8730
Ронні Ліпшюц: Долар - це дефектна валюта
— Валюта
Ронні Ліпшюц, професор Каліфорнійського університету в Санта-Круз - визнаний фахівець у сфері глобалізації. Вивчаючи зовнішню політику США, фінансові, технологічні і політичні аспекти глобалізації, а також проблеми доларизації світової економіки, БІЗНЕС неодноразово писав про виняткову роль, яку відіграють долар і Федеральна резервна система США у поточній світовій кризі.
Відмовившись від золотого стандарту в 1970-і роки, Вашингтон "зав'язав" всі світові фінанси на долар, а отже, на віру в добру волю Держказначейства США. За свій добробут американці розплачувалися надрукованими доларами, а коли власних ресурсів виявилося замало, був створений фінансово-економічний симбіоз із Китаєм.
Втім, гроші потрібні не тільки на підтримку рівня життя населення: зараз США утримують 700 військових баз за кордоном - на них теж потрібні кошти. Друкарський верстат особливо активно запрацював з початком валютної кризи: борг зростає, і вже немає надії, що він колись буде виплачений.
Існують різноманітні припущення щодо того, як Вашингтон збирається виходити із сформованої ситуації, найправдоподібніше з яких - масштабна девальвація долара. Для українців, що вкотре втратили всі заощадження у національній валюті і розраховують тільки на долар, це може стати найсильнішим ударом.
Про стан справи зі світовою валютою, БІЗНЕС говорив із професором Каліфорнійського університету в Санта-Круз Ронні Ліпшюцем.
- США зараз проводять емісію своєї валюти, у зв'язку із чим багато економістів говорять про ризик обвалу долара. Чи виправдані подібні побоювання?
- Коли це трапиться, не може сказати поки ніхто. Саме у цьому й проблема. На стан долара впливають два фактори. По-перше, люди, які тримають доларові активи. Цінність цих активів зараз невідома, але якщо почнеться паніка, вони швидко знеціняться. Паніка може призвести до глобальної гіперінфляції, і це буде наслідком монетизації глобальної економіки. По-друге, це впевненість, що в довгостроковій перспективі всі великі доларові зобов'язання - особливо облігації Мінфіну США - ніколи не будуть погашені.
Все, на що можна зараз розраховувати, - це відсотки, які теж через інфляцію здобувають негативні значення. Отже, вигідніше від цих доларових зобов'язань скоріше позбутися. Тому існують два табори, що переслідують різні інтереси: одні хочуть продовжити поточний стан економіки якомога довше, інші вважають, що якщо вже виходити із сьогоднішньої системи координат, то якнайшвидше. І зараз поки ніхто не знає точно, хто візьме гору.
- Але навіть якщо буде вирішено тягнути довше, не змінюючи системи, однаково їй, так чи інакше, прийде кінець?
- Так, історія показує, що в таких випадках рано чи пізно борги анулюються. Але я не знаю прикладів відмови від боргів у резервній валюті. Великобританія ніколи не відмовлялася від боргу у фунтах стерлінгів, хоча й не могла погасити його золотом після Другої світової війни - саме тому вона просила гроші в борг у США. Відмови від боргів траплялися раніше, але ще жодного разу - у сьогоднішній глобалізованій економіці.
Якщо взяти за модель 1930-і роки, ми побачимо повсюдне поширення протекціонізму, самоізоляцію країн і регіонів, але це теж навряд чи можна вважати розумною стратегією.
- Поточна криза аналогічна Великій депресії 1929-1940 р. за масштабом? Вона теж знаменує кінець якоїсь ери?
- Я думаю, що це кінець неоліберальної епохи. Безумовно, це ще не кінець капіталізму. Але закінчився період погано регульованих ринків. Урок, що ми можемо отримати вже зараз, - якщо не звертати увагу, не регулювати спекулятивні інвестиції, вони можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
- А що далі? Зараз ми бачимо спроби відродження кейнсіанської політики в нових умовах. Вони можуть увінчатися успіхом?
- Цим шляхом уже йдуть китайці; вони виділили $600 млрд на стимулювання національної економіки - це, у принципі, кейнсіанський захід. США за "планом Полсона" виділили $700 млрд, це дуже велика сума, але ці гроші не підуть на стимуляцію економіки. Банки не будуть їх позичати. Стимуляційний пакет ($150 млрд), виділений у першій половині 2008 р., був недостатній для економіки розміром у $11-12 трлн. Один трильйон - це вже щось. Але цей трильйон потрібно витратити так, щоб він стимулював внутрішній попит у США для пожвавлення економіки.
Чи достатньо для цього трильйона? Я не знаю. Чи можемо ми й далі розраховувати на закордон? Я не знаю. Чи може Мінфін просто друкувати гроші, стимулюючи інфляцію? Важко сказати. Взагалі, економіст Карл Поланьі в книзі "Велика трансформація" (1944 р. - Ред.) говорить: "Вільний ринок був плановим. А от планування - ні". Тобто коли приймаєш стратегічні рішення, не можна скористатися якимсь загальним правилом, його просто немає. Ніхто не може сказати, що потрібно робити, тому що всі практичні варіанти відповідей, включаючи кейнсіанство, неадекватні масштабу проблеми.
Глобальна економіка доларизована, але це не означає, що долар просто є резервною валютою. Це значить, що активи, особливо - спекулятивні, фінансові активи, теж доларизовані. І навіть активи, номіновані в євро, не можуть бути незалежними від долара. Таким чином, долар - це не просто резервна валюта, використовувана для обміну, але це й номінація, у якій проводяться транзакції, не прив'язані чітко до якоїсь валютної зони. Це вже дефектна валюта.
В Україні національна валюта - гривня, але в оголошеннях про продаж автомобілів фігурують тільки долари. Спочатку, можливо, переведення всіх міжнародних розрахунків у доларовий еквівалент робилося просто для зручності ведення бухгалтерського обліку. Але в результаті враховувати доводиться рівні інфляції і девальвації: що б не трапилося з валютою, але за машину вже доведеться платити доларами.
- Який вигляд матиме капіталізм після кризи?
- Як у США, так і в Європі, Японії та інших країнах ми спостерігаємо злиття держави і капіталу. Раніше держава приватизувала функції - щоб заощадити і разом перенаправляти капітали в приватні руки. Наприклад, приватизація військових та інших функцій держави в Іраку служила не для економії, а для перенаправлення прибутку в кишеню корпорацій.
Зараз, коли ця стратегія провалилася, держава починає входити в структури капіталу, розраховуючи, що разом вони зможуть виробити стратегічний курс на підтримку системи. Це змінює владні відносини, і виникає питання: куди держава направить капітал, щоб підтримати систему? Поки гроші виділяють корпораціям, та так інтенсивно, що вже й автовиробники почали записуватися у фінансові установи, щоб і їм перепала якась частка.
Але можна ці ж гроші направити на допомогу постраждалим від іпотечної кризи. Це не стимулювання економіки: адже люди не будуть витрачати ці гроші на покупки, а погасять ними кредит. Але це допоможе скоротити обсяг зобов'язань, і банки позбудуться від якоїсь частини поганих активів. Видати людям гроші - це не прагнення забезпечити майбутнє зростання, а спроба врятувати капіталізм від катастрофи, що насувається. Розрахунок іде на те, що система стабілізується, довіра відновиться, банки знову почнуть видавати кредити.
Адже після того як у 2001 р. луснула "бульбашка доткомів", почала надуватися бульбашка на ринку нерухомості, що підтримував на плаву всю американську економіку, а також Азію та інші регіони. Разом із цінами на нерухомість зростав і фіктивний капітал, який
мало населення, завдяки чому воно могло підтримувати споживання на колишньому рівні. Це було саме еквівалентом кейнсіанського стимулювання.
- Ви чули про проекти щодо запуску нової валюти США - амеро, що замінить долар?
- Так, чув. Але заміна однієї американської валюти на іншу не вирішить основної проблеми. Можна уявити, що США вводять нову валюту і перераховують за певним курсом старі доларові борги. Але незрозуміло, що дозволить вважати ці нові борги більш надійними, ніж нинішні? Немає відповіді на головне питання: на чому ґрунтується цінність валюти, якщо не просто на вірі?
- Можна спробувати вийти із цієї системи. Наприклад, Іран нещодавно обіцяв перевести свої нафтові розрахунки з долара в євро...
- Я чув про це. Не думаю, що ці заяви мають хоч якусь вагу.
- А, у принципі, чи може допомогти заміна долара як світової валюти якоюсь іншою грошовою одиницею - євро, рублем, юанем?
- Як вам сказати... Ну от Іран виставляє ціни на свою нафту в євро. Якщо він хоче брати участь у міжнародних транзакціях, але має намір вести розрахунки тільки в євро, він сам себе обмежує. На ринках можуть виявитися країни, які не готові приймати євро, але всі учасники ринків можуть торгувати за долари.
Що ж до Китаю, я не знаю (та й ніхто не знає) розмірів валютних резервів цієї країни. Відомо, що там прірва доларів, можливо, є трохи євро. Але навіщо витрачати свої євро, якщо ти не впевнений у майбутньому долара?
Плани відмови від долара не нові - є навіть версія, що вторгнення в Ірак було спровоковано аналогічними планами Саддама Хусейна. Але яка їхня реалістичність?
- Чи можна подолати поточну фінансову кризу за допомогою податку Тобіна?
- Податком Тобіна передбачається обкладати валютні транзакції. Але проблема не в них. Ідея цього податку виникла внаслідок простого спостереження: обіг валютних операцій у світі становив $1 трлн на день, тоді як торговельний обіг - усього кілька десятків мільярдів на день. Тому, мовляв, навіть такий невеликий податок повинен принести багато грошей. Сьогодні обіг валютних операцій - уже $2 трлн або навіть $3 трлн на день, крім того, з'явився ринок деривативів, сукупна вартість якого може становити $60-600 трлн. Але зараз ці потоки зупинилися, і незрозуміло, що насправді скільки коштує, а отже, із чого який податок стягувати.
Якщо оподаткувати податком Тобіна ринок деривативів, можна одержувати величезні суми, які дуже допоможуть бідним країнам, - напевно, близько $5 млрд на рік. Але для масштабів глобальної економіки (60 трлн на рік) $5 млрд - це просто копійки.
- Наскільки виправдані умови МВФ, за яких він видав кредит Україні?
- МВФ усе ще оперує старими неоліберальними формулами "структурного пристосування". Єдине, чим вони стурбовані, - тим, щоб Україна розплатилася за боргами. Для цього їм потрібно, щоб держава урізала всі внутрішні витрати, позбулася від соціальних програм і виплатила кредит.
- Але самі західні уряди роблять протилежне...
- Так, там економіку стимулюють, а у вас ніяких стимулів не передбачається.
Звичайно, коли валютні резерви держави виснажуються, національна валюта девальвує - так відбулося і в Україні. У результаті стає складніше розплатитися із кредиторами, якщо кредит нараховувався в доларах. Тут ні про яке стимулювання мова не йде. Крім того, український ринок настільки малий, що на Заході нікого особливо не цікавить, що з ним трапиться.
- Економічні потрясіння, більша частина яких ще попереду, обов'язково призведуть до соціальних потрясінь. Чи допускаєте ви можливість масового відродження фашистських режимів, як це було в міжвоєнній Європі?
- Я б не став робити такі припущення. Може з'явитися якийсь варіант корпоративістського фашизму, але це необов'язково призведе до встановлення ксенофобських режимів. Крім того, етнічні лідери зазвичай розпалюють ворожнечу там, де це може принести їм прибуток. У даній ситуації навряд чи вони зможуть десь отримати для себе більшу вигоду. Але щось пророчити просто неможливо. Є історичні приклади, від яких можна відштовхуватися, але історія не зобов'язана повторюватися. Дійсно, зараз можна знову почути відгомони дискусій, що звучали в Європі в 1930-і роки, але було б перебільшенням говорити, що й далі все піде так само, як тоді.
ДОСЬЄ
Ронні Ліпшюц, професор Каліфорнійського університету в Санта-Круз
Народився: 1 липня 1952 р.
Освіта:
Техаський університет, бакалавр фізики і бакалавр гуманітарних наук (м.Остін, штат Техас; 1975 р.);
Массачусетський технологічний інститут, магістр фізики (1978 р.);
Каліфорнійський університет у Берклі, доктор наук в галузі енергетики і ресурсів (1987 р.).
Техаський університет, бакалавр фізики і бакалавр гуманітарних наук (м.Остін, штат Техас; 1975 р.);
Массачусетський технологічний інститут, магістр фізики (1978 р.);
Каліфорнійський університет у Берклі, доктор наук в галузі енергетики і ресурсів (1987 р.).
Кар'єра:
1978-1980 р. - науковий співробітник Союзу об'єднаних учених (м.Кембрідж, штат Массачусетс, США); 1980 р. - дослідник Массачусетського товариства Одюбона (м.Лінкольн, штат Массачусетс);
1981-1982 р. - науковий співробітник групи з енергоефективності будинків Лабораторії Лоуренса Берклі (м. Берклі, штат Каліфорнія);
1987-1993 р. - президент Тихоокеанського інституту досліджень розвитку, навколишнього середовища і безпеки (м. Берклі, штат Каліфорнія);
2002 р. - професор Центру глобальної політичної економії (група міжнародних відносин і політики) при Суссекському університеті (м. Брайтон, Великобританія);
з 1990 р. - професор кафедри політології Каліфорнійського університета в Санта-Круз.
1978-1980 р. - науковий співробітник Союзу об'єднаних учених (м.Кембрідж, штат Массачусетс, США); 1980 р. - дослідник Массачусетського товариства Одюбона (м.Лінкольн, штат Массачусетс);
1981-1982 р. - науковий співробітник групи з енергоефективності будинків Лабораторії Лоуренса Берклі (м. Берклі, штат Каліфорнія);
1987-1993 р. - президент Тихоокеанського інституту досліджень розвитку, навколишнього середовища і безпеки (м. Берклі, штат Каліфорнія);
2002 р. - професор Центру глобальної політичної економії (група міжнародних відносин і політики) при Суссекському університеті (м. Брайтон, Великобританія);
з 1990 р. - професор кафедри політології Каліфорнійського університета в Санта-Круз.
Бібліографія:
"Радіоактивні відходи: політика, технології та ризики" (1980 р.);
"Допомога з енергозбереження для населення міст" (1982 р.);
"Коли зіштовхуються нації: сировина, ідеологія і зовнішня політика" (1989 р.);
"Держава і соціальна влада в глобальній екологічній політиці" (1993 р.);
"Про безпеку" (1995 р.);
"Глобальне громадянське суспільство і глобальне екологічне керування" (1996 р.);
"Міф "етнічного конфлікту": політика, економіка і "культурне" насильство" (1998 р.);
"По той бік неоліберального світу: від вирішення конфліктів до соціального примирення" (1998 р.);
"Після влади: війна, світ і глобальна політика в XXI столітті" (2000 р.);
"Фантазії холодної війни: кіно, вигадки і зовнішня політика" (2001 р.);
"Глобальна екологічна політика: влада, перспективи і практика" (2003 р.);
"Глобальна політика від планетарного до особистого масштабу: тому що люди мають значення" (2005 р.);
"Регуляція для всіх інших? Глобалізація, державництво і глобальна політика" (2005 р.);
"Громадянське суспільство і суспільні рухи" (2006 р.).
Зараз працює над книгою "Війна, дисципліна, імперіум: американський абсолютизм і глобальна класова боротьба".
"Радіоактивні відходи: політика, технології та ризики" (1980 р.);
"Допомога з енергозбереження для населення міст" (1982 р.);
"Коли зіштовхуються нації: сировина, ідеологія і зовнішня політика" (1989 р.);
"Держава і соціальна влада в глобальній екологічній політиці" (1993 р.);
"Про безпеку" (1995 р.);
"Глобальне громадянське суспільство і глобальне екологічне керування" (1996 р.);
"Міф "етнічного конфлікту": політика, економіка і "культурне" насильство" (1998 р.);
"По той бік неоліберального світу: від вирішення конфліктів до соціального примирення" (1998 р.);
"Після влади: війна, світ і глобальна політика в XXI столітті" (2000 р.);
"Фантазії холодної війни: кіно, вигадки і зовнішня політика" (2001 р.);
"Глобальна екологічна політика: влада, перспективи і практика" (2003 р.);
"Глобальна політика від планетарного до особистого масштабу: тому що люди мають значення" (2005 р.);
"Регуляція для всіх інших? Глобалізація, державництво і глобальна політика" (2005 р.);
"Громадянське суспільство і суспільні рухи" (2006 р.).
Зараз працює над книгою "Війна, дисципліна, імперіум: американський абсолютизм і глобальна класова боротьба".
Володіння іноземними мовами: французька, іврит.
Розмовляв Денис Горбач
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
