за депозитами або самі депозити у випадку закінчення строку;
- по-друге, це банки, які мають авторитетних вітчизняних або іноземних акціонерів, які надають їм реальну підтримку в умовах складної ситуації на українському ринку. Така підтримка, як правило, означає збільшення статутного капіталу і надання кредитних ліній для підтримки ліквідності;
- по-третє, це банки, які ведуть відкриту політику, пояснюють свої дії через ЗМІ та у виступах керівництва, оперативно поширюють прес-релізи про важливі події у своїй діяльності, підтримують актуальною свою інтернет-сторінку;
- по-четверте, банк повинен реалістично оцінювати якість своїх активів і формувати належні резерви під можливі ризики. Відповідальний банк повинен прагнути не до максимізації свого прибутку, а до максимального резервування своїх ризиків, оскільки це захищає вкладників і клієнтів від можливого погіршення ситуації в майбутньому;
- по-п'яте, ніколи не потрібно гнатися за підвищеними депозитними ставками.
Міф восьмий: Банки з іноземним капіталом виводять капітали за кордон і їх не цікавить доля України.
Абсолютна більшість українських банків, що отримали іноземних інвесторів - це відомі та успішні банки у своїх державах. Ухвалюючи рішення щодо виходу на український ринок, вони ґрунтовно аналізували і оцінювали його потенціал. Придбання банків в Україні було не якоюсь спекулятивною операцією, а стратегічним кроком з розширення присутності на нових ринках. Тому й ситуація, що має місце в Україні, усвідомлюється іноземними власниками банків не як якийсь «апокаліпсис», а як тимчасові труднощі та ускладнення, які рано чи пізно будуть успішно подолані.
Європейські інвестори добре розуміють, що саме за поведінкою банків під час кризи клієнти будуть формувати своє ставлення до того чи іншого банку на багато років, коли труднощі залишаться позаду. Саме тому на українському ринку банки з іноземним капіталом відповідально ставляться до своїх зобов'язань.
Що ж до припущення про виведення капіталів, то його корінь, напевно, підсвідомо росте ще із часів радянської пропаганди. Насправді саме банки з іноземним капіталом найбільш активно інвестують в український банківський сектор. Як ілюстрація - за 2008 рік із числа десяти українських банків, статутний капітал яких виріс на найбільшу суму, шість банків працювали за участю іноземного капіталу. І не тільки капітал, значні обсяги у вигляді кредитних коштів також направляються іноземними банками в Україну - ці суми обчислюються мільярдами доларів і євро.
Зрозуміло, що інвестуючи в Україну, іноземні власники українських банків розраховують у майбутньому одержувати гідні прибутки і повертати собі вкладені кошти як дивіденди. Але насправді до цього етапу ще дуже далеко. А зараз кошти іноземних інвесторів відіграють важливу стабілізуючу роль для банківського сектора України, і всі ми повинні бути задоволені, що таке джерело зовнішньої підтримки в багатьох банків є.
Міф дев'ятий: Банки спеціально шкодять економіці, тому що «заморозили» кредитування
Питання доступності банківських кредитів значною мірою залежить від поведінки вкладників банків. Зараз в Україні складається ситуація, коли вкладники забирають із банків значно більше депозитів, ніж за цей же період позичальники погашають кредитів. За даними НБУ, за січень-лютий цього року з банків пішло близько 19 мільярдів гривень коштів клієнтів, а кредитний портфель скоротився менш ніж на п'ять мільярдів. Банки зіштовхуються із проблемою, як покрити цю різницю в 14 мільярдів гривень. Банкам з іноземним капіталом допомагають закордонні інвестори, банки з вітчизняним капіталом залучають рефінансування від Національного банку України. Банки, що не мають такої підтримки, уже затримують платежі.
У ситуації, коли з банків забирають гроші швидше, ніж погашаються видані кредити, говорити про відновлення кредитування не доводиться. Всім потрібно відверто визнати, що поки відтік депозитів з банківської системи не припиниться, ніякого відновлення активного кредитування бути не може. А від кредитування, і це не секрет, залежать дуже багато галузей економіки - починаючи від будівництва і закінчуючи торгівлею. Тому вихід із цього зачарованого кола - у руках наших співгромадян, які не повинні піддаватися панічним настроям. Пам'ятайте, що забираючи депозити з банків, ви не тільки завдаєте собі збитки внаслідок знецінювання грошей і втрати можливого прибутку від відсотків, але й знекровлюєте всю українську економіку.
Міф десятий: Тримати гроші в банках ненадійно - краще щось придбати або тримати готівку вдома
Правда полягає в тому, що банки створені для того, щоб зберігати гроші і їх примножувати. Говорити, що в банках не варто зберігати гроші - це як стверджувати, що в лікарнях не варто лікуватися або в супермаркетах не варто купувати продукти. Жоден зі способів зберігання коштів, крім депозитного вкладу, не може гарантувати високу надійність і при цьому давати гарантований постійний прибуток. За умови, звичайно, що обраний банк надійний і прозорий.
Розглянемо, які є альтернативи для банківського вкладу, і які недоліки цих альтернатив.
1) тримати готівку вдома. Відверто кажучи, це не той спосіб, що дозволить вам спокійно спати. Навіть найкращі замки і броньовані двері в житловому приміщенні не будуть серйозною перешкодою для зловмисника. Крім того, цей спосіб не приносить ніяких прибутків - гривневі заощадження просто зазнають збитків від інфляції, а валютні, замість того, щоб приносити 10% і більше відсотків річних у банку, лежать без діла. Якщо ж зберігати готівку не вдома, а в банківському сейфі, то такі заощадження замість прибутків взагалі починають приносити витрати;
2) вкласти в нерухомість або товари. Ще донедавна цей спосіб був досить популярний, але останнім часом ціна нерухомості приносить багато турбот таким інвесторам, на очах знищуючи їхній капітал. Придбання дорогих товарів або авто - це не стільки інвестиція, як просте поліпшення умов свого життя. У ринковій економіці лише одиниці товарів можуть дорожчати після покупки (предмети мистецтва, антикваріат тощо), і то таке інвестування буде нагадувати лотерею, а більшість товарів неминуче дешевшає;
3) придбати банківське золото - теоретично гарна довгострокова інвестиція. Але саме довгострокова, тому що навіть через два-три роки продати невеликий злиток золота без збитків буде досить складно, оскільки різниця між ціною покупки і продажу встановлюється досить значна. Та якщо ви плануєте залишити спадщину онукам, то придбання золота - гарний вибір, але якщо плануєте використати капітал власноруч - то краще зберігати його в грошовій формі.
Як бачимо, вибір невеликий: лише банківський вклад дозволить і зберегти гроші, і допомогти одержати додатковий дохід. Якщо ж когось лякає неможливість скористатися своїм вкладом тривалий час внаслідок мораторію на дострокове розірвання депозитів, тоді варто скористатися короткостроковими пропозиціями банків - від семи днів до трьох місяців.
Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків
За матеріалами: День
Поділитися новиною
